Ухвала суду № 90270391, 06.07.2020, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/1443/19 № 1-кп/610/28/2020

м. Балаклія 06.07.2020 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

прокурора: Євсюкової Я.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 , захисника: Міщенко І.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_2 , захисника: Новікової А.І.,

секретаря: Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою для запобігання спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 і його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Вважали недоведеними зазначені прокурором ризики, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, просили змінити на цілодобовий домашній арешт.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі «Панченко проти Росії»).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення в справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Рішенням у справі «Белевицький проти Росії» обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи ОСОБА_3 визнав порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований під час досудового розслідування 16.07.2019р. по 13.09.2019р. включно, без визначення розміру застави, крайній раз ухвалою суду продовжений по 31.07.2020р.

На теперішній час судовий розгляд триває, з урахуванням об'єднання 09.12.2019р. кримінальних проваджень щодо кожного з обвинувачених в одне провадження до розгляду справи по суті не приступили з об'єктивних причин.

Судом встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України – обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Цей висновок ґрунтується на: тяжкості злочину і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, а це позбавлення волі на строк від 7 до 10 років – тяжкий злочин, наявності значного кримінального досвіду, наявності 3-х не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей, реального відбування покарання у виді позбавлення волі, відсутності місця роботи та постійного законного джерела доходів, перебування в розшуку під час досудового розслідування.

Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 року № 7-р/2019 положення ч. 5 ст. 176 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), оскільки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення порушує принцип верховенства права і не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканість.

Разом з тим, обвинувачений підтримує відносини з родиною, має постійне місце проживання, одружений, має сина 2011р.н.

Враховуючи вказані обставини, і те, що протягом майже року в ухвалах суду про продовження строку тримання під вартою містяться посилання, фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу у липні 2019р., необхідність належного доведення підстав продовження відносно нього виняткового запобіжного заходу та врахування зменшення ризиків з часом, суд приходить до висновку, що таку тривалість тримання особи під вартою не можна вважати виправданою, і що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, але з максимальним покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягаю лише частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-190, 331 КПК України,

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання прокурора задовольнити частково.

2.Обвинуваченому ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) запобіжний захід з тримання під вартою змінити на домашній арешт, заборонивши йому по 05 вересня 2020 року включно цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

3.Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 :

1)прибувати до суду за кожною вимогою;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3)утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_4 , свідками: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинуваченим ОСОБА_2 ;

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5)носити електронний засіб контролю.

4.В іншій частині клопотання відмовити.

5.Виконання ухвали доручити Балаклійському ВП ГУ НП в Харківській області.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий В.М. Стригуненко