Рішення № 90310284, 10.07.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/17684/17

Пр. №2/521/145/19

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Колесник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання зоповіту недійсним,

встановив:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року у справі було відкрито провадження та призначено судове засідання (т. 1 а.с. 24).

Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року було замінено неналежного відповідача у справі – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонову Г.В., на належного відповідача – ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 86-87).

Ухвалою суду від 14 березня 2019 року за клопотанням представника позивача по справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза (т. 2 а.с. 44-45).

Ухвалою суду від 31 січня 2020 року було поновлено провадження по справі та призначено судове засідання (т. 2 а.с. 85).

28 травня 2020 року до суду надійшов висновок судово-психіатричних експертів №465 від 30 жовтня 2019 року (т. 2 а.с. 125-131).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним було залишено без задоволення.

Однак, ухваливши вищевказане рішення, судом не було вирішено питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, з приводу яких до суду були надані докази.

Так, 18 травня 2020 року ОСОБА_2 надала через канцелярію суду клопотання, згідно якого просила судові витрати по справі покласти на позивача та надала копію квитанції про оплату судової експертизи (т. 2 а.с. 116).

Зважаючи на наявність зазначених недоліків в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення суду.

У судове засідання сторони не викликались, на підставі ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Суд, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що є необхідність в ухваленні додаткового рішення з наступних підстав.

Відповідно до статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним було залишено без задоволення (т. 2 а.с. 147-153).

Ухвалою Малиновського районного суду від 14 березня 2019 року за клопотання представника позивача по справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, оплату за проведення якої згідно даної ухвали покладено на позивача ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 44-45).

30 січня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання експерта щодо забезпечення виконання ухвали суду, у якому зазначалось, що призначену судом експертизу виконано, про що складено висновок судово-психіатричних експертів №465 від 30 жовтня 2019 року. Представник ОСОБА_1 , на яку було покладено відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням експертизи, отримала рахунок 10 вересня 2019 року, однак до теперішнього часу оплата не надходила. Після відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням експертизи, висновок експертів №465 від 30 жовтня 2019 року буде надано суду (т. 2 а.с. 90-91).

24 березня 2020 року ОСОБА_2 , відповідачка у справі, надала до суду заяву, згідно якої просила дозволити оплатити експертизу замість позивачки, оскільки остання до теперішнього часу її не сплатила (т. 2 а.с. 104).

З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2020 року ОСОБА_2 за власний рахунок відшкодувала витрати, пов`язані з проведенням посмертної судово-психіатричної експертизи, у розмірі 6364,20 грн., що підтверджується квитанцією №19 від 08 травня 2020 року (т. 2 а.с. 117, 156).

18 травня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотання про покладення судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, на позивача та надала квитанцію на підтвердження оплати судової експертизи (т. 2 а.с. 116-117, 156).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати, пов`язані з проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним було залишено без задоволення, а питання щодо розподілу між сторонами судових витрат вирішено не було, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі та стягнути з позивачки на користь відповідачки судові витрати у розмірі 6364,20 грн., які остання понесла в зв`язку з відшкодуванням витрат, пов`язаних з проведенням посмертної судово-психіатричної експертизи на підставі ухвали суду від 14 березня 2019 року.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 260, 261, 264, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, яким доповнити рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року, виклавши наступний абзац вступної та резолютивної частини та повного тексту рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 18 вересня 2013 року Суворовським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 05 жовтня 1999 року Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області, судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 6364 (шість тисяч триста шістдесят чотири) гривні 20 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 10 липня 2020 року.

Суддя О.М. Сегеда