Рішення № 9027445, 25.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/825.02.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»

До відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Транстрейд Україна»

Про                              стягнення 8471721,68 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача                    Вязміна М.Г. (за дов.)

Від відповідача                    Гордієнко М.М. (за дов.)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Транстрейд Україна» про стягнення заборгованості за договором № 0456 від 03.03.2008 р. в розмірі 7021182,72 грн. та пені у розмірі 1450538,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов’язання за договором № 0456 від 03.03.2008 р..

Ухвалою суду від 09.12.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/8, розгляд останньої призначено на 25.01.2010 р..

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що позивачем невірно розраховано розмір пені.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з можливістю мирного врегулювання спору.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи та зобов’язання сторін скласти акт звірки взаєморозрахунків.

Розгляд справи було відкладено на 25.02.2010 р..

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03.03.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Транстрейд Україна»(покупцем) було укладено договір № 0456 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, визначених Договором, товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених як додатки до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що поставка товару відбувається після попереднього письмового повідомлення покупцем постачальника або вантажовідправника про готовність прийняти партію товару.

Відповідно до п. 4.3 Договору постачальник зобов'язується повідомити покупця про здійсненні відвантаження товару протягом 2 (двох) банківських днів, а також протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту відвантаження надати покупцю оригінали або копії наступних документів: рахунки-фактури на товар, виписані відповідно до п. 3.1 Договору; сертифікат якості; копії залізничних квитанцій (накладних) та/або інші товарно-транспортні документи.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправника, вказана в залізничній накладній, або дата іншого товарно-транспортного документа, якщо інше не передбачене базисними умовами поставки.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових засобів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, передбачених специфікаціями, оформленими у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно зі специфікаціями до Договору № 9, № 11, № 12, наданими до матеріалів справи, умовою оплати товару є: протягом 10 банківських днів від дати поставки.

Відповідно до рахунків фактур та накладних, наданих в матеріали справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7668946,80 грн..

У передбачений договором строк відповідач за поставлений товар не розрахувався.

На день подання позову оплата була здійснена відповідачем частково на суму 647764,08 грн..

За розрахунком позивача, який відповідачем не заперечувався, заборгованість відповідача станом на 01.01.2010 р. становила 7021182,72 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач частково в сумі 5070000 грн. сплатив заборгованість, залишивши несплаченими 1951182,72 грн., що підтверджується наданим в матеріали справи актом звірки розрахунків станом на 27.01.2010 р..

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час судового розгляду відповідачем було повернуто позивачу 5070000 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 20.01.2010 р..

Оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем було погашено борг у вказаному вище розмірі, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 5070000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1951182,72 грн. доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу підлягають задоволенню в сумі 1951182,72 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 7.3 Договору прострочення оплати товару надає добросовісній стороні право стягнення пені з винної сторони з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на відповідну дату від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочки до моменту повного виконання зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами Договору передбачено нарахування пені за весь період прострочки, тому посилання відповідача на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не приймається судом до уваги. Також судом не застосовується строк позовної давності, оскільки заяву про його застосування сторонами не надано.

Згідно з розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1446428,75 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 4110,21 грн. пені судом відмовлено.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачами не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 1951182,72 грн. та пені в розмірі 1446428,75 грн., а разом 3397611,47 грн.

У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 4110,21 грн. судом відмовлено.

Провадження в частині стягнення основного боргу на суму 5070000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 25487,63 грн. державного мита та 235,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки 5070000 грн. було сплачено після подання позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ««Промислова компанія «Транстрейд Україна» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 35649758) на користь товариство з обмеженою відповідальності «Регіон»(83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код 25096372) 1951182,72 грн. заборгованості, 1446428,75 грн. пені, 25487,63 грн. державного мита та 235,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 5070000 грн. основного боргу припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

          Рішення підписано 30.03.2010 р.