Вирок № 90300726, 09.07.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2531/19

Провадження № 1-кп/629/114/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380001029, № 12020220380000382, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 22.04.2009 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 24.06.2010 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.07.2012 року на підставі ст. 82 КК України невідбута частина покарання (2 роки 4 місяці 5 днів) у вигляді позбавлення волі замінене менш суровим покаранням у вигляді обмеження волі, в силу ст.ст. 58, 72 КПК України в строк відбуття покарання зараховано 1 місяць 3 дні. 28.03.2013 року відповідно до постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 20.03.2013 року на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 5 місяців 11 днів;

- 09.07.2019 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки,

- 26.03.2020 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення – прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Новікова Ю.О.,

- захисту – обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Авер`янова О.Ю., -

в с т а н о в и в:

В провадження Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшли обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, відомості про які, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220380001029, № 12020220380000382 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

11 червня 2020 року в судовому засіданні прокурор змінив обвинувачення.

Так, 03 червня 2018 року о 02-30 годині ОСОБА_1 разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 знаходилися на маршрутній зупинці «Маяк», яка розташована поблизу буд. 28 на 1 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області. Перебуваючи на вказаній зупинці, ОСОБА_2 попросив мобільний телефон у раніше незнайомого йому ОСОБА_3 , який також знаходився за вищевказаною адресою, щоб зателефонували своїй дівчині ОСОБА_4 , на що ОСОБА_3 погодився. Закінчивши розмову по телефону, ОСОБА_2 почав повертати мобільний телефон марки «Huawei P8 Lite 2017» ОСОБА_3 , тримаючи його у своїй руці, при цьому у ОСОБА_1 , який знаходився поблизу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , раптово виник умисел на відкрите викрадення майна останнього. ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливого мотиву та з метою наживи, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, відкрито вихватив з рук ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Huawei P8 Lite 2017» вартістю 1950 гривень, який належить ОСОБА_3 та побіг у невідомому напрямку. Після чого, ОСОБА_1 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 1950 гривень.

Крім цього, 25 березня 2020 року близько 14-30 години ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні палати № 3 хірургічного відділення комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання», розташованого за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Живописна, буд. 42, попросив у ОСОБА_5 з метою нібито зателефонувати належний йому мобільний телефон марки «Huawei Cun-U29», чим здійснив обман, адже не мав вже наміру повертати цей телефон власнику. При здійсненні телефонної розмови, ОСОБА_1 , з метою заволодіння телефоном, вийшов з приміщення палати. Реалізуючи далі свій злочинний умисел, направлений на шахрайство чужого майна, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, причинивши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1262 гривні 88 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнав в повному обсязі, але в подальшому визнав свою вину повністю в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України та пояснив, що щиро кається у скоєних ним злочинах. Також пояснив, що влітку 2018 року в вечірній час він перебував на 1 мікрорайоні м. Лозова, Харківської області біля зупинки «Маяк» разом з ОСОБА_6 , який попросив у незнайомого чоловіка - потерпілого у справі, мобільний телефон щоб передзвонити. Після розмови ОСОБА_7 повертав потерпілому телефон, але він вихопив цей телефон з рук ОСОБА_8 та скрився з цим телефоном за кіоском. В подальшому розпорядився ним на власний розсуд, здав його до ломбарду. Він розумів, що відкрито заволодіває чужим майном проти волі власника та цим вчиняє злочин. Він не чув чи звертався до нього потерпілий чи говорив при цьому що-небудь. Також пояснив, що він 25.03.2020 року перебував в палаті № 3 хірургічного відділення ЦРЛ, де побачив у ОСОБА_5 телефон моделі «Huawei», вирішив заволодіти ним, для чого попросив у останнього надати йому телефон щоб передзвонити дружині. З цим телефоном спустився до аптечного кіоску лікарні на 1 поверсі, а потім без верхнього одягу пішов до автобусної зупинки, звідти незнайомий водій довіз його до центрального ринку м. Лозова. Після чого він поїхав додому. Через деякий час приїхали працівники поліції та вилучили телефон. Йому відомо, що телефони повернуто потерпілим.

Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, його вина повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінальних проваджень, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України.

За епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_3 вина обвинуваченого доводиться зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 , наданими ним в судовому засіданні, який пояснив, що 03.06.2018 року зі знайомим ОСОБА_9 перебували на зупинці магазину «Маяк», який знаходиться на 1 м-н в м. Лозова, Харківської області, де вживали пиво та спілкувалися. На зупинці знаходилися ще 4 хлопця, один з яких попросив подзвонити, на що він погодився і дав йому телефон. Незнайомий хлопець відійшов метрів на 5 і стояв розмовляв. Потім вони познайомилися з компанією хлопців, почали спілкуватися. Він помітив, що хлопець, розмовляючи по телефону, то підійде до них, то відійде з телефоном, тому попросив повернути телефон, проти чого той не заперечував та протягнув йому телефон, однак в цей час ОСОБА_1 , який сидів поруч, вихопив телефон і скрився в невідомому напрямку. Він побіг за ним разом з його товаришем, який пояснив, що знає куди він побіг. Вони прибігли у двір, розташований на 4 м-ні за магазином «Меблі», але ОСОБА_1 не наздогнали та втратили його з поля зору. Пояснив, що хлопець, якому він давав телефон, був чорнявий і був одягнений у чорну футболку, а ОСОБА_1 був у світлій футболці. Претензій до обвинуваченого не має;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , наданими ним в судовому засіданні, який пояснив, що 03.06.2018 року разом з потерпілим ОСОБА_3 підійшли до зупинки «Маяк», розташованій на 1 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області, де перебувала компанія хлопців. Познайомилися з ними та почали спілкуватися. Зазначив, що у потерпілого попросили телефон для здійснення телефонного дзвінка, який він надав. Потім, коли хлопець, який розмовляв по телефону передавав телефон Щетиніну, обвинувачений вихопив телефон та побіг в невідомому напрямку;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , наданими нею в судовому засіданні, яка пояснила, що вона є рідною сестрою обвинуваченого, проживають в одній квартирі з бабусею. Їй відомо, що в червні 2018 року ОСОБА_11 був з другом вдома та попросив її закласти в ломбард мобільний телефон. При цьому пояснив, що телефон належить ОСОБА_12 , але вони не можуть його закласти, бо у них не має паспортів, на що вона погодилася. Потім вона пішли до ломбарду, заклала телефон та отримала 300 гривень, які віддала ОСОБА_11 . Вказала, що не пам`ятає модель та колір телефону. В цей же день, до них додому прийшла ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , якого вона попросила якнайшвидше забрати закладений телефон і повернути їй паспорт;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , наданими нею в судовому засіданні, яка пояснила, що з ОСОБА_1 вона знайома понад 3 роки, а також знайома з ОСОБА_6 Зазначила, що по даній кримінальній справі їй нічого не відомо, очевидцем подій пов`язаних з неправомірними діями ОСОБА_1 вона не була;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , наданими нею в судовому засіданні, яка пояснила, що її співмешканець подарував їй мобільний телефон марки «Huawei», в робочу стані без сім карти, який передав йому ОСОБА_16 потім, через деякий час до неї приїхали працівники поліції та повідомили, що даний телефон крадений, який в подальшому вилучили;

- показаннями свідка ОСОБА_17 , наданими нею в судовому засіданні, яка пояснила, що ОСОБА_7 був її хлопцем. Зазначила, що по даній кримінальній справі їй нічого не відомо, очевидцем подій пов`язаних з неправомірними діями ОСОБА_1 вона не була. Повідомила, що лише зі слів ОСОБА_8 їй стало відомо, що він разом з ОСОБА_1 влітку 2018 року украли мобільний телефон, яким потім ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд. Зазначила, що ОСОБА_7 просив її дати неправдиві свідчення, але що саме вона говорила слідчому на досудовому слідстві не пам`ятає;

- витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018220380001029 від 03.06.2018 року, з фабулою про те, що 03.06.2018 року невідома особа, перебуваючи біля зупинки маршрутного таксі «Маяк» на 1 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області, відкрито заволоділа мобільним телефоном та скрилась в невідомому напрямку;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.07.2018 року з додатком, в якому зазначено чотири фотокартки різних чоловіків, де ОСОБА_3 вказав, що впізнав чоловіка, який в нічний час 03.06.2018 року, знаходячись біля зупинки «Маяк» в м. Лозова заволодів його мобільним телефоном та який зображений на фото під номером № 1. В протоколі про пред`явлення особи для впізнання на фото № 1 зображений ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на фото №2,3,4 зображено сторонніх осіб;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.07.2018 року з додатком, в якому зазначено чотири фотокартки різних чоловіків, де ОСОБА_9 вказав, що впізнав чоловіка, який на початку червня 2018 року, знаходячись біля зупинки «Маяк» в м. Лозова заволодів мобільним телефоном його товариша ОСОБА_3 та який зображений на фото під номером № 1. В протоколі про пред`явлення особи для впізнання на фото № 1 зображений ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на фото №2,3,4 зображено сторонніх осіб;

- заявою ОСОБА_15 з якої вбачається, що вона добровільно видала мобільний телефон марки «Huawei P8 Lite 2017», модель PRA-LA1, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ;

- протоколом огляду місця події від 11.07.2018 року, з якого вбачається, що безпосереднім місцем огляду є відкрита ділянка місцевості, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . На зазначеному місці огляду присутня ОСОБА_15 , яка проживає за вищевказаною адресою. У ОСОБА_15 був виявлений мобільний телефон марки «Huawei P8 Lite 2017», модель PRA-LA1, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 у корпусі синього кольору. Зі слів ОСОБА_15 зазначений мобільний телефон їй подарував ОСОБА_18 близько місяця назад, тобто в червні 2018 року. Вказала, що користувалася мобільним телефоном з моменту дарування, де саме його придбав ОСОБА_18 їй не відомо. В ході огляду місця події ОСОБА_15 добровільно видала працівникам поліції мобільний телефон марки «Huawei P8 Lite 2017», модель PRA-LA1, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який був вилучений та поміщений в експертний пакет № 2654325;

- протоколом огляду предмету від 28.07.2018 року з фотознімками до нього, згідно якого 28.07.2018 року в приміщенні Лозівського ВП ГУНП в Харківській області був проведений огляд речового доказу – мобільного телефону марки «Huawei P8 Lite 2017», модель PRA-LA1, добровільно виданого ОСОБА_15 , який був вилучений 11.07.2018 року. На момент огляду виявлено, що на корпусі вищевказаного телефону маються незначні витирання. При огляді телефону встановлено, що всередині пристрою сім карт оператора мобільного зв`язку та карти пам`яті не виявлено. На задній поверхні телефону маються ушкодження у вигляді тріщин. Даний мобільний телефон має наступні номера ІМЕІ1: 86/737/20304/7721/5, ІМЕІ2: 86 НОМЕР_3 . Увімкнувши телефон було встановлено, що він знаходиться у робочому стані, функціонує справно;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.07.2018 року, згідно якої речовим доказом визнано мобільний телефон марки «Huawei P8 Lite 2017», який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 ;

- довідкою про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 2976 від 25.07.2018 року, вартість якої складає 429,00 гривень;

- висновком судово-товарознавчого експерта №2976 від 25.07.2018 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Huawei P8 Lite 2017», без урахування вартості комплектних аксесуарів, станом на момент скоєння правопорушення, а саме на 03.06.2018 року, на вторинному ринку, становить 1950 гривень;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 07.08.2018 року з додатком та фотознімками до нього, в якому вказано, що потерпілий ОСОБА_3 впізнав викрадений у нього мобільний телефон під табличкою № 3 із чотирьох пред`явлених для впізнання мобільних телефонів. В протоколі про пред`явлення речей для впізнання під табличкою № 3 зображений мобільний телефон марки «Huawei P8 Lite 2017», під табличками №1,2,4 зображені мобільні телефони інших марок та моделей;

- протоколом одночасного допиту осіб від 17.08.2018 року та диском з відеозаписом проведення одночасного допиту між потерпілим ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого потерпілий ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_1 , надавали пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 03.06.2018 року.

Аналізуючи зібрані по даному кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України доведеною, оскільки вона підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

За епізодом шахрайства вина обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12020220380000382 від 25.03.2020 року, з фабулою про те, що 25.03.2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи в палаті № 3 хірургічного відділенні КНП «Лозівське ТМО» за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Живописна, буд. 42, взяв мобільний телефон «Huawei Cun-U29», та втік з приміщення лікарні, спричинивши ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 3500 гривень;

- протоколом огляду місця події від 25.03.2020 року з фотознімками до нього, з якого вбачається, що безпосереднім місцем огляду є приміщення палати № 3 хірургічного відділення КНП «Лозівське ТМО», розташованого за адресою: с. Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, вул. Живописна, буд. 42. В ході огляду було встановлено, що вхід в палату здійснюється через дерев`яні двері, при вході по правій стіні палати маються ліжка та тумби. Зі слів ОСОБА_5 не встановлена особа, перебуваючи в палаті під приводом телефонного дзвінка заволодів його мобільним телефоном;

- протоколом огляду місця події від 25.03.2020 року з фотознімками до нього, з якого вбачається, що безпосереднім місцем огляду є ділянка, розташована на площадці між сходами 2-20 та 3-20 поверху, де в лівому куті в приміщенні під`їзду АДРЕСА_3 3 АДРЕСА_4 знаходиться стіл, біля якого знаходиться чоловік, який представився ОСОБА_1 , який пояснив, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В ході огляду місця події ОСОБА_1 добровільно видав мобільний телефон марки «Huawei Cun-U29», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 в корпусі золотистого кольору, без видимих пошкоджень, з мобільним акумулятором, без будь-яких інших комплектуючих приладів. Як пояснив ОСОБА_1 25.03.2020 року близько 13-30 години він знаходився на стаціонарному лікуванні хірургічного відділення КНП «Лозівське ТМО» в палаті № 3 та шляхом обману заволодів вищевказаним мобільним телефоном, попросивши зателефонувати у невідомого хлопця на ім`я ОСОБА_19 , який знаходився в тій же палаті. Азамат набрав необхідний номер та він розмовляв з своєю дівчиною. Після чого з телефоном вийшов з палати та вирішив залишити телефон собі. Він вийшов через санпропускник на вулицю і поїхав додому, залишивши телефон у себе. В ході огляду місця події мобільний телефон марки «Huawei Cun-U29» було вилучено;

- протоколом огляду предмету від 26.03.2020 року, згідно якого 26.03.2020 року в приміщенні Лозівського ВП ГУНП в Харківській області був проведений огляд речового доказу – мобільного телефону марки «Huawei Cun-U29» в корпусі золотистого кольору, з акумуляторною батареєю та без будь-яких інших комплектуючих приладів, який на час огляду був без будь-яких видимих пошкоджень;

- постановою про визнання речових доказів від 25.03.2020 року, згідно якої речовим доказом визнано мобільний телефон марки «Huawei Cun-U29», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 в корпусі золотистого кольору;

- зберігальною розпискою від 27.03.2020 року, згідно якої мобільний телефон марки «Huawei Cun-U29», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 в корпусі золотистого кольору був переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.03.2020 року з додатком, в якому зазначено чотири фотокартки різних чоловіків, де ОСОБА_5 вказав, що впізнав чоловіка, який 25.03.2020 року заволодів його мобільним телефоном та який зображений на фото під номером № 1. В протоколі про пред`явлення особи для впізнання на фото № 1 зображений ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на фото №2,3,4 зображено сторонніх осіб;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.03.2020 року з додатком, в якому зазначено чотири фотокартки різних чоловіків, де свідок ОСОБА_20 вказав, що впізнав чоловіка, який на 25.03.2020 року заволодів мобільним телефоном, який належав ОСОБА_5 та який зображений на фото під номером № 4. В протоколі про пред`явлення особи для впізнання на фото № 4 зображений ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на фото №1,2,3 зображено сторонніх осіб.

Аналізуючи зібрані по даному кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України доведеною, оскільки вона підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв нетяжкий та тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вперше взятий на облік до лікаря нарколога в 2004 році з приводу вживання препаратів коноплі із шкідливими наслідками, знятий в 2006 році в зв`язку з покращенням; в 2008 році був взятий на облік до лікаря нарколога з приводу вживання психостимуляторів із шкідливими наслідками, знятий в 2010 році в зв`язку з засудженням; в квітні 2010 року був взятий на обліку до лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від парів легких розчинників, знятий з обліку в жовтні 2010 року в зв`язку з засудженням, має середню освіту, неодружений, офіційно не працевлаштований, не військовозобов`язаний, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обвинувачений ОСОБА_1 не приймав участь у підготовці досудової доповіді, складеної Лозівським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області. Оцінка виявила високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як високий.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення/обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з позбавленням волі, доцільним покладення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання по сукупності злочинів, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України, призначив покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджений 26.03.2020 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, яким частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.07.2019 року та остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, і скоїв дані злочини до постановлення зазначеного вироку, тому суд призначає покарання відповідно до ч.4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

До вступу вироку в законну силу, обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 25 березня 2020 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину № 24/86 від 25 березня 2020 року, зарахував в строк відбування покарання перебування ОСОБА_1 під вартою в період з 26 травня 2019 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 травня 2019 року до 09 липня 2019 року.

Цивільні позови по справі не заявлені.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Крім цього, суд вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2020 року ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області був накладений арешт на майно, а саме на мобільний телефон марки «Huawei Cun-U29», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 в корпусі золотистого кольору.

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_21 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 190 КК України та піддати його покаранню:

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 (п`яти) років 7 (семи) місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`яти) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначити остаточно ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.03.2020 року більш суворим покаранням за даним вироком у виді 5 (п`яти) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 25 березня 2020 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину № 24/86 від 25 березня 2020 року, зарахував в строк відбування покарання перебування ОСОБА_1 під вартою в період з 26 травня 2019 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 травня 2019 року до 09 липня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), р/р UA298999980313050115000020005, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2976 від 25.07.2018 року в розмірі 429 гривень.

Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2020 року, а саме на мобільний телефон марки «Huawei Cun-U29», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 в корпусі золотистого кольору.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Huawei Cun-U29», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 в корпусі золотистого кольору, який належить потерпілому ОСОБА_5 та переданий йому на відповідальне зберігання під розписку - залишити останньому;

- мобільний телефон марки «Huawei P8 Lite 2017», модель PRA-LA1, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_3 та переданий йому на відповідальне зберігання під розписку - залишити останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова