Рішення № 9030355, 13.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2010 р.Справа № 10/177-09-4777 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»

про стягнення 116996,33 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»

про визнання недійсним ліцензійного договору на використання промислового зразка №156 від 01.10.2006р. та зобов’язання ТОВ «Мрія» повернути грошові кошти в сумі 47463 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача (ТОВ «Мрія»): Остренко Л.Є. за довіреністю від 26.10.2009р. за вих.№33

від відповідача (ТОВ «Винконцерн»): не з’явився

Суть спору: ТОВ «Мрія»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Винконцерн» 116996,33 грн., з яких, 76089 грн. –основний борг з виплати винагороди (роялті) за використання невиключної ліцензії на право використання промислового зразка, захищеного патентом; 12355,20 грн. –штраф, який нарахований відповідачу за порушення строків оплати винагороди; 24881,10 грн. –інфляційні та 3671,03 грн. –3% річних, які нараховані відповідачу з 01.01.2008р. по 10.08.2009р. також за порушення строків оплати винагороди.

Підставою позовних вимог ТОВ «Мрія»є неналежне виконання відповідачем умов укладеного між стонами ліцензійного договору на використання промислового зразка №156 від 01.10.2006р. щодо своєчасної і повної оплати винагороди позивачу.

У письмових поясненнях, які залучені судом до справи 04.11.2009р., позивачем наведене нормативне обґрунтування сум, що стягуються за позовом, а саме, зазначено, що штраф нарахований відповідачу на підставі умов п.6.5. ліцензійного договору у розмірі, що не перевищує 10% від суми штрафу, визначеного умовами договору у розмірі 0,05% у день від суми винагороди, а нарахування індексу інфляції та 3% річних здійснено позивачем на підставі ст.625 ЦК України. Також на виконання вимог суду позивач надав до суду розрахунок та нормативне обґрунтування сум, що стягуються за позовом, який залучений судом до справи 16.12.2009р., та згідно з яким, розмір штрафу, який нарахований відповідачу за період прострочення з 18.07.2009р. по 03.09.2009р. становить 2965,25 грн., а розмір 3% річних, які також нараховані відповідачу за період прострочення з 18.07.2009р. по 03.09.2009р. становить 300,19 грн. При цьому, обґрунтованого розрахунку індексу інфляції, який суд витребував у позивача в ухвалі від 30.11.2009р., позивач до суду не надав.

Відповідач надав до суду відзив на позов, який залучений судом до справи 04.11.2009р., та згідно з яким, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що, по-перше, у ліцензійному договорі не встановлено строку виконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати винагороди позивачу, а в порушення вимог ч.2 ст.530 ЦК України позивач не надав до суду вимогу до відповідача про сплату цієї винагороди. По-друге, відповідач посилається на те, що умовами п.6.1. ліцензійного договору встановлено, що відповідач сплачує позивачу винагороду, а саме роялті –поточні відрахування у розмірі 0,60 грн. за одиницю поставленої продукції за ліцензією згідно договору №2 від 01.10.2006р. Водночас умовами п.5.1. договору поставки №2 від 01.10.2006р. встановлено, що відповідач оплачує пляшки, фактично одержані за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно рахунку-фактури. Оплата здійснюється згідно п.5.3., а відповідно до п.5.3. договору поставки відповідач зобов’язується оплачувати пляшки, які фактично були використані у розливі продукції серії ТМ «Кардиал». На даний час господарським судом Одеської області розглядається справа №26/207-09-5007 за позовом ТОВ «Мрія»до ТОВ «Винконцерн»щодо оплати поставленої продукції «пляшка 0,5 л «Кардиал»коньячна», оскільки за договором позивачем поставлено пляшки коньячні та винні, а відповідачем використано не усі пляшки у розливі продукції серії ТМ «Кардиал»і відповідно не має підстав сплачувати роялті за ліцензійним договором. По-третє, відповідач посилається на те, що акт звірки розрахунків від 31.07.2008р., який підписаний лише директором ТОВ «Винконцерн»та акт звірки розрахунків від 31.12.2008р., який підписаний заступником виконавчого директора ТОВ «Винконцерн», не мають юридичної сили, оскільки відповідно до п.п.8.18., 8.19. нової редакції Статуту ТОВ «Винконцерн»від 19.04.2006р., дирекція товариства складається з директора і виконавчого директора і при відсутності одного із директорів дирекції, другий директор має право за наказом і дорученням відсутнього директора підписувати будь-які договори, контракти, фінансові документи та виконувати інші законні дії. По-четверте, відповідач посилається на те, що позивачем безпідставно нараховані штраф, індекс інфляції та 3% річних, оскільки ліцензійним договором не встановлено строку оплати винагороди відповідачем. По-п’яте, відповідач посилається на те, що предмет ліцензійного договору не відповідає чинному законодавству, оскільки у предметі цього договору позивачем встановлено вимогу погоджувати продаж коньяків розлитих у пляшки фірмові для коняку «Кардиал»підприємствам та фірмам, що порушує право відповідача на свободу підприємницької діяльності. Також 09.11.2009р. за вх. №28759 господарський суд одержав клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з посиланням при цьому на те, що вирішення спірних питань у справі №26/207-09-5007, яка розглядається господарським судом Одеської області щодо оплати за поставлену продукцію за договором від 01.10.2006р. №2/155, пов’язані з оплатою винагороди за ліцензійним договором від 01.10.2006р. №156 і може вплинути на вирішення судом спору у справі №10/177-09-4777.

Окрім того, ТОВ «Винконцерн» звернулося до ТОВ «Мрія»із зустрічним позовом про визнання недійсним ліцензійного договору на використання промислового зразка №156 від 01.10.2006р. та повернення грошових коштів в сумі 47463 грн., який прийнятий господарським судом для спільного розгляду з первісним позовом, про що 25.11.2009р. винесено відповідну ухвалу. При цьому ТОВ «Винконцерн»визначені такі підстави для визнання недійсним ліцензійного договору, як порушення ТОВ «Мрія»чинного законодавства України, оскільки останнє ввело в оману позивача за зустрічним позовом щодо обставин наявності Свідоцтв на знаки для товарів та послуг на коньяки, які зазначені у Додатку №2 до договору та встановило при цьому обмеження на реалізацію готової продукції без узгодження з ТОВ «Мрія».

В свою чергу ТОВ «Мрія»надані до суду заперечення на відзив, які залучені судом до справи 30.11.2009р., та згідно з якими, позивач за первісним позовом посилається на укладений між сторонами ліцензійний договір, яким чітко обумовлено зобов’язання відповідача сплатити позивачу за надане право роялті, та вимоги ч.2 ст.538 ЦК України, згідно з якою, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Окрім того, позивач за первісним позовом посилається на те, що 02.07.2009р. направив відповідачу вимогу про сплату боргу в сумі 76089,69 грн. Також ТОВ «Мрія»просить суд відмовити у задоволені зустрічних позовних вимог ТОВ «Винконцерн», з підстав, що викладені у відзиві на зустрічний позов, який залучений судом до справи 16.12.2009р.

Позивач за зустрічним позовом надав до суду обґрунтування до зустрічної позовної заяви від 13.01.2010р. за вх.№434, згідно з якими, позивач посилається на те, що п.2.1. ліцензійного договору з одного боку надає право на використання продукції за ліцензією у своїй підприємницькій діяльності позивачу за зустрічним позовом, а з іншого забороняє використовувати право на вільний продаж підприємствам та фірмам коньяків розлитих у пляшку коньячну 0,5 л «Кардиал», яка куплена у ТОВ «Мрія», без попереднього узгодження з ТОВ «Мрія», а тому спрямований на обмеження прав, гарантованих нормами Конституції України, Цивільним та Господарським кодексами України, що в силу вимог ч.1 ст.203 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним. Також позивач за зустрічним позовом посилається на те, що оскільки ліцензійний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а позивач перерахував відповідачу на виконання цього договору 47463 грн., то відповідно до вимог ч.1 ст.216 ЦК України відповідач повинний повернути отримані грошові кошти.

Під час розгляду справи строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом до 14.01.2010р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання сторін, про що 04.11.2009р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача за первісним позовом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.10.2006р. між ТОВ «Мрія»(ліцензіар, позивач) і ТОВ «Винконцерн»(ліцензіат, відповідач) укладений ліцензійний договір на використання промислового зразка №156, згідно з яким, ТОВ «Мрія» є власником патенту України на промисловий зразок №9483 «Пляшка фірмова для коньяку «Кардіал», а ТОВ «Винконцерн»бажає придбати на умовах цього ліцензійного договору невиключну ліцензію на використання патенту України на промисловий зразок №9483 «Пляшка фірмова для коньяку «Кардіал»з метою виробництва, використання та продажу продукції, отриманої з використанням патенту, реклами продукції та пропозиції до продажу.

Згідно з предметом цього ліцензійного договору ТОВ «Мрія» надає ТОВ «Винконцерн»на термін дії цього договору і за винагороду, що сплачується ТОВ «Винконцерн», невиключну ліцензію на право використання промислового зразка, захищеного патентом на території України. При цьому ТОВ «Винконцерн»надають права: використовувати продукцію за ліцензією у своїй підприємницької діяльності, включаючи розлив та реалізації коньяків різних найменувань (Додаток №2) за технологічними інструкціями ТОВ «Мрія»у пляшки фірмові для вина «Кардіал»з метою пропонування для продажу підприємствам та фірмам за узгодженням з ТОВ «Мрія», продажу, ввезення та вивезення, а також збереження на складах, та інше введення в господарський обіг (п.2.1.).

Умовами п.2.2. договору передбачено, що ТОВ «Мрія»залишає за собою право використовувати на території зазначені в п.2.1. права сам, а також передавати їх третім особам.

Відповідно до умов п.2.3. договору ТОВ «Мрія»передає ТОВ «Винконцерн»технічну документацію, здійснює надання технічної допомоги в освоєнні виробництва продукції за ліцензією, як це передбачено у розділах 3 та 7 цього договору, а також передає ТОВ «Винконцерн»копії затверджених в установленому порядку технологічних інструкцій (Додаток №3) на виготовлення вин, згаданих в п.2.1.

Умовами п.3.1. договору передбачено, що вся технічна документація та інформація, перерахована у Додатках №1, 2, 3 передається ТОВ «Винконцерн»протягом п’яти діб після підписання договору, а відповідно до умов п.3.2. договору про передачу технічної документації складається акт прийму –передачі з підписами уповноважених представників обох Сторін. Датою передачі технічної документації є дата підписання акту прийому-передачі або дата штемпеля на накладній.

Згідно з умовами п.5.1. договору ТОВ «Мрія»гарантує, що воно має право надавати права, зазначені у п.2.1., та що на момент підписання цього договору ТОВ «Мрія»нічого не відомо про права третіх осіб, які могли бути порушені наданням цієї ліцензії. На дату укладання цього договору ТОВ «Мрія»підтверджує ТОВ «Винконцерн», що патент України на промисловий зразок №9483, який належить ТОВ «Мрія»не арештовано, не закладено в заставу як немайнові права, не визнано недійсним судом, в суперечках з третіми особами не знаходиться.

Відповідно до умов п.6.1. договору за надані права, передбачені даним договором, та за технічну документацію, зазначену у Додатках до договору, ТОВ «Винконцерн»сплачує ТОВ «Мрія»винагороду, а саме: роялті –поточні відрахування – у розмірі 0,60 грн. за одиницю поставленої продукції за ліцензією згідно договору №2 від 01.10.2006р., а згідно з умовами п.6.2. договору оплату роялті ТОВ «Винконцерн»сплачує ТОВ «Мрія»після отримання оплати за поставлену готову продукцію ТОВ «Винконцерн»від ПП «Баядера»згідно договору №6-03/23 від 25.01.2003р.

Умовами п.6.5. договору передбачено, що за порушення договірних термінів сплати ТОВ «Мрія»винагороди –паушального платежу та роялті, ТОВ «Винконцерн»сплачує штраф, визначений у розмірі 0,05% у день від уми винагороди, але сумарно не більше ніж 10% від зазначеної суми.

Відповідно до умов п.8.1. договору ТОВ «Винконцерн»протягом 25 днів, наступних за звітним періодом, надає ТОВ «Мрія»зведені бухгалтерські дані про обсяги виробництва продукції за ліцензією протягом звітного періоду.

Згідно з умовами п.11.1. договору, цей договір укладений 01.10.2006р., діє до 31.12.2007р. та набирає сили з дати його підписання сторонами. За згодою сторін строк дії цього договору може бути продовжений на наступний термін за умови підписання додаткової угоди.

Додатками до цього ліцензійного договору є копія Патенту на промисловий зразок №9483, згідно з яким, власником патенту на промисловий зразок –пляшка фірмова у чотирьох варіантах є ТОВ «Мрія»; Перелік видів коньяку торгової марки «Кардиал», а саме Оракул, Августин, Запорожець, Чорний Кардіал, Кардіал, Старий імператор, Ришельє; Технологічні інструкції на розлив, а саме: ТІ на виробництво коньяку ординарного спеціального найменування «Оракул», ТІ на виробництво коньяку ординарного спеціального найменування «Августин», ТІ на виробництво коньяку ординарного «Запорожець», ТІ на виробництво коньяку ординарного «Чорний Кардіал», ТІ на виробництво коньяку ординарного «Запорожець», ТІ на виробництво коньяку ординарного «Кардіал-3», ТІ на виробництво коньяку ординарного «Запорожець», ТІ на виробництво коньяку ординарного «Старий імператор -5», ТІ на виробництво коньяку ординарного «Рішельє», які розроблені ТОВ «Мрія»і узгоджені в т.ч. ТОВ «Винконцерн», та які поширюються на виробництво вищевказаних коньяків ТОВ «Винконцерн».

Також судом встановлено, що під час дії укладеного між сторонами ліцензійного договору сторонами складені і підписані Акт здачі прийняття-робіт (надання послуг), згідно з якими, розмір винагороди ТОВ «Мрія»- роялті за вищевказаним ліцензійним договором становить 123552 грн., а саме: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №М-00000036 від 27.10.2006р., згідно з яким, розмір роялті становить 63360 грн. відповідно до видаткових накладних №М-00000022, №М-00000023, №М-00000024, №М-00000025 від 27.10.2006р.; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №М-00000037 від 20.11.2006р., згідно з яким, розмір роялті становить 16473,60 грн. відповідно до видаткової накладної №М-00000026 від 20.11.2006р.; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №М-00000038 від 21.11.2006р., згідно з яким, розмір роялті становить 16473,60 грн. відповідно до видаткової накладної №М-00000027 від 21.11.2006р.; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №М-00000039 від 22.11.2006р., згідно з яким, розмір роялті становить 13939,20 грн. відповідно до видаткової накладної №М-00000028 від 22.11.2006р.; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №М-00000040 від 07.12.2006р., згідно з яким, розмір роялті становить 13305,60 грн. відповідно до видаткової накладної №М-00000029 від 07.12.2006р.

При цьому, за видатковими накладними, які перелічені в Актах здачі прийняття-робіт (надання послуг), ТОВ «Мрія»поставило ТОВ «Винконцерн»пляшки коньячні 0,5 у кількості 205920 штук на підставі укладеного між сторонами договору поставки №2/155 від 01.10.2006р.

Разом з тим судом встановлено, що розмір винагороди –роялті сплачений ТОВ «Винконцерн» частково в сумі 47463 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку ТОВ «Мрія»у Філії АБ «Південний»в м. Запоріжжя, згідно з якими, 14.03.2007р. ТОВ «Винконцерн»перерахувало ТОВ «Мрія»40000 грн. та 16.03.2007р. ТОВ «Винконцерн»перерахувало ТОВ «Мрія», як оплату роялті за договором №156 від 01.10.2006р.

Залишок боргу з оплати роялті в розмірі 76089 грн. ТОВ «Винконцерн»не сплачений.

В подальшому між сторонами проведено звірку розрахунків за ліцензійним договором за результатами якої складений Акт звірки розрахунків від 29.08.2008р., згідно з яким, станом на 31.07.2008р. сальдо на користь ТОВ «Мрія»становить 76089 грн. При цьому вказаний Акт звірки підписаний директором ТОВ «Винконцерн»та засвідчений печаткою останнього. Акт звірки розрахунків, згідно з яким, станом на 31.12.2008р. сальдо на користь ТОВ «Мрія»становить 76089 грн., підписаний директором ТОВ «Винконцерн»та засвідчений печатного останнього і 23.01.2009р.

02.07.2009р. ТОВ «Мрія»звернулося до ТОВ «Винконцерн»з листом за вих.№20/1, в якому заявило вимогу про сплату залишку винагороди в сумі 76089,69 грн. Вказаний лист надісланий ТОВ «Винконцерн»02.07.2009р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист і фіскальним чеком від 02.07.2009р. №6119 та одержаний останнім 10.07.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №2372808.

Між тим, залишок винагороди в сумі 76089,69 грн. ТОВ «Винконцерн»не сплачений, що і зумовило звернення ТОВ «Мрія»до суду з даним позовом.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, 01.10.2006р. між ТОВ «Мрія», яке являється власником Патенту на промисловий зразок №9483, а саме пляшки фірмової у чотирьох варіантах і ТОВ «Винконцерн»укладений ліцензійний договір на використання промислового зразка №156, згідно з яким, ТОВ «Мрія»на термін дії цього договору і за винагороду надало ТОВ «Винконцерну»невиключну ліцензію на право використання промислового зразка, захищеного патентом на території України, включаючи розлив та реалізацію коньяків різних найменувань (Додаток №2) за технологічними інструкціями ТОВ «Мрія» у пляшки фірмові для коньяку «Кардіал»з метою пропонування для продажу підприємствам та фірмам за узгодженням з ТОВ «Мрія», продажу, ввезення та вивезення, а також збереження на складах та інше введення в господарський обіг.

Винагорода –роялті ТОВ «Мрія»встановлена сторонами у п.6.1. договору в розмірі 0,60 грн. за одиницю поставленої продукції за ліцензією згідно договору №2 від 01.10.2006р., а строк оплати ТОВ «Винконцерн»цієї винагороди ТОВ «Мрія»визначений сторонами у п.6.2. договору вказівкою на отримання ТОВ «Винконцерн»оплати за продукцію від ПП «Баядера»згідно договору №6-03/23 від 25.01.2003р.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що після поставки ТОВ «Мрія»пляшок коньячних «Кардіал»0,5 у загальній кількості 205920 штук та одержання цих пляшок ТОВ «Винконцерн», а також підписання останнім відповідних Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з якими, загальна вартість виконаних ТОВ «Мрія»робіт становить 123552 грн. і сторони претензій одна до одної не мають, ТОВ «Винконцерн»перерахувало ТОВ «Мрія»винагороду лише в сумі 47463 грн., а залишок винагороди в сумі 76089 грн. ТОВ «Винконцерн»не сплачений, як після підписання вказаних Актів здачі-прийняття робіт, так і після звернення ТОВ «Мрія»з вимогою про оплату цього боргу, яку ТОВ «Винконцерн»одержало 10.07.2009р.

При цьому, виходячи з того, що ТОВ «Винконцерн»не надано до суду ані договору №6-03/23 від 25.01.2003р., який укладений між ТОВ «Винконцерн»і ПП «Баядера», ані бухгалтерських даних про обсяги виробництва продукції за ліцензією по спірному ліцензійному договору, які б свідчили про те, що ТОВ «Винконцерн»не одержано оплату від ПП «Баядера», господарський суд вважає, що оплатити ТОВ «Мрія»залишок боргу в сумі 76089 грн. ТОВ «Винконцерн»зобов’язано в строк до 18.07.2009р., тобто на протязі 7 днів після одержання вимоги ТОВ «Мрія»про сплату боргу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, до якої вимогами ч.2 ст.549 ЦК України віднесений і штраф, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата ТОВ «Винконцерн»штрафу у випадку порушення строків сплати винагороди ТОВ «Мрія»передбачена умовами п.6.5. укладеного між сторонами ліцензійного договору в розмірі 0,05% у день від суми винагороди, але сумарно не більше ніж 10% від зазначеної суми.

Згідно з розрахунком штрафу, який здійснений ТОВ «Мрія»на виконання вимог суду за період прострочення з 18.07.2009р. по 03.09.2009р., оскільки оплатити винагороду ТОВ «Винконцерн»зобов’язано в строк до 18.07.2009р., сума штрафу становить 2965,25 грн., що сумарно не перевищує 10% від суми винагороди –123552 грн.

Разом з тим, вимогами ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з розрахунком 3% річних, який також здійснений ТОВ «Мрія»на виконання вимог суду за період прострочення з 18.07.2009р. по 03.09.2009р. на суму боргу 76089 грн., розмір нарахованих ТОВ «Винконцерн»3% річних становить 300,19 грн.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ «Мрія»в частині стягнення з ТОВ «Винконцерн»основного боргу в сумі 76089 грн., штрафу в сумі 2965,25 грн., та 3% річних в сумі 300,19 грн., а отже і їх задоволення в цій частині. Водночас позовні вимоги ТОВ «Мрія»в частині стягнення з ТОВ «Винконцерн»індексу інфляції в сумі 24881,10 грн. залишаються без розгляду господарським судом на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору. Такого висновку господарський суд дійшов з огляду на те, що ТОВ «Мрія»не надано до суду обґрунтованого розрахунку індексу інфляції із врахуванням дати одержання ТОВ «Винконцерн»вимоги ТОВ «Мрія»про оплату боргу, який витребуваний в ухвалі суду від 30.11.2009р., а наявний у справі розрахунок індексу інфляції не відповідає встановленим обставинам справи щодо періоду прострочення ТОВ «Винконцерн».

          Посилання ТОВ «Винконцерн»на те, що у ліцензійному договорі не встановлено строку виконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати винагороди позивачу, а також на те, що в порушення вимог ч.2 ст.530 ЦК України позивач не надав до суду вимогу до відповідача про сплату цієї винагороди, господарський суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання спростовуються по-перше умовами укладеного між сторонами ліцензійного договору щодо строків оплати винагороди ТОВ «Мрія», а по-друге, наявною у справі вимогою ТОВ «Мрія»про оплату ТОВ «Винконцерн»залишку боргу з винагороди та доказами одержання цієї вимоги.

Доводи ТОВ «Винконцерн»про те, що сплачувати ТОВ «Мрія»винагороду ТОВ «Винконцерн» зобов’язано після використання пляшок у розливі продукції серії ТМ «Кардіал»не заслуговують на увагу, з огляду на те, що такі доводи ТОВ «Винконцерн»обґрунтовує посиланнями на умови укладеного між сторонами договору поставки №2/155 від 01.10.2006р., виконання якого сторонами не являється підставою позовних вимог ТОВ «Мрія»у даній справі. Більш того, неналежне виконання умов договору поставки являється підставою позовних вимог ТОВ «Мрія»в іншій справі №10/177-09-4777, яка розглядалася господарським судом Одеської області та за насідками розгляду якої господарським судом Одеської області 30.11.2009р. прийнято рішення, про що представники сторін повідомили суд у судовому засіданні, та що зумовило відмову представника ТОВ «Винконецерн»від клопотання про зупинення провадження у справі.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Винконцерн», господарський суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, з наступних мотивів.

Як вище встановлено господарським судом, визнати недійсним укладений між сторонами ліцензійний договір ТОВ «Винконцерн»просить суд з підстав порушення ТОВ «Мрія»вимог законодавства, оскільки останнє ввело в оману позивача за зустрічним позовом щодо обставин наявності Свідоцтв на знаки для товарів та послуг на коньяки, які зазначені у Додатку №2 до договору та встановило при цьому обмеження на реалізацію готової продукції без узгодження з ТОВ «Мрія».

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Водночас вимогами ч.1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ч.2 ст.20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»встановлено, що патент надає йог власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його у цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Вимогами ч.5 ст.20 вказаного Закону передбачено, що власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору.

Відповідно до ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіат) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і стоки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Як вище встановлено господарським судом, в укладеному ліцензійному договорі за взаємною згодою сторін визначено, що позивач за зустрічним позовом узгоджує з відповідачем за зустрічним позовом використання продукції за невиключною ліцензією на право використання промислового зразка, захищеного патентом на території України, власником якого являється відповідач за зустрічним позовом, зокрема, пропонування для продажу підприємствам та фірмам, що відповідає вищевикладеним вимогам ст.1109 ЦК України.

Таким чином укладений між сторонами ліцензійний договір відповідає вимогам вищевикладеного законодавства України, а тому підстави, що встановлені вимогами ч.1 ст.203 ЦК України для визнання недійним цього договору, відсутні.

          Більш того, доводи позивача за зустрічним позовом про введення його в оману відповідачем за зустрічним позовом щодо обставин наявності Свідоцтв на знаки для товарів та послуг на коньяки, які зазначені у Додатку №2 до договору, відхиляються господарським судом, з огляду на умови ліцензійного договору, якими передбачено, що розлив та реалізація коньяків різних найменувань, вказаних у Додатку №2 до договору, здійснюється позивачем за зустрічним позовом за технологічними інструкціями. В свою чергу у Технологічних інструкціях на виробництво коньяків, встановлено, що авторські та патентні права на назву, етикетку та технологію виробництва коньяків належати відповідачу за зустрічним позовом. При цьому вказані Технологічні інструкції узгоджені позивачем за зустрічним позовом, а тому позивач за зустрічним позовом жодним чином не довів суду обставин, які свідчать про введення його в оману відповідачем за зустрічним позовом, та які в силу вимог ч.1 ст. 230 ЦК України являються підставою для визнання недійним правочину. Окрім того, доводи позивача за зустрічним позовом про введення його в оману відповідачем за зустрічним позовом стосуються зовсім іншого ліцензійного договору, який також укладений між сторонами 02.01.2007р., та предметом якого є надання позивачу за зустрічним позовом невиключної ліцензії на право використання знаків для товарів і послуг.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати ТОВ «Мрія»по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати ТОВ «Винконцерн»по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на ТОВ «Винконцерн».

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»(67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 144-Б, код ЄДРПОУ 24541545, п/р 2600030101330 в Ощадбанку 6707 України, м. Білгород-Дністровський, код банку 388034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду,21, код ЄДРПОУ 20494926, п/р 26000136653900 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, код банку 351005) основний борг в сумі 76089 (сімдесят шість тисяч вісімдесят дев’ять) грн., штраф в сумі 2965 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 25 коп., 3% річних в сумі 300 (триста) грн. 19 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 87 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 12 коп.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» індексу інфляції в сумі 24881,10 грн. залишити без розгляду.

4.У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 14.01.2010р.

Суддя