Ухвала суду № 90323739, 09.07.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2020 Справа №607/25518/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Споживчого кооперативу «Степана Бандери», обслуговуючого кооперативу «Молодіжний Тернопіль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про внесення пайових внесків, скасування реєстрацій права власності на квартири та зобов`язання вчинити дії. Зокрема, у поданій позовній заяві позивачка просить: визнати недійсним Договір про внесення пайового внеску №5 від 20.10.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та Обслуговуючим кооперативом «Молодіжний Тернопіль» та скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Договір про внесення пайового внеску №35 від 02.11.2016року, укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Молодіжний Тернопіль`та скасувати реєстрацію про право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; зобов`язати Споживчий кооператив «Степана Бандери», Обслуговуючого кооперативу «МОЛОДІЖНИЙ ТЕРНОПІЛЬ» передати їй в установленому законом порядку документи для оформлення та реєстрації права власності на однокімнатну квартиру на шостому поверсі в будинку по АДРЕСА_3 .

08 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на грошові кошти Споживчого кооперативу «Степана Бандери» в розмірі 691724,06 гривень, які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 338783. В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що Споживчий кооператив «Степана Бандери», скориставшись майном, яке побудоване за сплачені нею грошові кошти в розмірі 175 000 гривень, відмовляється надавати їй однокімнатну квартиру або повернути вказані кошти. Вважає, що наявні ризики того, що Споживчий кооператив «Степана Бандери» не поверне їй сплачені нею грошові кошти у розмірі 175 000 гривень та інфляційні втрати у сумі 516724,06 гривень, що унеможливить вирішення її позову та істотно ускладнить виконання рішення суду , у зв`язку із чим вона не зможе відновити порушені нею права. Посилаючись на наведені обставини просила заяву задовольнити та забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Споживчого кооперативу «Степана Бандери» в розмірі 691 724,06 гривень.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2020 року вказану заяву про забезпечення позову розподілено до розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд приймає до уваги наступні обставини:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно із вимогами ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Суд зауважує, що саме на суд покладено обов`язок перевірки обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову, з метою недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.

У поданій заяві ОСОБА_1 обмежилася лише припущенням про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову Споживчий кооператив «Степана Бандери» не поверне їй сплачені нею грошові кошти за квартиру у розмірі 175 000 гривень та інфляційні втрати у сумі 516724,06 гривень, однак, не зазначила та не долучила жодних доказів на підтвердження наявності вказаних ризиків.

Також, суд зауважує, що обмеження прав відповідача Споживчого кооперативу «Степана Бандери», при такому забезпеченні позову, не є адекватним та необхідним тимчасовим заходом.

За вказаних вище обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149-153, 261, 353, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її повного складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на дану ухвалу подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення та підписання ухвали суду – 09 липня 2020 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка