Рішення № 90356770, 27.04.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3777/16-а

Провадження № 2-а/488/5/20 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

в складі : судді Лазаревої Г.М.,

при секретарі Криницької Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Миколаївської області про визнання незаконними та протиправними рішення, визнання незаконними і протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконними та протиправними рішення в.о. прокурора Миколаївської області Шаповалова А.В. від 18.02.2016 р., заступника накчальника відділу організації у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури Кулікової Ю. від 25.07.2016 р., начальника відділу організації діяльності в сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури Сеник В. від 26.08.2016 р., від 14.09.2016 р., заступника Генерального прокурора Стрижевської А. від 22.09.2016, визнати незаконною та протиправною бездіяльність в.о. прокурора Миколаївської області Шаповалова А.В. щодо невжиття заходів по боротьбі з корупцією, а саме нескладання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення щодо прокурорів Кашука О. В. , Кременцова А.В. за ст. 172-7 КУпАП, заступника начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України Кулікової Ю. щодо невжиття заходів по боротьбі з корупцією, а саме нескладання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення щодо прокурорів Кашука О.В. , Кременцова А.В. за ст. 172-7 КУпАП та щодо прокурора Миколаївської області Кривов`яза В.П., першого заступника прокурора Миколаївської області Шаповалова А.В. за ст. 172-9 КУпАП; начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України Сеник В. щодо невжиття заходів по боротьбі з корупцією, а саме нескладання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення щодо прокурорів Кашука О.В. , Кременцова А.В. за ст. 172-7 КУпАП та щодо прокурора Миколаївської області Кривов`яза В.П., першого заступника прокурора Миколаївської області Шаповалова А.В., заступника начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України Кулікової Ю. за ст. 172-9 КУпАП; заступника Генерального прокурора України Стрижевської А. щодо невжиття заходів по боротьбі з корупцією, а саме нескладання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення щодо прокурорів Кашука О.В. , Кременцова А.В. за ст. 172-7 КУпАП та щодо прокурора Миколаївської області Кривов`яза В.П., першого заступника прокурора Миколаївської області Шаповалова А.В., заступника начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України Кулікової Ю., начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України Сеник В. за ст. 172-9 КУпАП. Зобов`язати Генеральну прокуратуру України вжити заходи для боротьби з корупцією, передбачені вимогами КУпАП, а саме: скласти щодо прокурорів Кашука О.В. та Кременцова О.В. протоколи про вичинення адміністративних корупційних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 172-7 КУпАП, а саме за вчинення дій в умовах прямого реального конфлікту інтересів; скласти щодо прокурора Миколаївської області Кривов`яза В .П., першого заступника прокурора Миколаївської області Шаповалова А.В., заступника начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України Кулікеової Ю., начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України Сеник В., заступника Генерального прокурора України Стрижевської А. протоколи про вчинення адміністративних корупційних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 172-9 КУпАП, а саме невжиття заходів по боротьбі з корупцією.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.01.2016 року встановлено відсутність в діях прокурора прокуратури Миколаївської області Кашука О.В. та Кременцова Д.А. ознак кримінальних діянь. Одночасно в мотивувальній частині вказаної ухвали вказано: «слід зазначити, що за своєю суттю заява ОСОБА_1 не є заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення, натомість в ній містяться відомості про порушення вимог антикорупційного законодавства з боку прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42012160000000005, що є підставою для складання щодо них протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Оскарження бездіяльності щодо не притягнення певних осіб до адміністративної відповідальності до слідчого судді не належать».

Посилаючись на вказане, позивач протягом січня-серпня 2016 року звертався до прокуратури Миколаївської області та до Генеральної прокуратури України із заявами про притягнення прокурорів Кашука О.В. , Кременцова Д.А. , Шаповалова А.В. , Кривов`яза В.П. до відповідальності за порушення вимог антикорупційного законодавства, а саме за вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів та невжиття заходів по боротьбі з корупцією, але його заяви залишалися без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач та представник відповідачів не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача надав заяву про розгляд справи без йог участі.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19. Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 19 статті 4 КАС України визначено, що Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 11 ч. 1 ст. 255 КУпАП в редакції, яка діяла до 15.08.2016 року, тобто до початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» № 198-VIII від 12.02.2015 року прокурор був уповноваженою особою, яка мала право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статями 172-4 - 172-20 КУпАП.

Надаючи правову оцінку доводам позовної заяви, щодо визнання незаконною та протиправною бездіяльності посадових осіб прокуратури Миколаївської області - Шаповалова А . В ., Генеральної прокуратури України - Кулікової Ю.В., Сеник В.Г., Стрижевської А.А. щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.172-7,172-9 КУпАП, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Стосовно поняття "охоронюваний законом інтерес" в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Із змісту позовної заяви, інших наявних у справі доказів не вбачається, що не складанням протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статями 172-4 - 172-20 КУпАП відносно зазначених вище посадових осіб органів прокуратури були порушені права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до пункту 11 ч.1 ст.255 КУпАП в редакції, яка діяла до 15.08.2016 року, тобто до початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» № 198-VIII від 12.02.2015 року прокурор був уповноваженою особою, яка мала право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статями 172-4 - 172-20 КУпАП.

Питання організації роботи прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції викладені в наказі Генерального прокурора від 25.06.2013 № 10гн «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції», який втратив чинність згідно з наказом Генеральної прокуратури України від 9 серпня 2019 року N 156. Пунктом 14 наказу № 10 гн доручено прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованим прокурорам (на правах обласних) у кожному випадку виявлення корупційного правопорушення, вчиненого посадовими та службовими особами органів прокуратури, призначати проведення службового розслідування, за наявності підстав складати відповідні протоколи або розпочинати кримінальні провадження.

З наданих позивачем відповідей прокуратури Миколаївської області та Генеральної прокуратури України вбачається, що відповідна робота по розгляду заяви позивача була проведена.

Таким чином відсутні підстави визнавати наявність протиправної бездіяльності прокуратури щодо не складання адміністративних протоколів.

Суд також звертає увагу на те, що позивач звернувся з позовом до Генеральної прокуратури та Прокуратури Миколаївської області, в той час як просить визнати незаконними та протиправними рішення та бездіяльність конкретних осіб - працівників прокуратури - Шаповалова А.В. , Кулікової Ю.В. , Сеник В.Г. , Стрижевської А.А. , не притягуючи їх до справи в якості відповідачів. Клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів зазначених осіб від позивача не надійшло.

З урахуванням викладених висновків та тієї обставини, що не встановлено порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5-6; 8-9, 11, 241 - 245, 250, 286, 293, 295 КАС України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Миколаївської області про визнання незаконними та протиправними рішення, визнання незаконними і протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.М. Лазарева