Рішення № 9030206, 11.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2010 р.Справа № 26/218-09-5091 За позовом : Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Вінницяоблпаливо” до відповідача (1) : Державного підприємства (ДП) „Одеська залізниця”

до відповідача (2) : Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”

про стягнення 184 грн. 80 коп.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : не з’явився ;

від відповідача (1) : Яцук Є.В. за довіреністю від 04.01.2010 р.;

від відповідача (2) : не з’явився;

Суть спору : стягнення вартості недостачі вантажу – вугілля марки АМ антрацит.

Представник позивача вимоги підтримує. В судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином. Надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник ДП „Одеська залізниця” вимоги не визнає, про що зазначив у відзиву на позов.

Представник ЗАТ горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” (далі –відповідач 2) в судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином. Надав відзив на позову у якому зазначив про відсутність з його боку вини у недостачі вантажу та просить у позові до нього відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника залізниці, господарський суд, -          

у с т а н о в и в :

28.06.2009 р. по залізничній накладній № 51626258 у напіввагоні № 64785082 на адресу Крижопольського паливного складу ВАТ „Вінницяоблпаливо” відповідачем -2 відвантажено 68 т. вугілля антрацит марки АМ у вологому стані.

Постачальником вказаного вантажу є ТОВ „Тера- Нова” за договором поставки № 1.146 від 13.12.2006 р.

Відповідно до п.п. 2.2, 3.2 вказаного договору поставки та на підставі рахунку № СФ-0000039 від 30.06.2009 р. позивач в порядку календарної черговості платіжним дорученням № 2407 від 30.06.2009 р. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника кошти в сумі 200000 грн. за поставку вугілля.

30.06.2009 р. по прибутті вказаного напіввагону на станцію Знам’янка Одеської залізниці у вказаному напіввагоні виявлено поглиблення на поверхні вантажу, про що у той же день складені акти загальної форми № 15416, 15418. Згідно цих актів у вказаному напіввагоні течі вантажу немає, двері та люки вагону щільно закриті. На поверхні вантажу виявлені поглиблення над 1-2 люками довжиною 1500 мм, шириною 1000 мм та глибиною 200 мм. Між 2-3 люками поглиблення довжиною 500 мм, шириною 400 мм та глибиною 100 мм. Між 5-6 люками поглиблення довжиною 2000 мм, шириною 1200 мм та глибиною 300 мм. Течі вантажу немає. Є захисне маркування вапном. У місцях поглиблень маркування вантажу відсутнє. Є доступ до вантажу. Каток не застосовувався. Доступ до вантажу усунений шляхом нанесення маркірування вапном.

На підстав вказаних актів 1 липня 2009 р. на тій же станції складений комерційний акт АЭ 891773/578/4, у якому повторені зміст вказаних актів загальної форми та відповідно до якого, вказаний вагон у технічному стані є справним. Виявлено недостача вугілля у кількості 1800 кг.

Розмір нестачі вантажу з урахуванням вимог п. 27 Правил видачі вантажів, наданий позивачем, складає суму позову.

Представник залізниці позов не визнає, про що надав відзив, у якому зазначає, що з вищевказаного комерційного акту вбачається, що завантаження вугіллям вказаного напіввагону здійснювалось вантажовідправником. Ця обставина, на думку представника залізниці, свідчить про те, що залізниця прийняла вантаж до перевезення у тому стані у якому він був переданий до перевезення, доставила його і видала вантаж у схоронному станів. Таким чином, відповідно до п. а) ст.111 Статуту залізниць у даному випадку залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

Також представник залізниці звертається до роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601, відповідно до якого прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення.

З огляду на приведене представник залізниці вважає вимоги позивача не обґрунтованими та просить у позові відмовити.

Представник відповідача 2 - збагачувальної фабрики в судове засідання не з’явився, директор збагачувальної фабрики надав докладний відзив по справі у якому зокрема зазначив таке.

При завантаженні вказаного вагону на збагачувальній фабриці на поверхні вантажу було нанесено захисне маркірування вантажу, про що зазначено у залізничній накладній, після чого залізниця прийняла вантаж до перевезення.

На шляху пересування на станції Знам’янка виявлено, що при щільно закритих люках та у технічно справному вагоні є явні поглиблення на поверхні вантажу з порушенням захисного маркування.

Вказані обставини свідчать про втрату вантажу.

Таким чином, з огляду на викладене, відповідач -2 вважає, що його вини у втраті вантажу на шляху пересування вказаного вагону немає.

Вислухавши представника залізниці, дослідивши надані позивачем докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як випливає з матеріалів справи приведені позивачем обставини справи повністю підтверджуються вищеприведеними доказами - договором № 1.146 від 13 грудня 2006 року, залізничною накладною, комерційним актом, актами загальної форми, рахунками –фактурами, платіжним дорученням, розрахунком суми стягнення.

Відповідно до п.12 „Правил видачі вантажу” затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, з подальшими змінами та доповненнями, - на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі, а саме таким є вантаж позивача, видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях.

Відповідно до п.27 цих же правил Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: вантаж ( у тому числі у вугілля ) завантажений у вологому стані 2%.

Наданий позивачем розрахунок суми стягнення виходячи з розміру нестачі 1800 кг., з урахуванням приписів п. 27 Правил видачу вантажу, суд приймає до уваги, оскільки вважає його правильним.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, - залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

          а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

          Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 908 ЦК України, - умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

          За незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин (ст. 113 Статуту).

Аналізуючи вищевказані акти загальної форми та комерційний акт, суд вважає, що у даному випадку у несхоронності вказаного вантажу винна залізниця, оскільки наявність поглиблень на вугіллі свідчить про втрату вантажу при перевезенні та про недостачу вантажу з вини залізниці, яка не забезпечила схоронність вказаного вантажу при перевезенні.

Залізницею відсутність вини у недостачі вантажу позивача при перевезенні не доведено.

Ураховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що з вини залізниці виникла нестача вантажу позивача при перевезенні, оскільки нею не прийняті певні міри щодо запобіганню втрати вантажу.

Таким чином, відповідач -2 підлягає звільненню від цивільної відповідальності у зв’язку з відсутністю вини у заподіяні недостачі.

Аналізуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами і тому підлягають задоволенню в повному обсягу.

          Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на залізницю.

Враховуючи викладене і, керуючись статтями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Одеська залізниця»( 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; р/р 26003000001 в АБ «Експрес-банк», Одеська філія, МФО 328801, ОКПО 01071315 ) на користь відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” ( 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122; ідентифікаційний код 01880670, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571)- вартість нестачі вантажу в сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 80 коп.; державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

Закрите акціонерне товариство горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” ( 95400, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Анрі Барбюса, 1; ідентифікаційний код 32163608) - від цивільної відповідальності по даній справі звільнити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття

Суддя