Рішення № 9027594, 31.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/40931.03.10 Позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Елекон ЛТД"

До відповідача:Відкритого акціонерного товариства "Київелектромонтаж"

Про:втягнення 417.940,70 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: Позивача: Сладка М.Г. –представник дов. № 1547 від 03.12.2009 Позивача: Ганага А.С. –представник дов. № 1545 від 03.12.2009

Відповідача: Алексєєнко О.О. –представник дов. № 562 від 14.07.2006

Суть спору: стягнення 417.940,70 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 368.904,00 грн. –основного боргу, 22.594,84 грн. –пені, 22.679,00 грн. –збитків від інфляції, 3762,86 грн. –3% річних.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 412.220,70 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 368.904,00 грн. –основного боргу, 22.594,84 грн. –пені, 16.959,00 грн. –збитків від інфляції, 3762,86 грн. –3% річних

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач постав відповідачеві товар, а відповідач його прийняв проте оплатив лише частково.

В наступному позивач звернувся до суд із заявою про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 436.585,09 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 368.904,00 грн. –основного боргу, 22.594,84 грн. –пені, 22.679,00 грн. –збитків від інфляції, 18.644,39 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами, 3762,86 грн. –3% річних.

Відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення позовних вимог полягає у збільшенні всіх або окремих із заявлених вимог. Судом не може бути прийнято збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки позивачем така вимога в позовній заяві не заявлялася, а тому і не може бути збільшена. Вимога позивача про стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами є заявленням позивачем додаткової позовної вимоги, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а тому вимога позивача про стягнення 18.644,39 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами судом не приймається та не розглядається.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, та вказав що умовою продажу товару була передоплата, що позбавляє позивача вимагати оплати вже поставленої продукції. Також відповідач зазначив, що вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції є необґрунтованими.

Крім того, відповідач зазначив, що претензія позивача від 17.12.2008 № 414 адресована неналежному адресату, а доказів отримання відповідачем вищезгаданої претензії суду не надано.

Ухвалою від 19.10.2009 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.12.2009.

В судовому засіданні 07.12.2009 оголошено перерву до 14.12.2009, про що сторони повідомлені належним чином.

Ухвалами від 14.12.2009, 21.01.2010 розгляд справи відкладався на 21.01.2010 та на 10.02.2010.

В судовому засіданні 10.02.2010 сторони звернулися до суду з спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 10.02.2010 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У судових засіданнях 10.02.2010, 01.03.2010 та 10.03.2010 оголошені перерви до 01.03.2010, до 10.03.2010 та до 31.01.2010, про що сторони повідомлені під розписку. В судовому засіданні 10.03.2010 суд оголосив сторонам про завершення судового розгляду, а також повідомив, що будь-які додаткові документи та пояснення судом не приймаються.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі накладних від 25.03.2008 № ЕЛ-0000783, від 25.03.2008 № ЕЛ-0000784, від 28.03.2008 № ЕЛ-0000844, від 28.03.2008 № ЕЛ-0000847, від 28.03.2008 № ЕЛ-0000781, від 31.03.2008 №ЕЛ-0000879, від 31.03.2008 №ЕЛ-0000882, від 18.04.2008 №ЕЛ-0001069, від 18.04.2008 №ЕЛ-0001070, від 18.04.2008 №ЕЛ-0001071, від 21.04.2008 №ЕЛ-0001080, від 21.04.2008 №ЕЛ-0001081, від 24.04.2008 №ЕЛ-0001137, від 24.04.2008 №ЕЛ-0001138, від 24.04.2008 №ЕЛ-0001139, від 12.05.2008 №ЕЛ-0001232, від 12.05.2008 №ЕЛ-0001233, від 29.05.2008 №ЕЛ-0001399, від 29.05.2008 №ЕЛ-0001402, від 04.06.2008 №ЕЛ-0001470, від 04.06.2008 №ЕЛ-0001471, від 04.06.2008 №ЕЛ-0001473, від 04.06.2008 №ЕЛ-0001474, від 26.06.2008 №ЕЛ-0001691, від 02.07.2008 №ЕЛ-0001736, від 08.07.2008 №ЕЛ-0001784, від 16.07.2008 №ЕЛ-0001883, від 18.07.2008 ЕЛ-0001903, від 18.07.2008 ЕЛ-0001904, від 18.07.2008 ЕЛ-0001905, від 25.07.2008 №ЕЛ-0001985, від 25.07.2008 №ЕЛ-0001986, від 25.07.2008 №ЕЛ-0001987, від 25.07.2008 №ЕЛ-0001988, від 25.07.2008 №ЕЛ-0001989, від 25.07.2008 №ЕЛ-0001990, від 25.07.2008 №ЕЛ-0002063, від 25.07.2008 №ЕЛ-0002077, від 26.07.2008 №ЕЛ-0002065, від 26.07.2008 №ЕЛ-0002066, від 21.08.2008 №ЕЛ-0002281, від 29.09.2008 №ЕЛ-0002627, від 30.09.2008 №ЕЛ-0002663, від 30.09.2008 №ЕЛ-0002664, від 19.03.2009 №ЕЛ-0000668, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, поставив, а відповідач, на підставі довіренотсей, копії яких знаходяться в матеріалам справи прийняв товар на загальну суму 914.091,74 грн.

Факт прийняття товару за вказаними накладними та на вказану суму відповідач не заперечив. У зазначених накладних в реквізиті "умова продажу" міститься формулювання "передоплата".

В матеріалах справи містяться рахунки фактури про оплату товару, виписані позивачем на ім'я відповідача, в яких також в реквізиті "умова продажу" міститься формулювання "передоплата".

За твердженням позивача, відповідач сплатив за отриманий товар загалом 545.187,74 грн.

Позивач 18.12.2008 за двома поштовими адресами (а саме м. Київ, вул. Саксаганського, 67 та м. Київ, вул. Леваневського, 7) направив відповідачеві претензією від 17.12.2008 № 414 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 197.116,08 грн. з ПДВ протягом 7 календарних днів з дати отримання даної претензії.

Зазначена претензія, вручена відповідачеві за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 67 –24.12.2008, а за адресою м. Київ, вул. Леваневського, 7 –28.12.2008, що підтверджується належним чином засвідченими копіями повідомлень про вручення поштиових відправлень.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже між сторонами спору виникли договірні відносини.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна.

В накладних, за якими передано товар відповідачеві, визначено предмет (товар) та його ціну. Також, сторонами досягнуто згоди про строк оплати поставленого товару –передоплата.

Згідно ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за яким позивач зобов’язувався поставляти відповідачеві товар, а відповідач зобов’язувався його прийняти та здійснювати передоплату товару, що поставляється відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Оскільки позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 914.091,74 грн., а відповідач його оплатив в сумі 545.187,74 грн., то заборгованість відповідача перед позивачем складає 368.904,00 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи те, що позивач поставив відповідачеві товар, незважаючи на нездійснення відповідачем передоплати за товар, що поставляється позивачем, то відповідач зобов'язаний оплатити решту вартості поставленого товару в сумі 368.904,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 4596387 місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Саксаганського, 67, то позивач за належною адресою пред'явив вимогу про сплату заборгованості.

Проте, враховуючи те, що позивач згідно претензії від 17.12.2008 № 414 вимагав у відповідача сплатити лише 197.116,08 грн., то відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач у строк 7 календарних днів, тобто до 31.12.2008 включно, зобов'язаний був сплатити позивачеві суму боргу, яку вимагав позивач –197.116,08 грн.

Суд враховує те, що сума боргу відповідача перед позивачем (197.116,08 грн.) виникла станом на кінець 2008 року за товар, який був поставлений саме у 2008 році.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, відповідач здійснював часткову оплату вказаного боргу, а саме: 16.04.2009 –9872,00 грн., 12.05.2009 –5.000,00 грн., 03.06.2009 –5.000,00 грн., 23.06.2009 –6.000,00 грн., 02.07.2009 –3000,00 грн. Отже, відповідач заборгованість в сумі 197.116,08 грн., яка виникла на кінець 2008 року, погасив частково у 2009 році в сумі 28.872,00 грн.

Отже, заборгованість по якій настав строк платежу (197.116,08 грн.) була зменшена на суму оплати відповідача (28.872,00 грн.). Відповідно, заборгованість відповідача перед позивачем за грошовим зобов'язанням по яким настав строк платежу складає 168.244,08 грн. (197.116,08 грн. - 28.872,00 грн.).

Доказів, сплати відповідачем 168.244,08 грн. за товар поставлений у 2008 році суду не надано, отже починаючи з 01.01.2009 відповідач вважається таким, що прострочив.

Щодо суми боргу за товар, поставлений у 2009 році (видлаткова накладна від 19.03.2009 № ЕЛ-0000668 на суму 200.659,92 грн.), то позивач вимог про сплату цього боргу відпоідачеві не пред'являв, а тому строк оплати за зазначеною сумою боргу не настав.

Твердження позивача про те, що звернення позивача до суду із позовною заявою є також пред'явленням вимоги до відповідача про сплату боргу є хибним та судом відхиляється, виходячи з наступного.

По-перше, позовною заявою є документ, який пред'являється позивачем до суду, а до відповідача, в установленій законом формі і містить прохання про примусовий захист судом порушеного права чи інтересу.

По-друге, метою позову є розгляд спору і захист порушених суб'єктивних прав або законних інтересів. З цього випливає, що на момент звернення до суду з позовною заявою мають бути наявні вже порушені права або інтереси заявника, при цьому порушення прав позивача не може пов'язуватись із звернення останнього до суду з позовом.

Отже, позовна заява, подана заявником до суду, не може розглядатися, як вимога про сплату боргу пред'явлена позивачем до відповідача в порядку передбаченому ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача 368.904,00 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 168.244,08 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, то відповідач вважається таким, що порушив зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань (ст. 546 Цивільного кодексу України), а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст 547 Цивільного кодексу).

Оскільки позивачем суду не надано доказів укладення правочину в письмовій формі про забезпечення виконання зобов'язань відповідача у формі неустойки, то вимоги позивача про стягнення неустойки у вигляді пені є необгрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 3762,86 грн. за період з 30.12.2008 по 20.07.2009 підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду, оскільки позивач вважається таким, що порушив строк виконання зобов'язання з 01.01.2009. Тому розрахунок 3% річних в одному з періодів нарахування, визначених позивачем, а саме за період з 30.12.2008 по 15.04.2009 підялягає уточненню судом.

3% річних період з 30.12.2008 по 15.04.2009 (105 днів)

197.116,08 х 3% / 365 днів х 105 днів = 1.701,14 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3762,86 грн. за період з 30.12.2008 по 20.07.2009 підлягають задоволенню частково за період з 01.01.2009 по 20.07.2009 в сумі 3713,39 грн.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 22.679,00 грн. за період з 30.12.2008 по листопад 2009 підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду, оскільки відповідач вважається таким, що порушив строк виконання зобов'язання з 01.01.2009. Тому розрахунок збитків від інфляції в одному з періодів нарахування, визначених позивачем, а саме за період з 30.12.2008 по 31.12.2008 не входить до складу збитків від інфляції.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 22.679,00 грн. за період з 30.12.2008 по листопад 2009 підлягають задоволенню частково за період з січня 2009 по листопад 2009 в сумі 22.411,94 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київелектромонтаж" (01033, м Київ, вул. Саксаганського, 67, код 04012750, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елекон ЛТД" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 19, код 13734376, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –168.244 (сто шістдесят вісім тисяч двісті сорок чотири) грн. 08 грн. –основного боргу, 3.713 (три тисячі сімсот тринадцять) грн. 39 коп. - 3% річних, 22.411 (двадцять дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 94 коп. - збитків від інфляції, 1943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) грн. 69 коп. - витрат по оплаті державного мита, 109 (сто дев'ять) грн. 76 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Балац