Ухвала суду № 90315973, 11.07.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.07.2020

ЄУН 937/1424/20

1-кс/937/2723/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Казаков Олександра Олександровича у кримінальному провадженні № 12020080140000245, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка Якимівського району Запорізької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 27.01.2012 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням 1 рік;

2) 13.09.2013 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 07.04.2016, невідбута частина покарання 5 місяців 28 днів;

3) 12.10.2016 Мелітопольським міськрайонним судом за ст. 71, ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць. Звільнений 28.12.2017 по відбуттю строку покарання,

4) 01 червня 2020 року Мелітопольським міськрайонним судом за ст. 70, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 307 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з іспитовим строком 2 роки, заступником прокурора області подано апеляційну скаргу.

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,

за участю:

прокурора - Лелеченко С.Ю.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Шрамікової П.М.,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Казаков Олександра Олександровича у кримінальному провадженні 12020080140000245, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений слідством час, за невстановлених слідством обставин, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_2 з метою подальшого збуту, незаконно придбали наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, який внесений до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів».

Після чого, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_2 маючи умисел на збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено, 09.07.2020 біля домоволодіння АДРЕСА_2 безконтактним шляхом збули ОСОБА_3 полімерний згорток у якому знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, яка відповідно до висновку експерта № 7-1946 від 10.07.2020 року містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено «метадон», масою 0,0625г, за що 09.07.2020 року о 12 годині

04 хвилини, отримали переказ грошових коштів у розмірі 350 гривень, які

ОСОБА_3 шляхом транзакції грошових коштів у розмірі 350 гривень з урахуванням комісії, перерахував на мобільний рахунок оператора мобільного зв`язку «Vodafone» з абонентським номером НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у незаконному придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу, діючи за попередньою змовою з групою осіб, будучи особою яка раніше вчинила злочини, передбачений ст. 307 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

За даним фактом 22.01.2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140000245 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

09 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: даними протоколів огляду від 09.07.2020; даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину; висновком експерта; постановою про визнання речових доказів; повідомленням про підозру ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, з корисливих мотивів, вчинив злочин, пов`язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, передбачений ч.2 ст.307КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_1 будучи особою, яка офіційно не працевлаштована, постійного джерела прибутку не має із корисливих мотивів, вчинив злочин пов`язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, тому, на думку слідчого, є підстави вважати, що він може продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, а також з метою уникнення відповідальності може впливати на свідків.

Таким чином, прокурор вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) вчинити інше кримінальне правопорушення, 3) незаконно впливати на свідків.

Прокурор, слідчий вважають, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні причетність до інкримінованого злочину не визнав, та пояснив що він 09.07.2020 року о 12 годині біля домоволодіння АДРЕСА_2 безконтактним шляхом купив наркотичний засіб, але там було два пакунку один він забрав а інший залишив. Потім його було затримано у смт. Кирилівка та при ньому виявлено вісім пакунків наркотичних засобів, і грошові кошти належні його батькам. Наркотичні засоби йому не належать. Просить не обирати запобіжний захід у виді тримання під вартою, а обрати цілодобовий домашній арешт, оскільки у нього наявні захворювання а також проживає з батьками які є пенсіонерами та потребують догляду.

Захисник підозрюваного - адвокат Шрамікова П.М., у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, зазначивши, що не доведено ризики, вони зазначені формально не доведено неможливість застосування біль м`яких запобіжних заходів, відсутні відомості про те, що може переховуватись. Просила з урахуванням показів допитаного свідка ОСОБА_5 який є батьком підозрюваного, обрати цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 22.01.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140000245 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

10 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, діючи за попередньою змовою з групою осіб, будучи особою яка раніше вчинила злочини, передбачений ст. 307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а також враховуючи те, що він офіційно не працевлаштований, 01 червня 2020 року засуджений Мелітопольським міськрайонним судом за ст. 70, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з іспитовим строком 2 роки.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, підозрюваний знатиме зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів.

Враховуючи данні про особу підозрюваного, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, впливати на свідків, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Згідно з п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі "Смирнов проти Росії" (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Казаков Олександра Олександровича у кримінальному провадженні № 12020080140000245, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 09 липня 2020 року з 20 години 05 хвилин до 06 вересня 2020 року до 20 години 05 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 06 вересня 2020 року до 20 години 05 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (у призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна