Рішення № 90271984, 07.07.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1500/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді – Романюка В. Ф.

з участю: секретаря судового засідання – Цюпака В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) про визнання частини кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

18 лютого 2020 р. позивач Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 70705,52 грн., а також 2102 грн. судового збору.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 20.11.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №Z06.00300.004550780.

Згідно кредитного договору відповідач отримала кредит в розмірі 44800 грн. (Сорок чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок) зі сплатою 21,99% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені графіком щомісячних платежів. Позивач повність виконав свої зобов`язання згідно Кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами.

Проте, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі за кредитним договором. Останній платіж відповідачем здійснено 21.12.2019 р.

Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 28.01.2020 становить 70705,52 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 28.01.2020.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 10 грудня 2019 року. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги Банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

17 квітня 2020 р. від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства «Ідея Банк», в якому просить визнати положення пункту 6 Договору № Z06.00300.004550780 в частині встановлення комісії недійсними. Зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» провести перерахунок здійснених платежів згідно Договору № Z06.00300.004550780.

В обгрунтування поданого зустрічного позову покликається на те, що кредитний договір не був укладений, сторони не домовились про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що, в свою чергу, є підставою для визнання частини такого договору недійсним. Оскільки, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

ОСОБА_1 зазначає, що системний аналіз даних норм, дає підстави вважати, що Банк може встановлювати комісію за обслуговування кредиту, проте, існує ряд послуг, які Банк повинен надавати безоплатно.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Тому просить зустрічну позовну заяву задоволити.

Ухвалою суду від 19 лютого 2020 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду в спрощеному порядку. /а.с.29/.

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року розгляд справи відкладено. /а.с.35-36/.

Ухвалою суду від 03 квітня 2020 року розгляд справи відкладено. /а.с.42-43/.

Ухвалою суду від 21 квітня 2020 р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частини кредитного договору недійсним, – прийнято до розгляду. Об`єднано в одне провадження первісний позов (2/461/668/20) Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічний позов (2/461/976/20) ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частини кредитного договору недійсни, присвоєно справі номер провадження – 2/461/668/20 та призначено підготовче судове засідання. /а.с.79-80/.

Ухвалою суду від 15 травня 2020 року відкладено підготовче судове засідання. /а.с.112-113/.

Ухвалою суду від 12 червня 2020 р. закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду. /а.с.127-128/.

Провадження у справі не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно позовної заяви просить розглядати справу у його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.

15 травня 2020 р. від представника позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви, з підстав викладених у відзиві. /а.с.100-106/.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. 10.06.2020 р. від ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення на відзив на зустрічну позовну заяву. Згідно яких, просить суд відмовити у задоволенні первісної позовної заяви, а зустрічну позовну заяву – задоволити повністю.

06 липня 2020 р. від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує повністю та просить суд такі задоволити.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що 20.11.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.00300.004550780. Згідно кредитного договору відповідач отримала кредит в розмірі 44800 грн. зі сплатою 21,99% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені графіком щомісячних платежів.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами. Проте, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 здійснила ще 21.12.2019 р.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу ОСОБА_1 банком направлено вимогу від 10 грудня 2019 року про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 статті ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримав від банку кредитні кошти, але свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі. Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 станом на 28 січня 2020 року становить 70705,52 грн. та складається з основного боргу – 42678,00 грн., простроченого боргу – 1972,77 грн., прострочених процентів – 6588,95 грн., строкових процентів – 214,46 грн., нарахованої плати за обслуговування кредиту – 1489,64 грн., простроченої плати за обслуговування кредиту – 14955,41 грн. та пені – 2806,29 грн. /а.с.19/.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористалася кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі. Загальна сума нарахованого банком боргу складає 70705,52 грн.

Разом з тим, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було вкладено нараховану плату за обслуговування кредиту – 1489,65 грн. та прострочену плату за обслуговування кредиту – 14955,41 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Судом встановлено, що крім заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, до вимог банку було включено також плату за обслуговування кредиту.

Проте, враховуючи наведені правові висновки, заборгованість зі сплати платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою, оскільки банк не мав права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банк вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19).

З урахуванням викладеного, суд вважає позов АТ «Ідея Банк» підставним в чистині стягнення основного та простроченого боргу, строкових та прострочених відсотків та пені за несвоєчасне погашення платежів у загальній сумі.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні тієї частини вимог, що стосується стягнення плати за обслуговування кредиту, оскільки така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦПК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, підлягають до задоволення позовні вимоги за зустрічним позовом в частині визнання положення п.1.11 Договору № Z06.00300.004550780 недійсними; Визнання положення пункту 6 Договору № Z06.00300.004550780 в частині встановлення комісії недійсними. Разом з ти, слід зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» провести перерахунок здійснених платежів згідно Договору № Z06.00300.004550780.

Згідно частини 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, підлягає до часткового задоволення, а зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частини кредитного договору недійсним, - слід задоволити частково.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в 1613,07 грн.

Що ж стосується витрат на залучення спеціаліста у галузі права для підготовки позовної заяви та вчинення інших процесуальних дій, які просить стягнути ОСОБА_1 з АТ «Ідея Банк» на її користь, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 4 ст.139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, фізична особа – підприємець ОСОБА_3 не є адвокатом, з огляду на що витрати ОСОБА_1 , понесені на оплату послуг останнього, не можуть бути компенсовані у даній справі, ні як витрати на професійну правничу допомогу, ні як будь-який інший вид судових витрат, передбачених ст. 133 ЦПК України, адже вище вказані витрати ОСОБА_1 до судових витрат не належать, а відтак не можуть бути розподілені між сторонами даної справи, у порядку ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 611, 612, 624-625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351 - 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Первісний позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором, задовольнити частково.

Зустрічний позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) про визнання частини кредитного договору недійсним, задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» ( 79008, м. Львів, вул. Валова,1 1, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в розмірі 54260,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» ( 79008, м. Львів, вул. Валова,1 1, код ЄДРПОУ 19390819) судовий збір у розмірі 1613,07 грн.

Визнати положення п.1.11 Договору № Z06.00300.004550780 недійсними.

Визнати положення пункту 6 Договору № Z06.00300.004550780 в частині встановлення комісії недійсними.

Зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» провести перерахунок здійснених платежів згідно Договору № Z06.00300.004550780.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом та за зустрічним позовом відмовити.

Повний текст судового рішення складений 07 липня 2020 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Романюк В.Ф.