Рішення № 9026768, 24.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/65-3/7924.03.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства “Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України “УкрНДІінжпроект” до Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Філія “КиївСіті” Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” простягнення Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаКолосовський Ю.О., Юхименко М.П. представники

від відповідачаСєтов М.О. представник

від третьої особиКабак О.В. представник Рішення прийняте 24.03.2010, оскільки 19.03.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України “УкрНДІінжпроект”про усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Банк “Фінанси та кредит” з нежитлових приміщень першого поверху та підвалу будівлі літери “А”по вул. Тургенєвській, 38 в м. Києві та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Банк “Фінанси та кредит” неустойки в розмірі 22 200 грн.

05.04.2007 позивачем була подана заява про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 22 200 грн. неустойки, 1 297 717, 20 грн. збитків (фактично понесені витрати на сплату штрафних санкцій та неодержаний прибуток); усунути перешкоди у реалізації права власності ВАТ “Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України “УкрНДІінжпроект” на нерухоме майно та виселити ТОВ “Банк “Фінанси та кредит” з нежитлових приміщень першого поверху та підвалу будівлі літери “А”по вул. Тургенєвській, 38 в м. Києві.

20.01.2009 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 174371,45 грн.

Таким чином, судом розглядається остання редакція позовних вимог, які викладені в уточненнях, що надійшли 20.01.2009, та підтримуються позивачем у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору оренди та законодавства відповідач не повернув обєкт оренди після закінчення строку дії Договору та продовжував ним користуватись до 11.04.2007. У звязку з цим у позивача виникло право на підставі ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України вимагати від відповідача сплати неустойки.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що 03.11.2003 між позивачем та відповідачем було укладено новий Договір оренди строком дії з 03.11.2003 до 31.12.2009, яким було анульовану дію всіх попередніх договорів оренди приміщення по вул. Тургенівській, 38. Також відповідачем подано заяву про застосування спеціальної позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В :

30.08.2001 між Відкритим акціонерним товариством “Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України “УкрНДІінжпроект” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Банк “Фінанси та кредит” в особі керуючого філією “Київське регіональне управління” ТОВ “Банк “Фінанси та кредит” правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит”, (орендар) було укладено Договір на оренду нежилого приміщення (далі - Договір).

Під час дії Договору сторонами укладались Додаткові угоди та доповнення, якими вносились зміни щодо площі обєкта оренди та орендної плати.

За умовами вказаного Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 29.09.2006 орендодавець здає, а орендар приймає у тимчасове користування частину нежилого приміщення, розташованого в м. Києві в будинку № 38 по вул. Тургенєвській, площа офісного приміщення 430 кв.м, площа складського приміщення 48 кв.м для користування в цілях, що визначаються статутними завданнями орендаря.

Згідно з п. 1.2 Договору термін оренди встановлюється на період з 01.09.2001 по 31.12.2006.

Відповідно до п. 7.1 Договору Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2006. Договір автоматично продовжується ще на 10 років, якщо жодна з сторін не заявить про своє бажання його розірвати.

29.11.2006 року позивачем було надано відповідачу лист-повідомлення № 1-523, у якому позивач повідомив про відсутність наміру на продовження дії Договору оренди від 30.08.2001 і заявив, відповідно до п. 7.1. договору, про своє бажання розірвати договір, скласти акт приймання-передачі об'єкта оренди і акт звірки взаєморозрахунків (належним чином засвідчена копія вказаного листа з відміткою відповідача про отримання міститься в матеріалах справи).

13.12.2006 позивач надав відповідачу лист № 1-541 з пропозицією укладення нового договору оренди з новими розмірами орендних платежів (належним чином засвідчена копія з відміткою про отримання міститься в матеріалах справи).

Не отримавши згоди відповідача на підписання договору оренди на нових умовах, 03.01.2007 позив надав відповідачу лист вих. № 1-1, з відміткою про отримання відповідачем 04.01.2007, в якому просив звільнити займане відповідачем приміщення, що належить позивачу на праві власності, підписати акт приймання-передачі приміщення та здійснити остаточний розрахунок за договором оренди.

З 01.01.2004 набрали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень та Господарський кодекс України щодо цивільних, господарських відносини, які виникли до набрання чинності цими кодексами, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами продовжували існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Оскільки орендар не погодив у встановленому законом порядку орендної плати та інших умов Договору, його переважне право на укладення договору припинилось.

В даному випадку, орендодавець повідомив орендаря про бажання розірвати Договір та просив звільнити займане приміщення, тобто вичинив дії, що свідчать про відмову від продовження терміну дії договору, внаслідок чого виключається настання наслідків автоматичного продовження Договору, передбачених п. 7.1 Договору.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Таким чином, строк дії Договору на оренду нежилого приміщення від 30.08.2001 закінчився 31.12.2006.

Відповідно до п. 3.14 Договору після закінчення терміну договору оренди орендар зобовязаний повернути орендодавцю приміщення, що орендується, в стані відповідному терміну експлуатації.

Згідно з п. 5.10 Договору в усіх випадках припинення договору оренди сторони складають акт приймання-передачі обєкта, що орендується.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, як свідчать матеріали справи відповідач повернув позивач обєкт оренди за Актом прийому-передачі лише 12.04.2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, несвоєчасне повернення орендарем обєкта оренди дає право орендодавцю вимагати стягнення з орендаря неустойки за прострочення повернення обєкта оренди.

З розрахунку позивача вбачається, що неустойку за несвоєчасне повернення обєкта оренди позивач починає нараховувати з 31.12.2006 по 11.04.2007, проте Договір оренди діяв до 31.12.2006.

Таким чином, неустойка за несвоєчасне повернення обєкта оренди повинна нараховуватись з 01.01.2007.

За розрахунком суду здійсненим за період з 01.01.2007 по 11.04.2007 розмір неустойки за несвоєчасне повернення обєкта оренди становить 172645,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не приймається посилання відповідача на те, що сторонами було укладено 03.11.2003 інший договір оренди спірного нежилого приміщення строк дії якого до 31.12.2009, зважаючи на наступне.

На підтвердження укладення договору від 03.11.2003 відповідачем було надано нотаріально засвідчену копію вказаного договору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 36 Господарського процесуального кодексу України Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

На виконання вимог, викладених в постанові Верховного Суду України від 04.12.2007 у справі № 25/65, судом було направлено запит до приватного нотаріуса Слободян Володимира Михайловича щодо надання матеріалів засвідчення фотокопії договору оренди від 03.11.2003.

В матеріалах міститься лист від 11.02.2008 приватного нотаріуса Слободян Володимира Михайловича, наданий у відповідь на запит суду, в якому останній повідомив, що ним 15.08.2006 було засвідчено фотокопію договору оренди від 03.11.2003, однак будь-яких матеріалів при засвідченні копій документів в архіві нотаріуса не залишається.

Згідно діючого станом на 03.11.2003 законодавства, нотаріальне посвідчення договорів оренди, які укладаються строком на три роки і більше, не було обовязковим. У звязку з чим оригінал вказаного договору можуть надати суду лише сторони договору позивач і відповідач.

Сторонами не надано суду оригіналу договору оренди від 03.11.2003. Відповідач пояснив, що передав оригінал договору позивачу. Позивач пояснив, що договору оренди від 03.11.2003 у діловодстві ВАТ “Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України “УкрНДІінжпроект” не зареєстровано, а також відсутні будь-які документи, що підтверджують підписання вищезазначеного договору, а саме: акт приймання-передачі приміщення за даним договором, додатки, листування, тощо.

Доказів виконання зобовязань за цим договором суду не надано. Про відсутність договору від 03.11.2003 свідчить і той факт, що відповідач не тільки укладав додаткові угоди до договору від 30.08.2001 протягом 2004-2006 років, а і повернув позивачу орендоване приміщення за актом-приймання-передачі від 12.04.2007. Також в справі наявний лист відповідача від 06.07.2006 №1750, в якому відповідач просить позивача підтвердити пролонгацію договору від 03.08.2001.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що між сторонами укладався інший договір оренди спірного нежилого приміщення від 03.11.2003, строк дії якого встановлено до 31.12.2009.

19.02.2010 відповідачем було подано заяву про застосування спеціальної позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено судом, обовязок відповідача повернути обєкт оренди настав з 01.01.2007.

Згідно відмітки Господарського суду міста Києва позивач звернувся до суду з первісною редакцією позовних вимог, у тому числі про стягнення неустойки за неповернення обєкта оренди, 30.01.2007.

В подальшому, під час розгляду справи позивачем було подано лише уточнення щодо збільшення розміру неустойки за період до фактичного повернення відповідачем приміщення.

Оскільки позивач в межах встановленого законом строку спеціальної позовної давності звернувся з позовом до суду, заява відповідача про застосування строку спеціальної позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення неустойки задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення неустойки обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 172645,00 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856, з будь-якого рахунку виявленого під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства “Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України “УкрНДІінжпроект” (м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, ідентифікаційний код 03329031) неустойку в розмірі 172645 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сорок пять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 1726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 45 коп. та 116 (сто шістнадцять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова