Рішення № 9030358, 13.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2010 р.Справа № 10/175-09-4775 за позовом Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

про стягнення 1562,66 доларів США.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Загорська Л.П. за довіреністю від 04.01.2010р. №38/2

від відповідача: Дьяков В.Л. за довіреністю від 31.12.2009р. №ЮС/Д-86

Суть спору: ДП «Ренійський морський торговельний порт»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»1562,66 доларів США, з яких, 1476,98 доларів США –основний борг зі сплати портових зборів та послуг; 85,68 доларів США –пеня, що нарахована відповідачу за порушення строків розрахунку з позивачем. Підставою позовних вимог ДП «Ренійський морський торговельний порт»є неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо розрахунку з позивачем, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору №204-020/048КО від 31.12.2005р.

Під час розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви б/н та б/д, які залучені судом до справи 04.11.2009р., та згідно з якими, позивач на виконання вимог суду уточнив ціну позову відповідно до вимог п.4 ст.55 ГПК України, а саме, зазначив, що ціна позову у гривнях становить 12496,59 грн., оскільки офіційний курс НБУ долара США станом на 09.09.2009р. становив 7,997 грн. за 1 долар США.

Відповідач надав до суду відзив на позов від 30.10.2009р. №ЮС-1432, який залучений судом до справи 04.11.2009р., та згідно з яким, відповідач визнав позов частково в сумі 300,32 дол. США, що становлять борг відповідача з наданих позивачем послуг по оформленню приходу/відходу суден та зі сплати причального збору, та 14.09.2009р. сплатив цю суму позивачу. В решті позов відповідач не визнає, з посиланням при цьому на те, що Кабінетом Міністрів України позивачу не відведено акваторію порту, а тому і правові підстави стягнення з відповідача корабельного, адміністративного та якірного збору у позивача відсутні. Також відповідач посилається на те, що позивач неправильно нарахував відповідачу пеню, оскільки відповідно до умов п.4.5. укладеного між сторонами договору №204-020/048КО від 31.12.2005р. та вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 31.05.2007р. №1108-V, який вступив в законну силу з 01.01.2008р., пеня за договором повинна нараховуватися по закінченню 180 днів.

Позивач надав до суду заперечення на відзив відповідача від 16.11.2009р. №38/105, які залучені судом до справи 18.11.2009р., та в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 1254,01 дол. США, що в еквіваленті становить 10025,05 грн., з посиланням при цьому на те, що підставою для нарахування відповідачу портових зборів є по-перше, укладений між сторонами договір №204-020/048КО від 31.12.2005р., умовами якого передбачено, що сплата портових зборів здійснюється на підставі КТМ України, Постанови КМУ №1544, «Обов’язкових Постанов» порту, та інших нормативно-правових актів та положень цього договору. По-друге, вимоги ст.174 ГК України, якою визначені підстави виникнення господарських зобов’язань. По-третє, на вимоги КТМ України та Постанови КМУ №1544 від 12.10.2000р. «Про портові збори». Окрім того, позивач посилається на те, що у п.1.5. «Обов’язкових Постанов порту», які відповідно до вимог ст.78 КТМ України видає начальник морського порту, встановлено, що «акваторія порту це частина річки Дунай біля лівого берега від 62,5 милі до 71 милі». Також акваторію порту встановлено і у Паспорті акваторії порту.

Окрім того у заяві про уточнення позовних вимог від 02.12.2009р. №38/112, яка також залучена судом до справи 04.12.2009р., позивач просить суд стягнути з відповідача 1254,01 доларів США, що в еквіваленті становить 10025,05 грн., з яких, 1176,66 доларів США –основний борг відповідача зі сплати портових зборів та 77,35 доларів США –пеня.

У відзиві на уточнені позовні вимоги від 30.11.2009р. №ЮС-1524, який залучений судом до справи 04.12.2009р., відповідач просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 300,32 долара США та відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1254,01 доларів США, з посиланням при цьому на те, що час виникнення спірних відносин позивач не був наділений обов’язком справляти корабельний, адміністративний та якірний збори, оскільки акваторія порту йому у встановленому порядку рішенням КМУ у користування не була надана, а у Міністерства транспорту України та у капітана порту відсутні повноваження щодо надання в користування порту акваторії, оскільки це є виключною компетенцією КМУ, що додатково підтверджується постановою уряду від 07.10.2009р. №1234. Окрім того, відповідач посилається на те, що позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню на портові збори, оскільки ані Постановою КМУ від 12.10.2000р. №1544, ані ст.84 КТМ України не передбачено нарахування пені на портові збори, а також посилається на те, що по деяким рахункам пеня нарахована позивачем з неправильним визначенням періоду її нарахування, а саме позивачем не враховані вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. №185/94-ВР, із змінами, що внесені Законом України від 31.05.2007р. №1108-V, положення якого введені в дію з 01.01.2008р. Також відповідач надав до суду письмові пояснення від 15.12.2009р. №ЮС-1590, які залучені судом до справи 23.12.2009р., та згідно з якими, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1176,66 доларів США не визнається відповідачем, з підстав, що викладені у відзиві на позов, а позов в частині стягнення з відповідача пені в сумі 77,35 доларів США не визнається відповідачем, з посиланням при цьому на те, що основним боргом, який позивач просить суд стягнути з відповідача та на який позивачем здійснено нарахування пені, є портові збори, оплата яких передбачена вимогами ст.84 КТМУ і вимогами Постанови КМУ від 12.10.2000р. №1544 «Про портові збори», якими не передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату цільових портових зборів, а тому умови п.4.4. договору не відповідають вимогам чинного законодавства України, тобто є нікчемними.

В уточненнях до позовної заяви від 28.12.2009р. за вх.№33695 позивач посилається на те, що розрахунок пені здійснений позивачем із врахуванням вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. №185/94-ВР, із змінами, що внесені Законом України від 31.05.2007р. №1108-V, положення якого введені в дію з 01.01.2008р., оскільки по кожному рахунку пеня починає нараховуватися позивачем після закінчення 180 днів за календарем, а саме, за несвоєчасну сплату рахунку №296 від 13.02.2009р., строк нарахування пені починається з 12.08.2009р., за несвоєчасну сплату рахунку №406 від 04.03.2009р. –з 31.08.2009р., рахунку №407 від 04.03.2009р. –з 31.08.2009р., рахунку №548 від 26.03.2009р. з 22.09.2009р., рахунку №549 від 26.03.2009р. –з 22.09.2009р.

Під час розгляду справи строк вирішення спору у справі продовжений господарським судом до 14.01.2010р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання сторін, про що 04.11.2009р. винесено відповідну ухвалу.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.12.2009р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31.12.2005р. між ДП «Ренійський морський торговельний порт»(Порт, позивач) і ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»(Судновласник, відповідач) укладений договір №204-020/048КО, предметом якого є визначення правовідносин сторін при обробленні і обслуговуванні судів, які належать відповідачу, зафрахтовані або знаходяться у нього в оперуванні, під перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, а також визначення порядку оплати зборів та послуг, що надаються позивачем відповідачу.

У розділі ІІІ договору, умовами якого встановлені зобов’язання відповідача, в т.ч. передбачено, що відповідач виконує діючи у порту «Обов’язкові постанови»і «Зведення звичаїв Ренійського морського торговельного порту», а також КТМ України, закони про охорону навколишнього природного середовища і законодавчі акти (накази), діючі на морському транспорті (п.3.7.); що відповідач сплачує вартість портових зборів і послуг наданих позивачем відповідно до умов даного договору (п.3.8.).

