Рішення № 9029012, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10 Справа№ 13/231

за позовною заявою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Дрогобич

до відповідача дочірнього підприємства "Будівельне управління № 47" відкритого акціонерного товариства "Прикарпатбуд", м.Трускавець

про стягнення 49 793, 57 грн.

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: ОСОБА_2 - представник

Від відповідача: Скляр Ю.Д. - юрисконсульт

Суть спору: Позов заявлено суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, м.Дрогобич до дочірнього підприємства "Будівельне управління № 47" відкритого акціонерного товариства "Прикарпатбуд", м.Трускавець про стягнення 49 793, 57 грн..

Ухвалою суду від 21.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.01.2010 року. Розпорядженням голови суду від 26.01.2010 року, у зв'язку із хворобою судді Станька Л.Л., справу передано для розгляду судді Костів Т.С.. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 28.01.2010 року, 16.02.2010 року та 23.03.2010 року.

Представникам позивача та відповідача роз'яснювались їхні права та обов'язки згідно зі ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні подав суду уточнення позовних вимог, в якому просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягну з відповідача 22 277, 74 грн. фінансових санкцій та судові витрати: 242, 77 грн. державного мита, 372, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 000, 00 грн. витрат на правові послуги. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях позовних вимог. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки від 01.01.2006 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 713 833, 39 грн.. Проте, відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка поступово відповідачем погашалась. Проте, на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 5 000, 00 грн.. За неналежне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу фінансові санкції на загальну суму 22 277, 74 грн. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, заперечив проти суми нарахованих фінансових санкцій в розмірі зазначеному у позовній заяві. Повідомив суд про погашення відповідачем суми основного боргу.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, подані докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між дочірнім підприємством "Будівельне управління № 47" відкритого акціонерного товариства "Прикарпатбуд" та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір поставки від 01.01.2006 року (далі - договір). Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар - будівельні матеріали, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати обумовлений товар згідно з умовами договору. Договором передбачено, що товар відпускається на підставі видаткових накладних та довіреностей, виданих відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов договору позивач, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, поставив відповідачу товару на загальну суму 713 833, 39 грн. Факт отриманння від позивача товару відповідачем не заперечується.

Згідно з п.6.1. договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за отриманий товар протягом 20 днів з моменту отримання.

Однак, відповідач належним чином взятих на себе договірних зобов'язань не виконав, оплату за поставлений відповідачем товар в повному обсязі не здійснив. Внаслідок таких дій відповідача у нього перед позивачем з 11.12.2006 року виникла заборгованість в розмірі 149 214, 68 грн., яка змінювалась по мірі погашення ним заборгованості перед позивачем. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту звірки розрахунків і відповідачем не заперечується, станом на 01.02.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 5 000, 00 грн. і на день звернення позивача до суду відповідачем погашена не була.

З метою мирного врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію від 29.05.2009 року № 03/05 з вимогою погасити заборгованість. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді, погашення заборгованості не здійснив.

За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу інфляційі витрати та три проценти річних на загальну суму 24 277, 74 грн.

17.02.2010 року відповідачем погашено суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 17.02.2010 року на суму 5 000, 00 грн..

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 24 277, 74 грн. і на день звернення позивача до суду відповідачем не погашена.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.11 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24 277, 74 грн. інфляційних витрат та трьох процентів річних обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення. В решті позовних вимог провадження у справі слід припинити.

Оскільки спір виник та розглядається з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача, згідно зі ст.49 ГПК України.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 48 ГПК України вказує, що витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру”. У названому законі вказується, що оплата адвокатові проводиться на підставі договору між юридичною особою і адвокатом (ст.12). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

В силу майнових відносин між адвокатом і клієнтом, при їх встановленні і виконанні повинні застосовуватись норми цивільного законодавства. Цивільний кодекс надає свободу сторонам у визначенні умов договору. Сума в договорі визначається за згодою сторін.

Таким чином укладення договору і оплата адвокату проводяться тільки за волею клієнта, а не в силу припису закону чи суду, і суми оплати адвокату повинні стягуватись з винної сторони не залежно від необхідності та обовязковості участі адвоката при розгляді справи.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобовязання позивач був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. Таким чином, укладення з адвокатом договору про надання юридичних послуг було зумовлене неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за укладеним договором.

З аналізу Договору про надання юридичних послуг від 27.05.2009 року випливає, що надання цих послуг, та їх обєм безпосередньо повязані із даною справою та її розглядом в господарському суді. Послуги представника оплачені в повному обсязі в розмірі 2 000, 00 грн. позивачем відповідно до платіжного доручення № 537 від 01.12.2009 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 372 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009, № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258" визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн., а відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише 236, 00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Будівельне управління № 47" відкритого акціонерного товариства "Прикарпатбуд" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.І.Мазепи, 23, код ЄДРПОУ 01272278) на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (82100, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 24 277, 74 грн. заборгованості, 2 000, 00 грн. витрат пов'язаних із наданням правової допомоги, 242, 77 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя