Рішення № 9031205, 15.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2010 р.Справа № 10-26/127-09-2614

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Луцьке АТП 10754»

до відповідача Приватного підприємства «Транском»

про стягнення 3794,85 грн.

Суддя

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ВАТ «Луцьке АТП 10754»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП «Транском»3794,85 грн., з яких, 3700 грн. –основний борг за надані позивачем послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом; 94,85 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу з 01.03.2009р. по 30.04.2009р. за порушення строків оплати наданих позивачем послуг.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі заявки відповідача здійснив перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 9700 грн. та виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, які в силу вимог ст.530 ЦК України відповідач зобов’язаний оплатити на протязі 7 днів від дня пред’явлення рахунку. Станом на 14.04.2009р. відповідач надані позивачем послуги оплатив частково в сумі 6500 грн., а претензію відповідача залишив без розгляду.

Відповідач надав до суду відзив на позов від 03.08.2009р. за вх.№19460, згідно з яким, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що відповідач визнає наявність боргу за надані позивачем послуги з перевезення вантажів в сумі 3200 грн., оскільки послуги на суму 6500 грн. відповідачем оплачені. Також відповідач посилається на те, що з позовом до суду позивач звернувся 24.06.2009р. і вважає, що позивач порушив строки позовної давності, що встановлені ч.5 ст.315 ГК України, згідно з якою, для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Оскільки умовами п.4.2. укладеного між сторонами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.12.2008р. встановлено, що Замовник проводить оплату Експедитору (перевізнику) за перевезення вантажу та інших пов’язаних з перевезенням послуг згідно отриманих оригінальних документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних) на протязі 5 банківських днів від дати надання цих документів, а як стверджує сам позивач у позові, рахунки на оплату виставлені позивачем 17.12.2008р. та 12.12.2008р., то строк позовної давності завершився 22.06.2009р. та 17.06.2009р. відповідно. Окрім того, відповідач надав до суду заяву про застосування строків позовної давності від 03.08.2009р. за вх.№19458.

Позивач надав до суду лист від 21.09.2009р. за вх.№24066, в якому повідомив суд про те, що у листі від 11.02.2009р. №16-09 ПП «Транском»визнав заборгованість перед позивачем в сумі 8700 грн. і попросив відстрочки виконання зобов’язань до березня 2009 року, а 30.03.2009р. відповідач здійснив останню оплату наданих позивачем послуг та 27.06.2009р. позивачем була подана позовна заява в суд про стягнення заборгованості.

Також позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 15.01.2010р. за вх.№745, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача 3299,10 грн., з яких, 3200 грн. –основний борг за надані позивачем послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та 99,10 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу за порушення строків оплати наданих позивачем послуг. Окрім того у зв’язку із тяжким матеріальним становищем позивач просить суд розглянути позов за наявними документами.

У клопотанні від 14.01.2010р. за вх.№624 відповідач також просить суд провести судовий розгляд за відсутністю представника останнього та розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

03.12.2008р. між ВАТ «Луцьке АТП 10754»(перевізник, позивач) і ПП «Транском»(замовник, відповідач) укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є регулювання взаємовідносин сторін при здійснені перевезень вантажів по Україні, та згідно з яким, позивач приймає на себе зобов’язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до наданих відповідачем заявок, які є невід’ємними частинами даного договору і здати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідач зобов’язується оплатити плату за перевезення вантажу.

Відповідно до умов п.2.1. договору перевезення вантажів виконується позивачем лише на підставі заявок, які відповідач подає на перевезення в письмовій формі факсимільним зв’язком. Перевезення вантажів проводиться при підтвердженні сторонами кожного конкретного замовлення відповідно до наданої заявки, підписаної обома сторонами.

У п.2.2. цього договору передбачено, що час прибуття, простій і вибуття з місця завантаження і вивантаження, а також час у шляху проходження повинно фіксуватися у подорожньому листі або у листі простою. Підтверджений вантажовідправником (вантажоодержувачем) лист простою або подорожній лист служать достатньою правовою підставою для виставлення рахунку за простій відповідачу. Сторони однаково відповідають за заповнення вказаних форм.

Згідно з розділом 4 договору, в якому встановлені умови щодо порядку розрахунків, розмір плати за перевезення вантажів зазначається сторонами у заявці, яка є невід’ємною частиною договору (п.4.1.). Відповідач проводить оплату позивачу за перевезення вантажу та інших пов’язаних з перевезенням послуг згідно отриманих оригінальних документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних) на протязі 5 банківських днів від дати надання таких документів (п.4.2.).

Відповідно до умов п.8.3. договору, договір укладається терміном до 31.12.2008р. і вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявить в письмовій формі про свій намір припинити договір.

Вказаний договір підписаний і скріплений печатками сторін та у копії наданий до суду відповідачем, з посиланням при цьому на те, що договір укладений між сторонами за допомогою факсимільного зв’язку, а тому оригінал цього договору відсутній. При цьому позивач також на неодноразову вимогу суду оригінал договору не надав.

