Рішення № 9030902, 18.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2010 р.Справа № 6/190-09-5616 За позовом: Акціонерного товариства „Український інноваційний банк”

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел”

про стягнення 784031,41грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел”

До відповідача за зустрічним позовом: Акціонерного товариства „Український інноваційний банк”

про визнання недійсними кредитної угоди та договору іпотеки

          Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: Золотарук І.Л. –довіреність, Костриця Т.А. –довіреність, Васіліогло В.Ф. - довіреність

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство „Український інноваційний банк” (далі –Позивач)

звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел” (далі –Відповідач) про стягнення 784031,41 доларів США з яких 650000доларів США заборгованості за кредитом, 58684,93доларів США процентів за користування кредитом, 74137,68 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 1208,86доларів США пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом.

Позивач позов підтримує у повному обсязі.

          Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно ст. 75 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2009р. по справі № 6\190-09-5616 до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел” до Акціонерного товариства „Український інноваційний банк” про визнання недійсною кредитної угоди № 100 від 08.09.2008р.

18.12.2009р. відповідачем до господарського суду Одеської області надано клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого відповідач просить визнати недійсним, укладений між сторонами по справі Договір іпотеки від 08.09.2008р.

Відповідач під час розгляду справи збільшені зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач із зустрічним позовом та збільшеними позовними вимогами не згоден з підстав, викладених у наданих суд відзивах на позов та на клопотання про збільшення зустрічних позовних вимог. Ї

Під час розгляду справи оголошувалась перерва до 18.01.2010р. о 12.00

В С Т А Н О В И В:

08.09.2008р. між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінодел» було укладено Кредитну угоду № 100 (далі Кредитна угода) відповідно до умов якої Позивач надав Відповідачу кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін по 07 вересня 2009р. з лімітом кредитної лінії в розмірі 1 400 000,00 дол. США (п. 3.1. Кредитної угоди) зі сплатою процентів у розмірі 15% річних (п. 3.4.1. Кредитної угоди).

Граничним терміном повернення кредиту, відповідно до пункту 3.5.1.Кредитної угоди було визначено 7 вересня 2009 року із зниженням ліміту кредитної лінії щомісячно рівними частинами протягом останніх чотирьох місяців користування кредитними коштами:

Червень 2009 року - 350000 дол.США;

Липень 2009 року - 350000 дол. США;

Серпень 2009 року - 350000 дол.США;

Вересень 2009 року - 350000 дол.США

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по кредиту, нарахованим відсоткам за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення кредиту і відсотків, позивач посилається на непогашення у встановлені терміни товариством з обмеженою відповідальністю „Вінодел” кредиту та відсотків за користування кредитом в порушення умов вищевказаної кредитної угоди, вимог чинного законодавства, що регулюють порядок виконання зобов`язань і кредитні правовідносини та відносини щодо відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Відповідач у зустрічному позові просить визнати недійсною кредитну угоду № 100 від 08.0.2008р., посилаючись на те, що її укладено всупереч Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, оскільки ТОВ „Вінодел” не мало відповідної індивідуальної ліцензії для здійснення валютних операцій, у т.ч. одержання кредиту в іноземній валюті (доларах США).

Також, відповідач у зустрічному позові просить визнати недійним Договір іпотеки майнового комплексу „Виноробний завод”, укладений в якості забезпечення кредиту, посилаючись на те, що недійсність основного зобов`язання тягне за собою недійсність забезпечення цього зобов`язання.

Позивач, заперечуючи проти зустрічного позову, вважає, що порушень чинного законодавства при укладенні між сторонами Кредитної угоди № 100 від 08.09.2008р. допущено не було, оскільки у АТ„Український інноваційний банк” є банківська ліцензія на проведення валютних операцій. Тому, позивач мав право на валютне кредитування відповідача.

Відповідно, на думку позивача, відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного в забезпечення кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, надані під час розгляду справи, та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити, виходячи з наступного:

Згідно з частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Вінодел” одержало від позивача кредит в сумі 1400000доларів США і зобов`язалось в термін до 07.09.2009р. цей кредит погасити із сплатою, встановлених кредитною угодою, відсотків за користування кредитними коштами.

На момент вирішення спору відповідач не виконав своїх зобов`язань, кредит в сумі

1400000доларів США та нараховані відсотки в розмірі 58684 ,93долара США позивачу не сплатив.

Відповідно до ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні ним правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є, крім іншого, його невиконання.

Умовами Кредитної угоди №100 від 08.09.2008р. передбачено сплату пені в розмірі подвійної обліково ставки НБУ за прострочення погашення кредиту (п.7.4 Угоди) та прострочення сплати відсотків за користування кредитом (п.7.3 Угоди).

За прострочення граничного терміну погашення кредиту позивачем правильно розраховано пеню. Її розмір становить 74137,68 долара США.

Крім того, Відповідачем з серпня 2009 року не сплачувалися проценти за користування кредитом. За вказане прострочення, відповідно до розрахунку позивача, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1208,86 долара США.

Незважаючи на наявність боргу по кредиту відповідача перед позивачем в розмірі 1400000доларів США, АТ Український інноваційний банк” просить стягнути з ТОВ „Вінодел” борг по кредиту в сумі 650000доларів США та вищевказані суми відсотків і пені.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Порядок проведення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідач правильно визначив у зустрічному позові, що надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді о відкличної відновлювальної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) –відноситься до валютних операцій, оскільки це безпосередньо передбачено Законом України „Про банки і банківську діяльність”.

Однак, відповідач безпідставно вважає, що відсутність у нього індивідуальної ліцензії на одержання кредиту в іноземній валюті, що мало місце в даному випадку, - є порушенням чинного законодавства і підставою для визнання недійсною, укладеної між сторонами, Кредитної угоди № 100 від 08.09.2008р., враховуючи наступне:

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії, згідно з пунктами „в”, „г” частини 4 вказаної статті, видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, а саме: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені

законодавством межі та використання іноземної валюти на території України як

засобу платежу або як застави.

10.02.2002р. Національним банком України видано банківську ліцензію № 23 Акціонерному товариству „Український інноваційний банк” на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та Дозвіл № 23-1 від 10.01.2002р. згідно з додатком, зокрема –на здійснення операцій із залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Відповідно до частини 5 статті 5 вищевказаного Декрету КМ України, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Частиною 1 статті 8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що наявність у позивача Генеральної ліцензії на проведення валютних операцій, виходячи з аналогії частини 5 статті 5 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, що стосується індивідуальної ліцензії, - також, означає надання дозволу на її здійснення іншою стороною ( в даному випадку відповідачем).

Крім того, необхідною умовою для отримання ТОВ „Вінодел” індивідуальної ліцензії мало бути перевищення встановлених законодавством термінів і сум одержання відповідачем кредиту в іноземній валюті.

Відповідачем не доведено перевищення таких меж. Крім того, як зазначено в листі Національного банку України від 07.12.2009р., надісланого електронною поштою територіальним управлінням НБУ, банкам України та їх філіям, і суд з цим погоджується - на цей законодавством не встановлено певних меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є додержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

За приписом ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може перечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приймаючи до уваги, що порушень норм чинного законодавства при укладенні Кредитної угоди № 100 від 08.09.2008р. судом не вбачається –то підстави для визнання цього правочину недійсним, відсутні.

Оскільки збільшені відповідачем зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним, укладеного між АТ „Український інноваційний банк” та ТОВ „Вінодел”, договору іпотеки майнового комплексу „Виноробний завод”, що розташований у с.Казачі лагері Цюрупинського району Херсонської області від 08.09.2008р., ґрунтуються на безпідставних твердженнях відповідача про недійсність первісного зобов`язання (Кредитної угоди № 100 від 08.09.2008р.), то е можуть бути задоволені і вказані збільшені зустрічні позовні вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел»( 65044, м.Одеса, Французький бульвар, 41а, кв.21, код 33312152) на користь Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»(04053, м.Київ, вул..Смирнова-Ласточкіна, 10-а, код 05839888) боргу по кредиту 650000 доларів США, процентів за користування кредитом 58684 доларів США 93центи, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 74137 долара США 68 центів, пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом 1208 доларів США 86центів, державного мита 3191 долар США 49центів та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 гривень.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Демешин О.А.