Рішення № 90310489, 07.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10186/20

Провадження №2-а/522/362/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді – Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Бойко А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом відповідно до якого просив визнати протиправною та скасувати рішення відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС України в Одеській області №119 від 01.06.2020 року про примусове повернення громадянина Афганістану ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову вказав, що рішення прийнято з порушенням ч.1 ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Враховуючи багаторічну війну в Афганістані, позивач не може повернутися додому через небезпеку його життю та здоров`ю, інформація по країні походження позивача підтверджує невибіркове насильство у ситуації внутрішнього збройного конфлікту.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.06.2020 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з призначенням судового засідання на 07.07.2020 року.

У судове засідання 07.07.2020 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Судове засідання було призначено та проведене 09 годину 05 хвилин. Від представника позивача адвоката Лагунова В.І. надійшла заява про відкладення розгляду справи о 11:09 год., була зареєстрована о 11.14 год. та передана секретарю судового засідання о 12.00 год., з огляду на що така заява не приймається судом до уваги, адже надійшла вже після закінчення судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Рішенням №119 головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС в Одеській області Карая Максима Юрійовича, за погодженням з начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС в Одеській області Домбровського Ю. від 01.06.2020 року вирішено примусово повернути в країну походження громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано його покинути території України до 30 червня 2020 року.

Документ доданий до позову складений російською та іноземною мовою не приймається судом до уваги, адже не зрозуміло, що це за документ, кому подавався та до нього не додано нотаріально завіреного перекладу.

За нормою п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант – це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1)знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2)наявність ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3)побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження наслідок таких побоювань.

Як вбачається з матеріалів справи, на час винесення спірного рішення позивачем не було надано доказів та не було наведено наявності обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ж статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що унеможливлювали примусове видворення за межі України.

Пункт 45 Керівництво з процедур і критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісару ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Безпідставним є посилання позивача на те, що інформація по країні походження підтверджує наявність у нього цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою внутрішнього збройного конфлікту у разі повернення до Афганістану, з огляду на наступне.

Інформація по країні походження сама по собі не може бути підставою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу біженця особам, які прибули до України та звернулись із такою заявою або визнання особою, що потребує додатково захисту, без наявності передбачених на це законодавством підстав щодо конкретної особи, яка звернулась за захистом так і щодо прийняття рішення органом міграційної служби про примусове повернення в країну походження.

Керівництвом з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН надано загальний аналіз поняття «цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань». Цей критерій складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін. Суб`єктивна сторона психічний стан, який пов`язаний із характеристикою особистості заявника, а тому, зазначається, що висновок про стан у країні-походження не є визначальним. Під впливом суб`єктивної оцінки ситуації, що склалась навколо, особа вирішила покинути країну і стала біженцем. Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Суд враховую вказані позивачем обставини, щодо наявності внутрішнього збройного конфлікту, проте особа позивача не довела наявність суб`єктивних характеристик з-за які може побоюватися стати жертвою переслідувань в країні походження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження – залишити без задоволення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 10.07.2020 року.

Суддя В.Я. Бондар