Рішення № 9030317, 13.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2010 р.Справа № 28/192-09-5084

За позовом Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА";

до відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2

про стягнення 18648,76грн.

Суддя

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: СПД ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за дорученням.

Суть спору: позивач, Закрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „ІНГО УКРАЇНА” звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 борг в сумі 18648,76 гривень.

07.12.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Ухвалою голови суду від 21 грудня 2009 року строк розгляду справи продовжено до 19 січня 2010 року.

Представник позивача в судове засідання не зявився.

Відповідач та його представник в судове засідання зявилися, вимоги позивача не визнають, просять суд у задоволені позову відмовити повністю.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між ТОВ «Схід - Захід»та ТОВ «Лан - Україна»було укладено договір №87/08 - Пр /надалі договір 1/ від 01.02.2008р. на транспортно - експедиторське обслуговування. Згідно п. 1.1. договору 1 Експедитор (ТОВ «Схід - Захід») від свого імені та за рахунок замовника (ТОВ «Лан - Україна») забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом.

20 листопада 2008 року між ТОВ «Схід - Захід»та СПД фізичною особою ОСОБА_2 (надалі відповідач) було укладено Договір №8-2897 /надалі договір 2/ .

На виконання договору 1 Експедитор (ТОВ «Схід - Захід») організував перевезення на підставі заявки від 20.11.2008р. на транспортно - експедиторське обслуговування до договору 1.

Як зазначає позивач у своєму позові, що відповідно до п 3.2. договору 2 відповідач є Експедитором від перевізника (тобто фактичним Перевізником) та бере на себе обов'язок організувати доставку вантажу в пункт призначення та здати його відповідній особі згідно товарно - транспортних накладних та згідно п.2.1. договору 2 кількість та характер вантажу, маршрут, вантажовідправник та вантажоотримувач, графік подачі автомобіля та доставка вантажу, сума фрахту, обумовлюються разовими заявками додатково перед кожним конкретним перевезенням.

На підставі заявки №0000002561 від 20.11.2008 року (надалі заявка) відповідач здійснював перевезення вантажу автомобілем МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1, продукцію ТОВ «Лан Україна»за маршрутом м. Київ - м. Одеса, що підтверджується товарно-транспортною накладною б/н від 20.11.2008р.

Під час транспортування вантажу 21.11.2008р. трапилась ДТП в м. Києві по проспекту Відрадний,105, учасником якої є автомобіль МАЗ д/н. НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, що спричинило пошкодження вантажу.

Пошкодження вантажу також підтверджується сюрвеєрьким звітом, що проводив огляд товару на місці ДТП, актом б/н від 24.11.2008 року, актом №1 від 22.11.2008 року.

03.12.2008 р. Солом'янський районний суд м. Києва розглянув матеріали ДТП та визнав ОСОБА_4 винним, згідно постанови по справі № 3-17879-1/08.

Відповідно до п. 5.2.1. договору 1 Експедитор (ТОВ «Схід - Захід») несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу при перевезенні від повної чи часткової втрати, всування чи пошкодження у розмірі фактичної шкоди. У звязку з чим на його адресу надійшла претензія №423/01-05 від 25.11.2008р. від власника вантажу ТОВ «Лан - Україна»на суму 22 256,41 гривень.

Відповідальність ТОВ «Схід Захід» застрахована ЗАТ АСК «ІНГО Україна» за договором страхування відповідальності транспортного оператора №282000116 від 02.02.2008р. /надалі договір страхування).

З метою визначення розміру збитків, зі сторони позивача було залучено незалежного сюрвеєра, який був присутній під час розвантаження та прийому вантажу власником ТОВ «Лан Україна»за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2.

За підсумками розвантаження, прийому та пересортування вантажу було складено акт №1 від 22.11.2008р. та акт б/н від 24.11.2008р., згідно яких сума пошкодженого та втраченого вантажу складає 22 656,41 гривень

У звязку з невизнанням вказаної суми позивачем було замовлено повторне пересортування, результаті якого було виявлено наступні пошкодження та втрату вантажу, сума збитку за результатами повторного пересортування вантажу склала 21 148,76 гривень.

ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»взяло до уваги сюрвеєрський звіт, так як огляд пошкодженого товару та його перерахунок проводився незалежним сюрвеєром - працівником ТОВ «Екліс»та згідно п 2.1.1. розділу 5 договору страхування встановлена стандартна франшиза, таким чином 21 148,76 гривень - 2500 гривень = 18 648,76 гривень.

ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»в рамках виконання зобов'язань згідно договору страхування, виплатило страхове відшкодування щодо даного пошкодження та втрати вантажу, в розмірі 18 648,76 гривень, на користь вигодонабувача ТОВ «Лан - Україна», що підтверджується страховим актом № 463, розпорядженням на виплату страхового відшкодування №463 від 09.02.2009р. та платіжним дорученням №6002 від 12.02.2009р.

ТОВ «Схід Захід»(первісний кредитор) та ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»(новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги від 06 лютого 2009 року № 28-09 (надалі договір 3) на суму 18648,76 гривень. Таким чином позивача вважає, що згідно договору 3 - ЗАТ «АСК «ІНГО Україна» є кредитором , а відповідача (перевізник) боржником в даному правовідношенні.

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 договору 3, сторони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків у відповідності до діючого законодавства України, міжнародного ва та даного договору. Згідно п.4 заявки у випадку псування або втрати продукції з вини перевізника, перевізник відшкодовує повністю вартість зіпсованої або втраченої продукції.

За таких обставин позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу в сумі 18648,76 гривень.

Відповідач проти позову заперечує, надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вказує, що для вирішення питання щодо правомірності дій кредитора, перш за все, необхідно з'ясувати, чи не суперечить уступка вимоги іншій особі закону (нормативному акту), що регулює конкретні взаємовідносини. Згідно з ч. З ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 133, ст. 163 Статуту автомобільного транспорту УРСР передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також передачі права вантажовідправником або вантажоодержувачем вищестоящій організації або транспортно-експедиційній організації.

Таким чином на думку відповідача, позивач не є ні вантажоодержувачем, ні вантажовідправником, ні вищестоящою організацією, ні транспортно-експедиційною організацією. Таким чином, договір відступлення права вимоги № 28-09 від 06 лютого 2009р. суперечить чинному законодавству України та підлягає визнанню недійсним, а переуступку такого права слід визнати протиправною. Саме таку правову позицію займає Вищий господарський суд України, що підтверджується п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 01-6/1301 від 14.11.93р. Тому посилання позивача на ст. ст. 521-519 ЦК України та договір відступлення права вимоги № 28-09 від 06 лютого 2009р. як на підставу своїх вимог є необґрунтованим.

Також відповідач звертає увагу суду на ті факти, що додана до позовної заяви товарно-транспортна накладна не містить номеру, серії, не зазначено назву автопідприємства, яке здійснювало перевезення, номер подорожнього листа. Відсутні записи в графах 2, 4, 5, 6 розділу "Відомості про вантаж" товарно-транспортної накладної. Слід зазначити, що в тих випадках, коли в ТТН у розділі "Відомості про вантаж" немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно-матеріальних цінностей, до товарно-транспортної накладної, як товарний розділ, повинні прикладатися як невід'ємна частина спеціалізовані форми (товарна накладна та інші форми), затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік. В цих випадках графи 1, 2, 4, 5, 6 і 7 розділу "Відомості про вантаж" товарно-транспортної накладної не заповнюються. У вільних рядках граф записуються назви спеціалізованих форм, номери і дати їх виписки. Однак, у вільних графах товарно-транспортної накладної відсутні записи про назви спеціалізованих форм, номери і дати їх виписки. Таким чином, на думку відповідача, додана до позовної заяви товарно-транспортна накладна не відповідає вимогам, зазначеним в ст. 908, ст. 909 ЦК України, а тому не може бути належним доказом прийняття відповідачем вантажу до перевезення.

