Рішення № 9028865, 15.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.10                                                                                 Справа № 6/72

За позовом

Приватного підприємства “Консалтингова група”, м. Макіївка Донецької області

до Відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області про стягнення 1034 872 грн. 17 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Гордієнко Т.В., дов. № 31 від 12.05.2010;

від відповідача - не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1034872 грн. 17 коп., в тому числі борг –745081 грн. 79 коп., штрафні санкції –289790 грн. 38 коп., з яких пеня –104510 грн. 94 коп., 3% річних – 31717 грн. 85 коп., збитки від інфляції - 53561 грн. 59 коп. Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з’явився, але відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву від 06.04.2010, за яким останній проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що позивач не надавав відповідачу рахунки на оплату, у зв’язку з чим останній не мав можливості оплатити поставлену продукцію. Також, відповідач зазначає, що оскільки сторони не визначили певний розмір пені в договорі, це унеможливлює її стягнення.

Позивачем надані відповідні заперечення на доводи відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

01.12.2004 між сторонами у справі був підписаний договір № 157 на поставку коксового горіху, з протоколом розбіжностей від 13.12.2004, за умовами якого ПП «Консалтингова група»- «Постачальник»(позивач у справі) зобов’язується поставити, а ВАТ «Стахановський завод феросплавів»- «Покупець»(відповідач у справі) зобов’язується прийняти і оплатити відповідний товар, за ціною згідно специфікації договору, що є його невід’ємною частиною.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, який в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість на суму 745081 грн. 79 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також позивачем до стягнення заявлені 3% річних в сумі 31717 грн. 85 коп., інфляційні в сумі 153561 грн. 59 коп., нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України. Окрім цього, позивачем нарахована пеня відповідно до п. 5.4 договору в сумі 104510 грн. 94 коп.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та вказаних вище

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 01.12.2004 між сторонами у справі було укладено договір на поставку товару. За умовами вказаного договору відповідач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору та специфікації до нього.

Разом з цим, 13.12.2004 між сторонами у справі був підписаний протокол розбіжностей до договору №157 від 01.12.2004.

За вказаним протоколом сторони зазначили, що він підписаний для врегулювання питань, що виникають за вказаним договором. Тобто фактично сторони зазначеним протоколом врегулювали спірні питання, за договором №157. (арк. справи 16).

Додатковою угодою до договору від 31.12.2006 сторони продовжили строк його дії до 31.12.2008 (арк. справи 90).

Згідно п. 2.6 договору (у редакції протоколу розбіжностей) поставка товару здійснюється на адресу покупця на базис поставки –СРТ –станція отримувача (ІНКОТЕРМС-2000).

Як свідчать матеріали справи, позивачем, на виконання умов договору за видатковими накладними (арк. справи 22, 26, 30, 34, 38, 43, 47), відповідно до квитанцій про приймання вантажу (арк. справи 24, 28, 32, 36, 39, 40, 45) поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 1101083 грн. 53 коп., який відповідач оплатив частково у сумі 356001 грн. 74 коп., також між сторонами проводилися заліки взаємних однорідних вимог (арк. справи 48, 49), у зв’язку з чим за розрахунком позивача, за відповідачем залишилась заборгованість у сумі 745081 грн. 79 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно п. 3.1 договору оплата здійснюється за фактично поставлену продукцію на територію відповідача.

Згідно п. 3.2 договору сторони узгодили, що строк оплати - 2 банківські доби з моменту виставлення рахунку при умові виконання п. 3.1 договору.

Як свідчать матеріали справи, з кожною накладною позивач складав та виставляв відповідачу рахунки на оплату поставленого товару (аркуші справи 21, 25, 29, 33, 37, 42, 46).

Товар за вказаними вище накладними отримувався відповідачем, про що свідчить печатка останнього на кожній із накладних.

За доводами позивача рахунки надавалися відповідачу разом з накладними.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Також про отримання відповідачем рахунків на оплату свідчить той факт, що останній оплатив рахунок № 526 (арк. справи 33, 85), незважаючи на те, що позивачем не надано доказів вручення вказаного рахунку.

Разом з цим, договором не передбачено наявність доказів направлення або вручення рахунків на оплату.

Окрім цього, протягом жовтня 2008 року –лютого 2009 року позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та вимогами про оплату наявної заборгованості (арк. справи 50-65), але відповідач в добровільному порядку заборгованість в сумі не сплачував..

Тобто, на момент звернення із даним позовом у позивача виникло право вимоги заборгованості, яка є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи.

Відповідач доказів оплати зазначеної суми не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 745081 грн. 79 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних за період вересень 2008 –лютий 2010 в сумі 153561 грн. 59 коп. і 3% річних за період з 10.09.2008 по 25.09.2010 в сумі 31717 грн. 85 коп. слід зазначити наступне. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та відсотки нарахував правомірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 104510 грн. 94 коп. за період з 10.09.2008 по 22.04.2009 слід вказати на наступне.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення 3.2 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Пунктом 5.4 договору у редакції протоколу розбіжностей сторони визначили, що в випадку неоплати або неповної оплати за товар, у визначені договором строки, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не оплачено товару, за кожен день прострочки.

Відповідач доказів оплати товару не надав, розрахунок позивача в частині періоду нарахування пені не оспорив.

Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими і їх слід задовольнити.

В той же час, слід зазначити, що доводи відповідача за відзивом є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та спростовуються зібраними доказами, у зв’язку з чим до ваги не приймаються.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області, код 00186513, на користь:

- Приватного підприємства «Консалтингова група», м. Макєєва Донецької області, вул. Репина, б. 175, кв.13, код 32442384, борг –745081 грн. 79 коп., штрафні санкції – 289790 грн. 38 коп., з яких пеня –104510 грн. 94 коп., 3% річних –31717 грн. 85 коп., збитки від інфляції - 53561 грн. 59 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 10 348 грн. 72 коп., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.           Дата підписання рішення –19.04.2010. Суддя                                                   Т.А.Василенко