Ухвала суду № 90290235, 09.07.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4425/20

Провадження № 2/265/1329/20

УХВАЛА

09 липня 2020 року місто Маріуполь

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Вайновський А. М., ознайомившись із позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту,

третя особа: Четверта маріупольська державна нотаріальна контора, -

В С Т А Н О В И В :

07 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі про звільнення квартири АДРЕСА_1 , яка належала її чоловікові, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під арешту, накладеного у межах виконавчого провадження № 17024727 від 01.02.2010.

Ознайомившись позовом та додатками до нього, суд приходить до висновку про неможливість його призначення до розгляду, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 03.06.2016 за № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У пункті 5 наведеної Постанови Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ також роз`яснив, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При цьому згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України така скарга має подаватися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Разом із тим, згідно із ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як вбачається зі змісту пред`явленого позову позивач ОСОБА_1 посилається на порушення її, як вважає прав з боку Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі, які полягають у бездіяльності останнього і не знятті арешту з нерухомого майна, який було накладено у межах виконавчого провадження № 17024727 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 11583 від 13.08.2007 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів у сумі 380076,68 гривень.

З долучених до позову документів також вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому позивач ОСОБА_1 у встановленому порядку спадщину після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , прийняла.

Таким чином ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті свого чоловіка, успадкувала його майнові права і обов`язки, в тому й як боржника у виконавчому провадженні. Однак, у зв`язку із тим, що арешт нерухомого майна відбувся в ході примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а не судового рішення, питання звільнення майна з-під арешту має вирішуватися саме в порядку, передбаченому ст. 287 КАС України, а не ст. 447 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У відкриті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Роз`яснити позивачеві право на звернення із заявленими вимогами до суду в порядку, визначеному ст. 287 КАС України.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Ухвалу складено та підписано 09 липня 2020 року.

Суддя ________