Рішення № 9030130, 11.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2010 р.Справа № 16/201-09-5606 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

З участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

Від третьої особи: не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеської залізниці до Одеської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської міської ради про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкт нерухомого майна – нежитлову двоповерхову будівлю маневрової вишки № 2 Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, загальною площею 39 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Пересип, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці. Свої вимоги позивач обґрунтовує належністю спірного майна до державної власності, знаходженням майна у господарському віданні Одеської залізниці та необхідністю здійснити оформлення правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Ухвалою від 10.11.2009р. про порушення провадження у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Одеську залізницю.

Представником третьої особи позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України, заявлені у даній справі були підтримані повністю.

          Одеською міською радою згідно з відзивом, який надійшов до господарського суду Одеської області 18.11.2009р., позовні вимоги заперечувалися, передусім, з підстав відсутності факту порушення з боку відповідача прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства транспорту та зв’язку України, а також відсутності доказів втрати позивачем правовстановлюючих документів на спірне майно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

Згідно з п. 13.3 Рішення Колегії Міністерства транспорту та зв’язку України № 1 від 17.02.2006р. „Про підсумки роботи транспортно-дорожнього комплексу та галузі зв’язку за 2005 рік” Укрзалізниці було доручено вжити невідкладні заходи щодо отримання підпорядкованими підприємствами свідоцтв на право власності нерухомим майном та вирішити питання з місцевою владою щодо прав на земельні ділянки.

Окремим дорученням заступника Міністра транспорту та зв’язку України Укрзалізницю було зобов’язано прискорити виконання Рішення Колегії Міністерства транспорту та зв’язку України № 1 від 17.02.2006р. „Про підсумки роботи транспортно-дорожнього комплексу та галузі зв’язку за 2005 рік”, зокрема, в частині вжиття невідкладних заходів щодо отримання підпорядкованими підприємствами свідоцтв на право власності нерухомим майном.

В межах виконання вказаних рішень Одеською залізницею начальнику Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці було видано довіреності від 26.06.2007р., від 23.01.2008р. та від 18.02.2008р. на представництво інтересів Одеської залізниці з приводу отримання свідоцтв на право власності на об’єкти нерухомого майна.

Діючи на підставі вказаних довіреностей та на виконання вищенаведених рішень Міністерства транспорту та зв’язку України начальник Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 звернувся до Одеської міської ради зі заявою щодо надання роз’яснень стосовно оформлення свідоцтв про право власності на підставі актів про технічний стан об’єктів нерухомості, у зв’язку з відсутністю актів введення об’єктів в експлуатацію. В свою чергу, Одеською міською радою листом за № 5833вих від 25.05.2007р. було повідомлено про неможливість оформлення свідоцтв на право власності на об’єкти нерухомості за відсутністю документів, якими підтверджений факт прийняття об’єктів нерухомості до експлуатації, як це передбачено вимогами п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387 (з послідуючими змінами та доповненнями).

В подальшому, листом за № 949 від 29.04.2008р. начальник Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, виконуючи Рішення Колегії Міністерства транспорту та зв’язку України № 1 від 17.02.2006р. „Про підсумки роботи транспортно-дорожнього комплексу та галузі зв’язку за 2005 рік” та окреме доручення заступника Міністра транспорту та зв’язку України, звернувся до Одеської міської ради з проханням оформити та видати свідоцтво про право власності, зокрема, на будівлю маневрової вишки № 2, загальною площею 39 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Пересип, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці.

Однак, будь-якої відповіді щодо клопотання, поданого в інтересах позивача, про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на спірний об’єкт нерухомого майна з боку Одеської міської ради взагалі не надходило. Відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів і змусила Міністерство транспорту та зв’язку України звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, спірний об’єкт нерухомості тривалий час знаходиться на утриманні та балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці. Міністерством транспорту та зв’язку України на підтвердження своїх доводів було надано суду довідку про балансову вартість спірного об’єкту та інвентарну картку обліку основних засобів за № 010463, відповідно до якої спірний об’єкт був введений в експлуатацію у січні 1973р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний об’єкт представляє собою будівлю з безпосереднім цільовим призначенням для використання в якості маневрової вишки, яка повинна обслуговувати потреби Одеської залізниці.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за №1234-ХХІІІ від 28.04.2000р. Одеській залізниці було відведено земельну ділянку площею 377,06 га для виробничої діяльності. На виконання вказаного рішення Одеській залізниці було видано Державний акт на право постійного користування землею сер. І-ОД № 000301. На зазначеній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Пересип розташований об’єкт нерухомого майна - маневрова вишка № 2 Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, загальною площею 39 кв.м., збудована у 1973р.

Ані в архівах Одеської залізниці, ані Міністерства транспорту та зв’язку України не збереглося будь-яких документів, підтверджуючих введення в експлуатацію спірного об’єкту.

Площа спірного об’єкта відповідає технічному паспорту виготовленому КП “ОМБТІ та РОН” 22.05.2007р. на нежитлове приміщення - будівлю маневрової вишки № 2, розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Пересип, загальною площею 39 кв.м.

При цьому, Одеська міська рада заперечує проти заявлених з боку Міністерства транспорту та зв’язку України вимог, посилаючись на відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спірний об’єкт нерухомості.

          В рамках наведеного суд вважає зупинити свою увагу на наступному.

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що будівля маневрової вишки № 2, загальною площею 39 кв.м., розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Пересип, збудована у 1973р., на час її створення належала до державної форми власності.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Як положеннями ст. 3 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, який діяв в Україні з 1991року, так і приписами ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 435-IV (який є чинним в нинішній час), держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.

Проаналізувавши матеріали справи, з огляду на зміст презумпції виключної державної власності на засоби виробництва, яка діяла на час створення спірного об’єкту нерухомості, а також враховуючи тривалість перебування спірного об’єкту нерухомості на балансі Одеської залізниці, якій цей об’єкт був переданий на праві господарського відання, з урахуванням відсутності з боку інших суб’єктів цивільного обігу майнових претензій на спірний об’єкт, суд доходить висновку, що будівля маневрової вишки № 2, загальною площею 39 кв.м., розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Пересип, збудована у 1973р., належить до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв’язку України забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст. 1,4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутним територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України. Згідно п.4.1., 4.2 статуту майно Залізниці складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на праві повного господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб’єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв’язку України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Так, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв’язку України як органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірний об’єкт на виконання законодавчих положень, так і позбавляє даного суб’єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Крім того, слід зазначити, що відповідачем жодного доказу про належність об’єкту, на який просить визнати право власності Міністерство транспорту та зв’язку України, до комунальної власності суду надано не було.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

У відповідності до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Підсумовуючи все наведене, суд оцінює позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання права державної власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкт нерухомого майна –нежитлову двоповерхову будівлю маневрової вишки № 2 Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, загальною площею 39 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Пересип, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці обґрунтованими, доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов Міністерства транспорту та зв’язку України у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 328 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України /01135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 00017584 / на нежитлову двоповерхову будівлю маневрової вишки № 2 Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, загальною площею 39 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Пересип, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці.

3.          Стягнути з Одеської міської ради /65004, м.Одеса, пл.. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919 / на користь Міністерства транспорту та зв’язку України /01135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 00017584 / 102 грн. 00 коп. /сто дві грн.. 00 коп./ - державного мита та 236 грн. / двісті тридцять шість грн.. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 12.01.2010р.

Суддя