Ухвала суду № 90334834, 03.07.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/19105/19

н/п 1-кс/766/5436/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м.Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., за участю секретаря судових Щербань А.А. розглянувши матеріали клопотання захисника Тільненка В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу,

в с т а н о в и л а :

09 червня 2020 року захисник Тільненко В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання чи/або нічного домашнього арешту (з 22:30 до 06:00).

Обґрунтування клопотання:

Херсонським міським судом Херсонської області 08.05.2020 р. оголошено ухвалу по справі №766/19105/19 про відмову в задоволенні клопотання слідчого, щодо обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, натомість застосовано запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.

Захисник та підозрюваний вважають, що на даний час ризики, які слугували підставою для застосування обраного запобіжного заходу зникли та продовження цілодобового домашнього арешту є занадто суворим та до підозрюваного слід було б застосувати запобіжний захід не пов`язаний з ізоляцією від суспільства в цілому, а саме: у вигляді особистого зобов`язання чи/або домашнього арешту на певний часовий проміжок.

Клопотання про обрання запобіжного заходу обґрунтовано тим, що підозрюваний намагатиметься уникнути притягнення до кримінальної відповідальності та може переховуватись від органів досудового розслідування, продовжувати злочинну діяльність, що підозрюваний негативно характеризується. Однак, підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочинів не визнає, саме в частині збуту наркотичних речовин. Підозра у вчиненні злочину є недостатньо обґрунтованою. Таким чином немає підстав вважати, що він продовжуватиме злочинну діяльність, так як злочинів передбачених ч. 1 ст. 307 КК України, він не вчиняв. Водночас, підозрюваний частково працевлаштований, є самозайнятою особою, має постійне місце проживання, також офіційну реєстрацію місця мешкання (прописку), раніше не був судимий, та до цього часу його не підозрювали у вчиненні злочину. Крім цього, підозрюваний стверджує, що не намагатиметься переховуватись, а сприятиме слідству у з`ясуванні обставин кримінального провадження, так як особисто зацікавлений в тому, щоб слідство чимшвидше закінчилось та він міг продовжувати спокійно жити далі і займатись підприємницькою діяльністю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування запобіжного заходу - цілодобовий домашній арешт. Однак, враховуючи те, що деякі з ризиків можуть мати місце під час судового розгляду, однак вони не можуть впливати на доцільність саме повної ізоляції від суспільства, і можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту чи/або особистого зобов`язання.

Отже, доцільність часового обмеження, саме такого запобіжного заходу полягає в тому, що ОСОБА_1 в рамках цього ж кримінального провадження вже перебував на цілодобовому домашньому арешті, процесуальний режим відбування якого не порушував, також до моменту затримання неофіційно працював, до його складу сім`ї входять батьки, цивільна дружина, які перебувають у міцних соціальних зв`язках, крім того він родився і все життя проживав у м. Херсон, родичів за кордоном не має, а також є необхідність з`являтися до суду, слідчого, прокурора за викликом, тому домашній арешт можливо застосувати в певний період часу за місцем його проживання та його сім`ї, а саме: АДРЕСА_1 .

Застосування такого запобіжного заходу є необхідним з огляду на незадовільний стан здоров`я підозрюваного, який значно погіршився після його затримання працівниками поліції. Слід додати, що на теперішній час ОСОБА_1 проходить медичне обстеження та в подальшому з великою ймовірністю буде госпіталізований (докази будуть надані безпосередньо до зали суду).

Таким чином, обґрунтування доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбаченні статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений.

Підозрюваний бажає брати участь у розгляді клопотання, так як особисто прагне пояснити суду недоцільність продовження застосування до нього такого суворого запобіжного заходу та просить викликати його в судове зсідання.

Захисник Тільненко В.В., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 надав до суду заяву про залишення його клопотання без розгляду.

Відповідно до чю4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядаються в порядку, визначеному ст.186 КПК України.

Статтею 196 КПК України визначено які відомості в ухвалі слідчий суддя, суд має зазначити за результатами розгляду клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу.

Проте вказане ст.196 КПК України рішення суд не може прийняти, оскільки клопотання по суті не розглядалося.

В КПК України не визначено дії слідчого судді в разі подання особою, яка звернулася із клопотанням, заяви про залишення клопотання без розгляду.

Згідно частини 6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Серед засад кримінального судочинства пунктом 19 ст.7 визначено дизпозитивність, зміст якої визначено статтею 26 КПК України, відповідно до частини першої якої сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Подати клопотання про зміну запобіжного заходу є правом заявника, а тому він може і змінити свою позицію щодо доцільності зміни обраного йому запобіжного заходу. Свою позицію заявник може сформувати у вигляді заяви про залишення клопотання без розгляду, що слідчим суддею розцінюється як заява про закриття провадження у справі.

Оскільки клопотання не розглядалося, а провадження за клопотанням відкрито, то з підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ч.1 ст.7, ч.6 ст.9, ч.1 ст.26КПК України,слідчий суддя

постановила:

Закрити провадження за клопотанням захисника Тільненка Владислава Володимировича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Черниш О. Л.