Ухвала суду № 90280255, 07.07.2020, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/570/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року

Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Слободянюк Б.К., розглянувши заяву про самовідвід при розгляді цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець округу м.Києва Клітченко О.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До Сарненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець округу м.Києва Клітченко О.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 03.03.2020р. дану справу було передано на розгляд до Подільського районного суду м.Києва з підстав територіальної та інституційної юрисдикції.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18.06.2020р. зазначену ухвалу було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997 року) відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому, ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики Європейського суду з прав людини, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Зокрема, наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6, має визначатися за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення у справі De Cubber від 26 жовтня 1984 року, серія A, № 86, с. 13-14, п. 24).

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

Європейський суд з прав людини напрацював критерії, що можуть свідчити про упередженість суду, зокрема - рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Білуга проти України», «Ветштайн проти Швейцарії», «Газета Україна-центр» проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фей проти Австрії», «Пуллар проти Сполученого Королівства»,«Салов про України», «Фельдман проти України»,

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення.

Відповідно до п.п.2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IVвизначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень в цивільних справах є інститут самовідводу судді.

Реалізація принципу верховенства права, визначеного ЦПК України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

У відповідності до положень ст.. 36 ЦПК України підставами для відводу (самовідводу) судді є:

1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Таким чином, на думку судді, особисте переконання щодо обставин справи, яке вже склалося, при розгляді цивільної справи № 572/570/20 (2/572/645/20), є ґрунтовною та безсумнівною обставиною, яка може викликати сумніви в його неупередженості або об`єктивності під час розгляду цієї справи.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об`єктивність здійснення правосуддя, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Слободянюка Б.К. та об`єктивного розгляду даної справи, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, з метою забезпечення права позивача на справедливий суд та для виключення чи усунення будь-яких щонайменших сумнівів у об`єктивності, неупередженості чи безсторонності суду у розгляді даної справи та законності прийнятого рішення, а також з метою уникнення чи запобігання у подальшому негативного ставлення позивача по даній справі до судді зокрема та до суду в цілому, уникнути звинувачень в упередженості судового розгляду,головуючий суддя вважає за необхідне заявити собі самовідвід по даній справі з подальшою передачею даної справи на розгляд іншому судді відповідно до вимог ЦПК України

Враховуючи дані обставини, які свідчать про неможливість подальшого розгляду справи в такому складі суду, мотиви та підстави самовідводу мають об`єктивне підґрунтя та відповідають практиці ЄСПЛ, положенням ст.36 ЦПК України та ст.15 Кодексу суддівської етики.

На підставі викладеного та керуючись ст.36, 39, 40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід головуючого судді Слободянюка Б.К. - задовольнити.

Передати справу № № 572/570/20 (2/572/645/20), за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець округу м.Києва Клітченко О.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню для повторного розподілу між суддями Сарненського районного суду Рівненської областів порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу..

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя