Рішення № 90292116, 30.06.2020, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

30 червня 2020 рокуСправа №451/636/19 Провадження № 2/451/192/20

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування аліментів на утримання повнолітнього сина,-

встановив:

6 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про скасування аліментів на утримання повнолітнього сина.

В позовній заяві зазначає, що 16 травня 2017 р. суддею Радехівського районного суду було винесено рішення по справі №451/9/17 (2/451/130/17) від 22.05.2017 р. про стягнення з нього на користь його сина ОСОБА_4 , аліментів в розмірі 1/4 частки всіх доходів починаючи з 4.01.2017 р. На даний час він працює у Радехівському районному відділенні Червоноградського відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області на посаді начальника сектору кримінальної поліції та з його заробітної плати, яка є єдиним джерелом доходу стягуються аліменти. Також стягується заборгованість по аліментах, яка виникла не з його вини і яку він просить скасувати, тому що повнолітній син позивача шість місяців не навчався в жодному навчальному закладі, бо був відрахований з Львівського університету ім. І.Франка. 15.08.2017 р. було відкрито виконавче провадження та з доходів позивача розпочалось стягнення коштів на аліменти, але тільки в січні 2018 р. позивач випадково дізнався про те , що 15.09 2017 р. Ляска ОСОБА_5 наказом №2400 був відрахований з ЛНУ ім. І.Франка, однак весь цей час не навчаючись в університеті він продовжував отримувати аліменти від позивача. Одразу ОСОБА_1 звернувся з листом до декана юридичного факультету ЛНУ про обставини відрахування ОСОБА_4 з університету. Листом з ЛНУ з юридичного факультету №2804 від 23.01.2018 р. він отримав відповідь про те, що його син ОСОБА_3 не вносив плату за освітні послуги у 2017-2018 навчальному році, в гуртожитку університету не проживав і плата за проживання йому не нараховувалась, однак в позовній заяві від гр. ОСОБА_4 про стягнення аліментів на отримання повнолітнього сина вказано, що він проживає в гуртожитку і йому необхідні кошти на оплату за проживання в гуртожитку та оплату за навчання. Даний факт свідчить про те, що кошти, які були стягнені з доходів позивача, як аліменти на користь ОСОБА_4 , не були використані ним ні для оплати навчання, ні для оплати за проживання в гуртожитку, позивачу не відомо як і для чого вони були використані. Коли позивач дізнався про даний факт, то звернувся в Радехівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з заявою про припинення відносно нього виконавчого провадження, оскільки даний лист підтверджував факт, що повнолітній син позивача на даний час не є студентом, що слугувало фактом припинення сплати аліментів (ч. 2 ст. 199 СК України) та закриття виконавчого провадження. Сума коштів, яка була стягнена з заробітної плати позивача становила 22790 гривень. Дана сума являється для нього значною, зважаючи на його доходи. З 21.09.2018 року відповідач ОСОБА_3 почав навчання в Львівському університеті Ветеринарної медицини та повторно звернувся в суд про стягнення з позивача аліментів. Ухвалою Радехівського районного суду від 11.12.2018 р. по справі №451/611/18, провадження 2/451/505/18 винесено рішення, що рішення Радехівського районного суду від 16 травня 2017 р. не скасоване та підлягає виконанню та на підставі цього рішення виконавча служба нарахувала позивачу заборгованість по аліментах, не врахувавши того, що шість місяців повнолітній син позивача ніде не навчався. Починаючи з 4.01.2017 року по даний час позивач регулярно сплачує аліменти, чим дбає про належне матеріальне становище свого повнолітнього сина ОСОБА_4 та на даний час сума, яку позивач сплатив складає 29 000 грн, що становить 1/2 його доходів за даний період 2019 року щомісячно. З 2015 року позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 , з якою у них росте малолітній син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який також потребує належного матеріального забезпечення. ОСОБА_6 , з якою позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах, працювати не зможе, оскільки збирається у дикретну відпустку. Тому, після народження другої дитини з нею, заробітна плата позивача буде єдиним джерелом доходів для членів його сім`ї. Також позивач в силу своїх можливостей допомагає своїм батькам пенсіонерам, які хворіють та потребують постійного догляду та лікування. Батько ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нещодавно переніс важку операцію серця, на даний час він перебуває на постійному медекаментозному лікуванні дорогими медичними препаратами. Його мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 нещодавно перенесла операцію, діагноз часткова втрата зору. Вона потребує лікування препаратами, які не може самостійно придбати, так як отримує мінімальну пенсію. З огляду на вищезазначене, обставини справи свідчать про те, що у зв`язку з народженням другої дитини у новій сім`ї, позивач зобов`язаний забезпечити належне матеріальне становище для обох своїх малолітніх дітей, а відповідно подальша сплата аліментів на утримання повнолітнього сина є неможливою. Просить скасувати аліменти, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Радехівського районного суду Львівської області №451/9/17 (2/451/130/17) від 22.05.17 р. на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

6 травня 2019 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду.

Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити, скасувати стягнення аліментів на повнолітнього сина, оскільки син ІНФОРМАЦІЯ_5 року припинив навчання та у нього на утриманні перебувають ще двоє малолітніх дітей.

Представник відповідача в судове засідання з`явився та просить в позові відмовити, оскільки суд не вправі скасувати аліменти, які призначені рішенням, яке набрало законної сили.

Вислухавши пояснення позивача на підтримку позовних вимог, заперечення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Суд встановив, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 16 травня 2017 року по справі №451/9/17 (№2/451/130/17) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_2 , аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх доходів відповідача, починаючи з 04.01.2017 року і до закінчення навчання до досягнення ним 23-х річного віку (а.с.8-10,35-37).

Відповідно до довідки №2804 від 23.01.2018 року, виданої проф. ОСОБА_10 юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, станом на 23.01.2018 року ОСОБА_3 не навчається на юридичному факультеті Львівського національного Університету імені Івана Франка, оскільки був відрахований з числа студентів Університету відповідно до наказу № 2400 від 15.09.2017 року. За даними бухгалтерії ЛНУ ім. Франка ОСОБА_3 не вносив плату за освітні послуги у 2017-2018 навчальному році. ОСОБА_3 на даний момент не проживає у гуртожитку № 2 Львівського національного Університету імені Івана Франка, оскільки не є студентом Університету, тому плата за проживання у гуртожитку йому не нараховувалась за 2017-2018 навчальний рік (а.с.11,40).

Згідно Наказу №2400 від 15.09.2017 року, ректора ОСОБА_11 . Львівського національного Університету імені Івана Франка, ОСОБА_3 відрахований з Університету з 31.08.2017 року за невиконання навчального плану (академічну неуспішність) (а.с.12).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №54513691 від 17.01.2018 року, виконавче провадження з примусового виконання по виконавчому листі №451/9/17, виданому 19.06.2017 року Радехівським районним судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частки від усіх доходів відповідача, починаючи з 04.01.2017 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 у Львівському національному університеті імені Івана Франка, але не довше, як до досягнення ним 23-х річного віку, закінчити (а.с.13-15,41).

Згідно ухвали Іменем України Радехівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2018 року, провадження у справі №451/611/18 (№2/451/505/18) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів закрито (а.с.17,43).

З довідки №12 від 11 березня 2019 року, виданої деканом Р.А. Пеленьо факультету ветеринарної гігієни, екології та права Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, вбачається, що ОСОБА_3 наказом №749-4 від 21.09.2018 року зарахований студентом третього курсу денної форми навчання для здобуття ступеня бакалавра за спеціальністю 081 «Право» за кошти фізичних та юридичних осіб, у зв`язку з його переведенням з Львівського національного університету імені Івана Франка. Термін навчання з 01.09.2018 року до 30.06.2020 року (а.с.18,42).

Відповідно до довідки №27 від 02.05.2019 року, виданої КНП «Радехівська центральна районна лікарня Радехівської районної ради» Радехівського району Львівської області, ОСОБА_6 , 1986 року народження, знаходиться на обліку в жіночій консультації Радехівської райполіклініки з приводу вагітності 25-26 тижнів (а.с.19).

З роздруківки ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1 , вбачається, що останній знаходиться на посаді начальника сектору, підрозділу 245.2 Радехів 013 Львів, та в графі утримання 1722, за виконавчим листом проводились стягнення в період з вересня по грудень 2018 року в сумі 22 790,19 грн. (а.с.38).

Згідно довідки про доходи №170/68 від 23 травня 2019 року, виданої Головним управлінням Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 , загальна сума доходу за період з 1 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року за винятком аліментів становить 61 297 (шістдесят одна тисяча двісті дев`яносто сім) гривень 42 копійки (а.с.39).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданої відділом ДРАЦС Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі батьки значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.44).

З довідки №30 від 23.05.2019 року, виданої КНП «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської районної ради Радехівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знаходиться на обліку в жіночій консультації Радехівської райполіклініки з приводу вагітності 28-29 тижнів (а.с.45).

Згідно копії посвідчення, серії НОМЕР_3 , виданого 04 жовтня 2004 року, ОСОБА_8 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.46).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 6205, від 27 грудня 2017 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився у стаціонарі з 20.12.2017 р. по 27.12.2017 р., якому проводилась операція 22.12.2017 р. РЧА по правому передсердю, істмус-блок (а.с.47).

З виписки №3667 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02 вересня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився у стаціонарі з 15.08.2016 р. по 02.08.2016 р., якому проводилась операція 18.08.2016 р. МКШ (LIMA-LAD), АКШ (Ао-PDA, Ао-ОМ, Ао-ІМ) в умовах штучного кровообігу (а.с.48).

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення, серії НОМЕР_4 , виданим 25.07.2017 року Пенсійним фондом України (а.с.49).

Із довідки Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, вбачається, що у ОСОБА_4 завершується навчання 30 червня 2020 року (а.с.83).

Згідно із ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як визначено ст.155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За правилами ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У п.20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року «Про застосування окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але е меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Отже в розумінні ст.199 СК України обов`язок утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, покладено на обох батьків.

У відповідності до ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно з ч.3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 05.02.2014 року № 143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки.

Але Верховний Суд України також вказав на те, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Так, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У розумінні статті 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України презюмується необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін у його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, проте таких вимог позивач не ставив, просив лише скасувати аліменти, які призначенні рішенням суду до досягнення дитиною 23 віку, яке набрало законної сили.

Оцінюючи той факт, що позивач піклується про батьків, які є пенсіонерами та потребують допомоги, суд виходить з того, що саме по собі досягнення пенсійного віку не є достатнім свідченням про їх утримання, подані позивачем довідки з Пенсійного фонду не можуть бути розцінені, як докази зміни майнового стану позивача, яке впливає на неможливість сплати аліментів, на утримання дитини, визначених судом, так як позивачем не надано доказів фінансової допомоги утримання своїх батьків. В матеріалах справи навіть відсутнє свідоцтво про народження, яке б підтверджувало родинний зв`язок між позивачем та його батьками.

Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/20121).

За правилами ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача про скасування аліментів, призначених судовим рішенням до досягнення дитиною 23 річного віку, яке набрало законної сили, є безпідставними.

У відповідності до вимог ст.192 СК позивач не позбавлений права звертатись до суду із позовною заявою про зменшення розміру аліментів.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,279 ЦПК України та ст.ст.180,182 Сімейного кодексу України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування аліментів на утримання повнолітнього сина відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 9 липня 2020 року.