Ухвала суду № 90271696, 06.07.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12421/19 2-з/335/70/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2019 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., про визнання договору довічного утримання недійсним, до подання позовної заяви, шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Заборонено проводити реєстраційні дії із зазначеним майном.

Вказана ухвала суду передана на виконання до компетентних органів.

20.11.2019 року, засобами поштового зв`язку до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., про визнання договору довічного утримання недійсним.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

30.06.2020 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., про визнання договору довічного утримання недійсним.

В поданому клопотанні відповідач ОСОБА_1 просить застосувати до позивача ОСОБА_2 заходи зустрічного забезпечення позову шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , а саме в сумі 313 963,10 грн.

Зазначає, що подаючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_2 , порушуючи приписи п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 43, ч.ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України, умисно, з метою введення суду в оману шляхом неповідомлення обставин, що мають суттєве значення, не надав суду при поданні заяви повний обсяг документів, що стосується спірних правовідносин, та підтверджують наявність у нього речових/спадкових прав на нерухоме майно, що є предметом як заповіту, так і договору довічного утримання, а саме – не надав жодні документи на підтвердження факту чинності заповіту.

Відповідно до Витягу із спадкового реєстру, приєднаного до матеріалів справи, заповіт ОСОБА_4 від 11.05.2019 року, яким вона заповіла належну їй квартиру ОСОБА_2 , не є чинним, так як за заявою заповідача від 05.08.2019 року був нею скасований. Таким чином, вимоги позивача щодо визнання недійсним договору довічного утримання, в будь-якому випадку, не спричиняють жодних наслідків для позивача, в тому рахунку і зазначеним ним як підставу для застосування заходів забезпечення позову, так як внаслідок не чинності наданого ним заповіту він не є спадкоємцем ОСОБА_4 , відчужувача за договором довічного утримання.

Внаслідок застосованих заходів забезпечення позову, позивач безпідставно та необґрунтовано обмежує права власників житлового приміщення, що є предметом договору довічного утримання, на вільне та безперешкодне розпорядження належним їм майном, чим порушені приписи ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України.

Крім того, внаслідок безпідставного ініціювання забезпечення позову, ОСОБА_1 несе матеріальні збитки. Так, внаслідок накладання арешту на майно, ОСОБА_1 не має змоги розпорядитися своєю власністю, та за рахунок продажу частини квартири погасити наявні в нього боргові зобов`язання, які виникли саме внаслідок виконання ним умов довічного утримання і термін виконання яких спливає в липні 2020 року. Крім неможливістю сплати боргу, ОСОБА_1 також зазначає, що він вимушений як власник квартири нести витрати за комірне по квартирі, якою фактично не користується.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

ОСОБА_5 , її представник адвокат Боярчук Н.В. та представник ОСОБА_3 адвокат Степанова Л.Г. подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків. Він має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути у результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Згідно із ч. 5 ст. 154 ЦПК України, розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

У відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Частина 7 ст. 154 ЦПК України, передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.

Також частиною 8 ст. 154 ЦПК України визначено, що строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

З аналізу наведених норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідачу зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових Інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 154 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про зустрічне забезпечення. При цьому відповідно до ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, тільки у випадку забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричиненні забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

При розгляді заяви про зустрічне забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів як забезпечення позову так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі», ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд приймаючи рішення про застосування зустрічного забезпечення вважає за необхідне зазначити, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи та повинен бути співрозмірним із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може понести відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Згідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, серед іншого,збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

суд приходить до висновку про те, що клопотання відповідача про зустрічне забезпечення обґрунтоване, оскільки, дійсно, відповідач, як власник нерухомого майна, якою вона є на даний час, обмежена у його розпорядженні і внаслідок такого обмеження, може нести непрямі збитки (упущена вигода).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку щодо доречності та обґрунтованості задоволення зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , а саме в сумі 313 963,10 грн. Встановити строк надання зустрічного забезпечення 10 днів з дня винесення ухвали. Роз`яснити, що ОСОБА_2 має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Частина 9 ст. 154 ЦПК України передбачає, що особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Частина 10 ст. 154 ЦПК України передбачає, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову - задовольнити.

Застосувати зустрічне забезпечення позову.

Зобов`язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , сплатити на депозитний рахунок суду – Отримувач: ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, протягом 10 днів з дня винесення ухвали 313 963 гривень 50 копійок.

Роз`яснити, що ОСОБА_2 протягом 10 днів має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Копію ухвали негайно направити ОСОБА_2 , для її виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.О. Макаров