Також судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач 03.12.2008р. здійснив перевезення вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 02 АБК №356408 від 03.12.2008р. та подорожнім листом до вантажного автомобілю серії 026943 від 03.12.2008р., згідно з якими, позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом Ковель-Полтава, товарно-транспортною накладною серії 02АБК №356407 від 03.12.2008р. та подорожнім листом до вантажного автомобілю серії 026942 від 03.12.2008р., згідно з якими, позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом Ковель-Харків.                    

Після надання послуг з перевезення вантажів, позивачем складений рахунок –фактура №СФ-0002497 від 12.12.2008р., згідно з яким, вартість наданих відповідачу послуг становить 4600 грн., а також складений і підписаний Акт №ОУ-0002480 здачі –прийняття робіт (надання послуг) та отримання рахунку №СФ-0002497 від 12.12.2008р., згідно з яким, вартість наданих позивачем послуг з перевезення вантажів за маршрутом Ковель-Полтава становить 4600 грн.

17.12.2008р. позивачем також складений рахунок-фактура №СФ-0002523 від 17.12.2008р., згідно з яким, вартість наданих відповідачу послуг становить 5100 грн. та складений і підписаний Акт №ОУ-0002506 здачі –прийняття робіт (надання послуг) та отримання рахунку №СФ-0002523 від 17.12.2008р., згідно з яким, вартість наданих позивачем послуг з перевезення вантажів за маршрутом Ковель-Харків становить 5100 грн.

Вказані рахунки –фактури та Акти здачі –прийняття робіт одержані відповідачем 19.12.2008р. та 23.12.2008р. відповідно, про що свідчить лист відповідача від 11.02.2009р. №16-09, який підписаний директором останнього, та згідно з яким, відповідач підтвердив надання послуг позивачем на загальну суму 9700 грн. і відсутність претензій щодо наданих послуг, повідомив про те, що після отримання документів на оплату (19.12.2008р. - 23.12.2008р.) відповідачем здійснено оплату 1000 грн. і заборгованість відповідача становить 8700 грн., а також повідомив позивача про затримку в оплаті, яка пов’язана із заборгованістю контрагентів відповідача.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг в сумі 6500 грн. наступним чином: 30.01.2009р. відповідач перерахував позивачу 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №118, в якому в графі призначення платежу зазначено: оплата транспортних послуг згідно рах. №СФ-0002497 від 12.12.2008р.; 12.02.2009р. відповідач перерахував позивачу 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №262, в якому в графі призначення платежу зазначено: оплата транспортних послуг згідно рах.№СФ-0002497 від 12.12.2008р.; 19.02.2009р. відповідач перерахував позивачу 3000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №283, в якому в графі призначення платежу зазначено: оплата транспортних послуг згідно рах.№СФ-0002497 від 12.12.2008р.; 30.03.2009р. відповідач перерахував позивачу 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №683, в якому в графі призначення платежу зазначено: оплата транспортних послуг згідно рах.№СФ-0002497 від 12.12.2008р.; 27.04.2009р. відповідач перерахував позивачу 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №996, в якому в графі призначення платежу зазначено: оплата транспортних послуг згідно рах.№СФ-0002497 від 12.12.2008р.

15.04. 2009р. відповідач звернувся до позивача з претензією про оплату 3809,48 грн., з яких, 3700 грн. –борг за надані послуги та 109,48 грн. –пеня, що підтверджується реєстром листів.

Оскільки відповіді на претензію відповідач не надав та заборгованість за надані позивачем послуги з перевезення вантажу не сплатив, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача основний борг за надані послуги в сумі 3200 грн. та індекс інфляції в сумі 99,10 грн. При цьому обґрунтованого розрахунку індексу інфляції в сумі 99,10 грн. позивачем до суду не надано.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення, а відповідно до вимог ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У ч.1 с.909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким, позивач приймає на себе зобов’язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до наданих відповідачем заявок, які є невід’ємними частинами даного договору і здати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідач зобов’язується оплатити перевезення вантажу згідно отриманих оригінальних документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних) на протязі 5 банківських днів від дати надання таких документів.

При цьому господарським судом встановлено, що вказаний договір перевезення вантажів автомобільним транспортом укладений між сторонами у справі за допомогою факсимільного зв’язку, що жодним чином не заперечується сторонами у справі та кореспондується з вимогами ст.207 ЦК України.

Водночас вищевстановлені обставини справи свідчать, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними і подорожніми листами до вантажного автомобілю, які відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568, являються первинними документами обліку вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство, та згідно з якими, вартість здійсненого позивачем перевезення становить 9700 грн.

Також позивачем складені рахунки –фактури на оплату наданих послуг та акти здачі –прийняття робіт, які підписані позивачем і направлені відповідачу, та які одержані останнім 19.12.2008р. - 23.12.2008р., що підтверджується самим відповідачем у листі від 11.02.2009р. №16-09.

Отже, виходячи із умов укладеного між сторонами договору щодо зобов’язань відповідача оплатити надані позивачем послуги з перевезення вантажу, рахунок-фактуру №СФ-0002497 від 12.12.2008р., згідно з яким, вартість наданих відповідачу послуг становить 4600 грн., та який одержаний відповідачем 19.12.2008р., відповідач зобов’язаний оплатити 26.12.2008р., а рахунок –фактуру №СФ-0002523 від 17.12.2008р., згідно з яким, вартість наданих відповідачу послуг становить 5100 грн., та який одержаний відповідачем 23.12.2008р., відповідач зобов’язаний оплатити 30.12.2008р.

Водночас матеріалами справи встановлено, що після одержання вищевказаних документів відповідач оплатив позивачу 6500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.01.2009р. №118, згідно з яким, відповідач перерахував позивачу 1000 грн., від 12.02.2009р. №262, згідно з яким, відповідач перерахував позивачу 1000 грн., від 19.02.2009р. №283, згідно з яким, відповідач перерахував позивачу 3000 грн., від 30.03.2009р. №683, згідно з яким, відповідач перерахував позивачу 1000 грн., від 27.04.2009р. №996, згідно з яким, відповідач перерахував позивачу 500 грн.

Залишок боргу в сумі в сумі 3200 грн. відповідач позивачу не сплатив. При цьому надання позивачем послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та їх вартість жодним чином не заперечується відповідачем, а навпаки, у відзиві на позов підтверджується останнім, із визнанням при цьому наявності боргу в сумі 3200 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3200 грн.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності та відповідна заява відповідача про застосування строків позовної давності відхиляються господарським судом, з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа можу звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п.6 ч.2 ст.258 ЦК України встановлено, що до вимог пов’язаних з перевезенням вантажу, пошти застосовується позовна давність в один рік. Водночас у ч.5 ст.315 ГК України передбачено, що для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Як встановлено матеріалами справи, з позовом до суду про стягнення з відповідача боргу позивач звернувся 28.06.2009р., що підтверджується штампом поштового відділення на конверті, в якому до суду надійшов даний позов.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В укладеному між сторонами договорі встановлений строк виконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати позивачу вартості перевезення вантажу на протязі 5 банківських днів з дня одержання оригінальних документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних).

Разом з тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що визначені у договорі документи, зокрема, рахунок-фактуру №СФ-0002497 від 12.12.2008р., згідно з яким, вартість наданих відповідачу послуг становить 4600 грн., відповідач одержав 19.12.2008р., а рахунок-фактуру №СФ-0002523 від 17.12.2008р., згідно з яким, вартість наданих відповідачу послуг становить 5100 грн., відповідач одержав 23.12.2008р.

Отже, перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача вартості послуг з перевезення по рахунку-фактурі №СФ-0002497 від 12.12.2008р. починається з 27.12.2008р., оскільки оплатити послуги за вказаним рахунком-фактурою відповідач зобов’язаний 26.12.2008р., і закінчується цей строк 27.06.2009р. Перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача вартості послуг з перевезення по рахунку-фактурі №СФ-0002523 від 17.12.2008р. починається з 31.12.2008р., оскільки оплатити послуги за вказаним рахунком-фактурою відповідач зобов’язаний 30.12.2008р., і закінчується цей строк 30.06.2009р.

При цьому до 27.06.2009р. позивач фактично оплатив відповідачу вартість послуг по рахунку –фактурі №СФ-0002497 від 12.12.2008р. і частково несплаченими залишилися послуги по рахунку-фактурі №СФ-0002523 від 17.12.2008р.

Таким чином строк позовної давності щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 3200 грн. позивачем не пропущений.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з розрахунком індексу інфляції, який здійснений позивачем і наданий до позову, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 94,85 грн., нарахування індексу інфляції здійснено позивачем з 01.03.2009р. по 29.03.2009р. на суму боргу 4700 грн., та з 01.04.2009р. по 30.04.2009р. на суму боргу 3700 грн. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства та наявним у справі документам щодо прострочення відповідача. Тому саме вказаний розрахунок індексу інфляції приймається судом до уваги при задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексу інфляції.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 99,10 грн., які викладені позивачем в заяві про уточнення позовних вимог, то ці вимоги не підтверджені відповідним розрахунком, а тому не можуть бути задоволені господарським судом.

Окрім того, з огляду на те, що відповідач у справі жодним чином не заперечує факт перевезення вантажів автомобільним транспортом позивачем, господарський суд не звертає уваги на відсутність заявки відповідача на перевезення вантажів, наявність якої передбачена умовами укладеного між сторонами договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.12.2008р., а також на відсутність підпису відповідача в Актах здачі –прийняття робіт (надання послуг) та отримання рахунків.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Луцьке АТП 10754» задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Транском»(65078, м. Одеса, вул. Терешкової, буд.13, код ЄДРПОУ 31648258) на користь Відкритого акціонерного товариства «Луцьке АТП 10754»(43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, код ЄДРПОУ 05482280, р/р 26002035075900 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) основний борг в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн., індекс інфляції в сумі 94 (дев’яносто чотири) грн. 85 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 18 січня 2010р.

Суддя