Ухвала суду № 90290641, 09.07.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2020 року м. Мукачево Справа №303/3594/20

2-з/303/13/20

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах яких діє ОСОБА_6 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

9 липня 2020 року до суду від заявників, до пред`явлення позову, надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на розподілені їм з членами сім`ї квартири, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме:

- ОСОБА_4 – квартиру

АДРЕСА_2 ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , житловою площею 59,27 метрів квадратних (далі - АДРЕСА_4 );

- ОСОБА_3 – квартиру АДРЕСА_5 )

АДРЕСА_6 ОСОБА_2 – квартиру АДРЕСА_7 , житловою площею 30,62 АДРЕСА_8 );

- ОСОБА_5 (вдові покійного ОСОБА_7 ) – квартиру АДРЕСА_9 площею АДРЕСА_10 )

та заборони будь-яким третім особам, будь-яким фізичним чи юридичним особам, органам державної влади та місцевого самоврядування, а зокрема, Квартирно-експлуатаційному відділу м.Мукачево Західного територіального квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України, військовій частині А1556 (попередня назва п.п. В4673), Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Збройних сил України, Мукачівській міській раді, виконавчому комітету Мукачівської міської ради вчиняти будь-які дії з розподіленими їм з членами сім`ї наступними квартирами в будинку за адресою: АДРЕСА_11 (шифр АДРЕСА_12 / АДРЕСА_13 ч) тепер складові об`єкти Військового містечка №13- АДРЕСА_11 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 765390221104): Квартирою АДРЕСА_14 , а зокрема, переводити їх в статус штатно-посадового житла, видавати на них ордери, виділяти чи розподіляти іншим особам, заселяти інших осіб, крім заявників та видавати будь-яким особам на дані квартири документи та ключі.

Вимоги за заявою обґрунтовуються доводами про те, що в 2012 році заявникам разом із з членами сім`ї, як військовослужбовцям, були розподілені Квартира АДРЕСА_14 . Однак їм стало відомо, що 10.07.2020 планується виділення та передача спірних об`єктів нерухомості іншим особам. Внаслідок існування очевидного ризику відносно того, що відповідачі віддадуть розподілені їм квартири іншим особам, - вони із сім`ями будуть позбавлені права на житло.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суд констатує наступне

Відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

При вирішенні заяви слід зазначити, що заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

В протилежному випадку, - уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Фактичний аналіз змісту матеріалів заяви про забезпечення позову (витяг з протоколу засідання житлової комісії Мукачівського гарнізону від 23.11.2012 №4, витяг з протоколу засідання житлової комісії в/ч А2039 від 6 листопада 2012 року №86, протокол засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України від 18.12.2012 №207, витяги з списку розподілу самостійного житла у новобудові за адресою: АДРЕСА_15 ;) свідчить про те, що на момент розгляду заяви заявникам попередньо розподілене постійне житло у новобудові за адресою: АДРЕСА_15 а саме: АДРЕСА_14 . Поряд з цим, існує потенційна ймовірність передачі житла, щодо якого виник спір, іншим особам.

Надаючи оцінку доводам заявників щодо необхідності задоволення заяви у вказаний вище спосіб слід констатувати, що заявниками належним чином обґрунтовано можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в справі, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у цивільній справі, а також та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на перемет їх відповідності вищевказаним законодавчим приписам, роз`ясненням Верховного Суду України та прецедентної практики ЄСПЛ крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики, суд приходить до висновку про підставність вимог за заявою, оскільки вжиття заходів забезпечення в означений заявниками спосіб буде ефективним, дієвим, адекватним та співмірним заходом, спрямованим на забезпечення збереження status quo до остаточного вирішення поданої позовної заяви.

Вирішуючи заяву суд враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звертатимуться до суду, а також адекватність заходів забезпечення позову, що застосовується судом, шляхом визначення їх відповідності вимогам, на забезпечення яких вони вживається.

Таким чином, з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами розгляду справи про зобов`язання вчинити дії щодо спірного майна, заяву слід задоволити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 81, 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах яких діє ОСОБА_6 про забезпечення позову - задоволити.

2. Накласти арешт на розподілені заявникам з членами їх сімей квартири, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 ( АДРЕСА_15 ч) (складові об`єкти Військового містечка № АДРЕСА_16 АДРЕСА_11 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 765390221104), а саме:

- ОСОБА_4 – квартиру

АДРЕСА_17 ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , житловою площею 59,27 метрів квадратних;

- ОСОБА_3 – квартиру

АДРЕСА_18 ОСОБА_2 – квартиру АДРЕСА_7 житловою площею 30,62 метрів квадратних;

- ОСОБА_5 (вдові покійного ОСОБА_7 ) – квартиру АДРЕСА_9 житловою площею 30,42 метрів квадратних.

3. Заборони будь-яким третім особам, будь-яким фізичним чи юридичним особам, органам державної влади та місцевого самоврядування, а зокрема, Квартирно-експлуатаційному відділу м.Мукачево Західного територіального квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України, військовій частині А1556 (попередня назва п.п. В4673), Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Збройних сил України, Мукачівській міській раді, виконавчому комітету Мукачівської міської ради, до набрання судовим рішенням по даній справі законної сили, вчиняти будь-які дії з розподіленими заявникам з членами їх сімей наступними квартирами в будинку за адресою: АДРЕСА_11 (шифр АДРЕСА_15 ч) (складові об`єкти Військового містечка №13 АДРЕСА_19 АДРЕСА_11 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 765390221104):

ОСОБА_4 – квартирою

АДРЕСА_17 ОСОБА_1 – квартирою АДРЕСА_3 , житловою площею 59,27 метрів квадратних;

- ОСОБА_3 – квартирою АДРЕСА_18 ;

АДРЕСА_19 ОСОБА_2 – квартирою АДРЕСА_7 житловою площею 30,62 метрів квадратних;

- ОСОБА_5 – квартирою АДРЕСА_9 , житловою площею 30,42 метрів квадратних, зокрема, переводити їх в статус штатно-посадового житла, видавати на них ордери, виділяти чи розподіляти іншим особам, заселяти інших осіб, та видавати будь-яким особам на вказані квартири документи та ключі.

4. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

5. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

7. Заявники: (1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_1 .

(2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_21 , РНОКПП НОМЕР_2 .

(3) ОСОБА_3 , 1975 року народження, АДРЕСА_22 , РНОКПП НОМЕР_3 .

(4) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_23 , РНОКПП НОМЕР_4 .

(5) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_24 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник заявників: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_25 ).

Інші особи, які можуть отримати статус учасника справи:

(1) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево (89600 м.Мукачево, вул. Берегівська-об`їзна, 1А, код ЄДРПОУ 08439994);

(2) Військова частина А 1556 (89600 м.Мукачево, вул. 128 окремої гірсько-піхотної бригади, 4, код ЄДРПОУ 07792042).

Суддя В.В. Кость