Рішення № 9027012, 25.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/70925.02.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Леман-Україна» До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Планбудсервіс»

Про                              стягнення 645875,74 грн.

                                                                                Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача                     Чайка К.П. (за дов.)

Від відповідачів                    не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Леман-Україна»до товариства з обмеженою відповідальністю «Планбудсервіс»про стягнення 6064610,24 грн., а саме: основного боргу в сумі 3877378,59 грн., пені в сумі 1111528,67 грн., трьох процентів річних в сумі 113849,38 грн., інфляційної складової боргу в сумі 450861,15 грн., процентів за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 388985,31 грн. та штрафу в сумі 122007,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов’язку по оплаті товару, поставленого за умовами договору купівлі-продажу № 2/07/08 від 27.06.2008 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2009 р. порушено провадження у справі № 6/709, розгляд справи призначено на 14.12.2009 р..

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування від позивача додаткових доказів, потрібних для вирішення спору по суті.

Розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р..

Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Зокрема, сторона просить стягнути 161034,11 грн. заборгованості, 20086,28 грн. трьох процентів річних, 127410,48 інфляційної складової, 185551,61 грн. пені, 83164,81 грн. штрафу, 68628,05 грн. процентів за неправомірне користування грошовими коштами, а разом - 645875,74 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився повторно, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи було відкладено на 25.02.2010 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, представників у судове засідання не направив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.06.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Леман-Україна»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Планбудсервіс»(покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 2/07/08 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1), постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором металопрокат (далі - Товар) в асортименті, кількістю, ціною, якістю відповідно до накладних та рахунків-фактур, а покупець зобов’язується оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що факт поставки товару за цінами, в кількості, асортименті та номенклатурі, зазначеним в рахунках-фактурах та/або в видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати Товару (якщо вони вказані в рахунку-фактурі), ціною, загальною кількістю, асортиментом та номенклатурою Товару, які зазначені у рахунках-фактурах та/або в видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунка-фактури, який постачальник поставляє/поставив.

Відповідно до п. 1.3 Договору у ціну Товару включені послуги з навантаження Товару на відкритий транспортний засіб.

Згідно з п. 5.2, п. 5.3 Договору поставка Товару здійснюється на умовах FCA (склад постачальника або станція відправлення), якщо інше не вказано в рахунку-фактурі постачальника або в інших додатках до цього Договору. Товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 3-х календарних днів з моменту здійснення передплати в обсязі, встановленому в п. 7.1 даного Договору. Товар може бути поставлений постачальником й без попередньої оплати. В таких випадках покупець повинен оплатити повну вартість поставленого Товару протягом-5 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 7.1 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок постачальника за кожну партію товару в розмірі 100 % протягом 5 банківських днів.

На виконання умов Договору позивач постав відповідачу Товар на загальну суму 5112915,75 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних згідно з переліком, визначеним в додатку № 1 до позовної заяви. Товар було одержано за довіреностями на отримання матеріальних цінностей (копії –у справі).

Позивачем одночасно з кожною партією Товару був переданий відповідачу пакет документів на Товар, а саме: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна і сертифікат якості заводу-виробника.

Як зазначено позивачем, відповідач за отриманий Товар розрахувався в сумі 4951882,62 грн., з огляду на що неоплаченим залишився Товар на суму 161034,11 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 161034,11 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 161034,11 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до п. 13.4 Договору встановлена відповідальність покупця за прострочення строків оплати Товару, у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати. Крім уплати пені, покупець сплачує постачальникові штраф в розмірі 10 % від суми неоплаченого Товару у вказані в Договорі строки.

Згідно зі здійсненим судом розрахунком розмір пені становить 242986,76 грн., позивач просить стягнути 185551,61 грн. пені. Оскільки підстав для стягнення суми більшої ніж вимагає позивач суд немає, підлягає до стягнення пеня в розмірі 185551,61 грн.

Штраф за розрахунком суду підлягає до стягнення в розмірі 40917,04 грн.

У задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 42247,77 грн. судом відмовлено.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами Договору не передбачено сплату процентів за користування грошовими коштами, сторони не є фізичними особами і застосування аналогії у даних правовідносинах неможливе, оскільки є прямий припис закону –проценти встановлюються договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів за неправомірне користування коштами у розмірі 68628,05 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком суду з відповідача підлягають до стягнення три проценти річних в сумі 20008,08 грн. та інфляційна складова боргу в сумі 113303,06 грн. (274338,57 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції).

У задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних в розмірі 78,20 грн. та 14106,42 грн. інфляційної складової боргу судом відмовлено.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 274338,57 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 185551,61 грн. пені, 40917,04 грн. штрафу, 20008,08 грн. трьох процентів річних, а разом 520815,30 грн.

В іншій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача-1 підлягає стягненню 5208,15 грн. державного мита та 190,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Планбудсервіс»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б.18, фактична адреса: м. Київ, вул. Волошська, 51/27 б, код 32314554) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Леман-Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 32665054) 274338,57 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 185551,61 грн. пені, 40917,04 грн. штрафу 20008,08 грн. трьох процентів річних, 5208,15 грн. державного мита та 190,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 С.А. Ковтун

Рішення підписано 29.03.2010 р.