Рішення № 9027919, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/14029.03.10 За позовомПриватного підприємства "Рітмікс"

доЗакритого акціонерного товариства "Лакма"

простягнення 8 445,18 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Касьяненко Я.В.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Рітмікс" (надалі –ПП "Рітмікс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Лакма" (надалі –ЗАТ "Лакма") про стягнення 8 445,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №12/23-2008 від 17.01.2008 р. позивач здійснював поставку хімічної продукції, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленої продукції не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 759,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 974,70 грн. та 3% річних у розмірі 210,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі №48/140 та призначено її до розгляду на 29.03.2010 р.

В судове засідання 29.03.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, повідомив, що 12.11.2009 р. відповідач частково погасив заборгованість, сплативши 1000,00 грн., в іншій частині позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення рекомендованого листа №09021411 від 10.03.2010 р., отримане відповідачем 15.03.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5583757 від 26.03.2010 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2008 р. між ПП "Рітмікс" (постачальник) та ЗАТ "Лакма" (покупець) було укладено договір №12/23-2008 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах встановлених даним Договором прийняти і оплатити хімічну продукцію вказану в специфікації, яка є додатком до договору.

Додатком 1 та 2 до Договору (специфікації) сторонами було визначено найменування, кількість, ціну одиниці та загальну вартість продукції, що поставляється.

Розділом 2 Договору визначено, що продукція поставляється покупцю по договірним цінам, які узгоджені з покупцем і вказані у видаткових накладних (п. 2.1 Договору). Загальна орієнтовна вартість договору 700 000 грн. (п. 2.4 Договору). Кінцева загальна вартість Договору становить суму всіх накладних, на основі яких здійснюється поставка продукції і встановлюється виходячи із встановлених цін на продукцію (п. 2.5 Договору).

Згідно із п. 3.1, 3.5 Договору продукція поставляється автомобільним транспортом продавця з наступною транспортно-супровідною документацією: рахунок-фактура, накладна на відпуск продукції, податкова накладна і паспорт якості. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент отримання продукції.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що розрахунок за товар покупець проводить згідно виставленим рахункам, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 20 календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до п. 7.1 Договору строк дії договору: з моменту підписання і до 31.12.2008 р.

Із матеріалів позову вбачається, що на виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 128 808,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №10 від 25.01.2008 р. та №90 від 13.06.2008 р.

Вказана у видаткових накладних ціна, кількість та номенклатура переданої продукції відповідає погодженим сторонами специфікаціями (додаток №1 та №2 до Договору).

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, сплативши 123 308,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та актом звірки, який підписаний позивачем.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленої згідно видаткової накладної №90 від 13.06.2008р. продукції, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6500,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару за вказаними накладними на суму 128 808,00 грн.

Вказані накладні містять підпис представника та відтиск печатки відповідача.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що розрахунок за товар покупець проводить згідно виставленим рахункам, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 20 календарних днів з моменту отримання продукції.

З урахуванням дат складання видаткових накладних та враховуючи приписи п. 4.2 Договору, відповідач був зобов’язаний виконати грошове зобов’язання по оплаті поставленої продукції протягом 20 днів з момент отримання кожної партії.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, сплативши 122 308,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи (акт звірки взаєморозрахунків, складений позивачем 23.03.2010 р.), 12.11.2009 р. відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, сплативши 1 000,00 грн.

Таким чином, на момент подачі позовної заяви та на момент розгляду справи судом, заборгованість відповідача по оплаті поставленої за Договором продукції становить 5500,00грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 5 500,00 грн. на підставі Договору за передану продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ЗАТ "Лакма" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПП "Рітмікс" про стягнення з ЗАТ "Лакма" заборгованості у розмірі 5 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Оскільки, за наданою позивачем інформацією, оплата відповідачем 1 000,00 грн. була здійснена (12.11.2009 р.) до подачі позовної заяви (03.03.2010 р.), то в задоволенні вимог в цій частині необхідно відмовити.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 759,99 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.6 Договору за неналежне виконання зобов’язань за даним договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши перерахунок від встановленої суми заборгованості, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 759,99 грн. за визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період.

Суд відзначає, що згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 974,70 грн. та 3% річних у розмірі 210,49грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 974,70 грн. та 3% річних у розмірі 210,49грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЗАТ "Лакма" на користь ПП "Рітмікс" заборгованості у розмірі 5500,00 грн., пені у розмірі 759,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 974,70 грн. та 3% річних у розмірі 210,49 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Рітмікс" задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лакма" (04074, м.Київ, вул. Коноплянська, 12; ідентифікаційний код 00204625) на користь Приватного підприємства "Рітмікс" (49095, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 19-А, кв. 49; ідентифікаційний код 32241612) заборгованість у розмірі 5 500 (п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 759 (сімсот п’ятдесят дев'ять) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 974 (дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 210 (двісті десять) грн. 49 коп., державне мито у розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 05 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко