Ухвала суду № 90350209, 08.07.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1615/19 Провадження № 1-кп/304/108/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

обвинувача - прокурора Наговського М.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Андращука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської місцевої прокуратури відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волосянка Великоберезнянського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали оголошено 09 липня 2020 року о 09.30 год.

У провадженні Перечинського районного суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурор Наговський М.М. подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відноситься до тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а також те, що вказані ризики не зменшились та судовий розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_1 не завершився.

Прокурор Наговський М.М. у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив таке задовольнити.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Андрущак П.А. проти задоволення клопотання прокурора заперечив, при цьому, подав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав подане його захисником клопотання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов`язок обґрунтування підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лежить саме на прокуророві й не може бути лише формальним посиланням на це, без надання суду достатніх доказів.

Як убачається із внесеного прокурором клопотання, то таке не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 такого суворого виду запобіжного заходу як тримання під вартою. Наведені ж у судовому засіданні прокурором доводи про те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, ґрунтуються на припущеннях і тому не можуть слугувати достатньою підставою для тримання його під вартою.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що одна тільки тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 не є достатньою підставою для тримання його під вартою.

Ще одною підставою, через яку обвинувачений ОСОБА_1 не може утримуватися під вартою, є те, що останній хворіє на Гіпертонічну хворобу І ст., ст.1, КВРпом. СН 0. Дискінезія жовчо-вивідних шляхів. Спленектомія (2010 р.), що підтверджується довідкою, виданою державною установою «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», за підписом начальника вказаної служби Анталовського В.В.

Разом з цим, на переконання суду, у даному кримінальному провадженні з урахуванням вищезазначеного існує незначний ступінь ризиків з боку обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин), однак такому ризику може дієво запобігти запобіжний захід, який не є виключним за своєю суворістю.

Адекватним та ефективним механізмом з огляду на положення ст. ст.177, 181 КПК України у цій справі, на думку суду, буде запобіжний захід саме у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю строком на 2 (два) місяці, а саме до 06 вересня 2020 року (включно).

Крім цього, застосовуючи щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосуванням електронних засобів контролю, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 194 КПК України покласти на нього ще і обов`язки, а саме: прибувати до прокурора та/або Перечинського районного суду Закарпатської області за кожною вимогою; цілодобово не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Тому, керуючись ст.5 п.1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.29 Конституції України, ст.ст.177, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської місцевої прокуратури про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Андращука Павла Адальбертовича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волосянка Великоберезнянського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю строком на 2 (два) місяці, а саме до 06 вересня 2020 року (включно).

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти негайно у залі суду.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати до прокурора та/або Перечинського районного суду Закарпатської області за кожною вимогою; цілодобово не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дата закінчення дії ухвали - 06 вересня 2020 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України окремому оскарженню від судового рішення, передбаченого частиною першою вказаної статті, не підлягає.

Головуючий: Чепурнов В. О.