Рішення № 90348657, 09.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2020Справа № 910/13048/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 11596475,69 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача - Островська В.В.

від відповідача - Березінський О.С.

В судовому засіданні 09.07.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛАКТИКА-ТЕСТ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 11596475,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2018 по оплаті виконаних робіт, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції на загальну суму 11596485,69 грн.

Ухвалою суду від 26.09.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 26.09.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.10.2019 відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.10.2019.

21.10.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 28.11.2019.

28.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та вказує, що при здійсненні розрахунків позивачем було невірно визначено період нарахування, в зв`язку з чим вимоги, заявлені в позові є необґрунтованими та безпідставними в частині штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що у разі необхідності, він в подальшому може надати контррозрахунок. Також відповідач заперечує проти розміру витрат на правову допомогу та вказує, що їх розмір має бути розумним з урахуванням фінансового стану обох сторін та конкретних обставин. Відповідач просить відмовити у позові, зменшити розмір витрат на правову допомогу та покласти судовий збір на позивача.

11.11.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги та заперечує проти доводів відповідача.

28.11.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.12.2019.

28.11.2019 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, яка ухвалою суду від 02.12.2019 повернута Акціонерному товариству "Українська залізниця".

13.12.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019.

Ухвалою суду від 16.12.2019 зупинено провадження у справі та направлено матеріали справи до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.

Матеріали справи № 910/13048/19 19.03.2020 надійшли до Господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду.

Питання про поновлення провадження у справі та призначення підготовчого засідання розглянуте судом поза межами строків передбачених ГПК України, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 28.04.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18.06.2020.

17.06.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (податкових накладних) та клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 18.06.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 02.07.2020.

02.07.2020 через канцелярію суду позивачем подано докази понесення витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні 02.07.2020 оголошено перерву до 09.07.2020.

08.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові докази в підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні 09.07.2020 позивач підтримав обставини, викладені в заявах по суті справи на підтвердження позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

12.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (у подальшому мала місце зміна повного найменування юридичної особи на Акціонерне товариство "Українська залізниця") (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" (виконавець) за результатами проведення переговорної процедури, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" укладено договір № ЦДЗІ-18/27 (код закупівель №UA-2018-09-20-002653-с)

Згідно до п. 1.1, 1.2. договору виконавець зобов`язується надати послуги з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагонів - дефектоскопів ВД-1МТ5К Код ДК 021:2015 50220000-3 Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (вагон - дефектоскоп №045) на умовах цього Договору та згідно Специфікації (Додаток 1). Замовник бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору та відповідно до Специфікації (додаток 1).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг згідно Специфікації (Додаток 1) та Калькуляції (Додаток 2) становить 15999301,81 грн., крім того ПДВ 20% - 3199860,36 грн. Загальна вартість послуг становить 19199162,17 грн.

Згідно п. 4.2, 4.6. договору розрахунки проводяться по факту 100% наданих послуг протягом 30 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданим послугам, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені чинним законодавством строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Днем завершення надання послуг вважається день підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 5.4. - 5.7. договору по завершенню надання послуг виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг. Замовник не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати одержання акту здачі-приймання наданих послуг направляє виконавцю підписаний акт. При наявності зауважень, виникненні недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказуються терміни їх усунення. Усунення недоліків проводиться за рахунок виконавця. Після усунення недоліків за актом сторони протягом 3 робочих днів підписують акт здачі-приймання наданих послуг.

За прострочення оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 7.2 договору).

Строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині розрахунків по договору - до повного виконання (п. 11.1 договору).

До матеріалів справи долучено специфікацію та калькуляцію на суму 19199162,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач надав послуги, а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується складеним, підписаним та скріпленим печатками обох сторін Актом № 03/19 ПЗЗ здачі - приймання наданих послуг з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагона - дефектоскопа ВД-1МТ5К №045 від 06.02.2019. Із вказаного акту здачі-приймання послуг вбачається, що відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 19198113,40 грн. Буд-яких зауважень та претензій щодо обсягу та якості робіт з боку відповідача не заявлено. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем під час судового розгляду повідомлено не було.

Також позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні, зокрема податкову накладну № 2 від 06.02.2019 на загальну суму сплати коштів, що підлягають оплаті з урахуванням ПДВ - 19198113,40 грн за капітальний ремонт дефектноскопного обладнання вагона дефектоскопа ВД-1МТ5К (вагон-дефектоскоп № 045). На податковій накладній міститься штамп "документ доставлено контрагенту" та "зареєстровано в ЄРПН".

Відповідач не заперечив та не спростовував тих обставин, що податкова накладна за господарською операцією, вчиненою на підставі договору від 12.10.2018 № ЦДЗІ-18/27, була оформлена згідно чинного законодавства, направлена відповідачу та зареєстрована у ЄРПН, в строки, визначені законом.

16.04.2019 з метою досудового вирішення питання щодо погашення заборгованості, позивачем було скеровано відповідачу лист претензію №926/04, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції №11/134 від 17.04.2019, з вимогою щодо оплати послуги з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагона - дефектоскопа ВД-1МТ5К №045 відповідно до Акту №03/19 ПЗЗ здачі - приймання наданих послуг з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагона - дефектоскопа ВД-1МТ5К №045 від 06.02.2019 за договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2019.

Як вбачається з поданих до матеріалів справи документів, зокрема, банківської виписки, картки рахунку 361 та оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 відповідачем було частково сплачено кошти на виконання своїх договірних зобов`язань у розмірі 9599056,70 грн 24.06.2019.

Вказані обставини підтверджуються банківською випискою про рух грошових коштів на рахунку позивача долученою до матеріалів справи та сторонами у межах судового розгляду не заперечуються.

Разом з тим, відповідно до п. 6.4.1. умов договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за надані послуги.

Таким чином, оскільки відповідач не здійснив повне погашення заборгованості в розмірі 9599056,70 грн., позивач звернувся із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу також просить стягнути пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, розраховані за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2019 року, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив факт надання позивачем передбачених договором послуг на загальну суму 19198113,40 грн, їх прийняття відповідачем без будь-яких претензій (відповідні підписи представників та відтиск печатки відповідача проставлені у названих вище актах приймання-передачі наданих послуг), що відповідачем при розгляді цієї справи не заперечується та не спростовується.

Договір послуг є оплатним, відтак одним із основних обов`язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки проводяться по факту 100% наданих послуг протягом 30 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданим послугам, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені чинним законодавством строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Акт здачі-приймання наданих послуг був підписаний сторонами 06.02.2019. Позивач надав докази реєстрації податкової накладної, відповідач же не зазначив та не довів, що податкова накладна була не зареєстрована, чи зареєстрована з порушенням строків, в зв`язку з чим послуги мали бути оплачені відповідачем у повному обсязі на суму 19198113,40 грн протягом 30 банківських днів з дати підписання акту, тобто у строк до 21.03.2019. Отже відповідач є таким, що прострочив оплату наданих послуг з 22.03.2019. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив заборгованість 24.06.2019 на суму 9599056,70 грн.

Станом на день розгляду справи, не погашена сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2019 становить 9599056,70 грн та підлягає стягненню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підглядають зволенню у повному обсязі на суму 9599056,70 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 22.03.2019 по 18.09.2019 - 3% річних у розмірі 218542,90 грн та пеню у розмірі 1275885,53 грн і втрати від інфляції у розмірі 502990,56 за період з березня по травень 2019.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за прострочення оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ, суд зазначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 1269573,87 грн, оскільки, при здійсненні розрахунку позивач помилково включив в обидва періоди нарахування дату 24.06.2019 (періоди визначені позивачем: 22.03.2019-24.06.2019, 24.06.2019-18.09.2019) . Натомість вірними періодами нарахування є: 22.03.2019-24.06.2019 на суму 19198113,40 грн, 25.06.2019-18.09.2019 на суму 9599056,70 грн.

При цьому суд вважає безпідставними заперечення відповідача, викладені у відзиві щодо помилкового включення до періоду прострочення дня здійснення фактичної часткової плати заборгованості. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що сторони, укладаючи спірний правочин, погодили, що пеня нараховується за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Приписами статті 204 ЦК України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору повністю, або пункту 7.2 договору, сторонами будь-яких доказів недійсності не наведено суду, тому застосування пункту 7.2 договору в наведеній редакції є правомірним.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 218542,90 грн. та 502990,56 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем та вважає його необґрунтованим, оскільки розрахунок здійснювався за період з березня 2019 року по травень 2019 року, натомість, оскільки, заборгованість відповідача у березні 2019 року складала не повний місяць, то відповідно втрати від інфляції не нараховуються за березень 2019 року. В рамках заявленого позивачем період втрати від інфляції нараховуються за період з квітня до травня 2019 року і становлять 327711,70 грн та підлягають стягненню з відповідача у встановленому судом розмірі.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та вказує, що позивач помилково визначив періоди нарахування, як уже було зазначено судом щодо нарахування пені. Згідно перерахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 216964,98 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідач заперечував щодо розміру витрат на правову допомогу, вважаючи її надмірною та необґрунтованою.

