Ухвала суду № 90297056, 08.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 липня 2020 р. № 814/334/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні заяву по справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", б-р Т, Шевченка, 35, м. Київ, 1032

про:зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 Миколаївським окружним адміністративним прийнято додаткове рішення у справі № 814/334/18 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судового збору у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплаченого квитанцією № 0.0.970910471.1 від 22.02.2018 року.

На виконання вказаного рішення 21.01.2019 судом видано виконавчий лист.

01.07.2020 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду надійшла заява про визнання виконавчого листа від 21.01.2019 таким, що не підлягає виконанню.

Заява обгрунтована тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має бюджетних асигнувань, а тому зазначений виконавчий лист виконанню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 374 КАС України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.

Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню Фондом.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року по справі № 826/9960/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду надійшла заява про визнання виконавчого листа від 21.01.2019 таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає.

На підставі ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме: рішенням у справі “Хорнсбі проти Греції” від 19.03.1997 в п.40-41 зазначено, що передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод : право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалось недіючим на шкоду одній із сторін.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів... (п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 року у справі “Науменко проти України”).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 378 КАС України, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 378 КАС України, суд приходить до висновку про встановлення способу виконання додаткового рішення від 23.05.2018 року по адміністративній справі № 814/334/18 в частині з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судового збору у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплаченого квитанцією № 0.0.970910471.1 від 22.02.2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 248, 374, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання виконавчого листа від 21.01.2019 таким, що не підлягає виконанню.

2. Встановити спосіб виконання додаткового рішення від 23.05.2018 року по адміністративній справі № 814/334/18 шляхом стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судового збору у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплаченого квитанцією № 0.0.970910471.1 від 22.02.2018 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко