Рішення № 90284471, 08.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1480/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – ГУНП в Луганській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 доплати за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 03.10.2018;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 03.10.2018 в сумі 6545 (шість тисяч п`ятсот сорок п`ять) гривень 23 копійок;

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 03.10.2018;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні за період: з 07.11.2015 по 03.10.2018 в сумі 10694 гривень 40 копійок;

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 витрат на відрядження за період: з 24.02.2017 по 03.03.2017;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на відрядження за період: з 24.02.2017 по 03.03.2017 в сумі 480 гривень;

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: з 07.11.2015 по 01.12.2017;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: з 07.11.2015 по 01.12.2017.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що у період: з 05.08.2001 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України (Біловодський РВ УМВС України в Луганській області). З 07.11.2015 по 03.10.2018 проходив службу в Національній поліції України (Біловодський ВП ГУНП в Луганській області).

Наказом начальника ГУНП України у Луганській області від 28.09.2018 № 456/ос позивача було звільнено, з 03.10.2018, зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням.

Із посиланням на положення закону України «Про національну поліцію», постанову Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988, наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016 № 260, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України» від 02.08.2017 № 672, Закон України «Про оплату праці», Кодекс законів про працю України позивач зазначає, що станом на день звільнення, відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо:

- оплати за службу у нічний час, оплату грошового забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні за період: з 07.11.2015 по 03.10.2018;

- витрати на відрядження за період: з 24.02.2017 по 01.12.2017;

- індексацію грошового забезпечення за період: з 07.11.2015 по 01.12.2017.

08.05.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 18329/2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили у задоволенні позову відмовити у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю (арк. спр. 52-58).

13.05.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 18632/2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 76-79).

Ухвалою суду від 14.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 28-29).

Ухвалою суду від 28.04.2020 виправлено описку (арк. спр. 47-).

Ухвалою суду від 14.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 82).

Ухвалою суду від 18.06.2020 витребувано докази у справі (арк. спр. 94-95).

Ухвалою суду від 01.07.2020 витребувано докази у справі (арк. спр. 110-111).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Марківським РВ УМВС України в Луганській області 13.01.2000, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.09.2015 (арк.спр. 11-14).

Відповідно до витягу з наказу від 28.09.2018 № 456 о/с “По особовому складу” звільнено зі служби в поліції майора поліції Тішакова Олега Борисовича (0122170), старшого слідчого відділення Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням), з 03.10.2018, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 06 років 07 місяців 27 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 17 років, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 10 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки (арк.спр.17).

Відповідно до довідки Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.05.2020 № 4573/111/47-2020 ОСОБА_1 ніс добове чергування згідно наступних книг нарядів за 2015-2018 у період: з 07.11.2015 по 03.10.2018.

Так, за 2015 рік згідно книги нарядів від 07.11.2015 № 16 несення служби у нічний час 36 годин.

За 2016 рік згідно книги нарядів від 01.01.2016 № 47, від 08.04.2016 № 89, від 14.06.2016 № 104, від 23.09.2016 № 121 несення служби у нічний час 210 годин.

За 2017 рік згідно книги нарядів від 01.01.2017 № 138, від 10.04.2017 № 213, від 20.07.2017 № 228, від 08.10.2017 № 424.

За 2018 рік згідно книги нарядів від 15.01.2018 № 266, від 23.04.2018 № 353, від 29.06.2018 № 376, від 03.09.2018 № 377 (арк. спр. 64).

Відповідно до довідки Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.05.2020 № 4572/111/47-2020 ОСОБА_1 ніс добове чергування згідно наступних книг нарядів за 2015-2018 роки у період: з 07.11.2015 по 30.10.2018.

Так, за 2015 рік згідно книги нарядів від 07.11.2015 № 16 ніс службу у вихідні та святкові дні: 14.11.2015, 20.12.2015.

За 2016 рік згідно книги нарядів від 01.01.2016 № 47, від 08.04.2016 № 89, від 14.06.2016 № 104, від 23.09.2016 № 121 ніс службу у вихідні та святкові дні: 07.01.2016, 31.01.2016, 20.02.2016, 06.03.2016, 26.03.2016, 16.04.2016, 28.05.2016, 26.06.2016, 24.07.2016, 31.07.2016.

За 2017 рік згідно книги нарядів від 01.01.2017 № 138, від 20.07.2017 № 228, від 08.10.2017 № 424 ніс службу у вихідні та святкові дні: 21.01.2017, 04.02.2017, 18.02.2017, 03.06.2017, 18.06.2017, 02.07.2017, 27.08.2017, 10.09.2017, 30.09.2017, 15.10.2017, 29.10.2017, 04.11.2017, 25.11.2017, 09.12.2017, 17.12.2017.

За 2018 рік згідно книги нарядів від 15.01.2018 № 266, від 23.04.2018 № 353, від 29.06.2018 № 376, від 03.09.2018 № 377 ніс службу у вихідні та святкові дні: 13.01.2018, 08.03.2018, 24.03.2018, 08.04.2018, 13.05.2018, 17.06.2018, 23.06.2018, 14.07.2018, 28.07.2018, 03.08.2018 (арк. спр. 63).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських був затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260).

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства

внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

З аналізу наведеного можна зробити висновок, що поліцейським за несення служби в нічний час виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Тобто, відповідна виплата проводиться саме за кожну годину служби поліцейським у нічний час.

Згідно з абзацами 2-3 пункту 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» (чинної на час виникнення спірних правовідносин – 2015 рік, 15.04.2016 включно) передбачав, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної на час виникнення спірних правовідносин – 2015-2018 роки, 01.03.2018 включно) виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських:

1) службу у святкові та вихідні дні;

2) службу позмінно;

3) службу з нерівномірним графіком;

4) службу в нічний час.

Частинами четвертою та п`ятою цієї статті визначено, що вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Вказана норма також кореспондується з положеннями порядку та умов

виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260.

Сторонами не оспорюється, що компенсація за службу у вихідні та святкові дні, а також за роботу у нічний час позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Статтею 106 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Оскільки положеннями статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських, зокрема, за службу у святкові та вихідні дні, проте спеціальним законодавством не врегульваний порядок відповідного нарахування та виплати, застосуванню підлягає трудове законодавство - КЗпП України.

Таким чином, судом достовірно встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, що позивач у період: з 07.11.2015 по 03.10.2018 виконував службові обов`язки у нічний час та у вихідні і нерабочі дні.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В межах адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Як вже вище вказано, судом встановлено, що відповідачем не проведено виплату позивачу виплати за виконання службових обов`язків у нічний час та у вихідні і нерабочі дні у період: з 07.11.2015 по 03.10.2018. Отже, судом встановлено, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність. Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 доплати за службу у нічний час, у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 03.10.2018.

Щодо розрахунку, наведеному позивачем у позовній заяві щодо стягнення з ГУ НП в Луганській області на користь позивача вказаних вище виплат, суд зазначає таке.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що доплата за службу у нічний час ОСОБА_1 за період: з 07.11.2015 по 03.10.2018, має розраховуватися згідно довідки Біловодського ВП ГУНП в Луганській області від 07.05.2020 № 4573/111/47-2020, з урахуванням несення служби позивачем у нічний час за добове чергування, яке складало шість годин за добове чергування.

Вказані твердження відповідача судом визнаються незмістовними, оскільки Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 чітко визначено, що поліцейським за несення служби в нічний час виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку саме за кожну годину служби в нічний час. Таким чином, відповідачем має бути проведено розрахунок щодо доплати за службу у нічний час ОСОБА_1 за період: з 07.11.2015 по 03.10.2018 саме з урахуванням положень наведеної норми.

Крім того, судом вже зазначалося положеннями статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських, зокрема, за службу у святкові та вихідні дні, проте спеціальним законодавством не врегульваний порядок відповідного нарахування та виплати, застосуванню підлягає трудове законодавство - КЗпП України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Оскільки між сторонами існує спір щодо розрахунку належної виплати позивачу за виконання службових обов`язків у нічний час та у вихідні і нерабочі дні у період: з 07.11.2015 по 03.10.2018 та проведення відповідного розрахунку ОСОБА_1 є виключною компетенцією відповідача, суд з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, на підставі встановлених обставин та доказів, наявних в матеріалах адміністративної справи, дійшов висновку про обрання способу захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час, вяткові та вихідні ОСОБА_1 за період: з 07.11.2015 по 03.10.2018 відповідно до висновків, наведених у рішенні суду.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 витрат на відрядження за період: з 24.02.2017 по 03.03.2017 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на відрядження за період: з 24.02.2017 по 03.03.2017 в сумі 480 гривень, суд зазначає таке.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період часу: з 24.02.2017 по 03.03.2017 виконував службові обов`язки на блокпосту на підставі доручення ГУ НП в Луганській області від 23.02.2017 № 33 (арк. спр. 66).

Вказаний факт також підтверджується відповіддю від 06.05.2020 за вихідним номером 4520/111/47-2020, наданою Біловодським відділом поліції ГУ НП в Луганській області на запит ГУ НП в Луганській області від 28.04.2020 за вихідним номером 382/111/28-2020, з якої вбачається, що наказ про відрядження ОСОБА_1 у період: з 24.02.2017 по 03.03.2017 для несення служби на блокпосту відсутній (арк. спр. 65).

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом МВС України від 02.08.2017 № 672, службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Пунктом 2 розділу даної Інструкції чітко визначено форму розпорядчого документу, на підставі якого поліцейський направляється у відрядження — наказ про відрядження.

Розділ III Інструкції від 02.08.2017 № б72 містить положення, якими передбачено оформлення та облік службових відряджень, серед яких, зокрема, наявні наступні: «після повернення зі службового відрядження протягом п`яти робочих днів поліцейський зобов`язаний подати до бухгалтерської служби картку AIС «Відрядження» у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження, та звіт про використання коштів (п. 16 розділу III); поліцейський заповнює картку АІС « відрядження» відповідно до порядку її заповнення, визначеного в посвідченні про відрядження (п. 17 розділу III); якщо до бухгалтерської служби звіт про використання коштів подано заповненим неповністю, з помилками та/або без підтверджуючих документів, його разом зі всіма документами повертають поліцейському без виконання; поліцейський у строк до трьох робочих днів, часу повернення звіту про використання коштів повинен подати до бухгалтерської служби виправлений звіт про використання коштів та підтвердні документи п. 18 розділу III), облік службових відряджень поліцейських апаратів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві та їх територіальних (відокремлених) підрозділів здійснюється відповідними підрозділами територіальних органів поліції (п. 22 розділу III)».

Позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів в підтвердження подання звітних документів про відрядження за вказаний вище період до відповідної бухгалтерської служби.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження перебування позивача у відрядженні за період: з 24.02.2017 по 03.03.2017, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючии позовні вимоги про визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: з 07.11.2015 по 01.12.2017 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: з 07.11.2015 по 01.12.2017, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України “Про Національну поліцію”, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” в редакції, що діяла на час правовідносин, що виникли між сторонами, індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексації належать грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016) 103 відсотка (з 01.01.2016) (в дану статтю були внесені зміни Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набув чинності з 01.01.2016).

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua) у листопаді місяці 2015 року величина індексу споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно зі статтею 9 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” виключно законами України визначається індексація доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, суд зазначає, що на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Вказані відповідачем посилання стосовно того, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою КМУ № 782, судом не приймається до уваги, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України “Про Національну поліцію” та Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Крім того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.19 у справі № 823/2249/18.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських у період з листопада 2015 року по листопад 2017 року, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, та держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань.

Отже, вказані відповідачем обставини у відзиві на позов не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а тому відновленням порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: з 07.11.2015 по 30.11.2017.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Отже підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Судом не вирішується питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Марківським РВ УМВС України в Луганській області 13.01.2000, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (КОД ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок,1) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 доплати за службу у нічний час за період: з 07 листопада 2015 року по 03 жовтня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час за період: з 07 листопада 2015 року по 03 жовтня 2018 року з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 доплати за вихідні та неробочі дні за період: з 07 листопада 2015 року по 03 жовтня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за вихідні та неробочі дні за період: з 07 листопада 2015 року по 03 жовтня 2018 року з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період: з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова