Ухвала суду № 90344378, 10.07.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7693/20

Провадження №2/369/3694/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2020 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна ЕК» про реструктуризацію та часткове скасування заборгованості та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна ЕК» про реструктуризацію та часткове скасування заборгованості та відшкодування моральної шкоди.

09.07.2020 року через канцелярію суду позивачем ОСОБА_1 подано повторно заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони ТОВ «Київська обласна ЕК» 08132, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, 8-в, код ЄДРПОУ 42094646 здійснювати будь-які дії направлені на обмеження чи припинення електропостачання в дачному помешканні за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 .

Свої вимоги обґрунтовував, тим що 23.06.2020 він звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ТОВ «Київська обласна ЕК», яке виставляє їй заборгованість за спожиту електроенергію. Позовна заява зареєстрована за № 369/7693/20 від 23.06.2020.

ТОВ «Київська обласна ЕК» стало постачальником електричної енергії в Київській області, де знаходиться їхнє дачне помешкання, з 1 січня 2019 року, однак не уклало з ним договір постачання та не ухвалило істотних умов договору.

31 січня 2020 року він отримав рахунок на оплату електроенергії в сумі 102 427,80 грн. (додаток 1). При цьому на сайті ТОВ виявилася інформація що в січні 2019 року вони використали 19298 квт*год, в лютому - 18012 квт*год, в березні - 7029 квт*год (додаток - 2, скрип з сайту ТОВ).

Такі показники явно суперечать елементарній фізиці, оскільки при напрузі 220 в та максимальному струмі 25 А, який здатен пропустити запобіжник, потужність на одній фазі становитиме 220в х 25 А = 5,5 кВт, а на трьох фазах 5,5 кВт х 3 = 16,5 кВт. Якщо будинок буде споживати таку потужність протягом 30 днів 24 години на добу, сумарне споживання становитиме (16,5 кВт х 24 год. х 30 ді6)/а/3 = 6867 кВт*год. Таким чином, існуюча система фізично не спроможна пропустити 19 тис. чи 18 тис. чи, навіть, 7 тис. кВт*год.

Нехтуючи Правилами роздрібного ринку електричної енергії, встановленими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 311 від 14.03.2018, де чітко встановлена процедура відключення від електропостачання, ТОВ «Київська обласна ЕК» зробило відключення без жодного попередження ще 20.01.2020, (коли він ще не мав рахунку із заборгованістю), а саме всунуло у хвіртку корінець наряду на відключення (додаток 2) та відключило електропостачання.

Хоча позивачу вдалося відновити електропостачання небезпека такого відключення зберігається, а в помешканні постійно проживає 86-річна мати його дружини, тому до розгляду справи в суді, ухвалення судового рішення та вступу його у законну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику; зобов`язання відповідача, ТОВ «Київська обласна ЕК», скасувати (не враховувати) нарахування за споживання електричної енергії в січні 2019 року на 19298 квт*год, в лютому 2019 року - 18012 квт*год, в березні 2019 року - 7029 квт*год відповідно, як такі, що не підтверджено показниками лічильника. Зобов`язання відповідача, ТОВ «Київська обласна ЕК», укласти з ним договір / постачання електроенергії починаючи з показника лічильника 57152 кВт*год, вказаного в Протоколі № 4/1 від 5 березня 2020 засідання ІКЦ ПрАТ «Київобленерго», який було встановлено при перевірці лічильника 9 березня 2019 року (за умови підтвердження через фотофіксацію). Зобов`язання Відповідача, ТОВ «Київська обласна ЕК», укласти з ним договір реструктуризації суми заборгованості, яка буде встановлена в судовому порядку, терміном на 60 місяців та суму щомісячної виплати боргу в розмірі 20% його пенсії, розмір якої буде встановлюватися як середнє арифметичне за попередній рік. Зобов`язання Відповідача, ТОВ «Київська обласна ЕК», сплатити компенсацію за заподіяну йому та його дружині моральну шкоду в розмірі неправомірно виставлених показників лічильника в січні-березні 2019 року (на скріну з сайту.Відповідача - додаток 3), які в сумі становлять 44 339 кВт*год., що при тарифі 1,68 грн. за 1 кВт*год. складає 74 489,52 грн. та перерахувати їх на картку Приватбанку № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 .

Разом з тим, такий спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивача не є співмірним з заявленими позовними вимогами.

Так, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За таких оставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, в обраний позивачем спосіб, через його неспівмірність заявленим позовним вимогам.

Посилання позивача на те, що відповідач намагається вчиняти дії, направлені на відключення будинку від електропостачання, належними доказами не підтверджені.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 150 ЦПК, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини 3 статті 152 ЦПК).

Необхідність вирішення цього питання випливає також з положень статті 10 ЦПК України, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов`язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов`язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Таким чином, забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують позивачу виконання рішення суду в разі задоволення його позову та обмежують, насамперед, права відповідача на розпорядження спірним майном на час розгляду та виконання такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не підкріплено належними доказами по справі, зокрема не зазначено, які саме права позивача не можливо буде поновити в разі ухвалення можливого рішення про задоволення позову.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Позивачем, не обґрунтовано, яким чином відключення вказаного будинку від електропостачання унеможливить виконання рішення, у разі задоволення позову про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок за спожиту електроенергію, укласти договір про реструктуризацію заборгованості, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання укласти договір про реструктуризацію заборгованості.

Припинення постачання електроенергії за укладеним із позивачем договором жодним чином не може вплинути на реалізацію позовних вимог позивача, у разі їх задоволення.

Питання припинення або відновлення електропостачання не є предметом позову у даній справі.

Враховуючи предмет та підстави позову, доводи викладені у заяві позивача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , в порядку статті 151 ЦПК України, не надано належних обґрунтувань необхідності забезпечення позову та не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна ЕК» про реструктуризацію та часткове скасування заборгованості та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а також через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя: Т.В. Дубас