Ухвала суду № 90271561, 01.07.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.07.2020

Справа № 320/508/17-ц

Провадження № 4-с/937/32/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Бахаєва І.М.,

за участі секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Леоновець А.О.,

головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - Кузнецової Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни, заінтересована особа – стягувач ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні № 62076510,

В С Т А Н О В И В

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить поновити їй строк подачі скарги на акт головного державного виконавця Кузнецової Г.Г. від 27 травня 2020 року про встановлення факту добровільного невиконання судового рішення;

визнати протиправним та скасувати акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 27 травня 2020 року про встановлення факту добровільного невиконання судового рішення;

визнати протиправною та скасувати Вимогу головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г. від 17.06.2020 року (вих. № 63225);.

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г. про відкладення виконавчих дій від 17.06.2020 року (вих. № 66053);

визнати протиправною та скасувати постанова головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г. про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій від 17.06.2020 року (вих. № 66063);

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г. про залучення працівників органів внутрішніх справ від 17.06.2020 року (вих. № 66066);

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г. про залучення до проведення виконавчих дій від 17.06.2020 року (вих. № 66071);

визнати протиправними дії та визнати недійсним запис у Акті головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г. від 17.06.2020 року про його анулювання із-за заперечень адвоката Кисіль В.І.;

визнати протиправним Акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г. від 17.06.2020 року в частині встановлення: «Бабуся забрала дитину і увезла його в невідомому напрямку»;

стягнути з Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на мою користь понесені судові витрати на правничу допомогу адвокатом..

Скарга обґрунтована тим, що під час виконання судового рішення за виконавчим провадженням № 62076510 від 14 травня 2020 року головним державним виконавцем Кузнецовою Г.Г., яка працює на цій посаді у Мелітопольському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), прийняті оскаржувані постанови і складені акти, які заявник вважає повинні бути визнані протиправними та скасовані, за наступних підстав.

27 травня 2020 року за місцем мого проживання прибула головний державний виконавець Кузнецова ОСОБА_3 . ОСОБА_4 і стала висувати претензії, що заявник добровільно не виконала судове рішення. На ці претензії заявник чітко відповіла, що до її приїзду вона не отримувала будь-яких листів, постанов державного виконавця Шубіна Є.М. від 14.05.2020 року про відкриття ВП № 620765.

Про це заявник зазначила у акті від 27.05.2020 року. При цьому, з незрозумілих для заявника причин, у цьому акті у якості стягувача вказана невідома їй – ОСОБА_5 , яка не є стороною у даному виконавчому провадженні.

Доводи заявника про те, що станом на 27.05.2020 їй не була вручена копія постанови від 14.05.2020 підтверджується довідкою поштового відділення і відстеженням поштового відправлення з сайту Укрпошти.

Того ж дня, 27 травня 2020 року заявник прибула до службового кабінету головного державного виконавця Кузнецової Г.Г. де отримала особисто від неї під підпис ксерокопію постанови від 14.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження, згідно якої заявнику запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Тобто, за відрахуванням святкових днів, останнім днем встановленого державним виконавцем Шубіним Е.М. терміну, від дати отримання заявником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, є 11 червня 2020 року.

На протязі тривалого часу заявник пропонувала стягувачу налагоджувати стосунки з сином, що підтверджується копіями її листів, пояснень, додаткових пояснень, які додаються до цієї скарги, але з боку ОСОБА_2 не було виявлено такого бажання.

Останнього разу він приїхав до сина 30 жовтня 2018 року разом зі своєю мамою, після чергового засідання Запорізького апеляційного суду. Заявник не перешкоджала їх спілкуванню і тільки через деякий час зрозуміла, що вони приїжджали, щоб зробити фотографії, а не для налагодження стосунків з дитиною. Результатом цього відвідування стало те, що 01 листопада 2020 року заявнику прийшлося звертатися до психолога, що підтверджується копіями листів з медичної картки ОСОБА_6 , які додаються до цієї скарги. Крім того, у цій же картці відображені наслідки для здоров`я дитини, які настали в результаті протиправних дій відносно дитини, які мали місце 17 червня 2020 року, після фактичного добровільного виконання нею судового рішення.

Також головному державному виконавцю ОСОБА_7 були надані приклади судової практики, які спростовували її твердження про можливість накладення стягнень незалежно від дійсної дати отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а виходячи тільки з факту їх направлення поштою.

Оскільки питання виконання судового рішення по відібранню дитини, з урахуванням конкретних життєвих обставин, які склалися, мають комплексний характер і не в повній мірі врегульовані діючим законодавство України, заявником було направлено Звернення уповноваженому Президента України з прав дитини ОСОБА_8

09 червня 2020 року заявником було отримано поштове відправлення 7231103565747, в якому містилися листи з додатками за вих. № 68958, 68938, 63035, 62969.

За вих. № 68938 від 02.06.2020 року заявнику направлена вимога виконавця у якій відповідач вимагає від заявника:

В строк до 16.06.2020 самостійно виконати рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист № 320/508/17, про що повідомити виконавця.

У разі невиконання рішення суду надати пояснення за фактами невиконання рішення та законних вимог виконавця.

Також заявника зобов`язано утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Роз`яснені положення ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 382 КК України.

На той час заявник не отримала будь-якої відповіді на Звернення від 03.06.2020 року, а відповідач став вимагати виконання судового рішення, без визначення порядку його виконання, що, у відповідності до приписів ст. 19 Конституції України, п.п. 1, 3, 5, 10 ч. 2 ст. 18, ч.ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, є обов`язком відповідача і саме тому, заявник звернулася до відповідача за відповідними роз`ясненнями.

Поміж іншим заявник просила врахувати, що існують судові рішення, постановлені в рамках розслідуваного до цього об`єднаного кримінального провадження, досудове слідство по якому провадиться СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві де малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний потерпілим, а заявник його законним представником. Розслідування по вищевказаному об`єднаному кримінальному провадженню ведеться за фактами умисної несплати стягувачем на утримання ОСОБА_6 аліментів (ч. 1 ст. 164 КК України), умисному заволодінні шляхом шахрайства виплат ОСОБА_6 допомоги у зв`язку із втратою годувальника, умисного невиконання судового рішення по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_9 до досягненням сином 3-х років (ч. 1 ст. 382 КК України), використання завідомо підроблених документів, які надавалися стягувачем, в тому числі і під час розгляду цивільної справи, за результатами розгляду якої були постановлені судові рішення. (ч. 4 ст. 358 КК України).

Крім того, користуючись своїми процесуальними правами законного представника малолітнього потерпілого заявником слідчому, в провадженні якого знаходиться об`єднане кримінальне провадження, 28 травня 2020 року було направлене клопотання, в якому вона просила:

Застосувати заходи безпеки на час досудового розслідування об`єднаного кримінального провадження № 12017100040017298 від 30.12.2017 року до малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заходів безпеки у вигляді переселення в інше місце проживання - АДРЕСА_1 , а не за місцем його реєстрації - АДРЕСА_2 .

Це клопотання було вручене адресату 01.06.2020.

На клопотання заявника від 12.06.2020 року, подане на Вимогу державного виконавця від 02.06.2020 року, 17.06.2020 представником заявника була отримана відповідь за підписом начальника відділу В.В. Власенка.

Як зазначено вище в одному конверті разом з Вимогою, знаходилися копії наступних постанов:

1.Про накладення штрафу від 02.06.2020 року, згідно якої за невиконання рішення суду на мене накладено штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

2.Про стягнення виконавчого збору від 03.06.2020 року, згідно якої з заявника стягнуто виконавчий збір у розмірі 9446,00 гривень.

3.Про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 03.06.2020 року, згідно якої з заявника стягнуто 269,00 гривень, які начебто були використані на проведення виконавчих дій. При цьому, у тексті оскаржуваної постанови відповідача немає посилань на будь-які докази на підтвердження понесених витрат.

Неправомірність вищевказаних постанов головного державного виконавця Кузнецової Г.Г. про стягнення виконавчого збору, додаткових витрат, накладення штрафу не є предметом судового контролю під час розгляду цієї скарги, оскільки підлягають оскарженню за нормами КАС України, що було зроблено заявником шляхом подачі відповідного адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду.

16.06.2020 року о 14 годині 14 хвилин представник заявника повідомив відповідача по телефону, а вранці 17.06.2020 року у письмовому вигляді довів до відома відповідача, що з 16.06.2020 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на лікуванні у інфекційному відділені Мелітопольської ЦРБ з діагнозом: Функціональний розлад травлення, ацетонімічний синдром і тому, ОСОБА_1 - будучи законослухняним громадянином, знаходиться у лікарні разом з онуком, тобто за місцем його фактичного знаходження – комунальне некомерційне підприємство Мелітопольська центральна районна лікарня Мелітопольської районної ради за адресою.

Однак після фактичного виконання судового рішення, всупереч положенням пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, якими передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, відносно онука стали вчинятися протиправні дії.

Стягувач – ОСОБА_2 , незважаючи на застереження лікарів про те, що неможна автомобілем перевозити до м. Києва хвору дитину, а тим більше з урахуванням того, що м. Київ має один із самих високих рівнів захворюваності на коронавірус, наполіг на виписці хворої дитини з лікарні.

При цьому йому пропонували залишити з дитиною або самому, або його матері – ОСОБА_11 , до проходження ним повного курсу лікування. Однак стягувач став наполягати на терміновій виписці малолітньої хворої дитини з лікарні з подальшим його транспортуванням до м. Києва, оскільки йому вранці необхідно бути на роботі.

Оскільки судові рішення по справі № 320/508/17, на підставі яких Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 17.09.2019 року було видано виконавчий лист, виконані у повному обсязі, тому оскаржувані акти та постанови суб`єкта оскарження повинні бути визнані протиправними та скасовані, з підстав зазначених заявником вище.

Що ж стосується дій та бездіяльності як посадових осіб, так і біологічного батька ОСОБА_6 , так і його близьких родичів, то вони не є предметом судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки ці обставини сталися після фактичного виконання судового рішення.

Після вчинення насильницьких дій з боку групи осіб відносно малолітньої дитини, за вказівкою працівника поліції ОСОБА_12 , який разом з іншим працівником поліції, безпосередньо припинив протиправні насильницькі дії ОСОБА_2 відносно онука, який наказав заявнику терміново вивезти дитину з місця нападу. Виконуючи вказівку працівника поліції та з метою надання медичної допомоги онуку, заявник прослідувала до травмпункту для надання медичної допомоги та встановлення ступеня тяжкості, отриманих тілесних ушкоджень.

Однак, всупереч дійсним обставинам, безпосереднім учасником яких була головний державний виконавець ОСОБА_13 .Г., заявник вважає протиправними її дії по внесенню до акту державного виконавця від 17.06.2020 року в частині встановлення: «Бабуся забрала дитину і увезла його в невідомому напрямку» є такими, що не відповідають дійсності. З цього приводу її представником – адвокатом Кисіль В.І. були написані заперечення, але головний державний виконавець Кузнецова Г.Г. перекреслила цей акт з запереченнями, зробивши запис: «Анульовано у зв`язку з тим що представником зроблено зауважень не співпадає дійсністю». Після складання повторного акту представник заявника хотів зробити запис про ознайомлення з актом і свою незгоду з останнім реченням, про що будуть подані письмові заперечення до цього акту, але головний державний виконавець Кузнецова Г.Г. стала заперечувати проти цього, вказавши, що він начебто відмовився від підпису.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник – адвокат Леоновець А.О. скаргу підтримали з підстав викладених у скарзі та просили її задовольнити.

В судовому засіданні державний виконавець Мелітопольського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецова Г.Г. заперечувала проти задоволення скарги, зазначила, що всі процесуальні рішенні винесено нею законно, вона діє згідно норм чинного законодавства, а тому скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності. Проти скарги заперечує, просить суд прийняти до уваги, що кримінальні провадження, про які повідомляє заявник ОСОБА_1 закриті 30.08.2019. Повідомляє суд, що 17.06.2020 він звернувся до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області із повідомленнями про викрадення його дитини, заподіяння його синові тілесних ушкоджень. Більше того, необхідним є якомога раніше проведення обстеження його дитини у відповідних спеціалізованих медичних закладах задля виключення генетичної патології (синдрому Морфана) з метою своєчасного лікування чи хірургічного втручання, аби зберегти життя дитині. Від цієї хвороби померла мати дитини. Зволікання з обстеженнями й лікуванням протягом судових тяжб, виконання судового рішення, що може затягтись, лише може усугубити стан здоров`я дитини. Представники державної виконавчої служби, органу опіки та піклування склали відповідні акти, що свідчать про невиконання ОСОБА_1 судового рішення та необхідність залучення психолога. Та є очевидним те, що ОСОБА_1 просто не бажає виконувати судове рішення проте будь-яких об`єктивних підстав для його не виконання, окрім суб`єктивних, не існує. Раніше органом опіки і піклування, службами у справах дітей, судами апеляційної та касаційної інстанції, а також чинним законодавством визначено що ОСОБА_1 , яка не має ніякого статусу, позбавляє дитину права на навчання, належне медичне обслуговування, на повноцінний розвиток та права проживати в біологічній родині, зобов`язана передати дитину батьку, проте остання в будь-який спосіб фактично не бажає виконувати судове рішення та намагається затягти з виконанням судового рішення в процесі виконавчого провадження. Заради сина просить, наполягає на виконанні судового рішення в частині відібрання його дитини та передання її йому, як батькові на виховання, піклування про його здоров`я, таке вкрай необхідне ретельне обстеження та лікування, розвиток, навчання, оскільки ОСОБА_1 не спроможна це забезпечити. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення заявника, її представника, державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, надані до неї документи, зібрані по справі докази, встановивши дійсні правовідносини сторін, приходить до наступних висновків.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Судом встановлено, що 18 червня 2018 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батькові, за участю третьої особи: органу опіки та піклування – виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини, за участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, та служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживання ОСОБА_1 . В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

06 серпня 2019 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в цій справі в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батькові, за участю третьої особи: органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, скасовано та прийнято нову постанову наступного змісту. Відібрати малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та передати його на виховання батькові ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1697 грн. 21 коп./т.5 а.с.57-70/.

27 серпня 2019 року додатковою постановою Запорізького апеляційного суду доповнено абзац третій резолютивної частини постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року та викладено в наступній редакції: «Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в цій справі в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батькові, за участю третьої особи: органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини, за участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, та служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту».

Резолютивну частину постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року доповнено абзацом наступного змісту: «В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити». /т.5 а.с.106-109/.

15 квітня 2020 року Постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в частині, яка не скасована й не змінена апеляційним судом, постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року залишено без змін. Виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року поновлено/т.5 а.с.224-228/.

В постанові викладено мотиви, з яких суд виходив при її постановленні і положення закону, яким він керувався. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

17 вересня 2019 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області видано виконавчий лист № 320/508/17 про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та передачу його на виховання батькові ОСОБА_2

14 травня 2020 року, на підставі вказаного виконавчого листа, головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецовою Г.Г. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за № 62076510/а.с.29/.

В рамках виконавчого провадження № 62076510 головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецовою Г.Г. складено акт від 27 травня 2020 року про встановлення факту добровільного невиконання судового рішення; вимогу від 17.06.2020 року про знаходження 02.07.2020, о 10-00 год., ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в цю годину призначено проведення виконавчих дій, щодо виконання рішення суду – в/л № 320/508/17/а.с.14/; винесено постанову про відкладення виконавчих дій від 17.06.2020 року; постанову про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій від 17.06.2020, постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ від 17.06.2020, постанову про залучення до проведення виконавчих дій від 17.06.2020, складено запис у акті від 17.06.2020 року про його анулювання із-за заперечень адвоката Кисіль В.І., складено акт від 17.06.2020 в частині встановлення: «Бабуся забрала дитину і увезла його в невідомому напрямку».

Копії вказаних процесуальних рішень державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецовою Г.Г. направлено сторонами 17.06.2020 та отримано, зокрема, ОСОБА_1 поштовим зв`язком 22.06.2020 за вих. №№ 66071, 63025, 66063, 66066, 66053/а.с.23/.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ«Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі учиняти виконавчі дії.

Суд звертає увагу, що судом не встановлено порушень закону з боку державного виконавця при винесенні оскаржуваних процесуальних рішень у виконавчому провадження № 62076510.

Всі доводи ОСОБА_1 зводяться до незгоди з судовим рішенням та виконавчим листом № 320/508/17, виданого 17 вересня 2019 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та передати його на виховання батькові ОСОБА_2 .

Вищевикладене свідчить, що скарга ОСОБА_1 необґрунтована та викладені у ній обставини не є такими, що вказують на неправомірність дій Головного державного виконавця Мелітопольського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та доводи заявника, суд приходить до переконання, що акт від 27 травня 2020 року про встановлення факту добровільного невиконання судового рішення, вимога від 17.06.2020, постанова про відкладення виконавчих дій від 17.06.2020, постанова про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій від 17.06.2020, постанова про залучення працівників органів внутрішніх справ від 17.06.2020, постанова про залучення до проведення виконавчих дій від 17.06.2020, запис у акті від 17.06.2020 про його анулювання із-за заперечень адвоката Кисіль В.І., акт від 17.06.2020 в частині встановлення: «Бабуся забрала дитину і увезла його в невідомому напрямку», прийняті та вчинені державним виконавцем Кузнецовою Г.Г відповідно до закону та в межах її повноважень, тому право заявника порушено не було.

Отже, дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства та є законними.

Щодо вимоги про поновлення заявнику строку подачі скарги на акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Г.Г. від 27 травня 2020 року про встановлення факту добровільного невиконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 127ЦПК України передбачено,що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

27 травня 2020 року головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецовою Г.Г. складено акт, що при виїзді за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено,що ОСОБА_1 рішення суду № 320/508/17 про відібрання дитини, самостійно не виконала. Вказаний акт складено в присутності ОСОБА_1 /а.с.13/.

Враховуючи те, що заявниця ОСОБА_1 була присутня під час складання акту головного державного виконавця Кузнецової Г.Г. від 27 травня 2020 року, при цьому не надала до суду жодних доказів, що підтверджують дійсність поважних причин щодо поновлення пропущеного процесуального строку, суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку подачі скарги на акт головного державного виконавця від 27 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 62076510.

Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Г.Г. у виконавчому провадженні № 62076510.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 353-355, 450-452 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимогу про поновлення ОСОБА_1 строку подачі скарги на акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 27 травня 2020 року про встановлення факту добровільного невиконання судового рішення – залишити без задоволення.

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни, заінтересована особа – стягувач ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні № 62076510– залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали суду складено 06 липня 2020 року.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