Ухвала суду № 90279096, 26.05.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/742/20

Номер провадження 2/489/1400/20

УХВАЛА

Іменем України

26 травня 2020 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Смєрдової К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом Миколаївської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик - 1" (далі - відповідач 1) та до ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі - продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив

В лютому 2020 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "Естетик - 1" про скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі - продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 1 10.10.2016 було укладено договір оренди землі № 11202. За умовами якого відповідачу 1 надано земельну ділянку обслуговування логістичного центру з автостоянкою, за умови збереження зелених насаджень, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Строк дії договору до 10.10.2019. Не отримавши дозволу від власника земельної ділянки, відповідач 1 здійснив будівництво об`єкта нерухомості.

У травні 2018 року відповідач 1 звертався до позивача з заявою про укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, об`єкт будівництва - логістичний центр на Херсонському шосе ріг вул. Будівельників. Однак договір укладено не було.

10.05.2019 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір купівлі - продажу логістичного центру з автостоянкою. При цьому договір оренди землі від 10.10.2016 № 11202, укладений між позивачем та відповідачем 1, не припинив 10.05.2019 свою дію в цілому, а відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме: відповідача 1 на відповідача 2. Позивач зазначив, що наразі речове право на нерухоме майно логістичного центру з автостоянкою зареєстровано за відповідачем 2.

Відповідач 2 звертався до позивача з заявою про переоформлення договору лише 28.05.2019, тобто з пропуском встановленого Договором шестимісячного строку. При цьому, подана заява не містить вказівки на бажання особи скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк. Відповідач 1 з відповідною заявою також не звертався. Позивач зазначає, що Договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Від відповідача 2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначено, що відносини щодо оренди спірної земельної ділянки, які виникли між позивачем та відповідачем 1, а згодом і між позивачем та відповідачем 2 є господарськими, отже і витребування цієї земельної ділянки, яка після закінчення строку договору оренди залишилась в користуванні відповідача 2 є господарсько - правовим спором.

Позивач направив до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи його тим, що наявність у ОСОБА_1 статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту набуття цього статусу вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах (до аналогічних висновків приходить також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі 306/2004/15-ц, зазначаючи, що такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд не погоджується з думкою відповідача 2 про те, що вимоги ОСОБА_1 є аналогічними з тими, що розглянуті постановою Великої Палати Верховного суду від 31.01.2020 у справі № 523/5596/18 та від 15.01.2020 у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження у справі, а тому у задоволенні клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 255, 259, 263 ЦПК України суд

ухвалив

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик - 1" та до ОСОБА_1 про скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі - продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Кокорєв