Рішення № 90348975, 08.07.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1326/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників:

від позивача – Славова О.А. - ордер

від відповідача - не з`явився

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (вул. М.Грушевського, 2-А, Одеса, 65031)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ" (вул. Прохоровська, будинок 47, офіс 1, Одеса, 65005)

про стягнення 88451,32 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ", в якому просить господарський суд: про стягнення 88451,32 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1 від 23.06.2018р..

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1326/20, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

11.06.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів (вх.№ 14993/20).

В судовому засіданні 08.07.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судові засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 08.07.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.06.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Рошен Де Люкс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ" (покупець) укладено договір поставки №1, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність покупця кондитерські вироби та інше (товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Кількість, асортимент, ціна товару визначається у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1. договору, ціна на товар вказується у видаткових накладних і являється узгодженою сторонами за умови присутності печаток обох сторін договору. В цьому випадку видаткові накладні виконують функції специфікації. Якщо покупець являється фізичною особою, або підприємцем, що не має печатки – накладні посвідчуються їх підписом, або підписом уповноваженої особи з відміткою: “Працюю без печатки”.

Оплата товару здійснюється згідно п.2.4. договору.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі невиконання/неналежного виконання п.2.4 договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов`язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості. Також постачальник має право не здійснювати подальшу поставку товару за цим договором. За необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції, за несвоєчасну оплату товару або в односторонньому порядку змінити умови оплати товару, зазначені у п.2.4 цього договору.

Згідно п.6.3 договору, за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції, за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього неустойку у вигляді штрафу:

- у розмірі 10% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 10 календарних днів;

- у розмірі 20% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 20 календарних днів;

- у розмірі 30% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 30 календарних днів.

Відповідно до п.9.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту підписання, скріплення печатками його сторонами і діє доти, доки сторони не приймуть рішення про його припинення. Припинення дії договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за його порушення або невиконання, що мало місце під час дії договору.

На виконання договору поставки №1 позивач з 12.12.2019р. по 16.01.2020р. поставив відповідачу товар на загальну суму 126998,31 грн., повернуто товару на загальну суму 38547,01грн., отже неоплачений товар залишився у розмірі 88451,32грн.

31.03.2020р. позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№ 117/20 з актом звіряння взаємних розрахунків, з проханням сплатити заборгованість, яка залишилась без відповіді.

На підставі вищезазначеного, ТОВ “Рошен Де Люкс” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути 88451,32 грн. – суму боргу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 23.06.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю “Рошен Де Люкс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ" (покупець) укладено договір поставки №1, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність покупця кондитерські вироби та інше (товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Оплата товару здійснюється згідно п.2.4. договору.

Відповідно до п.3.6 договору, перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару. Товар вважається поставленим з моменту його передачі від постачальника покупцю за видатковими накладними. Накладні оформляються відповідно до умов діючого законодавства, підписуються уповноваженими представниками сторін, із зазначенням посади та П.І.Б., а також (за необхідності) з відповідною відміткою “Працюю без печатки”. Для організації централізованих кільцевих поставок (за необхідності) дані представники, а також відтиски штампів (печаток) покупця вказуються у додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 1 ТОВ “Рошен Де Люкс” з 12.12.2019р. по 16.01.2020р. поставив відповідачу товар на загальну суму 126998,31 грн., повернуто товару на загальну суму 38547,01грн., отже неоплачений товар залишився у розмірі 88451,32грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар згідно договору поставки № 1 склала 88451,32 грн. та залишилась несплаченою.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 88451,32 грн. підлягає судом задоволенню повністю.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду договір №02/05/19 про надання правої допомоги від 02.05.2019р., рахунок № 6 від 29.05.2020р., акт здачі-приймання наданих послуг №5 від 29.05.2020р., платіжне доручення №8962 від 29.05.2020р., ордер серії ОД № 363833 від 08.05.2020р.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ" (вул. Прохоровська, будинок 47, офіс 1, Одеса, 65005; код ЄДРПОУ 42148921) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (вул.М.Грушевського,2-А,Одеса, 65031; код ЄДРПОУ 37984318) 88 451,32 грн. / вісімдесят вісім тисячі чотириста п`ятдесят одна грн. 32 коп./ - заборгованість за поставлений товар та 2102/ дві тисячі сто дві/ грн. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. – витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 13 липня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов