Рішення № 9026745, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/658-33/176-11/43604.03.10 За позовомПублічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до

про 1) Відкритого акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат"

2) Авто гаражного кооперативу "Чайка"

стягнення 149810,32 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідачів Гах Н.Б. –представник

1) Палієнко О.І. –представник

2) Мольченко В.Г. - представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" 186810,32 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Автогаражного кооперативу "Чайка" на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерний банк "Укргазбанк" 149810,32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2006 у справі № 44/658 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2006 у справі № 44/658 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2006 у справі № 44/658 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2008 провадження у справі №44/658-33/176 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 ухвалу Господарського міста Києва від 26.05.2008 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.          

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі № 44/658-33/176 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі № 44/658-33/176 скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з Автогаражного кооперативу "Чайка" суму заборгованості у розмірі 149810,32 грн. У позові до Відкритого акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2009 та постанову Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 у справі № 44/658-33/176 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

У постанові від 24.06.2009 суд касаційної інстанції відзначив, що судовими інстанціями не з’ясовано правової природи спірних правовідносин, з урахуванням укладених між сторонами договорів, і правові наслідки розірвання таких договорів за згодою сторін та визначення норм матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійсні права і обов’язки сторін. Крім того, судом касаційної інстанції вказано на обов’язковість перевірки доводів відповідача про необґрунтованість розміру заявлених вимог. Також колегія суддів касаційної інстанції не погодилась з позицією суддів попередніх інстанцій про те, що укладений договір за своєю правовою природою є договором про спільну сумісну діяльність та вказала, що судам слід з’ясувати чи не був укладений спірний договір відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Ухвалою Верховного Суду України від 20.08.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2009 у справі № 44/658-33/176.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва справу № 44/658-33/176 передано на новий розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справу прийнято до провадження та присвоєно номер № 44/685-33/176-11/436.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 здійснено замінено позивача його правонаступником Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Украгазбанк".

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях 14.12.2009, 29.01.2010, 22.02.2010 оголошувались перерви до 04.03.2010.

Під час нового розгляду позивач повністю підтримує позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, та просить позов задовольнити.

Позовні вимоги, з урахуванням змін до позову, мотивовані тим, що в результаті розірвання договору внаслідок його істотного порушення відповідачами, позивачу завдано збитки, які підлягають стягненню з відповідача-2 в судовому порядку.

На новому розгляді справи позивачем надані письмові пояснення на виконання вимог Вищого господарського суду України, які полягають в наступному. В результаті добровільного розірвання договору та додаткової угоди № 1, що були укладені між сторонами, у відповідачів виник обов’язок, на підставі ст. 653, ст. 1212 Цивільного кодексу України, повернути кошти позивачу у розмірі 149810,32 грн., що були перераховані останнім на виконання зазначених договору та додаткової угоди № 1. Відповідачі в добровільному порядку кошти не перераховують, і тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Крім того, позивач зазначає, що укладений договір та додаткова угода за своє правовою природою є інвестиційними договорами. Також, позивач вказує на те, що розмір заборгованості повністю підтверджується первинними документами.

Відповідач –1 у своїх письмових поясненнях зазначив, що на підставі домовленостей між сторонами, відповідач –2 взяв не себе зобов’язання повернути позивачу кошти. Таким чином, позовні вимоги повинні бути задоволені шляхом стягнення з відповідача –2 суми заборгованості.

Відповідач –2 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що частина коштів, які позивач просить стягнути з відповідачів, була перерахована ним ще до укладання договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги. Крім того, відповідач –2 вказує, що позивачем не доведено, що саме відповідач –2 є відповідальною перед ним особою. Відповідач –2 є правонаступником відповідача –1 лише в частині будівництва гаражів, а не інших приміщень, за проектування яких позивач також перераховував кошти. Відповідач –2 в своїх поясненнях наголошує на тому, що договір від 11.01.2000 є договором про сумісну діяльність, а тому майно створено внаслідок спільної діяльності за договором та додатковою угодою набуло статусу спільної часткової власності з подальшою можливістю передачі частки у приватну власність позивачу. Окрім викладеного, відповідач –2 вказує на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження факту перерахування позивачем коштів, які він просить стягнути, оскільки копії цих документів належним чином не завірені, а оригінали відсутні.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п. 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" зареєстрованого 07.07.2009 Солом’янською у місті Києві державною адміністрацією, він є правонаступником відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", правонаступника акціонерного банку "Укргазбанк", створеного у вигляді відкритого акціонерного товариства та є правонаступником Українського комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу "Укрнафтогазбанк", відкритого акціонерного товариства, зареєстрованого НБУ 30.10.1991 за № 26, у відповідності з угодою від 01.10.1999 про умови проведення реорганізації АКБ "Укрнафтогазбанк" шляхом приєднання до АБ "Укргазбанк" на умовах філії.

Між Українським комерційним банком розвитку нафтогазового комплексу "Укрнафтогазбанк" (правонаступником якого є позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Київський меблевий комбінат" (відповідач-1) укладений договір від 30.05.1996. Відповідно до цього договору відповідач -1 зобов’язався надати площадку для будівництва гаражів по вул. Фрунзе, 82 у м. Києві, забезпечити виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва гаражів, забезпечити будівництво гаражів, в тижневий строк після закінчення будівництва гаражів і здачі їх в експлуатацію передати у власність банку по актах приймання-передачі гаражів, а позивач зобов’язався оплатити відповідачу -1 частину видатків по виготовленню проектно-кошторисної документації, а також оплатити йому вартість гаражів та після закінчення будівництва прийняти від нього у власність гаражі по акту приймання-передачі ( далі - Договір).

За змістом п.3 Договору останній вступає в законну силу з дня підписання і діє до закінчення будівництва гаражів і передачі їх у власність банку.

На виконання умов Договору, позивач здійснив наступні платежі:

згідно платіжного доручення № 933 від 24.06.1996 позивачем було перераховано ДП "Укрбудрозвідування" - 3001,25 грн. ( згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за проектно –розвідувальні роботи для проектування гаражів по вул. Фрунзе, 82;

згідно платіжного доручення № 1082 від 18.06.1996 позивачем було перераховано ДП "Укрбудрозвідування" - 3001,25 грн. ( згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за проекто –розвідувальні роботи для проектування гаражів по вул. Фрунзе, 82;

згідно платіжного доручення №1502 від 16.10.1996 позивачем було перераховано Товариству "ЕКО" - 684,17 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за висновок по проекту будівництва гаражів по вул. Фрунзе, згідно рахунку - фактури №147 від 15.10.1996;

згідно платіжного доручення №1582 від 06.11.1996 позивачем було перераховано ВАТ "Київський меблевий комбінат" –180,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за кошторис та експертизу проектної документації згідно рахунку №289 від 04.11.1996;

згідно платіжного доручення №1741 від 13.12.1996 позивачем було перераховано Київводоканалу - 124,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за підготовку проектування водопостачання і каналізації згідно рахунку від 13.12.1996.

згідно платіжного доручення №19 від 09.01.1997 позивачем було перераховано Київміськгідрошляхміст - 76,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за підготовку технічних умов на підключення до міської мережі дощової каналізації до автогаражів по вул. Новоконстянтинівська, 1;

згідно платіжного доручення №207 від 18.02.1997 позивачем було перераховано Подільському телефонному вузлу зв'язку - 19,25 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за підготовку технічних умов та узгодження згідно рахунку №27 від 17.02.1997;

згідно платіжного доручення №233 від 24.02.1997 позивачем було перераховано Головному управлінню архітектури і містобудування - 151,80 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за виконання робіт по замовленню №97-273 від 24.02.1997 згідно рахунку від 24.02.1997;

згідно платіжного доручення №152 від 04.02.1997 позивачем було перераховано Службі "Київміськекспертиза" - 3286,80 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за проведення експертизи проекту гаражів, згідно рахунку - №1288 від 31.01.1997;

згідно платіжного доручення №596 від 08.05.1997 позивачем було перераховано ГПІ Київському Промбудпроекту - 252,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за виконані роботи згідно рахунку від 17.04.1997;

згідно платіжного доручення №384 від 02.04.1997 позивачем було перераховано Головному управлінню архітектури і містобудування - 6963,91 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за виконання робіт по проекту гаражів, згідно рахунку №27;

згідно платіжного доручення №1038 від 22.08.1997 позивачем було перераховано ДКП "Флора-сервіс" - 41.12 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за обстеження зелених насаджень, згідно рахунку - фактури №17;

згідно платіжного доручення №1037 від 22.08.1997 позивачем було перераховано ДКО "Київзеленбуд" - 1236,90 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за зелені насадження по вул. Фрунзе, 82, згідно рахунку - фактури №16 від 15.05.1997;

згідно платіжного доручення №882 від 09.07.1997 позивачем було перераховано Службі "Київміськекспертиза" - 821,70 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за проведення експертизи проекту гаражів згідно рахунку - фактури №1288-Д від 02.07.1997;

згідно платіжного доручення №796 від 02.07.1998 позивачем було перераховано Госпрозр. регіон. центр зем. кадастр. та приват. землі –8743,47 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за проектно –вишукувальні роботи на відведення земельної ділянки по вул. Фрунзе, 82, згідно договору № 177;

згідно платіжного доручення №1662 від 18.12.1998 позивачем було перераховано ТОВ "Геокон" –5934,28 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за проектно –пошукові роботи по закріпленню меж наданої земельної ділянки під гаражі згідно договору 21-98;

згідно платіжного доручення №1150 від 05.10.1998 позивачем було перераховано Київпроекту - 1214,40 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за робочий проект двоповерхового проекту гаражу, міні автосервісу, м-ну автозапчастин та АЗС;

згідно платіжного доручення №756 від 22.06.1998 позивачем було перераховано Київській міській Санепідемстанції - 95,11 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за висновок про виділення земельної ділянки для будівництва гаражів згідно рахунку №510 від 19.06.98;

згідно платіжного доручення №5 від 06.08.1999 позивачем було перераховано Головному управлінню архітектури і містобудування - 1596,81 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за подовження терміну дії архітектурного плану завдання по будівництву гаражів по вул. Фрунзе, 82;

згідно платіжного доручення №197 від 09.02.1999 позивачем було перераховано Службі "Київдержекспертиза" - 276,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за проведення повторної експертизи проекту будівництва гаражів по вул. Фрунзе, 82 згідно рахунку 2198;

згідно платіжного доручення №932 від 24.06.1996 позивачем було перераховано Колективному підприємству архіт. майстерня "Ді - До" - 13920,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за розробку проектної документації на двох етажні гаражі відповідно до договору № 01-96;

згідно платіжного доручення №1243 від 10.12.1999 позивачем було перераховано Колективному підприємству архіт. майстерня "Ді - До" - 25668,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) за проектні та вишукувальні роботи згідно додаткової угоди до договору № 01-96.

Таким чином, на виконання умов договору від 30.05.1996 позивачем були перераховані кошти на загальну суму 77288,32 грн., як оплата проектно-кошторисної документації.

Судом встановлено, що даний договір не розірвано та не визнано недійсним у передбаченому законом порядку, зобов’язання за зазначеним договором щодо передачі у власність ВАТ АБ "Укргазбанк" не виконано та не повернуті сплачені позивачем кошти за виготовлення проектно-кошторисної документації.

Після приєднання Українського акціонерного комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу "Укртафтогазбанк" на правах філії до Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" всі права та обов'язки за зазначеним вище договором від 30.05.1996 перейшли до Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк".

11.01.2000 між Акціонерним банком "Укргазбанк" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Київський меблевий комбінат" (відповідач -1), враховуючи реорганізацію Банку, було переукладено договір про співробітництво, відповідно до якого сторони домовились спільно діяти в галузі благоустрою території Відкритого акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" шляхом будівництва в установленому законом порядку індивідуальних гаражів на 480 місць по вул. Фрунзе, 82 (Новокостянтинівська, 1) у Подільському районі м. Києва.

Пунктом 2 ( п.п 2.1.1, 2.1.4. 2.1.5) Договору відповідач -1 взяв на себе зобов'язання, зокрема, надати площадку для будівництва гаражів, забезпечити їх будівництво та по закінченню будівництва гаражів і здачі їх в експлуатацію передати у власність банку па умовах п.3.3 даного договору по акту приймання-передачі гаражів у кількості згідно домовленості сторін.

Пунктом 2.2 Договору позивач, в свою чергу, взяв зобов'язання оплатити творчо-архітектурній майстерні "Ді-До" КОСА України вартість виготовлення проектно-кошторисної документації; здійснити оплату пайового внеску у сумі 50140,00 грн. Управлінню економіки Київської міської державної адміністрації згідно договору № 6 від 01.12.1999 через Фінансове управління КМДА на окремий рахунок місцевого бюджету; після закінчення будівництва гаражів і передачі їх на баланс Банку у кількості згідно домовленості здійснити оплату їх вартості.

За змістом п.3.3 Договору після отримання проектно-кошторисної документації відповідач –1 здійснює повний розрахунок з банком по фактичним витратам на виготовлення проектно-кошторисної документації з урахуванням суми пайового внеску Управлінню економіки КМДА. Розрахунок оформляється актом приймання-передачі гаражів, що будуються, по вартості згідно цін проектно-кошторисної документації на момент отримання проекту.

В разі не виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні понесені збитки у відповідності до чинного законодавства (п. 4.1 Договору).

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до закінчення будівництва гаражів.

На виконання умов договору від 11.01.2000 року позивач здійснив наступні платежі:

згідно платіжного доручення №6324 від 20.08.2001 позивачем було перераховано Колективному підприємству архіт. майстерня "Ді - До" - 59382,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) передплати за проект приміщення автосервісу;

згідно платіжного доручення № 313 від 21.01.2000 позивачем було перераховано Управлінню економіки Київської міської держадміністрації –50140,00 грн. (згідно призначення платежу у наведеному платіжному документі) пайового внеску згідно договору від 01.01.2000.

В справі також наявні рахунки, акти приймання-передачі, договори, кошториси, за якими банком здійснені вищевказані платежі.

В рахунок виконання зобов’язань за даним договором його сторонами були враховані кошти у розмірі 77288,32 грн., сплачені позивачем за договором від 30.05.1996, оскільки правова природа договору, його мета та предмет, а також сторони є однаковими та не змінювались.

14.06.2002 між Акціонерним товариством відкритого типу "Київський меблевий комбінат", Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Автогаражним кооперативом "Чайка" була укладена додаткова угода № 1 до договору про співробітництво від 11.01.2000.

Відповідно до цієї додаткової угоди кооператив (відповідач-2), що являється правонаступником комбінату (відповідач-1) в частині будівництва і експлуатації гаражів, після завершення будівництва і вводу в експлуатацію споруд міні автосервісу і магазину супутніх товарів в комплексі з гаражами за адресою: вул. Фрунзе, 82 у Подільському районі м. Києва згідно проектної документації, узгодженої і зареєстрованої у Головному управлінні архітектури і містобудування, зобов’язується передати, а позивач отримує у власність 10 гаражів в осях А-Б від 4 до 15 осей згідно акту звірки платежів між комбінатом і банком. З моменту підписання акту звірки платежів 14.06.2002 розрахунки банку і комбінату здійснені за 10 збудованих гаражів у вказаних осях. Акт звірки платежів являється невід’ємною частиною даної додаткової угоди.

Тобто, відповідач-2 прийняв на себе зобов’язання відповідача-1 за договором від 01.01.2000, зокрема і щодо передачі збудованих гаражів банку.

В акті звірки витрат, пов’язаних з будівництвом гаражів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82 (Новокостянтинівська, 1), складеного позивачем та відповідачем -1, зазначено, що станом на 10.06.2002 позивачем здійснено витрати на суму 186810,32 грн. Зазначений акт позивач визначає достатньої підставою на підтвердження факту здійснення витрат у розмірі 186810,32 грн.

Акт звірки –це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, розрахунками. Саме первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов’язків.

Акт звірки не може бути беззастережним доказом наявності заборгованості та її розміру. Суд бере до уваги дані з акту звірки з урахуванням наданих до матеріалів справи первинних документів.

Крім того, суд враховує заперечення відповідача –2 щодо не підтвердження копій вказаних вище платіжних доручень оригіналами.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Судом витребовувались оригінали первинних документів на підтвердження факту перерахування коштів за договором від 11.01.2000. Позивач надав до матеріалів справи акти про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню, та акт приймання на утилізацію від 21.06.2005 на підтвердження факту знищення оригіналів меморіальних та касових документів. Таким чином, фактично не вбачається можливість оглянути оригінали первинних документів на підтвердження факту перерахування коштів позивачем на виконання договору від 11.01.2000.

Проте, дана обставина не є підставою для не прийняття судом копій платіжних доручень в якості належних доказів перерахування позивачем коштів. На всіх копіях платіжних доручень (за виключенням платіжних дорученнях про перерахування коштів на рахунок Колективного підприємства "Творча архітектурна майстерня "Ді- До" та на рахунок Головного управління економіки міськдержадміністрації), які засвідчені належним чином, є відповідні відмітки про проведення їх банком. Відмітки про проведення банком платіжних доручень відсутні тільки на платіжних дорученнях про перерахування коштів на рахунок Колективного підприємства "Творча архітектурна майстерня "Ді- До" та на рахунок Головного управління економіки міськдержадміністрації. Стосовно здійсненого позивачем перерахунку коштів на рахунок колективного підприємства, то суд відзначає, що в матеріалах справи є акт від 16.07.2001, складений між відповідачем –1 та Колективним підприємством "Творча архітектурна майстерня "Ді- До", відповідно до якого відповідач –1 прийняв проект двохповерхового гаража на 470 боксів, двохповерхового будинку автосервісу на 4 поста, двохповерхового будинку магазину загальною площею 270 кв.м, прохідною на 2 поста, виконаний та прийнятий для будівництва. Стосовно здійсненого позивачем перерахунку коштів на рахунок Головного управління економіки міськдержадміністрації, то суд відзначає, що відповідачем-2 не надано жодних доказів, які б спростували факт здійснення позивачем відповідних платежів.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов договору від 01.01.2000 позивачем були перераховані кошти на виготовлення проектної та погоджувальної документації на загальну суму 186810,32 грн. (з урахуванням 77288,32 грн., сплачених позивачем за договором від 30.05.1996). Крім того судом встановлено, що проект та погоджувальну документацію після її виготовлення та оплати позивачем отримував відповідач -1.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакцій чинній станом на 01.01.2000) інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема кошти (ст. 1 Закону).

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права (ст. 4 Закону).

Згідно з ст. 9 Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Враховуючи умов договору від 11.01.2000, передбачені ним права та обов’язки сторін, судом встановлено, що за правовою природою такий договір є договором про інвестиційну діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідачів з пропозицією розірвати договір про співробітництво від 11.01.2000 та додаткову угоду № 1 від 14.06.2002 (лист від 30.07.2003 № 3810).

Відповідач-1 надав відповідь від 10.09.2003 № 333, в якій погодився з розірванням договору від 11.01.2000 та додаткової угоди № 1 від 14.06.2002. Крім того, зазначив, що позивач має отримати кошти у розмірі 186810,32 грн. від АК “Чайка”.

Відповідач-2 надав відповідь від 10.09.2003 № 04, в якій погодився з розірванням договору від 11.01.2000 та додаткової угоди № 1 від 14.06.2002. Крім того зазначив, що повернення коштів у розмірі 186810,32 грн. відповідач-2 пропонував оформити шляхом підписання угоди, якою визначити графік повернення коштів, після надання копій первинних документів, на підставі яких позивач здійснював оплату коштів.

Відповідач-2 здійснив часткове повернення грошових коштів у розмірі 37000,00 грн. 22.12.2003, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку з 01.12.2003 по 15.02.2006.

Фактично усі сторони погодили припинення договору від 11.01.2000 та додаткової угоди № 1 від 14.06.2002 з 11.09.2003.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання може припинятися угодою сторін.

Таким чином, судом встановлено, що договір від 11.01.2000 та додаткова угода від 14.06.2002 є припиненими з 11.09.2003.

Позивач у своїх поясненнях посилається на те, що відповідно до ст. 154, 156 Цивільного кодексу УРСР якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Якщо така пропозиція зроблена в письмовій формі, договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом нормально необхідного для цього часу.

Тобто, позивач вважає, що направивши відповідачам листи про розірвання договору від 11.01.2000 та додаткової угоди № 1 від 14.06.2002 та отримавши від відповідача-1 схвальну відповідь, він уклав нові договори шляхом обміну листами, якими передбачив повернення йому грошових коштів у розмірі 186810,32 грн.

Відповідно до ст. 158 Цивільного кодексу УРСР відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією.

Однак, зі змісту листа відповідача-2 випливає, що згоди щодо істотних умов правочину сторони не дійшли, оскільки пропонується укладення окремої угоди щодо повернення суми 186810,32 грн. Тобто, лист відповідача-2 є новою офертою, яка не була акцептована позивачем. Так як позивач та відповідач-2 не підписували будь-яких додаткових угод, а позивач іншими листами не узгодив графік погашення, запропонований відповідачами, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких договірних зобов’язань між сторонами спору після припинення дії договору про співробітництво від 11.01.2000 та додаткової угоди № 1 від 14.06.2002.

Статтею 21 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться за рішенням: інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності; правомочного державного органу.

Судом встановлено, що позивачем, відповідачами та державним органом рішення про припинення інвестиційної діяльності не приймалось, а розірвання договору та додаткової угоди відбулось у зв’язку з невиконанням відповідачем –1 зобов’язань в частині будівництва гаражів по договору від 11.01.2000, правонаступником якого в частині експлуатації та будівництва гаражів є відповідач –2.

Відповідно до частини другої п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною другою п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Крім того, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України правила вказаних кодексів про відповідальність за порушення договору (господарських зобов'язань) застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цими кодексами, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відносини між позивачем та відповідачами виникли та припинились (у зв’язку з порушенням відповідачами зобов’язань по договору) до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (01.01.2004), то до відповідальності за порушення цих зобов’язань судом застосовуються норми чинного на той час Цивільного кодексу УРСР.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність" при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.1 договору від 11.01.2000 у випадку невиконання зобов’язань передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні понесені збитки відповідно до діючого законодавства.

Згідно зі статтею 161 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору. Цивільні права, порушені невиконанням договірного зобов'язання в обумовлений строк, підлягають захисту, в тому числі шляхом припинення або зміни правовідношення та стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків як це передбачено статтею 6 зазначеного Кодексу.

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки –це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаних договорів позивачем були перераховані кошти на загальну суму 186810,32 грн., проте спочатку відповідачем –1, а потім відповідачем -2 умови договорів не виконані (гаражі не побудовані та не передані позивачу). У зв’язку з укладанням додаткової угоди № 1 до договору всі права та обов’язки в частині будівництва та експлуатації гаражів перейшли від відповідача –1 до відповідача –2, і тому саме відповідач –2, на момент розірвання договору, є особою, винною у невиконанні зобов’язань та, відповідно, у заподіянні позивачу збитків на загальну суму 186810,32 грн. Розмір збитків підтверджується наявними матеріалами справи.

З цієї суми 22.12.2003 відповідачем-2 перераховано позивачу 37000,00 грн. Станом на момент вирішення спору решта суми в розмірі 149810,32 грн. відповідачем-2 не сплачена.

Судом не приймаються посилання позивача на ст. 653, ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки судом встановлено, що до спірних відносин повинні бути застосовані норми Цивільного кодексу УРСР.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача –2 на користь позивача 149810,32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимог до відповідача-1 у ході нового розгляду справи позивачем не заявлено. У зв’язку із укладанням між позивачем та відповідачами додаткової угоди №1, як встановлено судом, відповідач-1 із спірних правовідносин вибув.

Отже, у позові до відповідача-1 належить відмовити.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню - по відношенню до відповідача-2.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача та відповідача -2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Автогаражного кооперативу (04080, м. Київ, вул. Новоконстантинівська, 1-в, код 26189578) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (01004, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код 23697280) 149810,32 грн. збитків, 749,16 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позову по відношенню до Відкритого акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 25.03.2010