Ухвала суду № 90296415, 09.07.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

09 липня 2020 року Справа № 638/9194/20

Провадження № 1-кп/638/1276/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2020 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Цвіри Д.М.,

суддів: Аркатової К.В., Штих Т.В.,

за участю секретаря судових засідань – Кириллова К.С.,

прокурора – Жорняка М.С.,

потерпілих – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілих – Неминушого П.С.,

захисника обвинуваченого – Дробчак Л.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000001109 від 21.11.2019 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, інвалідності, хронічні захворювання спростовує, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України. Обвинувальний акт внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62019170000001109 від 21.11.2019.

Ухвалою суду від 07.07.2020. по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, вважає, що підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування та закриття провадження не має, обвинувальний акт підсудний Дзержинському районному суду та звернувся до колегії судів з клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обґрунтовуючи його тим, що ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 08.05.2020. стосовно ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на час досудового розслідування до 12.07.2020. Підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 правопорушення, які свідчать про його суспільну небезпеку, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, що в сукупності дає підстави вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, тобто змінити місце свого мешкання; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Окрім того прокурор звернув увагу колегії суддів на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, оскільки останній не працює, не має на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб, що дає підстави вважати обґрунтованим продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, надали заяви з проханням проводити підготовче судове засідання за їх відсутності.

Потерпілі та представник потерпілих Неминуший П.С. підтримали клопотання прокурора та не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Захисник Дробчак Л.В. не заперечувала проти призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду та заперечувала проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 . Подала до суду письмові заперечення на дане клопотання. Окрім того заявила клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 на домашній арешт у певний період (нічний).

В обґрунтування доводів клопотання про зміну запобіжного заходу зазначає, що прокурором не доведено наявність існування ризиків, передбачених п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України.

Так захисник вважає недоведеним ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки з моменту зміни останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, тобто з 12.02.2020, до моменту фактичного застосування до ОСОБА_5 електронного засобу контролю 17.03.2020, тобто понад місяць після звільнення з слідчого ізолятору, ОСОБА_5 належним чином виконував покладені на нього обов`язки, жодного разу не порушивши ухвал суду та вимог чинного законодавства. Також, в подальшому, слідчим та прокурором неодноразово було надано дозволи останньому покидати місце проживання для проведення слідчих дій, на які він постійно з`являвся. Належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 на переконання сторони захисту спростовує доводи прокурора про наявність вказаного ризику. Щодо доводів прокурора про можливість ОСОБА_5 переховуватись від суду, з огляду на тяжкість покарання, передбаченого ст. 348 КК України, захисник зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою. Окрім того ризик переховування спростовується наявністю у ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків у вигляді сім`ї та друзів, що його підтримують.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник зазначає, що в клопотанні наявність цього ризику не обґрунтовано, а просто зазначено, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Переліку цих речей та документів, в клопотанні не наведено.

Окрім того захисник вважає, що відсутній ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений, використовуючи своє службове становище, адже знайомий із свідками та потерпілими, може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки відповідно до клопотання таке твердження прокурора є лише припущенням, яке не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ твердження, що особа може впливати на свідків та інших осіб, яке не підкріплено жодним доказом або принаймні посиланням на імена таких осіб та спосіб, у який особа може впливати на цих осіб, є недостатніми, а особисті обставини та поведінка особи завжди повинні братися до уваги.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник зазначає, що факт перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином повинен бути доведеним, а оскільки в клопотанні про це не зазначено жодного слова, вважає за доцільне обмежитись двома словами – ризик недоведений.

Захисник звертає увагу судової колегії, що ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, та які обґрунтовуються тими ж обставинами, що були предметом розгляду під час застосування запобіжного заходу, не можуть бути визнані судом доведеними, адже прокурор зобов`язаний був навести інші вагомі підстави для подальшого утримання ОСОБА_5 під цілодобовим домашнім арештом, а не обмежуватись формальним повторюванням одних і тих же обставин, що прямо суперечить вимогам КПК України та практиці ЄСПЛ.

За таких обставин, беручи до уваги, що ОСОБА_5 не усвідомлював своїх дій на момент події, а також те, що від його дій не постраждала жодна особа, захисник вважає, що справедливим буде застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з 22.00 до 6.00, з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти призначення обвинувального акту до судового розгляду не заперечував, підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно нього.

