Рішення № 90340253, 13.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7480/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1 (згідно паспорту),

представника відповідачів Кулібабіної Г.В. (згідно довіреності),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за результатом розгляду якого, з урахуванням уточненого адміністративного позову, позивачка просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення в Приморському районі міста Одеси від 08.10.2019 року «Про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання»;

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту в Приморському районі міста Одеси, прийняте у вигляді розпорядження № 652875 від 11.10.2019 року про стягнення надміру виплачених коштів у зв`язку із наявністю у власності житла, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення за період з 01.07.2017 року по 20.09.2019 року в сумі 33187,94 грн.

Стягнути з відповідачів витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу відповідно наданих квитанцій.

В обґрунтування адміністративного позову позивачка зазначає, що вона є громадянкою України, після початку бойових дій на території України, переїхала з дитиною проживати на підконтрольну Україні територію, до міста Одеси. На початку 2015 року, позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси, де була взята на облік та отримала довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО. 08.11.2019 року позивачка отримала від відповідача листа № 15-15-2/6453 від 04.11.2019 року, яким її повідомлено про припинення нарахування щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі, й оплату житлово-комунальних послуг. Також, вказаним листом позивачку повідомлено про те, що вона має повернути надмірно сплачену суму допомоги і перерахувати 33187,94 грн. виплачених коштів за період з 01.07.2017 року по 20.09.2019 року. Припинення нарахування та виплати допомоги пов`язане з тим, що позивачка та її сім`я володіють житловим приміщенням на не окупованій території та не в зоні АТО. Позивачка зазначає, що на час звернення до відповідача із заявою про нарахування та виплату допомоги, їй не було відомо про те, що вона має частку у власності на квартиру, батьки оформили приватизацію, яку вона прийняла автоматично фактом своєї реєстрації. Позивачка вважає рішення про припинення нарахування та виплати допомоги протиправними оскільки, місто Артемівськ, на території якого знаходиться квартира, частка в якій належить позивачці на праві власності, знаходиться у Донецькій області, що згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/б/а від 07.10.2014 року є районом проведення АТО.

Ухвалою суду від 13.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2020 року.

02.01.2020 року від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який Департамент не погоджується з вимогами позивачки і вважає адміністративний позов таким, що суперечить нормам процесуального та матеріального права. 18.02.2015 року ОСОБА_1 було взято на облік, як внутрішньо переміщену особу. ОСОБА_1 було призначено щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеним особам на підставі заяв від 18.02.2015 року (з 18.02.2015 року по 17.08.2015 року), від 07.09.2015 року (з 18.08.2015 року по 17.02.2016 року), від 18.02.2016 року (з 18.02.2016 року по 17.08.2016 року), від 18.08.2016 року (з 18.08.2016 року по 17.02.2017 року), від 15.06.2017 року (з 15.06.2017 року по 14.12.2017 року), заява від 23.01.2018 року (з 23.01.2018 року по 22.07.2018 року), заява від 19.09.2018 року (з19.09.2018 року по 18.03.2019 року), заява від 21.03.2019 року (з 21.03.2019 року по 20.09.2019 року). Представник відповідача зазначає, що під час подання заяв, позивачка повідомляла про відсутність у власності житлових приміщень/частин житлових приміщень, що розташовані в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Представник відповідача зазначає, що 08.10.2019 року під час здійснення контролю за правильністю поданих відомостей, встановлено, що ОСОБА_1 надала недостовірні відомості, тобто вказала відсутність житла, розташованого за межами тимчасово окупованої території, що призвело до надміру виплаченої допомоги за період з 01.07.2017 року по 20.09.2019 року на загальну суму 33187,94 грн.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче засідання у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.04.2020 року.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року провадження у справі зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд поновив провадження у справі.

Під час судового розгляду справи позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, додатково суду пояснила, що відповідач мав би проінформувати її про зміну Порядку.

Представник відповідачів заперечувала проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Суд вислухав позивачку та представника відповідачів, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ), відповідно до довідок від 18.02.2015 року № 5105/004245, від 18.07.2017 року № 4245, перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає: АДРЕСА_1 .

Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 14.05.2007 року № НОМЕР_2 та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.05.2007 року, ОСОБА_1 , тобто позивачці ОСОБА_1 (що підтверджується заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/1914/19 про розірвання шлюбу), належить на праві спільної часткової власності ј квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

18.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси із заявою № 555/2 про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг. В заяві вказано. Що у позивачки та членів сім`ї відсутні у володінні житлові приміщення, розташовані в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Також, позивачка вказала, що зобов`язується у триденний строк повідомити про зміну обставин, які можуть вплинути на виплату матеріальної допомоги.

З аналогічними заявами позивачка зверталася 07.09.2015 року за № 3090/3, 18.02.2016 року за № 546, 18.08.2016 року за № 3087, 15.06.2017 року за № 1844, 23.01.2018 року за № 131, 19.09.2018 року за № 2305, 21.03.2019 року за № 626.

На підставі вказаних заяв позивачці призначалася та виплачувалася грошова допомога для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг.

За результатом розгляду звернення позивачки від 16.09.2019 року, Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси прийнято рішення від 08.10.2019 року про відмову ОСОБА_1 у наданні допомоги переміщеним особам на проживання у зв`язку із тим, що сім`я володіє житловим приміщенням, розташованим в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території.

Також, 11.10.2019 року Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси прийнято розпорядження про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти у зв`язку з наявністю у власності житла, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, за період з 01.07.2017 року по 20.09.2019 року у сумі 33187,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

01.10.12014 року Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505), який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Згідно з п. 2 Порядку № 505, в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваних рішень та розпорядження, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до 5 Порядку № 505, в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваних рішень та розпорядження, для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до уповноваженого органу із письмовою заявою, складеною у довільній формі, про надання грошової допомоги і подає документи, визначені цим пунктом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім`ї, які претендують на отримання грошової допомоги: інформація про наявність у будь-якого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідно до п. 8 Порядку № 505, в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваних рішень та розпорядження, уповноважені органи: протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім`ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім`ї.

Згідно з п. 6 Порядку № 505, в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваних рішень та розпорядження, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

Згідно з п. п. 10, 11 Порядку № 505, в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваних рішень та розпорядження, уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Суми грошової допомоги, надмірно виплачені внаслідок подання недостовірних документів, неповідомлення про зміну обставин, які впливають на виплату грошової допомоги, повертаються: уповноваженим представником сім`ї самостійно; за згодою уповноваженого представника сім`ї у повному обсязі за рахунок наступних виплат грошової допомоги; за рішенням уповноваженого органу за рахунок суми наступних виплат грошової допомоги в обсязі не менш як 20 відсотків щомісячної суми призначеної грошової допомоги.

У разі неможливості добровільного повернення або утримання надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються в судовому порядку.

Приписами п. 12 Порядку № 505, в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваних рішень та розпорядження, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Суд зазначає, що у п. 6 Порядку № 505 неодноразово вносилися зміни.

У період з 10.02.2015 року по 14.05.2015 року були чинними приписи п. 6 Порядку № 505 у наступній редакції: «Грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім`ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.»

У період з 15.05.2015 року по 02.06.2017 року були чинними приписи п. 6 Порядку № 505 у наступній редакції: «Грошова допомога не призначається у разі, коли:будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.»

Тобто, приписами Порядку № 505 у редакції, чинній до 02.06.2017 року включно визначено, що особа, яка звернулася за допомогою та особисто або будь-хто з членів сім`ї мають у власності житлове приміщення, яке розташоване в районі проведення антитерористичної операції, має право на отримання такої допомоги.

Пунктом 6 Порядку № 505 в редакції чинній з 03.06.2017 року передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

Тобто, з 03.06.2017 року пункт 6 Порядку № 505 не містить виключень щодо відмови у призначенні допомоги для осіб, які мають у власності житлове приміщення або його частину в районі проведення антитерористичної операції.

Згідно з наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а, Донецьку область - з 07 квітня 2014 року визначено районом проведення антитерористичної операції та терміни її проведення.

Оскільки квартира, ј якої належить позивачці на праві спільної часткової власності, розташована на території Донецької області, у м. Артемівськ, відповідач у період з 18.02.2015 року по червень 2017 року включно правомірно та відповідно до чинних приписів Порядку № 505 нараховував та виплачував позивачці грошову допомогу, оскільки неповідомлення позивачкою про наявність у неї частини житлового приміщення в районі проведення антитерористичної операції не впливало на умови призначення допомоги.

З 03.06.2017 року виключення щодо відмови у призначенні грошової допомоги становить лише наявність у особи або будь-кого з членів сім`ї житлового приміщення або його частини на :

1) тимчасово окупованій території України,

2) населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження,

3) населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення,

крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Тобто, Донецька область, у тому числі м. Артемівськ, не є тимчасово окупованою територією.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085, у редакціях чинних з моменту затвердження до теперішнього часу, місто Артемівськ Донецької області не включено до вказаного переліку.

Згідно з Переліком населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 в редакції Розпорядження КМ № 428-р від 05.05.2015, у редакціях чинних з моменту затвердження до теперішнього часу, місто Артемівськ Донецької області не включено до вказаного переліку.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач правомірно та в межах визначених законодавством повноважень, виявивши, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить ј квартири на території м. Артемівськ, прийняв 08.10.2019 року рішення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання.

Також, Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси правомірно та в межах повноважень прийнято розпорядження про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти, у зв`язку з наявністю у власності житла, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, за період з 01.07.2017 року по 20.09.2019 року у сумі 33187,94 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, судові витрати з відповідачів на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Приморськоиу районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Позивач - ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 36290160, адреса: вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074).

Відповідач - Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (адреса: вул. Маршала Говорова, 7, м. Одеса, 65058).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 13.07.2020 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.