Ухвала суду № 90286032, 09.07.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9433/18

Провадження 1-кп/524/163/20

УХВАЛА

09.07.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі: головуючого судді Олейнікової Г.М.

при секретарі Денисенко Н.В.

за участю прокурора Магди В.Л.

захисника Лашко О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090003475 від 23.09.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні ,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090003475 від 23.09.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

21.05.2020 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 19.07.2020 року включно.

У зв`язку з тим , що судовий розгляд справи відкладається на 28.07.2020року , так як по справі не допитані усі свідки, не досліджені речові докази , а у обвинуваченого ОСОБА_1 19.07.2020 року сплине строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою .

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора, який вважає , що треба обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики , передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, а саме обвинувачений знаходячись на волі може переховуватись від суду, впливати на свідків,раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності , немає постійного місця проживання , не має постійного доходу , тому може вчинити інше кримінальне правопорушення , захисника Лашко О.О., яка просить суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені , у обвинуваченого ОСОБА_1 є співмешканка з якою він разом проживає у її помешканні в м. Кременчуці, тобто в нього є постійне місце проживання, також суду не надано доказів того, що обвинувачений може впливати на свідків ,місце знаходження яких не встановлено , обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримує думку свого захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, продовжений ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 21.05.2020 року спливає 19.07.2020 року.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.

Згідно вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Храїді ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Ілійков ІНФОРМАЦІЯ_3 »), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1,3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останньому висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання за ст.. 121 ч.2 КК України від 7 до 10 років позбавлення волі, обвинувачений немає постійного місця проживання , міцних соціальних зв`язків , офіційно не працює , немає постійного джерела доходу, раніше притягався до кримінальної відповідальності, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини. здійснити незаконний вплив на свідків.

Вирішуючи клопотання захисника Лашко О.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на цілодобовий домашній арешт , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, а саме з 09.07.2020 року до 06.09.2020 року включно .

Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України , суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .

Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 вчинений із застосування насильства , то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372,392 КПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 60 днів, а саме з 09.07.2020 року до 06.09.2020 року включно .

У задоволенні клопотання захисника Лашко О.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду , через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий суддя : Г.М. Олейнікова