Ухвала суду № 90313079, 12.06.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/62/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2020 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Челпан Е.В., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Лосякової Т.І., Комарова І.О., Коломойця О.С., Сукача О.В., Оснач Л.О., потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представників потерпілих Резніченка В.О., Пишневської Н.І., Ходової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі в режимі відеоконференції питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 під вартою, клопотань щодо запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та клопотання про відсторонення під посади,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24.04.2020 року строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, продовжено до 22.06.2020 року включно.

Прокурор Сластін М.С. звернувся до суду клопотаннями про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на обвинувачення у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, вина у вчиненні яких підтверджується у повному обсязі сукупністю зібраних доказів, а санкції статей за які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 має можливість переховуватись від суду, може знищити речі та документи, продовжити незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, та, з урахуванням даних, що характеризують ОСОБА_1 , є достатні підстави вважати на наявні ризики передбачені законом. Крім того, клопотав про відсторонення від посади ОСОБА_1 , обґрунтовуючи тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та відповідно до вимог ЗУ «Про запобігання корупції» підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді. Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 також клопотав про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останньому також інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, санкції статей яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Крім того, тривалий період роботи та проживання ОСОБА_3 в смт.Мангуш свідчить про його тісні та міцні зв`язки з керівниками органів влади, правоохоронними органами, здійснення впливу на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та потерпілих у кримінальному провадженні, порушував умови домашнього арешту та покладені на нього обов`язки а відтак є достатні підстави вважати, що ризики передбачені ст.177 КПК України наявні й застосування більш м,яких запобіжних заходів не забезпечить їх запобіганню. Обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просив продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовуючи існуванням ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів, та на теперішній момент не зменшились і продовжують існувати. Вказуючи на наявність публічного інтересу до справи, реакцію суспільства і соціальні наслідки, вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать запобіганню наведених ризиків .

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Лосякова Т.І. просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та задовольнити їх клопотання про зміну запобіжного заходу з нічного домашнього арешту на особисте зобов`язання, оскільки обвинувачений сумлінно виконує покладені на нього обов`язки, порушень та зауважень не має.

Захисники Сукач О.В. та Оснач Л.О., яких підтримав обвинувачений Алчієв В.П ОСОБА_11 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи, що воно аналогічне попереднім та нічим не обумовлено. Наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджені відповідними доказами, заявлені вимоги суперечать також и нормам КПК, а тому підстави для його задоволення відсутні. Оскільки ОСОБА_3 не допущено порушень покладених на нього судом обов`язків, про що свідчить представлена суду характеристика відділу поліції, просили обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_2 , якого підтримав захисник Комаров І.А. заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити на домашній арешт. На обґрунтування своїх вимог зазначили, що такі ризики як тяжкість ймовірного покарання, можливість продовження злочинної діяльності, вплив на свідків, знищення доказів, за мінуванням часу, зменшилися або взагалі втратили свою актуальність, стороною обвинувачення не доведені належними та допустимими доказами. Вказували, що перебування особи під вартою поза розумним строком суперечить практиці ЄСПЛ та порушує права особи.

Захисник Коломоєць О.С., якого підтримав підзахисний Клевко І.Ю., заперечували проти продовження відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення не обґрунтоване та не підтверджується відповідними доказами. Отже, враховуючи відсутність будь яких ризиків передбачених законом, виключно позитивні дані про особу обвинуваченого, вимоги Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, просили звільнити ОСОБА_4 з під варти змінивши запобіжний захід на більш м,який, не пов`язаний з позбавленням волі.

Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали позицію прокурора відносно запобіжних заходів обвинувачених, в задоволенні клопотань захисту та їх підзахисних просили відмовити, мотивуючи тим, що на теперішній час ризики наведені стороною обвинувачення продовжують існувати, обвинуваченими, зокрема ОСОБА_3 , неодноразово допускалися порушення покладених обов`язків, тиск на свідків, зловживання міцними зв`язками як з органами поліції так і з лікарськими установами.

