Рішення № 90268928 від 26.06.2020 , Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2814/13-ц

Провадження № 2/553/3/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.06.2020м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.

при секретарі - Заяц А.В., Камуз Я.М., Конновій Є.В., Іжик А.В.,

за участю:

представника позивача Публічного акціонерного товариста «УкрСиббанк» - Тіторенка І.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Ярошенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11328502000 від 05.06.2008 року та відсотків нарахованих за користування кредитом, стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2013 року позивач ПАТ «УкрСиббанк» в особі представника позивача Дорогань В.О. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором . № 11328502000 від 05.06.2008 року та процентів, нарахованих за користування кредитом.

Ухвалою від 03 квітня 2014 року цивільну справу № 553/2841/13ц, провадження № 2/553/38/2014 за позовом ПАТ «УкрСиббак» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів нарахованих за користування кредитом та цивільну справу № 553/2814/13ц, провадження № 2/553/37/2014, за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – об`єднано в одне провадження.

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовлено в повному обсязі в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2014 року – залишено без змін.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 10 грудня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2014 та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2014 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

11 лютого 2015 року дана справа надійшла до Ленінського районного суду на новий судовий розгляд, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 10 грудня 2014 року.

14 лютого 2015 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 04 березня 2015 року проведено попереднє судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

23 липня 2015 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивачем ставились вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,2 кв.м., загальною площею 48,8 кв.м., що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 01 листопада 2006 року, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 16824765, та записано в реєстраційну книгу за № 125-16950, та є власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності для задоволення вимог АТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11328502000 від 05.06.2008 року, в сумі 64986,33 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2015 року становить 1 410 228,18 грн., з яких: заборгованість по кредиту 35 582, 78 доларів США, що еквівалентно 772,159.92 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 21,177.09 дол. США, що еквівалентно 459,550.94 грн.; а також заборгованість по пені в розмірі 178 517, 32 грн., з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту – 21,605.33 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 156, 911.99 грн..

Встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку», та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеної відповідно до законодавства, та стягнення судових витрат.

Так, 24 липня 2015 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивачем ставились вимоги про ухвалення судом рішення про солідарне стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року у розмірі 64 986,33 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2015 року становить 1 410 228, 18 грн., з яких: заборгованість по кредиту – 35 582,78 дол. США, що еквівалентно 772,159.92 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 21,177.09 дол. США, що еквівалентно 459,550.94 грн., а також заборгованість по пені в розмірі 178 517,32, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту 21 605,33 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 156 911,99 грн. та стягнення в солідарному порядку судових витрат у вигляді судового збору у сумі 3 654,00 грн..

30 листопада 2015 року, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог в якій позивач просив ухвалити судом рішення про солідарне стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року у розмірі 56 759,87 дол. США, з яких: заборгованість по кредиту – 35 582,78 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом – 21,177.09 дол. США, а також заборгованість по пені в розмірі 178 517,32, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту 21 605,33 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 156 911,99 грн. та стягнення в солідарному порядку судових витрат у вигляді судового збору у сумі 3 654,00 грн..

Поряд з цим, 30 листопада 2015 року позивачем подано завяу про уточнення позовних вимог, в якій просили звернутистягнення на предмет іпотеки, а саме – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,2 кв.м., загальною площею 48,8 кв.м., що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 01 листопада 2006 року, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 16824765, та записано в реєстраційну книгу за № 125-16950, та є власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності для задоволення вимог АТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11328502000 від 05.06.2008 року, в сумі 56759,87 дол. США, в тому числі: заборгованість по кредиту – 35582,78 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом – 21177,09 дол. США, а також заборгованість по пені в розмірі 178 517,32 дол. США, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту -21605,33 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом -156911,99 грн..

Встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності проведеної відповідно до законодавства та стягнення судових витрат.

Згідно ували суду від 13 грудня 2016 року призначено у справі судово – економічну експертизу.

16 березня 2017 року провадження у справі поновлено, призначено справу до судового розгляду.

Згідно ухвали суду від 27 березня 2017 року витребувано додаткові документи за клопотанням судового експерта Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокарісуа – Шейко О.М. для проведення призначеної у справі ухвалою суду від 13.12.2016 року судово – економічної експертизи.

31 серпня 2017 року ухвалою суду поновлено провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

17 січня 2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року у сумі 71 759,02 доларів США, а також пеню в сумі 286 780,48 грн..

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,2 кв.м., загальною площею 48,8 кв.м., що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності від 01.11.2006 року, виданого Управлінням житлово – комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 16824765, та записано в реєстраційну книгу за № 1225-16950, для задоволення вимог АТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, в сумі 71 759,02 дол. США та 286 780,48 грн., шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», за оцінкою, здійсненою суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» сплачений судовий збір в сумі 34 659, 36 грн., по 11 553,12 грн. з кожного.

Згідно ухвали суду від 13 лютого 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження зі стадії судового розгляду справи, у відповідності до вимог ЦПК України, який набрав чинність 15 грудня 2017 року.

12 січня 2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року у сумі 71 759,02 доларів США, а також пеню в сумі 286 780,48 грн..

Згідно постанови Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2018 року – скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2018 року прийнято справу до розгляду відкрито загальне позовне провадження, призначено справу до підготовчого провадження.

23 серпня 2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рахунок № 29090000000113, код в ЄДР 09807750, МФО 351005, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року в сумі 75 442,10 доларів США (сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок два долара США 10 цент), а також пеню в сумі 362 398,71 грн. (триста шістдесят дві тисячі триста дев`яносто вісім грн.. 71 коп.).

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,2 кв.м., загальною площею 48,8 кв.м., що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 01 листопада 2006 року, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 16824765, та записано в реєстраційну книгу за № 125-16950, для задоволення вимог АТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11328502000 від 05.06.2008 року, в сумі 75 442,10 доларів США та 362 398,71 грн., шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», за оцінкою, здійсненою суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рахунок № 29090000000113, код в ЄДР 09807750, МФО 351005, сплачений судовий збір в сумі 36 379,82 грн., по 12 126 грн. 61 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 762,00 грн..

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1600,00 грн., по 533,33 грн. з кожного.

В ході підготовчого провадження стороною відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подано відзив, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В свою чергу стороною позивачів 09 жовтня2018 року подано відповідь на відзив відповідачів, в якому вказували про безпідставність тверджень зазначених останніми у відзиві, та наполягали на задоволенні позовних вимог.

Поряд з цим, 23 жовтня 2018 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Ярошенко С.М. подано відзив на збільшені позовні вимоги задоволенні, в яких остання прохала відмовити.

24 жовтня 2018 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Ярошенко С.М. подано заперечення на відповідь на відзив.

Згідно ухвали суду від 29 жовтня 2018 року продовжено строки підготовчого провадження, у відповідності до ст. 189 ЦПК України.

Зобов`язано ПАТ «УкрСиббанк» надати суду для огляду оригінали всіх письмових доказів, що раніше подавались у вигляді копій, а саме: кредитного договору № 11328502000 від 05.06.2008 року з усіма додатками до них, що невід`ємними частинами додаткових угод.

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року в задоовленнні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Ярошенко С.М. про залишення позовних вимог без розгляду у справі - відмовлено за безпідставністю та необгрунтвоаністю.

18 грудня 2019 року закрито підготовче провдаженння, призначено справу до судового розгляду у відповідності до ухвали суду.

21 травня 2019 року на адресу судового експерта Полтавського відділення Харківського науково – дослідного інституту судових експертиз ім. засл. пров. Бокаріуса Шейко О.М. направлено додатові запитання у відповідності до вимог ст. 239 ЦПК України.

16 вересня 2019 року судових експертом направлено відповіді на питанння поставлені у листі суду від 21.05.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» Тіторенка І.А., збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні .

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Ярошенко С.М. збільшені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

В судове засіданні відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явились, але надали на адресу суду заяви, в яких прохали проводити судовий розгляд справи у їх відсутність, при цьому, вказували, що позовні вимоги не визнають у повному обсязі, прохали відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю.

Суд вислухавши пояснення сторін по справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає позов ПАТ «УкрСиббанк» таким, що підлягає до задоволення, за наступних обставин.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

05.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») (далі - Банк) та ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11328502000 (далі – Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 4.2 Договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті на загальну суму 38 900 дол. США, що еквівалентом за курсом НБУ на дату укладення договору 188 742,80 грн., надання кредиту здійснюється терміном до 04.06.2018 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримати кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов`язання згідно з Договором у повному обсязі.

Згідно з п.1.3.1 Договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 15,00 відсотків річних за час фактичного користування кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України банк чи інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Принцип повернення, строковості, та оплатності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором від 05.06.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Відповідно до умов Договору поруки, ОСОБА_2 зобов`язується відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Договору. Відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарною.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК – в разі солідарного обов`язку відповідачів кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх відповідачів разом, так і віл будь-кого з них окремо. При цьому, згідно абз. 2 ч. 2 тієї ж статті ЦК - солідарні відповідачі залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено Договором поруки.

Частиною 1 статті 638 ЦК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умовами про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, за порушення відповідачем ОСОБА_1 термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених Кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісії, Банк має право вимагати від ОСОБА_1 додатково сплати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним Договором, 05.06.2008 року між Банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки.

Згідно п. 1.1. Іпотечного договору – предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: 2 (двох) кімнатна квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 29,2 кв.м., загальною площею 48,8 кв. м.

Предмет іпотеки є власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право власності від 01 листопада 2006 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської Ради, та зареєстровано в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 16824765, та записано в реєстрову книгу за № 125-16950.

Ринкова вартість предмета іпотеки згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності становить 262 000,00 грн..

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Статтею 25 ч. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур.

Відповідно до положення статті 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Як вбачається з м матеріалів даної справи, відповідно до трьох меморіальних ордерів у червні 2008 року було зараховано на належні ОСОБА_1 поточні рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 трьох траншів:

-05.06.2008 р. – 19 235,00 дол. США за меморіальним ордером № 0607524032;

-09.06.2008 р. – 2 000,00 дол. США за меморіальним ордером № 0607600426;

-24.06.2008 р. – 18 565,00 дол. США за меморіальним ордером № 0607968659.

Таким чином, загальна сума отриманих ОСОБА_1 у червні 2008 року траншів дорівнює ліміту кредитної лінії в сумі 38 900 дол. США.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, а також відповідно до Виписки за кредитним договором, ОСОБА_1 у червні 2008 року здійснювалися погашення заборгованості:

-13.06.2008 р. – 900,00 дол. США;

-24.06.2008 р. – 18 565,00 дол. США;

-04.07.2008 р. – 324,17 дол. США,

що в загальній сумі складає - 19 789,17 дол. США.

З огляду на викладене, часткове повернення отриманих кредитних коштів дозволило ОСОБА_1 в подальшому отримувати транші в межах повернутих сум згідно з абз. 3 п. 1.1. Кредитного договору, що в свою чергу спростовує твердження відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Ярошенко С.М. про здійснення з боку Банку недобросовісної кредитної політики щодо ОСОБА_1 , з приводу того, що йому, на їх думку, не було надано кредитних коштів в розмірі ліміту кредитної лінії, визначеному пунктом 1.1. Кредитного договору, що не відповідає дійсності.

Твердження відповідачів про те, що 30.01.2009 р. між ОСОБА_1 та позивачем укладено дві додаткові угоди до Кредитного договору - №2 та № 3, якими змінено кінцевий термін повернення кредиту та змінено номер кредитного договору з 11328502000 на 11328502001, а 25.03.2009 р. укладено додаткові угоди до кредитного договору № 1, 4, якими змінено номер договору з 11328502001 на 11328502002, суд визнає неспроможними за наступних обставин.

Як встановлено в ході судового розгляду даної справи, відповідачами цілеспрямовано замовчується та обставина, що укладення 30.01.2009 р. та 25.03.2009 р. вказаних додаткових угод між сторонами Кредитного договору було зумовлено виникненням фінансових труднощів у ОСОБА_1 , в зв`язку з чим Банк пішов йому на зустріч й двічі провів реструктуризацію заборгованості.

При цьому, відповідачами в своїх запереченнях зазначається, що строки повернення траншів позивачем (Банком) ОСОБА_1 не надавалися, що не відповідає дійсним обставинам справи, на підставі наступного.

Відповідно до умов кредитного договору (п. 1.1.) ОСОБА_1 вправі отримати кредитні кошти у вигляді одного або декількох траншів в межах ліміту кредитної лінії та кінцевого строку, встановленого договором; в разі повернення кредитних коштів, позичальник має право отримати нові транші в межах встановленого ліміту.

Отже, з вищезазначеного слідує, що умовами кредитного договору не передбачені кінцеві строки кожного з отриманих ОСОБА_1 траншів, а надано йому можливість користуватися отриманими кредитними коштами або в межах загального строку кредитного договору, або – з поверненням кожного траншу у строки, визначені ОСОБА_1 самостійно в межах загального строку кредитування, з можливістю при виникненні необхідності отримати нові транші в межах повернутих сум.

Зазначене підтверджується копіями заяв ОСОБА_1 на отримання траншів, що містяться в матеріалах справи, відповідно до змісту яких, він, керуючись умовами Кредитного договору, строк повернення кожного траншу не визначає.

Дані фактичні обставини були підтверджені представниками позивача в ході судового розгляду даної справи.

Таким чином, твердження відповідачів про те, що ОСОБА_1 . Банком не надавались відомості про строки повернення кожного з траншів, суперечать умовам Кредитного договору.

В свою чергу, твердження відповідача ОСОБА_1 та його представника – адвоката Ярошенко С.М. про те, що ОСОБА_1 30.01.2009 р. та 25.03.2009 р. під час підписання додаткових угод до кредитного договору не було надано додатків до них – «Графіків платежів; визначення сукупної вартості кредиту» - спростовуються наступним.

Істотні умови, які має містити кредитний договір, встановлені статтею 1054 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», це – сума кредиту, строк, права та обов`язки сторін, умова про можливість дострокового погашення кредиту та ін..

З огляду на викладене, вказаний Кредитний договір містить всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

Разом з цим, визначення сукупної вартості кредиту, яка, відповідно до розділу 3 Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р., складається з реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, істотною умовою кредитного договору не є, оскільки за виключенням, даним у вказаній Постанові НБУ, до складу сукупної вартості кредиту включаються платежі позичальника третім особам – нотаріусу, оцінщику предмета іпотеки, страховику, тощо за договорами, укладеними між ОСОБА_1 та цими третіми особами, та в яких АТ «УкрСиббанк» стороною не є.

Вказані фактичні обставини були підтверджені твердженнями представників позивача в судових засіданнях, які суд вважає обґрунтованим та приймає їх до уваги.

Таким чином, наявність або відсутність у ОСОБА_1 додатків до додаткових угод, укладених між ним та позивачем 30.01.2009 р. й 25.03.2009 р., якими визначається сукупна вартість кредиту, доказової сили у судовому спорі про стягнення кредитної заборгованості не має та позовних вимог Позивача не спростовує.

Крім того, стороною співвідповідача ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи зазначалося, що Банком надано суду в якості доказу отримання ОСОБА_1 09.06.2008 р. траншу в сумі 2 000 дол. США, меморіальний ордер № НОМЕР_3 , який є неналежним доказом, оскільки згідно з ним вказані кошти зараховано не на поточний рахунок № НОМЕР_4 , зазначений в п. 1.5 Кредитного договору, а на рахунок № НОМЕР_2 .

Суд не може прийняти до уваги дані твердження сторони співвідповідача до уваги, з огляду на наступне.

Так, згідно з графою «Призначення платежу» меморіального ордеру № 0607600426 від 09.06.2008 р. кошти в сумі 2 000,00 дол. США є наданням кредиту згідно угоди 11328502000 від 05.06.2008 р.; одержувачем є ОСОБА_1 .

Відповідно до Виписки про рух коштів за поточним рахунком НОМЕР_2 , належним ОСОБА_1 , а також – копії договору про відкриття цього рахунку за № 111936 від 10.02.2006 р. з додатками, які підтверджують приналежність вказаного поточного рахунку саме ОСОБА_1 та використання ним отриманих 09.06.2008 р. кредитних коштів в сумі 2 000,00 дол. США безпосередньо за Кредитним договором №11328502000 від 05.06.2008 р., а тому твердження представника ОСОБА_1 про отримання ним даної суми коштів, але за іншим кредитним договором - є неспроможними.

Дані обставини підтверджуються і копією касового документа – Заяви на видачу готівки № 18 від 09.06.2008 р. з власноручним підписом ОСОБА_1 про отримання ним 2 000,00 дол. США з рахунку № НОМЕР_2 , що вказує про волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на отримання даного траншу саме з цього рахунку та про фактичне отримання його останнім.

Разом з цим, представником співвідповідача ОСОБА_1 адвокатом Ярошенко С.М. під час судового розгляду заперечувалася сума заборгованості, що має сплатити ОСОБА_1 позивачу відповідно до розрахунків заборгованості, доданих до позовної заяви та до заяв про збільшення позовних вимог, оскільки ним сплачено, на їх думку, 114 139,68 дол. США з отриманих 95 100 дол. США, і, крім того, у розрахунку заборгованості, наданому суду Банком, станом на 27.04.2009 р. залишок заборгованості становить «0», а тому ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором сплачено повністю, а позовні вимоги Банку є безпідставними.

Дані твердження заперечувалися представниками позивача та є неспроможними за наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви та до заяв про збільшення позовних вимог, складається з наступних складових.

По-перше, довідки-розрахунку за період 05.06.2008 р. до дати першої реструктуризації, проведеної у зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 до Банку, а саме – до 30.01.2009 р..

В свою чергу, даний розрахунок має дві складові:

-Розрахунок заборгованості за основним боргом (тілом) кредиту у вказаний період та

-Розрахунок заборгованості за процентами у цей же період.

Відповідно до наданих позивачем суду копій меморіальних ордерів, Виписок по Кредитному договору, по поточним рахункам ОСОБА_1 та касових документів, згідно з якими ОСОБА_1 фактично отримував кошти за Кредитним договором, з 05.06.2008 р. до 30.01.2009 р. позивачем було 10-ма траншами надано, а ОСОБА_1 отримано:

-05.06.2008 р. – 19 235,00 дол. США за меморіальним ордером № 0607524032;

-09.06.2008 р. – 2 000,00 дол. США за меморіальним ордером № 0607600426;

-24.06.2008 р. – 18 565,00 дол. США за меморіальним ордером № 0607968659;

-04.07.2008 р. – 5 500,00 дол. США за меморіальним ордером № 0609017384;

-05.08.2008 р. – 12 000,00 дол. США за меморіальним ордером № 0610510084;

-18.08.2008 р. – 5 500,00 дол. США за меморіальним ордером № 0610824176;

-26.08.2008 р. – 25 000,00 дол. США за меморіальним ордером № 0610948406;

-28.08.2008 р. – 5 000,00 дол. США за меморіальним ордером № 0611013257;

-10.09.2008 р. – 1 700,00 дол. США за меморіальним ордером № 0612113581;

-18.09.2008 р. – 600,00 дол. США за меморіальним ордером № 0612345892.

Таким чином, судом встановлено, що загальна сума кредитних коштів, отриманих ОСОБА_1 у червні-вересні 2008 р. складає 95 100 дол. США.

Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості за основним боргом за період з дня укладення Кредитного договору до дня проведення першої реструктуризації (30.01.2009 р.) ОСОБА_1 здійснено такі погашення за «тілом» кредиту:

-13.06.2998 р. – 900,00 дол. США;

-24.06.2008 р. – 18 565,00 дол. США;

-04.07.2008 р. – 324,17 дол. США;

-14.07.2008 р. – 3 520,00 дол. США;

-06.08.2008 р. – 324,17 дол. США;

-12.08.2008 р. – 4 000,00 дол. США;

-20.08.2008 р. – 29 600,00 дол. США;

-09.09.2008 р. – 327,87 дол. США;

-11.11.2008 р. – 264,48 дол. США.

Усього ОСОБА_1 сплачено основного боргу «тіла» кредиту за вказаний період 57 825,69 дол. США.

Різниця між отриманими ОСОБА_1 коштами та сплаченими станом на 30.01.2009 р. складала 37 274,31 дол. США (останній рядок колонки «Загальний залишок заборгованості» розрахунку основного боргу до проведення першої реструктуризації).

За вказаний період ОСОБА_1 сплачено процентів за користування кредитними коштами в сумі 2 248,00 дол. США (останній рядок розрахунку заборгованості за процентами за період до проведення першої реструктуризації).

По-друге, другої частини розрахунку заборгованості, яка також складається з двох частин – з розрахунку боргу за «тілом» кредиту та по процентах за період з 30.01.2009 р. до 25.03.2009 р., що є датою проведення другої реструктуризації заборгованості за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості за «тілом» містить інформацію про те, що загальна сума боргу ОСОБА_1 перед Банком станом на 30.01.2009 р. складає 37 274,31 дол. США, що є залишком його заборгованості до проведення реструктуризації (перший рядок останньої колонки).

За період з 30.01.2009 р. до 25.03.2009 р., ОСОБА_1 було здійснено 20.03.2009 р. лише один платіж за «тілом» кредиту в сумі 26,38 дол. США (останній рядок шостої колонки розрахунку заборгованості за кредитом за цей період).

Загальний залишок заборгованості склав 37 247,93 дол. США.

При цьому, дана Довідка-розрахунок заборгованості закінчується графою «Усього заборгованість за кредитом – 0,00», на чому акцентували увагу і сторона ОСОБА_1 ..

Щодо даного запису представниками позивача в ході судового розгляду справи було зазначено, що такий запис пояснюється особливістю обліку банківських операцій з проведення реструктуризації шляхом видачі нового кредиту у розмірі залишку заборгованості, а саме 37 247,93 дол. США, та погашення ним діючої заборгованості, тож, у розрахунку борг 25.03.2009 р. «обнулено», але обов`язок ОСОБА_1 по сплаті заборгованості у вказаній сумі залишився надалі згідно з умовами умов Кредитного договору.

По-третє, розрахунок стосується періоду з дати другої реструктуризації, що відбулася 25.03.2009 р., до даного часу.

Відповідно до розрахунку по «тілу» кредиту станом на 25.03.2009 р. за кредитним договором існує заборгованість в сумі 37 247,93 дол. США.

Згідно з колонками 4, 5 даного розрахунку ОСОБА_1 за весь час з 25.03.2009 р. здійснено платежі з повернення «тіла» кредиту:

-05.05.2009 р. – 34,39 дол. США;

-08.05.2009 р. – 0,02 дол. США;

-10.12.2009 р. – 206,61 дол. США;

-11.02.2010 р. – 71,88 дол. США;

-16.03.2010 р. – 37,43 дол. США;

-29.03.2010 р. – 38,20 дол. США;

-16.04.2010 р. – 499,99 дол. США;

-27.04.2010 р. – 41,04 дол. США;

-27.05.2010 р. – 46,01 дол. США;

-20.08.2010 р. – 29,63 дол. США;

-22.09.2010 р. – 95,76 дол. США;

-24.01.2011 р. – 187,52 дол. США;

-17.06.2011 р. – 225,90 дол. США;

-23.08.2011 р. – 0,98 дол. США;

-23.09.2011 р. – 149,79 дол. США.

Судом встановлено, що після 23 вересня 2011 року ОСОБА_1 платежів на повернення основного боргу не здійснював.

При цьому загальна сума сплаченої ОСОБА_1 заборгованості за «тілом» кредиту у період з 25.03.2009 року до даного часу складає 35 582,78 дол. США (37247,93 – 1 665,15 дол. США).

Згідно з розрахунком заборгованості за процентами у період з 25.03.2009 р. до даного часу ОСОБА_1 сплачено 14 272,00 дол. США (останній рядок 9 колонки Довідки-рахунку заборгованості по процентах за користування кредитом); останній платіж по процентах ОСОБА_1 здійснено 06.06.2012 року.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що числові значення сум заборгованості, вказаних у Довідці-розрахунку, доданій позивачем до позовної заяви та до заяв про збільшення позовних вимог й перелічених вище, повністю відповідають числовим виразам - Виписки по кредитному договору та по поточних рахунках, належних ОСОБА_1 , меморіальних ордерів, згідно з якими відбувалася видача траншів, касових документів, відповідно до яких ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, та касових документів, згідно з якими ним здійснювалося погашення заборгованості.

З урахуванням викладеного, твердження відповідачів та представника ОСОБА_1 – адвоката Ярошенко С.М. про відсутність заборгованості останнього за даним Кредитним договором та про безпідставність позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до відповідачів повністю спростовуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Розділом 4 Кредитного договору «Відповідальність сторін» передбачено, що в разі виникнення грошових зобов`язань позичальником, на суми простроченої заборгованості нараховується пеня; пунктом 4.1 Договору сторони досягли згоди про розмір та порядок нарахування пені, що в свою чергу спростовує твердження сторони відповідача про те, що Кредитним договором право позивача на нарахування пені за порушення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань не передбачено, як такі, що не відповідають матеріалам справи.

Разом з цим, частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Дана норма не передбачає обов`язку позикодавця направлення кредитору будь-яких вимог до пред`явлення позову до суду.

Таким чином, твердження сторони відповідачів про те, що позивач не дотримався перед зверненням з позовом до суду порядку для дострокового стягнення всієї суми заборгованості, передбаченої п. 6.1.2 Кредитного договору.

Крім того, судом встановлено, що 17.09.2012 року між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Агенцією з комплексного захисту бізнесу «Дельта-М» укладено договір № 1 про надання послуг, відповідно до якого Банк передав даній юридичній особі право на супровід заходів з примусового стягнення заборгованості з боржників за кредитними договорами згідно з додатками до цього договору.

Станом на дату надіслання вимог відповідачам, а саме – 20.05.2013 року, супровід процедури примусового стягнення заборгованості у даному судовому провадженні здійснювався ТОВ «Агенція з комплексного захисту бізнесу «Дельта-М»».

Таким чином, твердження відповідачів про відсутність права співробітників ТОВ «Агенція з комплексного захисту бізнесу «Дельта-М»», які представляли інтереси АТ «УкрСиббанк» у даному позовному провадженні на підставі вказаного договору та довіреності позивача, спростовується викладеним та письмовим доказом – договором від 17.09.2012 року, який вказує про те, що порядок дострокового стягнення заборгованості, передбачений п. 6.1.2 Кредитного договору, Позивачем дотримано.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 та його представником наполегливо стверджувалося про те, що відповідно до проведеної в межах даної цивільної справи судової економічної експертизи, за висновком якої експертом досліджено Виписки за Кредитним договором, надані позивачем, та зроблено висновок про те, що 23.03.2009 року відбулося погашення заборгованості в сумі 37 247,93 дол. США за рахунок переплати, а тому ОСОБА_1 за кредитним договором свої зобов`язання виконав.

В свою чергу представники позивача заперечували проти таких висновків та пояснень сторони відповідача, в зв`язку з їх безпідставністю.

З даними твердженнями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суд не може погодитися за наступних обставин.

Так, відповідно до п. 1.16 Постанови НБУ від 27 грудня 2007 року № 481 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України» Банк має відображати в бухгалтерському обліку суттєві зміни умов за фінансовим інструментом або його частиною таким чином: банк відображає в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового інструменту так і нового фінансового інструменту.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 30.12.1998 р. № 566 (зі змінами), банки самостійно визначають свою облікову політику, обирають систему та підсистеми бухгалтерського обліку, виходячи з потреб управління банком, розробляють систему і форми управління обліку, внутрішньої звітності та контролю операцій.

Згідно з Обліковою політикою АТ «УкрСиббанк» на 2009 рік, котра складається кожного року, аналітичні рахунки для обліку кожної окремої кредитної операції не відкриваються. Аналітичний облік ведеться за кожним окремим договором (траншем) у модулі CML AБC SAP for banking.

Для оптимізації операційних процедур по бухгалтерському обліку кредитних операцій Банк використовує транзитний рахунок 3739, рахунки кредиторської (2909,3648) та дебіторської заборгованості (2809,3548) з подальшим відображенням основного боргу, процентів, комісій за відповідними рахунками з обліку кредитних операцій.

З метою дотримання вимог щодо обліку та звітності НБУ, забезпечення аналізу кредитів та кредитних операцій, що містять реструктуризовану кредитну заборгованість банк і позичальник укладають додаткову угоду до кредитного договору з встановленням нового графіку погашення основного боргу та/або процентів. В разі необхідності відкриття нового траншу в додатковій угоді зазначається новий номер кредитного договору. При цьому прострочена та строкова заборгованості за основним боргом реструктуризованого кредиту переносяться на новий транш.

Заборгованість за новим траншем завжди дорівнює заборгованості за реструктуризованим кредитом.

Таким чином, реструктуризація проводиться шляхом надання позичальнику нового кредиту у сумі залишку заборгованості за кредитом, що реструктуризується або – шляхом перенесення його на новий транш. Саме даною сумою проводиться погашення заборгованості за діючим кредитом, а заборгованість за виданим траншем залишається діючою до погашення позичальником.

Так, судом встановлено, що 30.01.2009 року для проведення операції з реструктуризації заборгованості по кредитному договору № 11328502000 був виданий новий транш за договором в обліковій системі банку № 11328502001 (згідно з додатковою угодою до договору №3).

Цим траншем було погашено заборгованість за договором, який в обліку значиться як № 11328502000.

Заборгованість за наданим траншем за договором, який в обліку значиться як № НОМЕР_5 , залишилася до погашення ОСОБА_1 ..

В обліку при цьому було проведено банківські проводки:

Дебет рахунку наданого кредиту № 2203 на суму 37,274.34 дол. США

Кредит балансового рахунку № 3739.

Аналогічно за описаним алгоритмом дій проведено реструктуризацію 25.03.2009 року – був відкритий новий рахунок 11328502002 та проведені внутрішньобанківські операції по відображенню в обліку реструктуризованої заборгованості на суму 37,247.93 дол. США згідно з Додатковою угодою № 4 до Кредитного договору № 11328502001 від 25.03.2009 року (в Додатковій угоді № 3 вказані всі три номери для їх ідентифікації), тобто – надано новий транш, яким було погашено заборгованість за попереднім траншем, а надані у кредит ОСОБА_1 кошти 25.03.2009 року залишилися до погашення відповідно до графіку погашення кредиту.

Тож, на підставі вказаного чітко вбачається, що грошові кошти на погашення заборгованості по «тілу» кредиту в сумі 37,274.31 дол. США 30.01.2009 року та в сумі 37,247.93 дол. США 25.03.2009 року від позичальника ОСОБА_1 на рахунки банку не надходили.

При цьому, ОСОБА_1 та його представником – ОСОБА_4 не було спростовано дані твердження сторони Позивача, суду не надано письмових доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_1 , на їх думку, погашення заборгованості 25.03.2009 року.

Існування заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором після 25.03.2009 року підтверджується також касовими документами - Заявами на переказ готівки, згідно з якими ОСОБА_1 здійснював платежі на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором в 2010-2011 роках, Випискою за кредитним договором, розрахунками, доданими позивачем до позовної заяви та до заяв про збільшення позовних вимог.

В свою чергу, сторона відповідача ОСОБА_1 в ході судового розгляду наголошувала та стверджувала про те, що позивачем за весь час розгляду справи надано суду копії лише трьох заяв ОСОБА_1 на отримання траншів з десяти, що спростовує - позовні вимоги про надання ОСОБА_1 кредитних коштів та відповідно наявність у останнього кредитної заборгованості.

Дані твердження сторони відповідача спростовуються наданими суду копіями косових документів з його власноручним підписом про отримання у касі банку: