Рішення № 90361074, 07.07.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. Справа № 906/129/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Нечитайло Т.В. (довіреність від 22.04.20)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро"

про стягнення 5 658 140,31 грн

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 5658140,31грн., з яких: 2882210,69грн. боргу, 1040053,70грн. 24 % річних, 454093,71 грн. пені, 1281782,21грн. штрафу.

У клопотанні від 17.02.20 відповідач просив продовжити строк для подання відзиву на позов, у зв`язку з проведенням переговорів щодо врегулювання спору мирним шляхом (а.с.83).

12.05.20 до суду надійшов відзив на позов (а.с.116), в якому відповідач визнає позов частково, на суму 3582210,69грн., вважає нарахування штрафу та процентів необгрунтованим та безпідставним. Зазначає, що Угодою від 05.03.19 продовжено строк виконання зобов`язань до 15.08.19, тобто прострочення настало з 16.08.19, тому нарахування процентів з 01.11.18 є безпідставним; розмір штрафу нараховано по принципу нарахування пені, що суперечить нормам чинного законодавства; у позовній заяві не наведено обгрунтованого розрахунку процентів, розмір річних - 24% не передбачений основним договором поставки.

У судовому засіданні 12.05.2020 суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

15.06.20 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.149), в якому позивач зазначив, що Угодою від 05.03.19, яка є невід`ємною частиною основного договору, було зафіксовано суму боргу в розмірі 3582210,69грн., продовжено строк сплати боргу до 15.08.19 та передбачено нарахування 24% річних на суму боргу починаючи з 01.11.18; умова договору щодо стягнення штрафу визначена сторонами на їх розсуд та підлягає застосуванню до правовідносин, одночасне нарахування пені та штрафу не суперечить законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції. Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.202 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОР.ІНВЕСТ АГРО" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки № 1300020477 (а.с.10).

Відповідно до п. 1.1.1 Договору, продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів.

На виконання вищевказаних умов Договору ТОВ "Суффле Агро Україна" здійснило поставку товарів Відповідачу на загальну суму 5 674 391,92 грн.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними: № 5190020765 від 02.04.2018 року на суму 1 024 660,28 грн., № 5190020766 від 03.04.2018 року на суму 497 700,13 грн., № 5190022964 від 25.04.2018 року на суму 2 000 087,23 грн., № 5190023395 від 27.04.2018 року на суму 1 520 950,48 грн., №5190023419 від 27.04.2018 року на суму 190467,80 грн., № 5190024117 від 07.05.2018 року на суму 215886,91 грн., №5190025001 від 17.05.2018 року на суму 224639,09 грн. (а.с.19-29).

01.10.2018 року між сторонами укладено Договір купівлі-продажу №1000045576 (а.с.36), відповідно до якого Відповідач здійснив зустрічну поставку товару Позивачеві згідно накладної № 5210024107 від 11.10.2018 року на суму 568 540,37 грн. (а.с.46).

Внаслідок того, що між сторонами виникли зустрічні однорідні зобов`язання з оплати товару, сторони здійснили їх зарахування на підставі Акту зарахування від 25.10.2018 року №1000005194 (а.с.47,48), за умовами якого борг Позивача за Договором №1000045576 від 11.10.2018 року погашений повністю, а борг Відповідача за Договором поставки № 1300020477 від 01.01.18 зменшився на 568 540,37 грн.

02.01.2019 року Відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 1 523 640,86 грн., що підтверджується коригуваннями кількісних та вартісних показників до видаткових накладних за № 5190031666 на суму 774685,75 грн., за №5190031667 на суму 522766,55 грн., за №5190031668 на суму 153768,50 грн., за №5190031669 на суму 21535,68 грн. та за №5190031670 на суму 50 884,38 грн. (а.с.31-35).

Таким чином, станом на січень 2019 рік у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 3582210,67 грн., яку відповідач визнає.

Пунктом 4.3 Договору, передбачено, що покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2018 року.

05 березня 2019 року між сторонами укладено Угоду про погашення боргу (а.с.49). Пунктом 6 Угоди, сторони перебачили, що пункти 2-3 Угоди вступають в силу з моменту укладення Іпотечного договору (майнової поруки) між ТОВ "Суффле Агро Україна" (Іпотекодержатель), ТОВ "ТОР.ІНВЕСТ АГРО" (Боржник) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Іпотекодавець/майновий поручитель) на забезпечення зобов`язань Покупця.

15.04.2019 року між Позивачем, Відповідачем та іпотекодавцем ТОВ "Ситковецьке" укладено Договір іпотеки (а.с.50).

Таким чином, умови Угоди про погашення боргу від 05.03.2019 року вступили в силу 15.04.19.

Відповідно до п.2 Угоди, сторони зафіксували суму боргу станом на дату її укладення в сумі 3 582 210,69 гривень, що враховує здійснене зарахування та часткове повернення товарів, та погодили продовжити строк оплати боргу за Договором до 15 серпня 2019 року (включно).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач здійснив часткову оплату 09.12.2019року на суму 100 000,00 грн., 10.12.2019 року на суму 100 000,00 грн. та 13.12.2019 року на суму 500 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.30).

Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем становить 2882210,69грн. з розрахунку: 5 674 391,92 грн. - 700 000,00 грн. - 1 523 640,86 грн. - 568 540,37 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2882210,69 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач на підставі п.8.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 454093,71 грн.(а.с.7).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.1 Договору, Покупець сплачує пеню Продавцеві в разі несвоєчасної оплати за товар. Розмір пені визначений як подвійна облікова ставка НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Розмір пені за 155 днів прострочення з 16.08.2019 до 17.01.2020 року становить 454 093,71 грн. та підлягає стягненню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач на підставі п.8.2 договору просить стягнути з відповідача штраф, що згідно розрахунку позивача становить 1281782,21 грн. (а.с.3).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен (один) повний місяць прострочення.

Позивач на суму боргу 3 582 210,69 грн. нараховує по 15 % штрафу за три місяці прострочення, а саме за вересень, жовтень та листопад 2019 року, що становить 1 281 782,21 гривень.

Відповідач заперечує правомірність нарахування штрафу позивачем.

Передбачений пунктом 8.2 договору штраф фактично є пенею, оскільки передбачає періодичність нарахування. тому заперечення відповідача з цього приводу є прийнятні.

Так, відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.231 ГК України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)(ч.4). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6).

Пеня передбачена п.8.1 договору, окремо, розмір якої визначено з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за умовами якої, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Штраф на відміну від пені не передбачає постійного чи періодичного нарахування та може визначатися з урахуванням ч.4 ст.231 ГКУ та ч.2 ст.549 ЦК України, у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Таким чином вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 1040053,70грн. 24% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019 року сторони погодили, що борг підлягає сплаті із врахуванням процентів в розмірі 2,0% на місяць (24% річних), що обраховуватимуться, починаючи з 01 листопада 2018 року.

Відповідач заперечуючи щодо нарахування річних посилається на те, що у позовній заяві не наведено обгрунтованого розрахунку процентів, розмір річних - 24% не передбачений основним договором поставки.

Згідно наданих позивачем розрахунків процентів, позивач нараховує 24% річних від простроченої суми боргу 3 582 210,69 грн. за період з 01.11.2018 року до 08.12.2019 року, за 403 дні прострочення , що становить 949 236,58 грн.; на суму боргу 2 882 210,69 грн. за період з 13.12.2019 року до 29.01.2020 року, за 48 днів прострочення, що становить 90 817,12 грн.

Вказаний розрахунок наведений як у тексті позовної заяви на аркуші справи 3, так і у додатках до позовної заяви на аркушах справи 8 та 9, тому суд не бере до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Пунктом 5 Угоди про погашення боргу від 05.03.19, з якою погодився відповідач підписавши її, передбачено , що дана угода є невід`ємною частиною Договору поставки, тому посилання відповідача на те, що нарахування 24 процентів річних не передбачено основним договором є безпідставним .

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

Позивач просити суд визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування та стягнення на користь позивача 24 % річних з 30.01.2020 року до моменту виконання судового рішення в частині погашення/сплати суми основного боргу за Договором поставки № 1300020477 від 01.01.2018 року.

Відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувана перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувана про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не з`явився, докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 4376358,10грн., з яких: 2882210,69грн. боргу, 454093,71грн. пені, 1040053,70 грн. 24% річних. Вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню.

Судовий збір у розмірі 65645,37грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (12510, Житомирська область, Коростишівський район, село Торчин, вулиця Якубовського, будинок 12 ; код 38284337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43; код 34863309):

- 2882210,69 грн. основного боргу;

- 1040053,70 грн. річних (24%);

- 454093,71 грн. пені;

- 65645,37 грн. судового збору.

На вказану суму основного боргу нараховувати 24 відсотки річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу починаючи з 30.01.2020 до повної сплати суми основного боргу.

3.Відмовити в позові в частині вимоги про стягнення 1281782,21 грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.07.20

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (30068, Хмельницька область, Славутський район, с.Крупець, вул.Б.Хмельницького,43)(рек. з повідом.)

3- відповідачу (12510, Житомирська область, Коростишівський район, с.Торчин, вул.Якубовського,12)(рек. з повідом.)