Крім того, позивачем у якості доказу до позовної заяви додано видаткову накладну № 80109836 від 20.11.2008р., яке не містить ні назви, ні підпису одержувача і тому не може бути належним доказом передачі вантажу якій-небудь особі.

В разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. А згідно з п. 13.7. Правил перевезення вантажів результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.

На думку відповідача, доданий до позовної заяви "сюрвейерский звіт" не відповідає п. 13.6., п. 13.7. Правил перевезення вантажів, а саме він не оформлений у відповідності з вказаними нормами та не підписаний особами, які приймали участь при огляді вантажу. За таких умов його не можливо вважати належним доказом підтвердження розміру збитків позивача.

У разі доведення позивачем наявності збитків з вини відповідача їх розмір повинен розраховуватись відповідно до ст. 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР. Згідно з вказаною правовою нормою автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, у таких розмірах: за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або недостачі вантажу; за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість; за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості.

З метою надання правової допомоги та представництва інтересів в господарському суді Одеської області при розгляді даної справи ОСОБА_2 уклав договір про надання юридичної допомоги № 12/11-09 від 16.11.2009 р. з адвокатом ОСОБА_3, ч 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином і юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дослідивши обставини справи та матеріали надані у ході розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку що позовні вимоги ЗАТ «Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна” задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В силу ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України встановлено, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення передбачено й статтею 27 Закону України "Про страхування".

Звертаючись до суду позивач обґрунтував свої вимоги позиваючись на договір відступлення права вимоги № 28-09 від 06 лютого 2009 року. За умовами якого ТОВ „Схід Захід” (первісний кредитор) відступає, а ЗАТ „АСК „ІНГО Україна” (новий кредитор) набуває права вимоги, належне первісному кредитору на підставі договору від 20.11.2008 року за №8-2897, укладений між експедитором 1 ТОВ „Схід Захід” та експедитором 2 ФО підприємцем ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 133, ст. 163 Статуту автомобільного транспорту УРСР передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також передачі права вантажовідправником або вантажоодержувачем вищестоящій організації або транспортно-експедиційній організації.

Позивач по справі є страховиком на підставі договору страхування відповідальності транспортного оператора №282000116.

Таким чином, посиланням позивача ст. ст. 521-519 ЦК України та договір відступлення права вимоги № 28-09 від 06 лютого 2009р. як на підставу своїх вимог є безпідставними.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З метою надання правової допомоги та представництва інтересів в господарському суді Одеської області при розгляді даної справи ОСОБА_2 уклав договір про надання юридичної допомоги № 12/11-09 від 16.11.2009 р. з адвокатом ОСОБА_3, ч 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином і юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 16 листопада 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та СПД фізичною особою ОСОБА_2 про надання СПД ОСОБА_2 правової допомоги щодо захисту його прав та інтересів у справі № 28/192-09-5084 за позовом ЗАТ „АСК “ІНГО Україна” до СПД ОСОБА_2 про стягнення 18648,76 гривень.

СПД ОСОБА_2 за квитанцією 162870 від 03 грудня 2009 року на виконання п. 3.2 договору про надання правової допомоги сплатив на користь ОСОБА_3 3000 гривень.

Представник СПД ОСОБА_2 ОСОБА_3 є адвокатом, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1350.

На думку суду, розмір сплаченої СПД ОСОБА_2 винагороди адвокатові є завищеною, з огляду на те, що сума заявленої до стягнення складає 18648,76 гривень тому суд зменшує витрати на правову допомогу до 1500 гривень.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться витрати на послуги адвоката. Згідно ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Оплата послуг адвоката безпосередньо пов'язана з розглядом даної справи, а тому згідно ст.49 ГПК України у разі відмові в позові такі судові витрати покладаються на позивача.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” ( 01054 місто Київ вул..Воровського,33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) витрати на правову допомогу в сумі 1500 /одна тисяча пятсот/ гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.

Рішення підписане 19.01.2010 року.

Суддя