Рішення № 90298008, 08.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення
08.07.2020
Номер справи
826/16094/18
Номер документу
90298008
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Київ № 826/16094/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВАЙЛЕТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1051261514,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» (далі - позивач та/або ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ») з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01.08.2018 року №1051261514.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 05.07.2018 року №455/26-15-14-01-04/41122986 не відповідають фактичним обставинам справи, первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» із його контрагентами (ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ", ТОВ «САМІТ АГРО ТРЕЙД», ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД») належним чином оформлені, господарські операції були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, укладені договори виконані в повному обсязі.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 15.06.2018 року №9955 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ»» контролюючим органом здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» за серпень 2017 рік, з ТОВ «САМІТ АГРО ТРЕЙД» за червень, липень 2017 року та з ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД» за серпень, вересень 2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки від 05.07.2018 року №455/26-15-14-01-04/41122986 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки в ході її проведення встановлено, серед іншого, порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIVЄ, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 297370 грн, в тому числі за червень 2017 року в сумі 37 742 грн., за липень 2017 року в сумі 84215 грн., за серпень 2017 року в сумі 112566 грн., за вересень 2017 року в сумі 67847 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №1051261514, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями в сумі 297370 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 74343 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.09.2018 року №29371/6/99-99-11-01-25 у задоволенні скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №1051261514 відмовлено, а останнє залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Між тим, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу норми пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між тим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно положень пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Приписами пункту 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Перевіряючи взаємовідносини позивача із ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» суд вкаже наступне.

Між ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» та ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» укладено договір поставки №26 від 17.08.2017 року, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ») зобов`язується передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов`язується прийняти та оплати фрукти, овочі, зелень та інші продукти харчування, надалі «товар» в кількості, асортименті по ціні згідно накладної, яка є невід`ємною частиною цього договору (далі - договір поставки №26).

Пунктом 1.2 договору поставки визначено, що продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної у відповідності до замовлення покупця. Замовлення передається Покупцем та приймається Продавцем в будь-який зрозумілій сторонам формі.

Згідно пункту 4.1 договору поставки №26 транспортні витрати, пов`язані з доставкою товару провадяться за рахунок покупця (якщо інше не оговорено сторонами).

Після перевірки якості, кількості та пред`явлення сертифікату, сторони підписують накладну, яка засвідчує момент відвантаження товару (п. 4.3 договору поставки №26).

Перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент відвантаження товару та підписання відповідних накладних на цей товар (п. 4.5 договору постави №26).

На виконання вимог договору сторонами підписано видаткову накладну №44 від 18.08.2017 року на загальну суму поставленого товару 123 122, 53 грн., у тому числі ПДВ 20 520, 44 грн.

Разом з цим, суд звертає увагу, що документів, які б підтверджували факт переміщення товару від ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» до ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» останнім до суду не надано.

Окрім цього, позивачем не надано до суду жодних пояснень, у тому числі, належних та достатніх доказів на підтвердження сплати ним транспортних витрат, пов`язаних з доставкою товару ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ».

Тобто, із наданих позивачем документів не можливо встановити та підтвердити факт поставки ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» товару ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» відповідно до умов договору поставки №26 від 17.08.2017 року,

При цьому, суд враховує надані позивачем документи, щодо подальшої реалізації ним товару, у тому числі зважаючи на те, що контролюючим органом не заперечується останнє, однак, суд акценту увагу на тому, що такі документи підтверджують вчинення господарських операцій ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» із його контрагентами в частині поставки ним відповідного товару, проте не свідчать про реальність вчинення безпосередньо ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» господарської операцій щодо поставки товару відповідно до договору №26.

В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідачем вказано про відсутність в системі АІС «Податковий Блок» інформації щодо рахунку р/р НОМЕР_1 , який зазначений в договорі поставки №26 від 17.08.2017 року, який належить ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ».

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року №1172/8493 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція №492), яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб`єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

Відповідно до пункту 1.3. розділу 1 Інструкції №492 клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Юридичні особи - резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

Положення пункту 1.4. розділу 1 Інструкції №492 передбачають, що порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції (п. 1.5. розділу 1 Інструкції №492).

Згідно пункту 1.8. розділу 1 Інструкції №492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України; поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам; поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів та фонду референдуму; інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб`єкта господарювання - юридичної особи (у національній та/або іноземній валюті) (п. 1.11. розділу 1 Інструкції №492).

Відповідно до пункту 1.13, розділу 1 Інструкції №492 банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку такого клієнта:

юридичної особи - резидента;

відокремленого підрозділу;

іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов`язане сплачувати податки і збори;

інвестора (оператора) за угодами про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції";

фізичної особи - підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта юридичної особи - резидента, відокремленого підрозділу, іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов`язане сплачувати податки і збори, інвестора (оператора), який є учасником угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом другим пункту 69.3 статті 69 Податкового кодексу України (далі - повідомлення).

Згідно пункту 69.1 статті 69 ПК України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п. 69.2 ст. 69 ПК України).

В розрізі пункту 69.3 статті 69 ПК України контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов`язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті контролюючим органом рахунка на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом.

Якщо контролюючий орган протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, не направив повідомлення про відмову у взятті рахунка на облік, такий рахунок вважається взятим на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою - у час та дату отримання фінансовою установою повідомлення (квитанції) контролюючого органу про підтвердження факту прийняття повідомлення до оброблення згідно з порядком подання повідомлень, встановленим відповідно до пункту 69.5 цієї статті.

Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного пунктом 69.1 цієї статті (крім банку), у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення контролюючого органу про взяття рахунка на облік у контролюючих органах або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом другим пункту 69.3 цієї статті (п. 69.3 ст. 69 ПК України).

При цьому, днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку" (п. 1.14. розділу 1 Інструкції №492).

Аналіз зазначених положень дає суду підстави дійти до висновку, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта.

Водночас, видаткові операції по рахунку клієнта може здійснюватись виключно після повідомлення банком контролюючого органу.

Зважаючи на наявність інформації від контролюючого органу про відсутність в системі АІС «Податковий Блок» інформації щодо рахунку р/р НОМЕР_1 , який зазначений в договорі поставки №26 від 17.08.2017 року, який належить ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ», приймаючи до уваги відсутність платіжних доручень по сплаті позивачем грошових коштів ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» на виконання вимог вказаного договору, суд вважає відсутніми належні та достатні докази на підтвердження факту поставки та оплати товару згідно умов договору №26.

Пояснень щодо зазначеного, у тому числі належних та достатніх доказів на спростування вказаного ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» до суду не надано.

Окрім наведеного, суд звертає увагу, що всі документи, які надані позивачем до суду по взаємовідносинам з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» (договір поставки, видаткова накладна) підписані від імені ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що вироком Дарницького районного суду міста Києва від 31.01.2018 року у справі №753/23956/17 затверджено угоду від 20.12.2017 року про визнання винуватості між прокурором Олійниченком В.В. та обвинуваченою ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1ст.205 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 ( вісім тися п"ятсот) гривень.

У вироку Дарницького районного суду міста Києва від 31.01.2018 року у справі №753/23956/17 зазначено про наступні обставини «У березні місяця 2017 року, у денний час доби ОСОБА_2 перебуваючи за тимчасовим місцем проживання «Центр обліку для бездомних осіб» за адресою АДРЕСА_1, отримала від невстановленої до судовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_3 пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім`я) підприємство ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298). Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ «Союз Кепітал Строй», а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбається нею для здійснення незаконної діяльності невстановленими розслідуванням особами, ОСОБА_2 погодилась на таку пропозицію та надала відомості невстановленій до судовим розслідуванням особі для створення документів для перереєстрації підприємства на своє ім`я, а саме копію паспорту НОМЕР_2 виданого Богунським РВ УМВС України в Житомирській області 18.09.1999 року та копію облікової картки платника податків № НОМЕР_3 . З метою реалізації умислу на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_2 , у кінці травня 2017 року діючи на прохання невстановленої до судовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, без наміру в подальшому провадити законну підприємницьку діяльність, перебуваючи в офісі нотаріуса Бригиди Володимира Олександровича за адресою м. Київ проспект Петра Григоренка, 15 отримала від раніше невідомої, невстановленої до судовим розслідуванням особи Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Союз Кепітал Строй» від 22.02.2017 року, Протокол №24/05 загальних зборів учасників ТОВ «Союз Кепітал Строй» від 24.05.2017, Статут ТОВ «Союз Кепітал Строй» (нова редакція), а також інші документи необхідні для перереєстрації. Усвідомлюючи, що діяльність ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) будуть здійснювати інші особи, реалізуючи умисел на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_2 засвідчила своїм підписом Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Союз Кепітал Строй» від 22.02.2017 року, Протокол №24/05 загальних зборів учасників ТОВ «Союз Кепітал Строй» від 24.05.2017, Статут ТОВ «Союз Кепітал Строй» (нова редакція), довіреність на представництво інтересів Товариства від 25.05.2017 року. Завірені таким чином установчі документи ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298), а також інші підписані документи, ОСОБА_2 надала невстановленій до судовим розслідуванням особі, з метою подальшого використання їх для прикриття незаконної діяльності. В подальшому, отримавши від ОСОБА_2 підписані та завірені нею необхідні документи для діяльності ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298), невстановленими до судовим розслідуванням особами в органах державної реєстрації Маріупольської міської ради, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, буд. 114, було проведено перереєстрацію юридичної особи ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298), де ОСОБА_2 виступила засновником та директором ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298), що, в свою чергу, надало можливість невстановленим до судовим розслідуванням особам використовувати вищевказане підприємство для прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб`єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Так, з червня 2017 року невстановлені до судовим розслідуванням особи використовували реквізити та банківський рахунок ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) для відображення наче б то наданих послуг підприємствам реального сектора економіки, серед яких ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна», ТОВ «Агро - Успіх», ТОВ «Трансімпульс плюс», ТОВ «Глорія - Комплекс», ТОВ «Теса - Групп», ТОВ «Київтехцентр», ТОВ «Папір - Мал», ТОВ «Капро», ТОВ «Східтепло Буд», ТОВ «ТК Скорпіон - С», ТОВ «Колоксай», ТОВ «Листехпоставка», ТОВ «Хлібні Технології», ТОВ «Транс - Харвіст», що підтверджує факт використання ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) для прикриття незаконної діяльності. Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) ОСОБА_2 не мала, підприємство перереєструвала на своє ім`я на прохання невстановленої до судовим розслідуванням особою без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) ОСОБА_2 не складала, лише підписувала та передавала невстановленим до судовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) не складала та не підписувала, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавала та нікого на це не уповноважувала, жодних службових осіб ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) не призначала. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) в банківських установах ОСОБА_2 не вчиняла. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ «Союз Кепітал Строй» (код 40703298) ОСОБА_2 ніколи не володіла, її місцезнаходження їй не відоме.».

При цьому, суд враховує, що у вказаному вироку відсутнє ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ», однак, зважаючи на встановлені судом в ході розгляду справи обставини, суд вважає, що такий вирок додатково вказує про нереальність господарської операції, вчиненої позивачем із ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ».

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження реальності вчинення господарської операції в рамках договору поставки №26 від 17.08.2017 року, укладеного між ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» та ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ».

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» суд звертає увагу на наступне.

Між ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» та ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» укладено договір поставки від 14.06.2017 року №1406, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Саміт-Агро-Трейд») зобов`язується передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов`язується прийняти та оплати фрукти, овочі, зелень та інші продукти харчування, надалі «товар» в кількості, асортименті по ціні згідно накладної, яка є невід`ємною частиною цього договору (далі - договір поставки №1406).

Пунктом 1.2 договору поставки визначено, що продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної у відповідності до замовлення покупця. Замовлення передається Покупцем та приймається Продавцем в будь-який зрозумілій сторонам формі.

Згідно пункту 4.1 договору поставки №1406 транспортні витрати, пов`язані з доставкою товару провадяться за рахунок покупця (якщо інше не оговорено сторонами).

Після перевірки якості, кількості та пред`явлення сертифікату, сторони підписують накладну, яка засвідчує момент відвантаження товару (п. 4.3 договору поставки №1406).

Перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент відвантаження товару та підписання відповідних накладних на цей товар (п. 4.5 договору постави №1406).

На виконання вимог договору сторонами підписано видаткову накладну №15 від 15.06.2017 року на загальну суму 196 450, 30 грн., в тому числі ПДВ у сумі 32 741, 72 грн., видаткову накладу №15 від 15.06.2017 року на загальну суму 196 450, 30 грн., в тому числі ПДВ у сумі 32 741, 72 грн.; видаткову накладну №26 від 31.07.2017 року на загальну суму 84 292, 23 грн., в тому числі ПДВ - 14 048, 69 грн.; видаткову накладну №23 від 26.07.2017 року на загальну суму 94 528, 92 грн., ПДВ - 15 754, 84 грн.; видаткову накладну №21 від 21.07.2017 року на загальну суму 59 594, 86 грн., ПДВ - 9 932, 49 грн.; видаткову накладну №14 від 13.07.2017 року на загальну суму 89 881, 03 грн., ПДВ - 14 980, 18 грн.; видаткову накладну №15 від 18.07.2017 року на загальну суму 69 643, 93 грн., ПДВ - 11 607, 32 грн.; видаткову накладну №3 від 01.07.2017 року на загальну суму 107 351, 70 грн., ПДВ - 17 891, 96 грн.

Разом з цим, суд звертає увагу, що документів, які б підтверджували факт переміщення товару від ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» до ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» останнім до суду не надано.

