Рішення № 90309199, 02.07.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/275/20

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом малого приватного підприємства фірма «ЕРІДОН», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46 (поштова адреса: м. Київ, а/с 50)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мельниківське», Черкаська область, Смілянський район, с. Мельниківка, вул. Гоголя, буд. 13

про стягнення 487871,29 грн заборгованості та штрафних санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

Мале приватне підприємство фірма «Ерідон» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мельниківське» про стягнення 487871,29 грн заборгованості за Договором поставки №2271/20/56 від 20.08.2019, з яких:

- 321672,00 грн – основна сума заборгованості,

- 2574,33 грн – інфляційні втрати,

- 63095,59 грн – 48% річних,

- 63095,59 грн – проценти за користування товарним кредитом,

- 37433,78 грн – пеня

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.03.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.04.2020 проведення підготовчого засідання відкладено на 14:30 год. 29.04.2020.

Позивач надіслав письмові пояснення щодо одночасного стягнення підвищених відсотків за користування грошовими коштами і плату за кредит, стверджує, що товар отриманий за видатковою накладною №85962 від 17.09.2019 підлягав оплаті строком до 27.09.2019, за видатковою накладною №87835 від 23.09.2019 підлягав оплаті строком до 03.10.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки добровільно виконує зобов`язання за договором, сплативши до подання позовної заяви 200000,00 грн. за поставлений товар. Стверджує, що несплачена сума за поставлений товар становить 121672,00 грн., а нараховані штрафні санкції 163199,29 грн неспіврозмірні з неоплаченою сумою поставленого товару, просить відмовити позивачу в частині сплати основного боргу в розмірі 200000,00 грн. та зменшити розмір штрафних санкцій.

У відповіді на відзив позивач підтверджує часткову оплату відповідачем за платіжним дорученням №453 від 28.02.2020 у сумі 200000,00 грн та категорично не погоджується зі зменшенням розміру штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.04.2020 підготовче засідання закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09:00 год. 26.05. 2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.05.2020 судове засідання розгляду справи по суті відкладено на 12:00 год. 02.07. 2020.

В судовому засіданні:

- представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, вимоги підтримує та просить позов задовольнити;

- відповідач явку представника не забезпечив, причини не повідомив, надіслав клопотання про продовження строку для надання документів.

Сторони не вирішили спір в позасудовому порядку.

Сторони не змінили предмет чи підставу позову. Додаткових клопотань, доказів, документів по суті спору не подано.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 02.07.2020 підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без його проголошення.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між сторонами виникли та тривають господарські відносини постачання за плату товарів сільськогосподарського призначення промислового використання.

20.08.2019 Мале приватне підприємство фірма «Ерідон» (постачальник), в особі представників Копаниці Ігоря Олеговича, який діє на підставі довіреності №432 від 06.03.2019 та ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності №02-01/255 від 01.03.2019р., які можуть діяти як спільно так і незалежно один від одного - з однієї сторони, та сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мельниківське» (покупець), в особі директора Ярового Петра Івановича, який діє на підставі Статуту з іншої сторони, уклали договір поставки №2271/20/56 від 20.08.2019 (далі – Договір).

Вказаний Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений підписами їх повноважних представників та печатками. Копія Договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 9-11).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору в порядку та на умовах цього Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі-товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках як невід`ємна частина договору (п.п. 1.2. Договору).

Ціна та загальна вартість товару узгоджена сторонами у Розділі 2 Договору.

Відповідно до п.п. 2.3 Договору загальна вартість товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 2.3 Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

На виконання умов договору поставки №2271/20/56 від 20.08.2019 МПП фірма «Ерідон» (постачальник) поставив (передав), а сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мельниківське» (покупець) прийняв та використав у господарській діяльності посівний матеріал (насіння):

Відповідно додатка №2271/20/56/1-Н від 20.08.2019 до договору поставки №2271/20/56 від 20.08.2019 року, згідно видаткової накладної №85962 від 17.09.2019 Відповідачеві було поставлено насіння на суму 230952 грн.;

Відповідно додатка №2271/20/56/1-Н від 20.08.2019 до договору поставки №2271/20/56 від 20.08.2019 року, згідно видаткової накладної №87835 від 23.09.2019 Відповідачеві було поставлено насіння на суму 90720 грн.

Відповідач частково сплатив за отримане ним насіння за вказаним

додатком - 200000 грн. (платіжне доручення №453 від 28.02.2020, а.с.64).

Неоплачена частина вартості отриманого насіння становить 121672 грн.

Тобто за вищевказаними додатками до Договору сторін Позивачем було поставлено, а Відповідачем отримано та спожито товар (насіння) на загальну суму 321672 грн.

Відповідно до приписів ст.ст. 655, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар i сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору. СТОВ «Мельниківське» зобов`язане було оплатити товар у строки та на визначених договором умовах.

Строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатку до договору поставки №2271/20/56 від 20.08.2019.

Згідно з додатком до договору поставки №2271/20/56 від 20.08.2019 товар підлягав остаточній оплаті у наступні строки:

- товар за видатковою накладною №85962 від 17.09.2019 підлягав остаточній оплаті в строк до 27.09.2019;

- товар за видатковою накладною №87835 від 23.09.2019 підлягав остаточній оплаті в строк до 03.10.2019.

Проте до моменту відкриття провадження відповідач СТОВ «Мельниківське» зобов`язання з оплати отриманого товару згідно з договором поставки №2271/20/56 від 20.08.2019 виконав лише частково - сплатив Позивачу в загальній cyмі 200000,00 грн.

Інших платежів в рахунок оплати (погашення) заборгованості за отриманий товар, за вищевказаним Додатком до договору поставки №2271/20/56 від 20.08.2019 від Відповідача не надходило, розрахунків між сторонами в інший спociб також не проводилося.

Факт невиконання Відповідачем договірних зобов`язань за вищевказаним Договором поставки №2271/20/56 від 20.08.2019 та Додатком до договору поставки №2271/20/56/1-Н від 20.08.2019 не спростовано відповідачем у належний спосіб.

На суму заборгованості - як прострочене грошове зобов`язання - Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача:

2574,33 грн інфляційних втрат за період з 28.09.2019 по 25.02.2020 з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України (том 1, а.с. 9);

63095,59 грн – 48% річних з простроченої суми за період з 29.09.2018 по 29.07.2019;

63095,59 грн. – плати за користування товарним кредитом посиланням на приписи ст. 536 ЦК України;

37433,78 грн. – пені з посиланням на приписи ст.ст. 546, 549 ЦК України та п. 6.8 договору.

Відповідач вважає такі нарахування надмірно великими по відношенню до суми боргу та просить зменшити санкції на 90%.

Інших доказів не надано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями та приписами ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом представлений договір №2271/20/56 від 20.08.2019 є договором поставки (як різновид купівлі-продажу) і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки (купівлі-продажу) №2271/20/56 від 20.08.2019 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Як встановлено судом, Позивач протягом вересня 2019 здійснив поставку партій товару, а Відповідач прийняв товар – посівний матеріал на загальну суму 321672 грн, що підтверджується видатковими накладними та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п. 3 додатку до Договору – оплата з відстроченням оплати відповідно до 27.09.2019 та 03.10.2019 окремих партій постачання.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк оплати за отриманий товар для відповідача вже настав.

Станом на 01.12.2019 основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію сільськогосподарського призначення склала в сумі 321672,00 грн.

28.02.2020 року погашена частково в сумі 200000,00 грн.

На момент ухвалення рішення судом сума боргу складає 121672 грн та підлягає стягненню на користь позивача. В задоволенні вимог про стягнення 200000 грн. основного боргу позивачеві належить відмовити, оскільки борг було сплачено до звернення до суду.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат, % річних за користування грошовими коштами та пені.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано відповідачу 2574,33 грн інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме за періоди:

з 28.09.2019 – по 03.10.2019 – на суму боргу 230952,00 грн;

з 04.10.2019 – по 25.02.2020 – на суму боргу 321672,00 грн.

Умовами договору поставки №2271/20/56 від 20.08.2019, а саме пунктом 6.7 встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

На підставі вказаного пункту Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 63095,59 грн – 48% річних від простроченої суми основної заборгованості.

Здійснивши перевірку правильності нарахування, інфляційних втрат і річних нарахувань за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу “Еліт: Ліга Закон”, судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки та нарахування.

Окрім того, на підставі приписів ст. 536 ЦК України та пунктів 4 та 5 додатків до Договору поставки, сторони узгодили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості товару.

Тому на підставі вказаних пунктів додатка до Договору сторін та в силу положень ст. 536 ЦК України Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 63095,59 грн процентів по товарному кредиту за періоди прострочення виконання грошового зобов`язання:

6 днів прострочення з суми боргу 230952 грн. – 28.09.2019-03.10.2019 = 1822,31 грн. процентів за користування товарним кредитом;

145 днів прострочення з суми боргу 321672 грн. – 04.10.2019-25.02.2020 =

61273,28 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до п. 6.2 Договору Відповідач у разі несвоєчасної оплати товару зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

В зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 37433,78 грн пені (розрахунок штрафних санкцій а.с. 3).

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “Ліга Закон: ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем вірно, не перевищує сум можливого нарахування за спірні періоди, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідач доводи позивача не спростував, свого розрахунку не надав.

Заява відповідач про зменшення штрафних санкцій на 90% у зв`язку з невідповідністю суми заборгованості та суми застосованих санкцій - задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не наведено підстав та поважних причин для такого зменшення. Суд враховує рівновагу господарського інтересу позивача та відповідача, тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань, користування відповідачем чужими грошовими коштами та відсутність об`єктивних доказів ризикованості, затратності, рентабельності сільськогосподарського виробництва та результатів господарської діяльності за спірний період для зменшення розміру штрафних санкцій.

Вищевказані заперечення відповідача проти позову суд розцінює як спробу зловживання правом з метою уникнення примусового погашення заборгованості, що є неприпустимим. Ці заперечення Відповідача суд не враховує при прийнятті рішення.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено в діях відповідача порушення умов договору та підстави для застосування нарахованих санкцій до СТОВ «Мельниківське», суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог МПП «Ерідон» до СТОВ «Мельниківське». Позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з Відповідача на користь позивача:

- 121672,00 грн – основна сума заборгованості,

- 2574,33 грн – інфляційні втрати,

- 63095,59 грн – 48% річних,

- 63095,59 грн – проценти за користування товарним кредитом,

- 37433,78 грн – пеня.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення 200000 грн основного боргу належить відмовити за відсутністю предмету спору, оскільки на дату звернення позивача в суд цієї заборгованості вже не існувало (погашена боржником 28.02.2020). Позивач не подавав відповідних процесуальних заяв про зменшення чи зміну позовних вимог.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності – недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили – з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Клопотання відповідача від 01.07.2020 вих. №38 про продовження строку надання документів на виконання ухвал суду від 29.04.2020 та 26.05.2020 – задоволенню не підлягають, оскільки відповідач був обізнаний з вимогами суду та мав достатньо часу для надання витребуваних документів суду і не навів жодних об`єктивних обставин неможливості виконати вимоги ухвал суду.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 4318,07 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мельниківське», Черкаська область, Смілянський район, с. Мельниківка, вул. Гоголя, буд. 13, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658752, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: малого приватного підприємства фірма «ЕРІДОН», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46 (поштова адреса: м. Київ, а/с 50), ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19420704, номер рахунку в банку невідомий

- 121672,00 грн основного боргу,

- 2574,33 грн інфляційних втрат,

- 63095,59 грн – 48% річних,

- 63095,59 грн процентів за користування товарним кредитом,

- 37433,78 грн пені,

- 4318,07 грн судового збору.

В решті вимог відмовити за необгрунтованістю.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 09.07.2020

Суддя Г.М. Скиба