Рішення № 9027464, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/14- 44/2015.03.10 За позовом           Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс”

Третя особа без самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача Міністерство охорони здоров’я України

про стягнення 845460,00 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Кохановський В.В. (довіреність б/н від 01.09.2009 р.) від відповідача           Косів Л.Т.(довіреність № 36/2009 від 15.01.2010 р.) від третьої особи          не з’явився

Рішення прийняте 15.03.2010 p., оскільки в судовому засіданні 09.02.2010 р. розгляд справи відкладено в порядку ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 09.03.2010 р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство для постачання медичних установ “Укрмедпостач” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” (далі –відповідач) 845460,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2009 року (суддя КовтунС.А.) порушено провадження у справі № 6/14 та призначено розгляд справи на 02.02.2009 року.

У судове засідання 02.02.2009 р. відповідач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 19.02.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2009 р. до участі у справі №6/14 було залучено Мінстерство охорони здоров’я України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

19.02.2009 р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №6/14, яким позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 388080,00 грн. пені, 457380,00 грн. штрафу, 8454,60 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 8000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2009 р. у справі № 6/14, відповідач звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило вищезазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати в повному обсязі.

26.08.2009 р. Київським апеляційним господарським судом (Корсак В.А., АвдєєвП.В., Коршун Н.М.) було винесено постанову у справі № 6/14, якою апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2009 р. –без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 р. у справі № 6/14, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргу на вищевказані рішення, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 р. в повному обсязі, а справу №6/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

09.12.2009 р. Вищим господарським судом України (Кравчук Г.А., Швець В.О., Шаргало В.І.) було винесено постанову у справі № 6/14, якою касаційну скаргу відповідача задоволено, скасовано рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 р., справу №6/14 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За резолюцією керівництва господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. справу № 6/14 передано на розгляд судді Чеберяка П.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2010 р. суддею ЧеберякомП.П. прийнято справу № 6/14 до свого провадження, присвоєно їй новий номер № 6/14-44/20 та призначено розгляд справи на 09.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2010 р. розгляд справи №6/14-44/20 в порядку ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 09.03.2010 р. в зв’язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 09.03.2010 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.03.2010 р. в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві за вих. №2130 від 15.12.2008 р., поясненнях по справі б/н від 10.02.2010 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 617, 629, 662, 663 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України “Про торгово –промислові палати в Україні” в зв’язку з простроченням відповідачем виконання зобов’язання по поставці рентгенівського обладнання за договором № 91Т-2007 від 19.10.2007 р., на підставі чого просить стягнути з відповідача пеню та штраф за таке прострочення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав відсутністю його вини у несвоєчасному виконанні ним договірних зобов’язань, в зв’язку з чим посилався на наявність вини одержувачів рентгенівського обладнання –медичних закладів, яким поставлялось вказане обладнання, а також наявності обставин непереборної сили.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, пояснень по справі не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є підприємством, заснованим на державній власності та підпорядкованим Міністерству охорони здоров’я України, що підтверджується наказом останнього № 80-О від 16.08.2001 р.

20.07.2007 р. з метою виконання бюджетної програми “Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування Сніду, лікування онкологічних хворих” (“Програми і централізовані заходи по боротьбі з туберкульозом”) КПКВ 2301370 (КЕКВ 2110) Міністерство охорони здоров’я України та позивач уклали договір доручення № 12.01-08/20 (а.с. 22), яким позивачу доручено від імені та за рахунок Міністерства охорони здоров’я України здійснити певні юридичні дії: укласти договори на придбання обладнання згідно зі специфікаціями та передати товар Міністерству охорони здоров’я України за розпорядженнями останнього.

19.10.2007 р. між відповідачем, позивачем та Міністерством охорони здоров’я України було укладено договір поставки № 91Т-2007 (далі –договір) (а.с. 10), за умовами якого відповідач зобов’язався поставити, а Міністерство охорони здоров’я України –перерахувати на рахунок позивача кошти, необхідні для виконання договору, у межах коштів, виділених з Державного бюджету на 2007 рік, а позивач –оплатити відповідачеві та прийняти медичне обладнання, яке закуповується за кошти Державного бюджету, передбачених на фінансування видатків за бюджетною програмою “Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування Сніду, лікування онкологічних хворих” (“Програми і централізовані заходи по боротьбі з туберкульозом”) КПКВ 2301370 (КЕКВ 2110) згідно зі специфікацією, яка додається до договору (додаток № 1) (а.с. 17) і є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 1.1. договору специфікація повинна містити повний перелік складу комплекту поставки та вказівку на найменування, виробника, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість комплекту на умовах ББР –кінцевий пункт призначення (Інкотермс у редакції 2000 р.).

Згідно з додатком № 1 до договору відповідач зобов’язався поставити комплекс рентгенівської діагностики Emansis Digital X Ray System (рентгенівська радіографічна система PLX 140) у кількості 38 шт., вартістю 7524000,00 грн., виробництва закритого акціонерного товариства “Лізоформ”, Україна.

В порядку п. 1.2. договору позивач приймає обладнання та передає відповідачеві для його подальшої доставки до закладу охорони здоров’я відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України про його розподіл та здійснює контроль за належним зберіганням, доставкою, передачею та введенням в експлуатацію.

Відповідно до п. 1.3. договору відповідач зобов’язався здійснити доставку обладнання до закладу охорони здоров’я згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України про розподіл обладнання та письмовою заявкою позивача, провести пуско –налагоджувальні роботи, ввести обладнання в експлуатацію і здійснити навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я на місці його подальшої експлуатації.

Згідно з п. 2.2. договору ціна за одиницю обладнання включає всі витрати, пов’язані з доставкою обладнання, виконанням пуско – налагоджувальних робіт, введенням в експлуатацію, навчанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я методам роботи та гарантійним обслуговуванням обладнання.

Положеннями п. 2.3. договору передбачено, що загальна вартість обладнання визначається у специфікації та складає 7524000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 25.10.2007 р.) позивач зобов’язався здійснити попередню оплату обладнання відповідачеві у розмірі 100 % вартості обладнання, яке постачається згідно з специфікацією, після надходження бюджетних коштів від Міністерства охорони здоров’я України на рахунок позивача на ці цілі.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на користь відповідача суму у розмірі 7524000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 15.11.2007 р. та не заперечується відповідачем.

В порядку п. 4.1. договору термін поставки з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача становить не більше, ніж 80 календарних днів.

Відповідно до додатку № 3 до договору «Графік поставки»(з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 25.10.2007 р. до договору) поставка здійснюється не більше 80 календарних днів з дня отримання письмової заявки від позивача відповідно до отриманого розподілу від Міністерства охорони здоров’я України та після отримання 100 % попередньої оплати.

Як вбачається з журналу реєстрації заявок на поставку товару по Бюджету 2007 року, 16.11.2007 р. на виконання умов договору позивачем було надано відповідачеві заявку на поставку медичного обладнання у кількості 38 штук.

Відповідно до п. 4.3. договору відповідач зобов’язався здійснити доставку товарів на умовах поставки DDP (інкотермс –2000) згідно з графіком поставки (додаток № 3 до договору) та здійснити монтаж обладнання, провести пуско –налагоджувальні роботи і ввести в експлуатацію обладнання у встановлений п. 4.1. термін. Виконання робіт підтверджується товаросупровідними документами та актами здачі –прийняття робіт з пусконаладки і введення в експлуатацію та навчання, які підписуються представниками відповідача, закладу охорони здоров’я і позивача.

Згідно з п. 5.1. договору приймання –передача обладнання по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів та специфікацій, по якості –відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з п. 6 договору, та згідно з медико – технічними вимогами (додаток № 2 до договору), встановленими тендерною документацією.

Відповідно до п. 5.2. договору приймання та передача обладнання відповідачем позивачу оформляється видатковими накладними, які підписуються матеріально –відповідальними особами відповідача та позивача.

Згідно з п. 5.3. договору після отримання обладнання позивач передає його по акту прийому –передачі відповідачеві на відповідальне зберігання для транспортування до місця призначення відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров’я України розподілу. Відповідач після отримання обладнання здійснює його доставку за кінцевим місцем призначення за власний рахунок.

В порядку п.п. 4.3. – 4.5. договору весь обсяг зобов’язань відповідача за договором вважається виконаним у повному обсязі з моменту надання позивачеві всіх відповідно оформлених підтверджуючих документів та підписання сторонами трьохстороннього акту виконаних робіт.

Суд приходить до висновку, що поставка, монтаж обладнання, проведення пуско –налагоджувальних робіт і введення в експлуатацію обладнання повинні були бути здійснені відповідачем до 04.02.2008 р.

В порушення умов договору відповідач здійснив поставку, монтаж, пуско –налагоджувальні роботи і введення в експлуатацію обладнання з недотриманням строку, передбаченого п. 4.1. договору, що не заперечується відповідачем та вбачається з розрахунку пені та штрафних санкцій з посиланням на видаткові накладні, наданого позивачем.

Суд критично ставиться до наявних в матеріалах справи актів від 20.05.2008 р., 26.06.2008 р., 18.08.2008 р., у яких зазначено, що приміщення закладів охорони здоров’я не були підготовлені для монтажу, пуско - налагоджувальних робіт, введення в експлуатацію обладнання за умовами договору, оскільки з вказаних актів вбачається, що вони підтверджують не готовність приміщень КЗОЗ “Дворічанська ЦРЛ” та дитячої поліклініки № 2 Деснянського району м. Києва, які відсутні в розрахунку позивача пені та штрафних санкцій. Крім того, в порядку п. 4.2. договору у разі неготовності приміщення закладу охорони здоров’я для монтажу обладнання складається трьохсторонній акт між позивачем, відповідачем та закладом охорони здоров’я. В порушення умов п. 4.2. договору акти від 20.05.2008 р. та від 18.08.2008р. є двосторонніми та підписані лише відповідачем та закладом охорони здоров’я, а тому не є в розумінні умов договору підтвердженням неготовності приміщень для монтажу обладнання.

Суд також критично ставиться до листа № 313 від 24.03.2008 р. Широківської центральної лікарні щодо неготовності приміщення останньої для монтажу обладнання, оскільки відповідачем не надано суду складеного в порядку п. 4.2. договору трьохстороннього акту між позивачем, відповідачем та Широківською центральною лікарнею.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України № 80-О від 16.08.2001р. позивач є державною організацією, заснованою на державній власності, а тому, є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Згідно з п. 9.1. договору за кожен день прострочення виконання зобов’язань, передбачених п.п. 4.1., 4.3., 4.4. договору, відповідач зобов’язався сплачувати на рахунок позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невведеного в експлуатацію комплекту обладнання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити на рахунок позивача штраф у розмірі 7 % вартості обладнання.

Пунктом 4 наказу Міністерства охорони здоров’я України № 312 від 17.06.2004р. на позивача покладено обов’язок забезпечення стягнення штрафних санкцій за порушення термінів поставки та внесення їх до державного бюджету.

Судом встановлено, що позивач має належні повноваження щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання договору.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та 7 % штрафу в сумі 845460,00 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо звільнення його від відповідальності за прострочення зобов’язань за договором в результаті дії обставин непереборної сили не беруться судом до уваги, оскільки зі специфікації до договору та свідоцтва про державну реєстрацію № 6316/2007 комплексу рентгенівської діагностики Emansis Digital X Ray System вбачається, що виробником вказаного медичного обладнання є вітчизняне закрите акціонерне товариство “Лізоформ”, а тому, погодні умови за межами України не є обставинами непереборної сили в розумінні п.п.10.1. –10.5. договору та положень ст. 218 Господарського кодексу України, ст.617 Цивільного кодексу України. Тим більше, в порядку ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово –промислові палати в Україні” лише торгово –промислова палата України є компетентним органом, який засвідчує обставини форс –мажору, а відповідачем суду не надано доказів наявності відповідних повноважень у Київської торгово –промислової палати.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд Україні в листі від 14.07.2004, № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»та Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 р. у справі N 30/63.

          У контексті ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача Кохановський В.В. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3336 від 29.05.2008 р. Представником позивача суду було надано договір № 37 від 28.12.2008 р. про надання адвокатських послуг, платіжне доручення № 786 від 18.01.2010 р., довіреність б/н від 01.09.2009 р., дослідивши які, суд приходить до висновку про задоволення витрат позивача на послуги адвоката у цій справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за адвоката, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8000,00 грн. підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду, позивач послався на те, що він звільнений від сплати державного мита на підставі п. 38 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” як виконавець державного замовлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” з метою організації робіт, пов’язаних з формуванням державного замовлення, розміщенням поставок продукції для державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та склад державного замовлення. Порядок формування державного замовлення та пріоритетні державні потреби затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, позивачем не надано до суду доказів включення Кабінетом Міністрів України поставки медичного обладнання, що є предметом договору, до переліку державних замовлень.

Таким чином, несплачені судові витрати підлягають стягненню до Державного бюджету України з позивача з наступним відшкодуванням відповідачем в порядку ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача державного мита у сумі 8454,60 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 617, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. 14 Закону України “Про торгово –промислові палати в Україні” та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Емансіс” (юридична адреса: 01021, м.Київ, вул. М.Грушевського, 28/02, фактична адреса: 01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 15, код ЄДРПОУ 34809414) на користь державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” (02098, м.Київ, вул.Березняківська, 29, код ЄДРПОУ 04653147) 862032 (вісімсот шістдесят дві тисячі тридцять дві) грн. 60 коп., з яких 388 080 (триста вісімдесят вісім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. пені, 457 380 (чотириста п’ятдесят сім тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 8454 (вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 60 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” (02098, м.Київ, вул.Березняківська, 29, код ЄДРПОУ 04653147) до Державного бюджету України 8572 (вісім тисяч п’ятсот сімдесят дві) грн. 60 коп., з яких 8454 (вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 60 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. ст. 84. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П.Чеберяк

Дата підписання повного тексту рішення 26.03.2010р.