Рішення № 9031774, 15.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2010 р.Справа № 16/190-09-5285 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 21.11.2009р.

Від відповідача: Петренко Я.М. за довіреністю від 17.12.2009р,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до приватного підприємства „Дістрібют селект” про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 61810,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту ПП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до приватного підприємства „Дістрібют селект” (далі по тексту ПП „Дістрібют селект”) про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 13818 грн та пені, розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ-01-150609, укладеного між ПП ОСОБА_4 та ПП „Дістрібют селект” 15.06.2009р. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за вказаним договором оренди в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів.

Під час розгляду даної справи позивачем позовні вимоги неодноразово уточнювалися. Згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладеною у заяві про уточнення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду Одеської області 11.12.2009р., ПП ОСОБА_4 просить суд розірвати договір оренди нежитлових приміщень № ІІ-01-150609 від 15.06.2009р., укладений між сторонами по справі, стягнути з ПП „Дістрібют селект” заборгованість з орендної плати у розмірі 30000 грн., пеню в сумі 1340,31 грн., витрати від інфляції у розмірі 275 грн. та 3% річних в сумі 194,77 грн., а також збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 30000 грн. та виселити відповідача з нежитлових приміщень, загальною площею 200 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2а.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Вищенаведена редакція позовних вимог ПП ОСОБА_4, згідно із уточненнями до позовної заяви від 11.12.2009р. є остаточною, у звязку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач повністю заперечував проти заявлених до нього позовних вимог, наполягаючи на недійсності договору оренди нежитлових приміщень № ІІ-01-150609 від 15.06.2009р., як укладеного гр.. ОСОБА_5 від імені ПП „Дістрібют селект” за відсутністю відповідних повноважень.

У судовому засіданні 14.12.2009р. представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про витребування у ПП ОСОБА_4 реєстраційних документів на право ведення підприємницької діяльності та правовстановлюючих документів на складські приміщення.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача в частині витребування реєстраційних документів на право ведення підприємницької діяльності.

Крім того, 18.12.2009р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання ПП „Дістрібют селект” про витребування у МБТІ м. Сімферополь відомостей про власника бази, розташованої за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2-а, витребування у гр.. ОСОБА_6, як власника вказаної бази, належним чином засвідченої копії договору оренди нежитлового приміщення, площею 200 кв.м. відповідно до плану розташування приміщень на території бази, укладеного з ПП ОСОБА_4 на 2009р., а також про витребування у позивача свідоцтва про сплату єдиного податку з доходів за здачу приміщень в оренду.

Суд відмовив у задоволенні клопотання ПП „Дістрібют селект” про витребування вищезазначених документів, оскільки вони не стосуються предмету доказування у даній справі та не мають значення для правильного вирішення спору по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.06.2009р. між ПП ОСОБА_4 (Орендодавець) та ПП „Дістрібют селект” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 200 кв.м. відповідно до плану розташування приміщень на території бази, розташованої за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2-а. У відповідності до умов п.п. 1.1, 5.2.1 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. Орендарем були прийняті на себе зобовязання щодо використання орендованого приміщення у відповідності з його призначенням для використання в якості складу. Відповідно до умов п. 9.1 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. строк дії вказаної угоди був обумовлений сторонами з 15.06.2009р. до 14.06.2010 р.

Одночасно із підписанням вказаної угоди на виконання умов договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. між сторонами по справі відбулася фактична передача обєкта оренди нежитлового приміщення, площею 200 кв.м, розташованого за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2-а у користування відповідачу.

При цьому, враховуючи, що ПП ОСОБА_4 в обґрунтування заявлених вимог посилається на договір оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609., підписаний сторонами по справі 15.06.2009р., та, в свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, наполягав на недійсності договору оренди нежитлових приміщень № ІІ-01-150609 від 15.06.2009р., як укладеного представником відповідача - гр.. ОСОБА_5 від імені ПП „Дістрібют селект” за відсутністю відповідних повноважень, суд вважає за доцільне, передусім, надати правову оцінку вищевказаним доводам відповідача.

Так, в обґрунтування зазначених тверджень, відповідач наголошував на тому, що при підписанні договору гр. ОСОБА_5 діяв на підставі довіреності, якою останньому було надано повноваження на підписання лише господарських договорів від імені ПП „Дістрібют селект”. В свою чергу, на думку відповідача, договір оренди не є господарським договором, а має цивільно-правову природу.

Однак, вказана позиція відповідача є помилковою та необґрунтованою, з огляду на наступне.

Господарський договір це домовленість у визначеній законом формі суб'єктів господарювання між собою або з не господарюючими суб'єктами, суб'єктами організаційно-господарських повноважень, громадянами, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов'язків у сфері господарської діяльності. Специфіка господарського договору обумовлюється тим, що він безпосередньо обслуговує виробництво та комерційний обіг, є основною юридичною формою організації економічних відносин, має майновий та оплатний характер. Хоча б однією із сторін такого договору повинен бути суб'єкт господарювання. При цьому, слід зазначити, що категорії загальний та господарський договір співвідносяться між собою як загальне та особливе.

В свою чергу, відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-VІ (далі по тексту - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Крім того, правовідносини оренди врегульовані і безпосередньо Господарським кодексом України. Так, відповідно до ст.. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як вбачається з умов договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., вказана угода була укладена між субєктами господарювання та передбачає передачу майна орендарю для здійснення ним його господарської діяльності. Орендоване майно використовувалося ПП „Дістрібют селект” в якості складу.

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що договір оренди нежитлових приміщень № ІІ-01-150609 від 15.06.2009р. належить до господарських договорів, а, відтак, дана угода була укладена представником ПП „Дістрібют селект” в межах наданих йому довірителем повноважень.

Крім того, стверджуючи про недійсність договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження визнання даної угоди недійсною у судовому порядку. Слід зазначити, що поданий ПП „Дістрібют селект” в межах даної справи зустрічний позов про визнання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ-01-150609 від 15.06.2009р. недійсним, був повернутий судом ПП „Дістрібют селект” без розгляду відповідно до п.п. 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Зважаючи на викладене, суд оцінює доводи відповідача з цього приводу як необґрунтовані та помилкові.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до умов п.п. 1.1, 4.1-4.4, 5.2.6 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. Орендар зобовязався сплачувати орендну плату у встановлені договором розмірі та строки. При цьому, розмір орендної плати був визначений сторонами у сумі 25 грн. за 1 кв.м. на місяць. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі обєкта оренди. Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно у строк до 5 числа кожного наступного місяця. Оплата здійснюється щомісячно у форми передплати шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом трьох банківських днів з моменту направлення рахунку за факсом.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, Орендарем не сплачувалась орендна плата за період з липня по грудень 2009р., внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості викладеного у уточненнях до позовної заяви від 11.12.2009р. /а.с.51/, за ПП „Дістрібют селект” утворилась заборгованість на суму 30000 грн., яку відповідачем до теперішнього часу погашено не було.

З огляду на викладене, ПП ОСОБА_4, згідно розрахунку наданого до уточнень до позовної заяви від 11.12.2009р. /а.с. а.с. 54-57/ , додатково було нараховано до сплати Орендарю пеню у розмірі 1340,31 грн., витрати від інфляції у розмірі 275 грн. та 3% річних в сумі 194,77 грн., а також збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 30000 грн., нараховані з посиланням на п. 4.7 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р.

Досліджуючи відносини, які склалися між сторонами по справі, суд вважає за необхідне також зазначити, що 05.09.2009р. ПП „Дістрібют селект” листом за вих.№ 92-1 звернулося до позивача із пропозицією щодо розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., посилаючись на відсутність грошових коштів для здійснення передбачених даною угодою орендних платежів. Крім того, 07.09.2009р. відповідач надіслав на адресу Орендодавця гарантійний лист за вих. № 97 від 07.09.2009р., яким зобовязався погасити існуючу на той час заборгованість у розмірі 10668 грн до 15.09.2009р. В свою чергу, позивач у листі за вих.№ 1/0709009 від 07.09.2009р. повідомив, що зобовязується укласти відповідну угоду про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. після погашення ПП „Дістрібют селект” заборгованості з орендних платежів.

Однак, як було зазначено по тексту рішення вище, відповідачем заборгованість перед позивачем погашена у повному обсязі не була та відповідну угоду про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. між сторонами підписано не було.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений ст..188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем протягом дії договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. зобовязань щодо сплати орендних платежів, а також недосягнення між сторонами згоди щодо розірвання вказаної угоди, ПП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ-01-150609 від 15.06.2009р., укладеного між сторонами по справі, стягнення з ПП „Дістрібют селект” заборгованості з орендної плати у розмірі 30000 грн., пені в сумі 1340,31 грн., витрат від інфляції у розмірі 275 грн. та 3% річних в сумі 194,77 грн., а також збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 30000 грн. та виселення відповідача з нежитлових приміщень, загальною площею 200 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2а. При цьому, в якості правових підстав розірвання договірних відносин позивач посилається на положення п. 4.8 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., відповідно до яких Орендодавець має право вимагати розірвання договору у разі несвоєчасного виконання Орендарем зобовязань щодо перерахування орендної плати.

Проаналізувавши доводи сторін та положення діючого законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 цього Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Так, перелік істотних умов договору оренди надається у статті 284 ГК України, до яких, у тому числі, відноситься орендна плата.

Крім того, згідно зі ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Водночас, відповідно до умов п. 6.1.2 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. Орендодавцю надано право вимагати дострокового розірвання, зокрема, у разі невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців поспіль.

Зобовязання, прийняті на себе відповідачем при укладенні договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., в частині своєчасного і повного перерахування орендних платежів щомісячно, у строк до 5 числа кожного наступного місяця, ПП „Дістрібют селект” за період з липень по грудень 2009р. виконане не було, що, в силу положень ст. 762 ЦК України, ст. 284 ГК України є порушенням істотних умов договору оренди.

Оцінюючи у сукупності наведені обставини, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову ПП ОСОБА_4 в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., укладеного між сторонами по справі.

Як зазначалось вище, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., на підставі якого нежитлове приміщення, площею 200 кв.м, розташоване за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2-а перебувало у користуванні відповідача. Будь-яких інших документів, які надають право користування даним приміщенням ПП „Дістрібют селект”, відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, до господарського суду представлено не було.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

За змістом п. 9.7 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. у разі припинення дії договору або у випадку його дострокового розірвання майно повертається Орендарем Орендодавцю за актом приймання-передачі.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав щодо виселення ПП „Дістрібют селект” з нежитлового приміщення, площею 200 кв.м, розташованого за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2-а.

Розглянувши позовні вимоги ПП ОСОБА_4 про стягнення з ПП „Дістрібют селект” заборгованості з орендної плати у розмірі 30000 грн., пені в сумі 1340,31 грн., витрат від інфляції у розмірі 275 грн. та 3% річних в сумі 194,77 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до умов п.п. 1.1, 4.1-4.4, 5.2.6 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. Орендар зобовязався сплачувати орендну плату у встановлені договором розмірі та строки. При цьому, розмір орендної плати був визначений сторонами у сумі 25 грн. за 1 кв.м. на місяць. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі обєкта оренди. Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно у строк до 5 числа кожного наступного місяця. Оплата здійснюється щомісячно у форми передплати шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом трьох банківських днів з моменту направлення рахунку за факсом.

Як було зазначено по тексту рішення вище, в порушення умов договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, Орендарем не сплачувалась орендна плата за період з липня по грудень 2009р., внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості викладеного у уточненнях до позовної заяви від 11.12.2009р. /а.с.51/, за ПП „Дістрібют селект” утворилась заборгованість на суму 30000 грн., яку відповідачем до теперішнього часу погашено не було.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до умов п. 4.6 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. за кожний день прострочення орендних платежів стягується пеня у у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На думку суду, позовні вимоги ПП ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 30000 грн., пені в сумі 1340,31 грн., витрат від інфляції у розмірі 275 грн. та 3% річних в сумі 194,77 грн. підтверджуються обґрунтованим розрахунком позовних вимог та матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем під час розгляду справи до господарського суду представлено не було.

З огляду на наведене, суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог ПП ОСОБА_4 про стягнення з ПП „Дістрібют селект” заборгованості з орендної плати у розмірі 30000 грн., пені в сумі 1340,31 грн., витрат від інфляції у розмірі 275 грн. та 3% річних в сумі 194,77 грн. за договором оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 762 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Щодо вимог позивача про стягнення з ПП „Дістрібют селект” збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 30000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених вимог ПП ОСОБА_4 посилається на умови п. 4.7 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р.

Дійсно, вказаними умовами договору передбачено, що при достроковому розірванні договору (без повідомлення за 45 днів) по ініціативі або з вини Орендаря, останній зобовязується відшкодувати Орендодавцю упущену вигоду за період дії, який залишився.

Однак, зважаючи на правову природу упущеної вигоди, як одного з різновидів збитків, та підстави за яких підлягає відшкодуванню упущена вигода, суд доходить висновку, що позивачем фактично невірно тлумачаться наведені умови договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. З цього приводу, суд вважає за необхідне звернутися до відповідних законодавчих приписів, якими врегульовані питання відшкодування упущеної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і зі завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

При цьому, для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду (у випадку цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1173 ЦК України, встановлення вини особи не обовязкове). Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно з частинами першою, другою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, згідно із зазначеними вище нормами чинного законодавства України кредитор повинен довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При цьому, на думку суду, під неотриманим доходом (упущеною вигодою) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобовязання було виконано боржником.

Однак, позивачем жодних доказів реальної можливості отримання позивачем прибутку не надано. Більш того, звертаючись до змісту вимог про стягнення упущеної вигоди, понесення таких збитків позивачем фактично можливо лише після розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. (набрання рішенням по даній справі законної сили). В свою чергу, позивачем заявлено до стягнення збитки, які можливо будуть ним понесені у майбутньому, що взагалі вбачається неправомірним та безпідставним.

У контексті викладеного, слід звернути увагу позивача на те, що наведеними вище положеннями п. 4.7 договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. фактично лише обмежувався період за який підлягала би відшкодуванню упущена вигода за певних обставин, у разі дострокового розірвання вказаної угоди. При цьому, факт розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ01-150609 від 15.06.2009р. не обумовлює обовязкове настання такого наслідку як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Підсумовуючи викладене, звертаючись до законодавчих положень, якими передбачено, що упущена вигода представляє собою таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобовязання було виконано боржником, суд доходить висновку про відсутність в даному випадку факту упущеної вигоди у розмірі 30000 грн., що, в свою чергу, свідчить про відсутність шкоди як складового елементу цивільного правопорушення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку і щодо відсутності підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди у розмірі 30000 грн., у звязку з чим, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи все вищевказане, суд вважає за правомірне позов ПП ОСОБА_4 задовольнити в частині вимог про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ІІ-01-150609 від 15.06.2009р., укладеного між сторонами по справі, стягнення з ПП „Дістрібют селект” заборгованості з орендної плати у розмірі 30000 грн., пені в сумі 1340,31 грн., витрат від інфляції у розмірі 275 грн., 3% річних в сумі 194,77 грн. та виселення відповідача з нежитлових приміщень, загальною площею 200 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2а. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 30000 грн. слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 759, 762, 782, 785 ЦК України, ст. ст. 188, 283, 284, 291 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди нежитлових приміщень № ІІ 01 150609, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та приватним підприємством „Дістрібют селект” 15.06.2009р.

3.Виселити приватне підприємство „Дістрібют селект”/ 65110, м. Одеса, вул.. Балківська, 40-а, кв.90, п/р 26000260711 в ВАТ „МТБ” м. Одеса, МФО 328168, код ЄДРПОУ 34931258 / з нежитлових приміщень загальною площею 200 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, провулок Лавандовий, 2-а.

4.Стягнути з приватного підприємства „Дістрібют селект”/ 65110, м. Одеса, вул.. Балківська, 40-а, кв.90, п/р 26000260711 в ВАТ „МТБ” м. Одеса, МФО 328168, код ЄДРПОУ 34931258 / на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 в ВАТ „Філія КРУ Банка „Фінанси та Кредит”, МФО 384889, ідентифікаційний код НОМЕР_2/ основний борг у розмірі 30000 грн. 00 коп. /тридцять тисяч грн..00 коп./, пеню в сумі 1340 грн. 31 коп. /одна тисяча триста сорок грн. 31 коп./, витрати від інфляції у сумі 275 грн. 00 коп. /двісті сімдесят пять грн. 00 коп./, 3% річних у сумі 194 грн. 77 коп. /сто девяносто чотири грн. 77 коп./, 403 грн.10 коп. /чотириста три грн. 10 коп./ - держмита; 236 грн. 00 коп. / двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

5.У задоволенні іншої частини позову відмовити.

6.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 в ВАТ „ Філія КРУ Банка „Фінанси та Кредит”, МФО 384889, ідентифікаційний код НОМЕР_2/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - недоплачене держмито в сумі 84 грн. 89 коп. / вісімдесят чотири грн. 89 коп./ Наказ видати..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 22.01.2010р.

Суддя