Рішення № 9027117, 24.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/11524.03.10 «24»березня 2010 р.Справа № 14/115 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/115

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим"

доАнтимонопольного комітету України

провизнання рішення недійсним та визнання незаконними дії

за участю представників сторін: від позивача- Герастеонок О.І. від відповідача- Ахтімірова М.Г. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: В лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (надалі ТОВ "Атан-Крим") звернулось в господарський суд з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 178-р від 25.05.2009 р. по справі № 28-26.13/43-08/28/05-26/30 та визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування пені у розмірі 500000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що встановлення максимальних роздрібних цін не може бути кваліфіковано як проведення антиконкурентних дій у звязку з тим, що проведення таких дій не обмежує конкуренцію. А у звязку з відсутністю в діях ТОВ "Атан-Крим" ознак антиконкурентності виключає можливість застосування до ТОВ "Атан-Крим" штрафних санкцій за порушення закону. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті рішення № 178-р від 25.05.2009 р. по справі № 28-26.13/43-08/28/05-26/30 порушено шестимісячний строк на застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу, встановленого ст. 250 ГК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.03.2010 в судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

У судове засідання 05.03.2010 р. представник позивач не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2010 р. розгляд справи відкладено на 24.03.2010 р.

Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем пропущено строк оскарження рішення Антимонопольного комітету України.

В судовому засіданні 24.03.2010 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

25 травня 2009 року відповідачем прийнято рішення № 178-р у справі № 28-26.13/43-08/28/05-26/30 (надалі Рішення) яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (м. Феодосія Автономна Республіка Крим, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32085677) щодо одночасного (синхронного) підвищення цін на низькооктанові, високооктанові бензини протягом 2007 року та першого кварталу 2008 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгодженних дій, які стосуються встановлення цін реалізації товарів шляхом вчинення субєктами господарювання схожих дій на ринку роздрібної торгівлі низькооктановими та високооктановими бензинами міста Сімферополя, які призвели до обмеження конкуренції на цих ринках, якщо аналіз ситуації на цих ринках спростовує наявність обєктивних причин для вчинення таких дій.

За зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції Рішенням накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" штраф у розмірі 500000 (пятсот тисяч) гривень.

Не погоджуючись з Рішенням Комітету, позивач 15.02.2010 р. звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про визнання Рішення недійсним та визнання незаконними дій щодо нарахування пені.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Позивач у позовній заяві зазначає, що одержав Рішення Комітету 09.06.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2212047 міститься в матеріалах справи).

Отже, спірне рішення мало бути оскаржено позивачем до 10 серпня 2009 року (оскільки 9 серпня 2009 р. припадає на вихідний день).

Звертаючись 15.02.2010 р. до господарського суду міста Києва позивачем пропущено встановлений ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк для звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що виходячи з положень ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Крім того, положення статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" жодним чином не суперечать положенням ст. 223 ГК України бо ці норми регулюють різні види цивільно-правових строків. Так, перший строк (2 місяці) є регулятивним, тобто строком здійснення суб'єктивних прав і обов'язків. Другий (строк реалізації відповідальності) - є охоронювальним, тобто строком захисту цивільних прав.

Більшість строків у регулятивних цивільних правовідносинах дають можливість здійснювати свої права у межах відведеного часу. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права чи виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне за собою автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному або позовному порядку. Але для деяких правовідносин законодавець встановив присікальність регулятивного строку, закінчення якого означає, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку як такого.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.09.2009 р. у справі № 38/350-18/101.

Оскільки, двохмісячний строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету не може бути відновлено, то 10.08.2009 р. право позивача на оскарження рішення в судовому порядку було припинено і цей регулятивний строк не є строком позовної давності, який відноситься до охоронювальних строків.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи пропуск встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку для оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України та приймаючи до уваги неможливість його відновлення, господарський суд відмовляє в позові в частині визнання Рішення недійсним.

Також, у даному випадку, суд враховує, що вимога про визнання неправомірними дії відповідача щодо нарахування пені у розмірі 500000 грн. є нічим іншим як встановленням фактів, що мають юридичне значення. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право. Їх встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Крім того суд враховує похідний характер вимоги про визнання неправомірними дії відповідача щодо нарахування пені у розмірі 500000 грн. від вимоги про визнання Рішення недійсним, а тому вказана вимога також не підлягає задоволенню із заявлених підстав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо нарахування пені у розмірі 500000 грн. є безпідставними.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 29.03.2010 р.