Окрім цього, позивачем не надано до суду жодних пояснень, у тому числі, належних та достатніх доказів на підтвердження сплати ним транспортних витрат, пов`язаних з доставкою товару ТОВ «Саміт-Агро-Трейд».

Тобто, із наданих позивачем документів не можливо встановити та підтвердити факт поставки ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» товару ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» відповідно до умов договору поставки №1406 від 14.06.2017 року.

При цьому, суд враховує надані позивачем документи, щодо подальшої реалізації ним товару, у тому числі зважаючи на те, що контролюючим органом не заперечується останнє однак, суд акценту увагу на тому, що такі документи підтверджують вчинення господарських операцій ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» із його контрагентами в частині поставки ним відповідного товару, проте не свідчать про реальність вчинення безпосередньо ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» господарської операцій щодо поставки товару відповідно до договору №1406.

Разом з цим, судом встановлено, що позиція відповідача в частині нереальності господарської операції за договором поставки №1406 обумовлена також наявністю протоколу допиту свідка ОСОБА_5 , яка повідомила, що не має жодного відношення до ТОВ «Саміт-Агро-Трейд», жодних первинних документів нею не підписувалось, господарської діяльності не здійснювалось.

Суд враховує, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, однак зважаючи на встановленні судом в ході розгляду справи обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні приходить до висновку про відсутність реальних правових наслідків за договором поставки №1406.

Що ж стосується взаємовідносин ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» з ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД» суд вкаже наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД» укладено договір поставки від 01.08.2017 року №0108-17, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД») зобов`язується передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов`язується прийняти та оплати фрукти, овочі, зелень та інші продукти харчування, надалі «товар» в кількості, асортименті по ціні згідно накладної, яка є невід`ємною частиною цього договору (далі - договір поставки №0108-17).

Пунктом 1.2 договору поставки визначено, що продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної у відповідності до замовлення покупця. Замовлення передається Покупцем та приймається Продавцем в будь-який зрозумілій сторонам формі.

Згідно пункту 4.1 договору поставки №0108-17 транспортні витрати, пов`язані з доставкою товару провадяться за рахунок покупця (якщо інше не оговорено сторонами).

Після перевірки якості, кількості та пред`явлення сертифікату, сторони підписують накладну, яка засвідчує момент відвантаження товару (п. 4.3 договору поставки №0108-17).

Перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент відвантаження товару та підписання відповідних накладних на цей товар (п. 4.5 договору постави №26).

На виконання вимог договору сторонами підписано видаткову накладну №1 від 01.08.2017 року на загальну суму 84 531, 73 грн., ПДВ - 14 093, 12; видаткову накладну №2 від 04.08.2017 року на загальну суму 83 564, 13, ПДВ - 13 927, 34 грн.; видаткову накладну №29 від 23.08.2018 року на загальну суму 66 603, 47 грн., ПДВ - 11 100, 58 грн.; видаткову накладну №28 від 29.08.2017 року на загальну суму 105 044, 53 грн., ПДВ - 17 507, 44 грн.; видаткову накладну №6 від 14.08.2017 року на загальну суму 119 101, 77 грн., ПДВ - 19 850, 49 грн.; видаткову накладну №5 від 10.08.2017 року на загальну суму 93 402, 59 грн., ПДВ - 15 567, 07 грн.; видаткову накладну №53 від 08.09.2017 року на загальну суму 120 817, 80 грн., ПДВ - 20 136, 34 грн.; видаткову накладну №63 від 13.09.2017 року на загальну суму 36 430, 45 грн., ПДВ - 6 071, 74 грн.; видаткову накладну №76 від 16.09.2017 року на загальну суму 97 751, 74 грн., ПДВ - 16 291, 96 грн.; видаткову накладну №118 від 26.09.2017 року на загальну суму 72 210, 25 грн., ПДВ - 12 035, 04 грн.; видаткову накладну №77 від 23.09.2017 року на загальну суму 84 965, 02 грн., ПДВ - 14 160, 84 грн.

Разом з цим, суд звертає увагу, що документів, які б підтверджували факт переміщення товару від ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД» до ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» останнім до суду не надано.

Також, матеріали адміністративної справи не містять в собі платіжних доручень, які підтверджують сплату ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» грошових коштів за поставлений товар ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД».

Окрім цього, позивачем не надано до суду жодних пояснень, у тому числі, належних та достатніх доказів на підтвердження сплати ним транспортних витрат, пов`язаних з доставкою товару ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД».

Тобто, із наданих позивачем документів не можливо встановити та підтвердити факт поставки ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД» товару ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» відповідно до умов договору поставки №0108-17. При цьому, суд враховує надані позивачем документи, щодо подальшої реалізації ним товару, у тому числі зважаючи на те, що контролюючим органом не заперечується останнє, однак, суд акценту увагу на тому, що такі документи підтверджують вчинення господарських операцій ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» із його контрагентами в частині поставки ним відповідного товару, проте не свідчать про реальність вчинення безпосередньо ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД» господарської операцій щодо поставки товару відповідно до договору №0108-17.

Разом з цим, судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2018 року у справі №761/11940/18 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 /вісім тисяч п`ятсот/ гривень.

У вказаному вироку зазначено про наступне: «Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ «Івамар Трейд», а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_6 погодився на таку пропозицію та надав відомості невстановленій досудовим розслідуванням особі для створення документів для перереєстрації підприємства на своє ім`я, а саме копію паспорту НОМЕР_4 , виданого Корсунь-Шевченківським РВ УМВС у Черкаській області 20.05.2014 року та копію облікової картки платника податків № НОМЕР_5 .

З метою реалізації умислу на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_6 у червні місяці 2017 року, діючи на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, без наміру в подальшому провадити законну підприємницьку діяльність, перебуваючи у ресторані швидкого харчування «МакДональдз» поблизу станції метро Лук`янівська за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 3, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи протокол № 1 від 06.06.2017 загальних зборів учасників ТОВ Івамар Трейд» (код 41380072), статут ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072), а також довіреність на представництво інтересів товариства від 06.06.2017 року.

Усвідомлюючи, що діяльність ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) будуть здійснювати інші особи, реалізуючи умисел на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_6 засвідчив своїм підписом протокол № 1 від 06.06.2017 загальних зборів учасників ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072), статут ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072), а також довіреність на представництво інтересів товариства від 06.06.2017 року.

Завірені таким чином установчі документи ТОВ «Івамар Трейд» (41380072), а також інші підписані документи, ОСОБА_6 надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, з метою подальшого використання прикриття незаконної діяльності.

В подальшому, отримавши від ОСОБА_6 підписані та завірені ним необхідні документи для діяльності ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072), невстановленими досудовим розслідуванням особами в органах державної реєстрації Маріупольської міської ради, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, 114, проведено реєстрацію юридичної особи ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072), де ОСОБА_6 виступив засновником та директором ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072), що в свою чергу, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати вищевказане підприємство для прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб`єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, з червня 2017 року невстановлені досудових розслідуванням особи використовували реквізити та банківський рахунок ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) для відображення начебто наданих послуг підприємствам реального сектора економіки, серед яких ТОВ «ПК «Золоте Руно, Україна» (код 39018350), ТОВ «Дабл Корпорейшн» (код 33057059), ТОВ «Транс Харвіст» (код 38357174), ТОВ «Компанія Конопус» (код 35647279) тощо, що підтверджує факт використання ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) для прикриття незаконної діяльності.

Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) ОСОБА_6 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) ОСОБА_6 не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) в банківських установах ОСОБА_6 не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) ОСОБА_6 ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.».

Водночас, при оцінці взаємовідносин позивача із ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД» суд враховує, що контролюючим органом повідомлено про те, що р/р №264004013060216, який вказаний у договорі поставки №0108-17 від 01.08.2017 року відкритий 14.08.2017 року, що, в свою чергу, свідчить про обставини відкриття такого рахунку після укладення відповідного договору.

Пояснень щодо зазначеного ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» до суду не надано.

При цьому, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву в цій частині відповідачем допущено описку в частині дати та номеру договору, а саме помилково вказано договір поставки, що був укладений позивачем із ТОВ «Саміт-Агро-Трейд», однак рахунок, що зазначений відноситься до ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД».

Таким чином за підсумком наведеного суд приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження реального настання правових наслідків за укладеними договорами ТОВ «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» з ТОВ "СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ", ТОВ «САМІТ АГРО ТРЕЙД», ТОВ «ІВАМАР ТРЕЙД».

За таких обставин суд погоджується із висновками ГУ ДФС у м. Києві про заниження податку на додану вартість на загальну суму 297370, в тому числі за червень 2017 року в сумі 37 742 грн., за липень 2017 року в сумі 84215 грн., за серпень 2017 року в сумі 112566 грн., за вересень 2017 року в сумі 67847 грн.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЙЛЕТ» (02217, м. Київ, вул. Закревського, б. 20-А, кв. 25, код ЄДРПОУ 41122986) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Попередній документ : 90298007
Наступний документ : 90298010