Позивач просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 260000,00 грн.

Відповідно до с. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

02.09.2019 між Адвокатським об`єднанням "Українська адвокатська компанія "Джей Ай Ті" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" (замовник) укладено договір № 02/09-01 про надання правової допомоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов`язується надати замовнику відповідно до договору правову допомогу адвоката, щодо захисту інтересів замовника у Господарському суді міста Києва у зв`язку з вирішенням спору у судовому порядку між ТОВ "Галактика-Тест" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" про стягнення заборгованості та пені за прострочення оплати згідно договору №ЦДЗІ-18/27 від 12.10.2019, шляхом підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів, підготовки справи до розгляду, збором доказів, формування правової позиції та представництво у Господарському суді міста Києва інтересів замовника, а замовник зобов`язується оплатити вказані послуги. За надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату у розмірі 260000,00 грн згідно виставленого рахунку-фактури ( п. 1.1, 4.1 договору).

Підтвердженням того, що Островська Вікторія Вікторівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 5880 від 30.03.2017. Адвокат здійснює свої повноваження на підставі довіреності № 02/09-1 від 02.09.2019 та ордеру серії КВ № 371055 від 21.10.2019.

Згідно рахунку на оплату № 15/06-01 від 15.06.2020 виставленого виконавцем замовнику за договором № 02/09-01 від 02.09.2019 оплаті підлягають кошти у розмірі 260000,00 грн за надані послуги.

Згідно акту від 30.06.2020 приймання-передачі наданих послуг було надано клієнту послуги: надання консультацій (усних та /або письмових) у кількості 1, вартістю 15000,00 грн, виїзд керівника адвокатського об`єднання на адресу підприємства для дослідження документації та отримання оригіналів для ознайомлення та підтвердження наявності оригіналів під час розгляду справи у кількості 5 годи, вартістю 20000,00 грн; правовий аналіз документів, підготовка юридичного висновку у кількості 1, вартістю 5000,00 грн; підготовка/написання/подача позовної заяви про стягнення заборгованості у кількості 1, вартістю 20000,00 грн; аналіз судової практики та формування правової позиції, підготовка справи до розгляду, збір доказів у кількості 1, вартістю 9000,00 грн, представництво інтересів замовника та ведення справи в Господарському суді міста Києва у справі № 910/13048/19 у кількості 1, вартістю 60000,00 грн; підготовка та подача процесуальних документів у кількості 1, вартістю 15000,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи у кількості 1, вартістю 1000,00 грн, оплата гонорару адвокатському об`єднанню 1% від ціни позову у сумі 115000,00 грн. Загальна вартість наданих за актом послуг становить 260000,00 грн, як визначено у договорі та попередньому розрахунку судових витрат.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у обсязі наданих послуг, суду надано платіжне доручення № 80 від 19.06.2020 на суму 60000,00 грн, платіжне доручення № 1 від 08.07.2020 на суму 200000,00 грн. Загальна сплачена позивачем сума витрат на правову допомогу складає 260000,00 грн.

Отже наданими до матеріалів справи доказами позивач довів надання йому правової допомоги в рамках розгляду даної справи у розмірі 260000,00 грн

Щодо заперечень відповідача про неспівмірність судових витрат, суд не вбачає їх обгрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів неспівмірності витрат на правову. Крім того, суд зазначає, що підписання саме директором позивача позовної заяви не свідчить про те, що адвокатським об`єднанням в рамках укладеного договору не було надано послуги з підготовки/написання/подання позовної заяви до суду (як вказано у акті).

Частиною 8 ст 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 ст. 126 ГПК України).

Позивачем належними та допустимими доказами доведено обсяг, вартість та обставини щодо надання правової допомоги позивачу, а тому витрати позивача на правову допомогу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 255893,26 грн.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Є. Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 12; ідентифікаційний код 38346361) суму боргу у розмірі 9599056 (дев`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч п`ятдесят шість) грн. 70 коп.; втрати від інфляції у розмірі 327711 (триста двадцять сім тисяч сімсот одинадцять) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 216964 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 98 коп.; пеню у розмірі 1269573 (один мільйон двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн. 87 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 171199 (сто сімдесят одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) грн. 61 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення суми 3% річних у розмірі 1577,92 грн. та суми пені у розмірі 6311,66 грн. та суми втрат від інфляції у розмірі 175278,76 грн. - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.07.2020

Суддя І.В.Усатенко