Рішення № 90277792, 16.06.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2142/20 В справі № 760/10634/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретарів- Гак Г.М., Шпори М.М.

представника відповідача- Шимка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 89 202, 85 гр. матеріальної шкоди та 30 000, 00 гр. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди з вини останньої.

Посилається в позові на те, що 07 листопада 2017 року о 12 год. 30 хв. на вулиці О. Теліги в м. Києві відповідачка, рухаючись на автомобілі марки МАZDA СХ5, д.н. НОМЕР_1 , не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримавшись безпечної дистанції, скоїла зіткнення з автомобілем марки Сіtroen Berlingo, д.н. НОМЕР_2 , та автомобілем марки «Ореl», д.н. НОМЕР_3 , які зупинились попереду, що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів, чим порушила п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Автомобіль марки Сіtroen Berlingo, д.н. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_4 , належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 виданий ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві.

Цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «УНІКА» згідно Полісу № АК/7020296 від 15 серпня 2017 року. Він звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, яке було розраховано та виплачено в сумі 52 613,15 гр. , якої не вистачило для покриття реальних затрат по ремонту автомобіля.

Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ПП`ГАБ`ЯНО» №890_12_17 від 11 грудня 2017 року повний матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля Сіtroen Berlingo, д.н. НОМЕР_2 станом на дату огляду 11 грудня 2017 року становить 167 100,45 гр.

На ремонт вищеним витрачено 141 816,00 гр., що підтверджується переліком витрат на ремонтні роботи по відновлені пошкодженого авто та відповідними банківським платіжними дорученнями про проведення оплат за ремонтні роботи.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Окрім матеріальних збитків, внаслідок ДТП він переніс глибокі душевні страждання у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу, який використовувався як засіб заробітку для забезпечення сім`ї.

Завдану йому моральну шкоду оцінює в 30 000, 00 гр.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав.

В судове засідання, призначене на 16 червня 2020 року не з`явився, подав до суду заяву, якою просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Подав до суду відзив, в якому зазначає, що у матеріалах позовної заяви одним із додатків позивач вніс копію переліку витрат на відновлення автомобіля «Сітроен», д.н. НОМЕР_2 , згідно з якого вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу становить 141 816, 00 гр.

Зі змісту вказаного переліку вбачається, що останній здійснив ремонт деталей, які не були пошкоджені при ДТП 07 листопада 2017 року.

Доказом ремонту деталей, які не були пошкоджені при ДТП 07 листопада 2017 року, є схема ДТП, в якій описані механічні пошкодження автомобілів.

Так, серед переліку витрат на відновлення автомобіля «Сітроен», д.н. НОМЕР_2 , зазначено: глушник, лобове скло, передня ліва дверка, молдинги кузова, торпедо, днище, пол., пороги автомобіля, стійки лобового скла, гальмівна рідина, які не були пошкоджені при ДТП 07 листопада 2017 року.

Згідно даного переліку робіт одночасно відбулася заміна капоту та його ремонт, що також викликає сумніви щодо об`єктивності висунутих позивачем вимог.

Крім того, позивач отримав від СК «УНІКА» страхове відшкодування у розмірі 52 613, 15 гр., хоча ліміт її відповідальності становить 250 000, 00 гр.

Зважаючи на викладене, просить відмовити в позові.

20 серпня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якому останній зазначає, що особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутись до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вважає, що він не позбавлений можливості звертатись за відшкодуванням шкоди вчиненої внаслідок ДТП до винної особи, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Протокольною ухвалою від 20 червня 2018 року до участі в розгляді справи було залучено ПрАТ «СК «Уніка» у якості третьої особи.

Представник третьої особи в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що 07 листопада 2017 року о 12 год. 30 хв. по вулиці О. Теліги в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки МАZDA СХ5, д.н. НОМЕР_1 , Сіtroen Berlingo, д.н. НОМЕР_2 , та «Ореl», д.н. НОМЕР_3 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідно до Полісу № АК /7020296 від 15 серпня 2017 року була зареєстрована у ПрАТ «СК «Уніка».

Відповідно до п.4 Полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100 000, 00 гр. з нульовою франшизою.

Крім того, 18 серпня 2017 року між власникм транспортного засобу, яким у момент ДТП керувала відповідачка, та ПАТ`Страхова компанія «Уніка» був укладений Договір добровільного страхування цивільної відповідальності влсників наземного транспорту № 370001/4409/1000324, відповідно до п.1.3.2.1 якого ліміт відповідальності за шкоду, нанесену майну третіх осіб, становить 250 000, 00 гр.

Відповідно до звіту № 04-21/11 від 21 листопада 2017 року визначення вартості матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на момент оцінки становить 162 787, 08 гр.

Ринкова вартість автомобіля становить 118 593, 15 гр.

Таким чином, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу внаслідок пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді становить 118 593, 15 гр.

Із Страхового акту № 00241878 від 07 лютого 2018 року вбачається, що вартість залишків пошкодженого транспортного засобу становить 65 980, 00 гр., сума страхового відшкодування складає 52 613, 15 гр.

Платіжним дорученням № 006343 від 09 лютого 2018 року вказана сума була перерахована позивачу.

/ а.с. 21- 22; 48; 74 - 81; 60 - 103 /

Згідно з ч.ч. 4,6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Такими чином, вина відповідачки в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Встановлено також, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка».

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з п. 22. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктами 35.1 ст. 35 та 36.1, 36.2 ст. 36 Закону встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що за зверненням позивача до страхової компанії було виплачено 52 613, 15 гр. страхового відшкодування і з даною виплатою позивач погодився.

При цьому підтвердив, що позивач дій страхової компанії в частині розміру виплаченого страхового відшкодування не оспорював, погодився з ним і вимог про стягнення повної суми страхового відшкодування не заявляв.

При здійсненні страхової виплати, страхова компанія керувалась звітом № 04-21/11 від 21 листопада 2017 року, відповідно до якого визначення вартості матеріального збитку, становить 118 593, 15 гр.

Виходячи з цього та викладеного вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення матеріальної шкоди.

Звертаюсь до суду, позивач просить стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 гр.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 берерзня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п.5 даної постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з викладеного вище, обставин порушення прав позивача пошкодженням майна, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на його користь 3 000,00гр. в відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 30, 00 гр. судового збору.

Керуючись ст.ст. 15,16, 979, 1166, 1187, 1188 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН невідомий/ на користь ОСОБА_1 / адреса: АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_6 / 3 000 , 00 гр. в відшкодування моральної шкоди та 30, 00 гр. судового збору.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 липня 2020 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва