Ухвала суду № 90267524, 08.07.2020, Вишгородський районний суд Київської області

"08" липня 2020 р. Справа № 363/2574/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Котлярової І.Ю.

за участі секретаря: Скотаренко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород матеріали заяви адвоката Приходько Ірини Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 про визнання недійсним результатів електронних торгів.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява адвоката Приходько Ірини Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0, 2500 га, кадастровий номер 3221883601:20:2650026, площею 0,0194 га, кадастровий номер 3221883601:20:2650027 за вказаною адресою, у межах процедури виконавчого провадження № 60821830; заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Голяченку Івану Павловичу складати акт про проведені електронні торги по реалізації нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірним будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0, 2500 га, кадастровий номер 3221883601:20:2650026, площею 0,0194 га, кадастровий номер 3221883601:20:2650027 за вказаною адресою, у межах процедури виконавчого провадження № 60821830. В обґрунтування поданої заяви вказала, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича знаходиться виконавче провадження № 60821830 про звернення стягнення на наступний предмет іпотеки: за договором іпотеки № 41321 від 26.12.2006 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «УкрСиббанк» по кредитному договору №11105190000 від 26.12.2006 року в сумі 140223доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 3 593 903, 40 грн. та 775191, 94 грн., а саме житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0, 2500 га, кадастровий номер 3221883601:20:2650026, площею 0,0194 га, кадастровий номер 3221883601:20:2650027 за вказаною адресою. Постановою від 21.01.2020 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ». В ході примусового виконання виконавчого провадження ВП №60821830 було проведено оцінку вказаного нерухомого майна, за результатом якої 06.02.2020 року було складено Звіт про оцінку майна в якому ринкова вартість об`єкту оцінки станом на дату оцінки 23.02.2020 року складає - 545 516 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки еквівалентно 22 421 доларів США. Згідно зі звітами про оцінку майна від 10.03.2020 року, які було складено на замовлення ОСОБА_1 незалежним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «АН «СТАРГОРОД», встановлено загальну вартість нерухомого майна в сумі 1 254 754 грн., що вдвічі перевищує вартість даного домоволодіння разом з земельними ділянками відповідно до Звіту про оцінку майна від 06.02.2020 року, в якому ринкова вартість нерухомого майна була визначена в розмірі - 545 516 грн. За результатами судової експертизи судовим експертом ОСОБА_3 складено висновок експерта № 912/04-2020 від 27.04.2020р. в якому надано наступні відповіді на поставлені питання: дійсна (ринкова) вартість вказаного будинку становить: 76 700,00 грн., земельних ділянок 878 900, 00 грн. та 49 900, 00 грн. Звіт виконаний суб`єктом оціночної діяльності TOB «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАИЗ», не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків. Використана в торгах занижена оцінка нерухомого майна робить неможливим погашення заборгованості скаржника перед банком за кредитним договором №11105190000 від 26.12.2006 року в розмірі 3 989 574 гри. 50 коп., що порушує права та інтереси скаржника, які потребують захисту в судовому порядку. 01.07.2020 року ДП «Сетам» провів повторні електронні торги щодо продажу предмета іпотеки зі стартовою ціною 436 412.80 грн. За результатами проведення 01.07.2020 року торгів відповідачем складено протокол № 488040 від 01.07.2020 року, згідно з яким переможцем торгів вказано ОСОБА_2 . Заявник вважає, що результати повторних електронних торгів порушують його права та охоронювані законом інтереси на продаж майна для забезпечення вимог кредиторів за ринковою ціною, оскільки реалізацію майна проведено за ціною, яка є значно меншою від ринкової ціни вказаного об`єкту на дату продажу майна, що вплинуло на результати торгів (стартова ціна на майно була в рази меншою від реальної ринкової вартості). Крім того, відповідачами були допущені порушення процедури проведення торгів предмету іпотеки. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тобто існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. На підставі викладеного просила задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення способу.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового процесу (рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»),

Європейський суд з прав людини 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Більше того, Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник заявника фактично унеможливлять та зупинять виконання Приватним виконавцем судового рішення, яке набрало чинності та підлягає обов`язковому виконанню.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Аналогічна правова позиції була викладена в Постанові ВГСУ від 26 липня 2016 року по справі №910/29237/15, Постанові ВГСУ від 9 листопада 2015 року по справі №907/636/15.

При цьому, Верховний Суд не відступив від правових позицій, викладених у вказаних вище постановах. Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 331/1255/17, постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року по справі № 640/15430/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Разом з тим, заявлені представником заявника вимоги фактично зупиняють виконання рішення, яке набрало законної сили.

Представником заявника до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність ризиків невиконання потенційного рішення суду які наведені у заяві.

Крім того, п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено право суду забезпечити позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту,зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Тобто, такий вид забезпечення може бути застосований тільки для забезпечення позову при подачі позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, а також при оскарженні виконавчого документа.

Проте, предметом позовної заяви не є оскарження виконавчого документа чи звільнення майна з-під арешту чи визнання права власності на це майно, а є визнання недійсними результатів електронних торгів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що представником заявника не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до викладеного, та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», статтями 149-153 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Приходько Ірини Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407,424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя І.Ю. Котлярова