Згідно з розділом IV договору, в якому встановлені умови щодо взаєморозрахунків сторін, відповідач сплачує потові збори і послуги відповідно до діючих Постанови КМУ №1544 від 12.10.2000р. і Наказу Мінтрансу №711 від 26.12.2000р. зі всіма змінами і доповненнями до них, а також Наказу Мінтрансу №266 від 27.05.2005р. (п.4.1.). Для суден, які знаходяться в оперуванні, або зафрахтовані відповідачем, що плавають під іноземним прапором, оплата портових зборів і послуг в іноземній валюті (доларах США) здійснюється через компанію DANUBO SHIPPING COMPANY LIMITED»або через інші іноземні фірми –платники, за письмовою інформацією відповідача (п.4.2.).

Оплата портових зборів, передбачених Постановою КМУ №1544 від 12.10.2000р. зі всіма змінами і доповненнями до неї, здійснюється відповідачем на протязі 10 днів з моменту одержання рахунків, а оплата послуг здійснюється відповідачем на протязі 30 днів з моменту одержання рахунків. Датою одержання являється дата поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (п.4.4.).

Відповідно до умов п.4.5. договору у випадку затримки оплати відповідач сплачує пеню по рахункам, що виписані в іноземній валюті, у розмірі 0,3% вартості робіт і послуг, за кожний день прострочення, по закінченню 90 днів, згідно законодавству України, із врахуванням курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на день платежу пені.

У п.7.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з 01.01.2006р. і діє по 31.12.2006р., а відповідно до умов п.7.2. договору, договір може бути пролонгований за взаємною згодою сторін.

Також судом встановлено, що строк дії даного договору продовжувався сторонами по 31.12.2007р., по 31.12.2008р., по 31.12.2009р., про що між сторонами укладені відповідні Доповнення до договору №1 від 29.12.2006р., №4 від 06.11.2007р., №5 від 03.12.2008р. Водночас сторонами внесені зміни до п.4.2. договору, який викладений у наступній редакції: «Для судів компанії Special Shipping S. A. Panama» що знаходяться у менеджменті відповідача, оплату портових зборів і послуг в іноземній валюті (доларах США) здійснює відповідач / Special Shipping S. A. Panama», про що 01.05.2007р. між сторонами укладено відповідне Доповнення №2 до договору, а також внесені доповнення до п.4.2. договору, згідно з якими, для судів TRANSSHIP KFT, агентом яких є відповідач, оплату потових зборів і послуг в іноземній валюті (доларах США) здійснює відповідач, про що 22.10.2007р. між сторонами укладено відповідне Доповнення №3 до договору.

          Разом з тим, судом встановлено, що під час дії укладеного між сторонами договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату портових зборів, в т.ч. на оплату якірного збору в сумі 412,8 дол. США, на оплату корабельного збору в сумі 704 дол. США, на оплату причального збору в сумі 187,78 дол. США, на оплату адміністративного збору в сумі 59,86 дол. США, та на оплату послуг позивача з оформлення приходу/відходу суден в сумі 112,56 дол. США. При цьому рахунки, які виставлені позивачем одержані відповідачем, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень, а саме: рахунок від 13.02.2009р. №296 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США відповідач одержав 24.02.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №39442; рахунок від 04.03.2009р. №407 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США та корабельного збору в сумі 64 дол. США, а також рахунок від 04.03.2009р. №406 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США та корабельного збору в сумі 64 дол. США відповідач одержав 10.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №38314; рахунок від 26.03.2009р. №548 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США та корабельного збору в сумі 64 дол. США, а також рахунок від 26.03.2009р. №549 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США та корабельного збору в сумі 64 дол. США відповідач одержав 06.04.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №37156; рахунок від 08.06.2009р. №877 на оплату якірного збору в сумі 56 дол. США та корабельного збору в сумі 128 дол. США відповідач одержав 17.06.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №45485;рахунок від 08.06.2009р. №877 на оплату якірного збору в сумі 56 дол. США та корабельного збору в сумі 128 дол. США, а також рахунок від 08.06.2009р. №877/1 на оплату послуг з приходу/відходу в сумі 32,16 дол. США відповідач одержав 17.06.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №45485;рахунок від 21.07.2009р. №1147 на оплату якірного збору в сумі 182,40 дол. США та оплату корабельного збору в сумі 256 дол. США, а також рахунок від 21.07.2009р. №1147/1 на оплату послуг з приходу/відходу в сумі 64,32 дол. США відповідач одержав 27.07.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №48766;рахунок від 20.07.2009р. №1148 на оплату якірного збору в сумі 34,40 дол. США, оплату корабельного збору в сумі 64 дол. США, оплату причального збору в сумі 187, 76 дол. США, оплату адміністративного збору в сумі 59,86 дол. США, а також рахунок від 20.07.2009р. №1148/1 на оплату послуг з приходу/відходу в сумі 16,08 дол. США відповідач одержав 27.07.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №48766.

Між тим, одержані рахунки відповідач не сплатив, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1476,98 дол. США, з яких, 412,8 доларів США –борг відповідача зі сплати якірного збору, 704 дол. США –борг відповідача зі сплати корабельного збору, 187,78 дол. США –борг відповідача зі сплати причального збору, 59,86 дол. США –борг відповідача зі сплати адміністративного збору, 112,56 дол. США –борг відповідача зі сплати послуг позивача з оформлення приходу/відходу суден. Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати рахунків, розмір якої згідно з розрахунком позивача становить 85,68 дол. США.

Після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач перерахував позивачу частину боргу в сумі 300,32 дол. США, в т.ч. борг зі сплати причального збору в сумі 187,76 дол. США та борг зі сплати послуг позивача з оформлення приходу/відходу суден в сумі 112,56 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням від 14.09.2009р., а позивач в свою чергу уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 1176,66 дол. США та пеню в сумі 77,35 дол. США.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким, позивач зобов’язався оброблювати і обслуговувати судна, що належать відповідачу, зафрахтовані або знаходяться у відповідача в оперуванні під перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, а відповідач зобов’язався оплачувати позивачу портові збори - на протязі 10 днів з моменту одержання рахунків та послуги - на протязі 30 днів з моменту одержання рахунків.

При цьому на момент розгляду справи укладений між сторонами договір є чинним та не визнаний недійним у встановленому законом порядку.

Разом з тим, судом встановлено, що передбачені умовами укладеного між сторонами договору обов’язки позивач виконав належним чином. При цьому відповідач у справі не надав до суду жодних заперечень з цього приводу, а тим більш доказів, які спростовують виконання договірних зобов’язань позивачем.

Водночас обставини справи свідчать, що рахунки позивача на оплату портових зборів, в т.ч. на оплату якірного збору в сумі 412,8 дол. США, на оплату корабельного збору в сумі 704 дол. США, на оплату причального збору в сумі 187,78 дол. США, та на оплату адміністративного збору в сумі 59,86 дол. США, а також рахунки на оплату послуг позивача з оформлення приходу/відходу суден, відповідач одержав, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень, але у встановлений договором строк не сплатив, а саме: рахунок від 13.02.2009р. №296 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США, який відповідач одержав 24.02.2009р., а отже, зобов’язаний оплатити 06.03.2009р.; рахунок від 04.03.2009р. №407 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США та оплату корабельного збору в сумі 64 дол. США, а також рахунок від 04.03.2009р. №406 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США та оплату корабельного збору в сумі 64 дол. США, які відповідач одержав 10.03.2009р., а отже, зобов’язаний оплатити 20.03.2009р.; рахунок від 26.03.2009р. №548 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США та корабельного збору в сумі 64 дол. США, а також рахунок від 26.03.2009р. №549 на оплату якірного збору в сумі 28 дол. США та корабельного збору в сумі 64 дол. США, які відповідач одержав 06.04.2009р., а отже, зобов’язаний оплатити 16.04.2009р.; рахунок від 08.06.2009р. №877 на оплату якірного збору в сумі 56 дол. США та корабельного збору в сумі 128 дол. США, які відповідач одержав 17.06.2009р., а отже, зобов’язаний оплатити 27.06.2009р.; рахунок від 08.06.2009р. №877/1 на оплату послуг з приходу/відходу в сумі 32,16 дол. США, який відповідач одержав 17.06.2009р., а отже, зобов’язаний оплатити 17.07.2009р.; рахунок від 20.07.2009р. №1148 на оплату якірного збору в сумі 34,40 дол. США, оплату корабельного збору в сумі 64 дол. США, оплату причального збору в сумі 187, 76 дол. США, оплату адміністративного збору в сумі 59,86 дол. США, а також рахунок від 21.07.2009р. №1147 на оплату якірного збору в сумі 182,40 дол. США та оплату корабельного збору в сумі 256 дол. США, які відповідач одержав 27.07.2009р., а отже, зобов’язаний оплатити 06.08.2009р.; рахунок від 20.07.2009р. №1148/1 на оплату послуг з приходу/відходу в сумі 16,08 дол., а також рахунок від 21.07.2009р. №1147/1 на оплату послуг з приходу/відходу в сумі 64,32 дол. США, які відповідач одержав 27.07.2009р., а отже, зобов’язаний оплатити 26.08.2009р.

Лише після звернення позивача до суду з даним позовом 11.09.2009р. (штамп потового відділення на конверті) відповідач 14.09.2009р. перерахував позивачу борг в сумі 300,32 дол. США, що є боргом зі сплати причального збору в сумі 187,76 дол. США та боргом зі сплати послуг позивача з оформлення приходу/відходу суден в сумі 112,56 дол. США, а позивач в свою чергу уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 1176,66 дол. США та пеню в сумі 77,35 дол. США.

          Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

          Таким чином, вищевстановлені обставини справи свідчать, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 1176,66 дол. США є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Доводи відповідача про те, що під час нарахування портових зборів позивачу у встановленому порядку не було відведено акваторію порту, а тому і нарахування портових зборів відповідачу здійснено позивачем безпідставно, господарський суд до уваги не приймає, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати не тільки із закону або іншого нормативно-правового акту, а і з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку обов’язок відповідача зі сплати портових зборів передбачений як вимогами ст.84 КТМ України та вимогами Положення про портові збори, затвердженого Постановою КМУ від 12.10.2000р. №1544, так і умовами укладеного між сторонами договору, який на момент розгляду справи у суді є чинним та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Тим більш, що у вказаному договорі відповідач зобов’язався виконувати діючи у порту «Обов’язкові постанови», а у п.1.5. «Обов’язкових постанов по Ренійському морському торговому порту», які затверджені наказом Ренійського морського торгівельного порту від 22.09.2003р. №790 визначено, що акваторія порту - це частина ріки Дунай у лівого берегу від 62,5 мілі до 71 мілі, огородженої умовною лінією державного кордону. Окрім того, Постановою КМУ від 07.10.2009р. №1234 ДП «Ренійський морський торговельний порт»надано у користування акваторію, яка включає водний простір р. Дунай від 62,5 мілі до 71 милі, рахуючи від лівого берега до лінії державного кордону.

Доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 300,32 дол. США не заслуговують на увагу, оскільки після сплати відповідачем боргу в сумі 300,32 дол. США позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву від 02.12.2009р. №38/112, згідно з якою, позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 1176,66 дол. США та пеню в сумі 77,35 дол. США.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку затримки оплати по рахункам, що виписані в іноземній валюті передбачена умовами п.4.5. укладеного між сторонами договору в розмірі 0,3% вартості робіт і послуг за кожний день прострочення, по закінченню 90 днів, згідно законодавству України, із врахуванням курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на день платежу пені.

Водночас відповідно до умов п.4.4. укладеного між сторонами договору оплачувати портові збори відповідач зобов’язаний на протязі 10 днів з моменту одержання рахунків.

Тобто, виходячи із умов укладеного між сторонами договору, нарахування пені відповідачу за затримку оплати по рахункам повинно здійснюватися позивачем по закінченню 10 днів від дати одержання рахунків відповідачем, оскільки саме з цієї дати починається прострочення відповідача в оплаті рахунків + 90 днів, оскільки саме ця кількість днів передбачена умовами п.4.5. договору, а із врахуванням вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. №185/94-ВР, із змінами, що внесені Законом України від 31.05.2007р. №1108-V, положення якого введені в дію з 01.01.2008р., нарахування пені відповідачу за затримку оплати по рахункам повинно здійснюватися позивачем по закінченню 10 днів від дати одержання рахунків відповідачем, оскільки саме з цієї дати починається прострочення відповідача в оплаті рахунків + 180 днів, оскільки саме ця кількість днів передбачена вимогами вищевказаного Закону. При цьому в уточненнях до позовної заяви позивач не заперечує наявність підстав для застосування вимог вищевказаного Закону.

Між тим, як свідчить здійснений позивачем розрахунок пені, згідно з яким, сума пені із врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, становить 77,35 доларів США, нарахування пені по рахунку №296 від 13.02.2009р. здійснено позивачем з 12.08.2009р. по 12.11.2009р., в той час, як правильним є нарахування пені з 07.09.2009р., оскільки вказаний рахунок, який одержаний відповідачем 24.02.2009р., останній зобов’язаний оплатити на протязі 10 днів, тобто 06.03.2009р., а нарахування пені по цьому рахунку розпочинається після закінчення 180 днів від дати оплати. Нарахування пені по рахункам №406 та №407 від 04.03.2009р. здійснено позивачем з 31.08.2009р. по 12.11.2009р., в той час, як правильним є нарахування пені з 21.09.2009р., оскільки вказані рахунки, які одержані відповідачем 10.03.2009р., останній зобов’язаний оплатити на протязі 10 днів, тобто 20.03.2009р., а нарахування пені по цим рахункам розпочинається після закінчення 180 днів від дати оплати. Нарахування пені по рахункам №548 та №549 від 26.03.2009р. здійснено позивачем з 22.09.2009р. по 12.11.2009р., в той час, як правильним є нарахування пені з 17.10.2009р., оскільки вказані рахунки, які одержані відповідачем 06.04.2009р., останній зобов’язаний оплатити на протязі 10 днів, тобто 16.04.2009р., а нарахування пені по цим рахункам розпочинається після закінчення 180 днів від дати оплати.

За таких обставин господарський суд зобов’язав позивача здійснити розрахунок пені відповідно до умов п.4.5. договору №204-020/048КО від 31.12.2005р. і вказаний розрахунок надати до суду в строк до 13.01.2010р., про що виніс відповідну ухвалу.

Проте витребуваного судом розрахунку пені позивач до суду не надав, а за відсутністю цього розрахунку розгляд справи по суті в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені є неможливим.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені залишаються без розгляду господарським судом на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, згідно з якою, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»(68600, м. Ізмаїл, Одеської області, вул. Червонофлотська, 28, код ЄДРПОУ 01125821, р/р 2600801531105 в Ізмаїльський філії «Укрексімбанк», МФО 328629) на користь Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»(68802, м. Рені, Одеської області, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809, р/р 260080153200 в Ізмаїльській філії АТ «Укрексімбанк», МФО 328629) основний борг в сумі 1176 (одна тисяча сто сімдесят шість) доларів США 66 центів, витрати по сплаті державного мита в сумі 14 (чотирнадцять) доларів США 52 центи, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 48 коп.

3. Позов Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» пені залишити без розгляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 14 січня 2010р.

Суддя