Потерпілі та представник потерпілих Неминуший П.С. заперечували проти клопотання захисника.

Прокурор проти клопотання захисника заперечував, посилаючись на доводи, викладені в клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .

Заслухавши думку прокурора, представника потерпілих, потерпілих, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали справи та заявлені клопотання, з доданими до них матеріалами, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

2) повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідають вимогам цього Кодексу;

3) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

4) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Дзержинському районному суду м. Харкова.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч.2 ст. 29 Конституції України).

Колегія суддів вважає, прокурором доведено наявність ризиків передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 , у випадку визнання винним у вчиненні злочину, передбаченому ст.348 КК України, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 15 року або довічне позбавлення волі, зважаючи на те, що у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, зокрема немає офіційного місця роботи, він не має на утриманні малолітніх дітей та непрацездатних осіб, що могло би бути стримуючим фактором при переховуванні від суду та правоохоронних органів, колегія суддів вважає доведеним ризик переховування від суду.

Посилання захисника на те, що у обвинуваченого є друзі та сім`я, не доведено належними та допустимими доказами. Щодо посилань захисника на належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом періоду до фактичного застосування електронного засобу контролю як на доказ відсутності ризику переховування від суду, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що протягом цього періоду до ОСОБА_5 не було застосовано електронний засіб контролю, відносно нього діяла ухвала слідчого судді, якою на нього були покладені певні обов`язки, невиконання яких могло би стати підставою для зміни запобіжного заходу на більш суровий. Тому належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 на досудовому розслідуванні суд розцінює лише як дотримання обов`язків, покладених відповідною ухвалою, а не як доказ відсутності наміру переховуватися від суду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в п. 81-83 рішення по справі «Ілійков проти Болгарії», № 33977/96 від 25.07.2001 року зазначає, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів. Суд визнає, що з огляду на серйозність обвинувачень, висунутих проти заявника, органи влади мали підстави вважати, що існування такого ризику було встановлене із самого початку.

Окрім того, колегія суддів вважає, що повністю доведеним є ризик передбачений п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні. Дійсно, обвинувачений і потерпілі є колегами, з потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 він особисто знайомий. Окрім того, як зазначає прокурор, і що не спростовано стороною захисту, обвинувачений особисто знайомий зі свідком ОСОБА_8 .. За таких обставин не можна виключити ризик, що обвинувачений може впливати на вказаних осіб та схиляти їх до зміни показань на його користь, що може перешкодити встановленню істини по справі. Окрім того вказані особи, ще не допитані під час судового розгляду, а тому посилання захисника на встановлені ухвалою слідчого судді обставини, а саме те, що за участю зазначених осіб проведено слідчі експерименти, допитано їх в якості потерпілих та свідків, суд відхиляє, оскільки досудове розслідування закінчено і розпочато судове провадження, а відповідно до ч.1 ст.23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим судова колегія вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п.2 та п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки в клопотанні останній обмежується лише формальним зазначенням існування цих ризиків без будь-якого доведення та обґрунтування.

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, оцінюючи суспільну небезпечність обвинуваченого ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з того, що доведено належними та допустимими доказами існування ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України судова колегія вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та на час судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, зокрема домашній арешт у певний період доби, зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст.194 КПК України, та запобігти настанню ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів, зазначає, що незважаючи на те, що ч.3 ст.315 КПК України не передбачено продовження строку запобіжного заходу, обраного на стадії досудового розслідування, а прокурором було заявлено клопотання саме про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд задовольняє зазначене клопотання, оскільки відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.03.2020 у справі №459/3502/19, виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням.

Керуючись ст.ст.27, 176, 177, 181, 314-316 КПК України, колегія суддів, -

п ос т а н о в и л а:

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.348 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова на 17 липня 2020 року о 9.30 годині.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

В судове засідання викликати осіб згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

Клопотання прокурора – задовольнити.

Обрати на час судового провадження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці до 09 вересня 2020 року, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- не залишати житло за місцем реєстрації за адресою цілодобово домашнього арешту;

- носити електронний засіб контролю;

- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи органу досудового розслідування;

- не спілкуватись з свідками, експертами, спеціалістами у даному кримінальному провадженні без присутності слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну в разі їх наявності.

У задоволенні клопотання захисника Дробчак Людмили Володимирівни про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 на нічний домашній арешт – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.М.Цвіра

Судді К.В. Аркатова

Т.В. Штих