Вислухавши учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Так ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, місце реєстрації та постійне проживання за місцем судового слідства відсутнє, будучі військовослужбовцем має навики поводження зі зброєю, за представленою суду характеристикою зазначений як особа, агресивна, така, що зловживає спиртними напоями та раніше притягалась до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 також інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, не має місця реєстрації та постійного місця проживання в Україні, міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, будучі військовослужбовцем має навички поводження зі зброєю, судово-психіатричною експертизою характеризується негативно, як зухвала, агресивна людина, схильна до брехні та психопатоподібних, не адекватних проявів у поведінці.

По справі триває судове провадження, не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який, у зв`язку з чим суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_12 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Стосовно клопотань сторони обвинувачення та захисту щодо запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Отже, за ступенем суворості такий захід межує з позбавленням волі у значенні ст. 5 КЗПЛ. Зокрема, у справі "Вітторіо і ОСОБА_13 Манчині проти Італії" ОСОБА_14 зазначив, що і тримання під вартою у в`язниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. "с" п. 1 ст. 5 КЗПЛ.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Вимогами ст.178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується, відсутні судимості, має сім`ю, дружину, яка є інвалідом та дочки студентки, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, постійне місця проживання, займається підприємницькою діяльністю, надає волонтерську допомогу в зоні АТО, що виражає його спосіб громадського життя, страждає на ряд захворювань серця. Обвинувачений ОСОБА_1 , має військові досягнення, постійне місце проживання, поновився на військовій службі, відсутність судимостей, сім,ю, зокрема, дружину, котра страждає онкозахворюванням, неповнолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, а також той факт, що обвинувачені понад півтора роки перебували під цілодобовим домашнім арештом, що за ступенем суворості межує з позбавленням волі, при цьому, фактів, які б свідчили про порушення за цей час покладених на них процесуальних обов`язків суду не доведено.

Суд враховує наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, разом з тим наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, не може превалювати над правом особи на життя та здоров`я.

Оцінюючи сукупність вищевикладених обставин, суд вважає можливим продовжити дію запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у виді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на них обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що необхідно для належної поведінки обвинувачених та їх можливості здійснювати свої права на життя, здоров,є та працю.

Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначені запобіжні заходи як домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обов`язків, а також продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 забезпечать дотримання обвинуваченими процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження та у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні решти клопотань щодо запобіжних заходів відносно обвинувачених.

Вирішуючи клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_1 від посади старшого оперативного групи суд виходить з наступного.

Частина 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» не є імперативною нормою і її застосування прямо пов`язано з дотриманням порядку, передбаченого законом для відсторонення особи від посади.

У даному випадку таким законом є норми Глави 14 КПК, якими врегульовано порядок відсторонення від посади обвинуваченої особи.

Згідно з ч.1 ст.154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до ч.2 ст.157 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Частиною 1 ст.157 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Як встановлено судом, наказом №179 від 04.06.2020 року командира військової частини А1965 ОСОБА_1 призначено старшим оперативної групи та покладено управлінські повноваження.

Аналізуючи зазначене в сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_1 від посади старшого оперативного групи, оскільки, прокурором не доведена наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для судового розгляду або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, на утриманні ОСОБА_1 перебувають дружина, яка страждає онкозахворюванням та неповнолітня дитина, а тому відсторонення обвинуваченого від посади має негативні наслідки для вказаних осіб.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до переконання, що вимоги прокурора щодо відсторонення обвинуваченого ОСОБА_1 від посади є необґрунтованими та недоведеними, а тому підстав для їх задоволення суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.154, 157, 158, 177, 178, 181, 183, 194,199, ст.331 КПК України,ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 10.08.2020 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 10.08.2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з смт.Мангуш Мангушського району Донецької області без дозволу суду, окрім випадків пов`язаних з виконанням обов`язків як директора ТОВ «Діметра А» у м.Маріуполі та виконанням робіт на земельних ділянках у межах Мангушського та Нікольського районів Донецької області по обробці, збору врожаю та підготовці землі під вирощування зернових та пропашних культур; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 10.08.2020 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУНП в Донецькій області.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з м.Бердянську Запорізької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 10.08.2020 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області.

В задоволенні решти клопотань відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено о 09-30 годин 22 червня 2020 року.

На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко

Присяжні: С.А. Філонова

З.О. Шкільняк

Е.В. Челпан